Рішення

від 02.05.2025 по справі 486/444/23

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/444/23

Провадження № 2/486/336/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року м. Південноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 26», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСББ «Незалежності 26», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої затопленням квартири водою.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачу та третім особам ОСОБА_7 . ОСОБА_8 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках квартира АДРЕСА_1 . В період з 06 по 13 лютого 2023 року зазначену квартиру двічі було затоплено мешканцями квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться поверхом вище, що зафіксовано керівництвом ОСББ відповідними актами: від 06.02.2023 року, згідно якого затоплення холодною водою сталося через колбу фільтра, що лопнула на кухні квартири АДРЕСА_2 ; від 13.02.2023 року, згідно якого друге затоплення гарячою водою сталося через шланг від трубопровода гарячої води до змішувача на мийці на кухні, що лопнув в квартирі АДРЕСА_2 . Внаслідок затоплення у квартирі позивача на стінах в кімнатах АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 флізелінові шпалери мають жовто-коричневі плями, відшарування та сліди плісняви, на стелі кухні та кімнати №5 жовто-коричневі плями, відшарування та лущення водоемульсійної фарби, на підлозі кухні намокання, деформація та відставання лінолеуму, в кімнаті №2 розтягування та пошкодження натяжної стелі, в кімнаті АДРЕСА_3 пошкоджений та зіпсований від намокання матрац ліжка 1900*1300 мм, в кімнаті №7 пошкодження килиму, в кімнаті АДРЕСА_3 замикання в електричній мережі, внаслідок чого вийшли з ладу чотири точкові світильники. За висновком експерта про вартість майна від 08.02.2023 року розмір матеріального збитку становить 49 803 грн., з яких витрати на ремонтно-оздоблювальні роботи 38 099 грн., вартість будівельних матеріалів 9 964 грн., вартість товарно-матеріальних цінностей та хімчистка 1 740 грн. Крім того, позивачка посилається на те, що внаслідок затоплення вона втратила спокій і сон, зазнала душевних страждань, погіршився стан здоров`я та зіпсовані умови життя, а також на те, що відповідачі в добровільному порядку не бажають відшкодувати завдану шкоду, просила стягнути з них матеріальну шкоду в розмірі 49 803 грн., моральну шкоду в сумі 30 000 грн. та судові витрати в солідарному порядку.

17.04.2023 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області суддею Савіним О.І. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.05.2023 року.

01.05.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог вважаючи необґрунтованою суму матеріальної шкоди, недоведеною моральну шкоду, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між пошкодженням квартири та станом здоров`я позивачки, не надані докази вчинення відповідачами винного, протиправного діяння, не доведені наслідки у вигляді душевних страждань та погіршення стану здоров`я. Наголошували на тому, що надані акти про залиття квартири не відповідають вимогам, викладеним у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, в актах відсутній висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття, оскільки зазначено, що колба фільтру лопнула без втручання людського фактору, а отже вина відповідачів відсутня. Також у актах не зафіксовано відомості щодо потерпілої та винної сторони, дані про осіб, присутніх при складанні акта. Також посилалися на те, що позивачкою не надані основні докази щодо причини затоплення, а саме фото та відеофіксація місця витоку (прориву) води під час затоплень, що сталися із зазначених у актах причин. Окрім того, у відзиві зазначено, що у звіті про незалежну оцінку майна щодо матеріального збитку, нанесеного мешканцям квартири АДРЕСА_5 , відсутні достатні та належні документи щодо розміру матеріального збитку, не надані докази того, що оцінювач шляхом безпосереднього доступу дійсно обстежив квартиру на дату залиття та визначив всебічно і повно вартість матеріального збитку, що свідчить про те, що огляд об`єкту оцінки безпосередньо оцінювачем не проводився, а отже звіт про незалежну оцінку майна є неналежним доказом. Також відповідачі зауважили, що твердження щодо відмови від добровільного відшкодування не відповідають дійсності, оскільки саме позивач зажадала завелику суму компенсації включно з моральною шкодою, а відповідачі, будучи особами похилого віку та маючи захворювання, не бажали участі в судових засіданнях та неодноразово намагалися мирним шляхом врегулювати спір. Окрім того, просили звернути увагу на те, що під час складання актів комісією позивачка не впустила їх у квартиру для огляду масштабів пошкодження від затоплення та оцінки наслідків, тому суму завданої шкоди вважають необгрунтованою та просять відмовити в задоволенні позову повністю.

11.05.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач заперечувала проти оцінки відповідачами актів про залиття квартири як неналежних та вважає, що їх оцінить суд в засіданні. Зазначила, що звіт про незалежну оцінку складений у відповідності до всіх норм та правил. Заперечувала проти доводів відповідачів, що вони не мали доступу до її квартири, пояснюючи, що вони разом із членами ОСББ були у квартирі АДРЕСА_5 і особисто бачили наслідки залиття. Наголосила, що їй жодного разу не пропонували відшкодувати завдану шкоду в позасудовому порядку, а вона досі не може заспокоїтися, душевно страждає, змушена терпіти незручності до закінчення ремонту, не має світла в одній кімнаті, витрачає великі кошти на закупівлю матеріалів. Вважає, що за технічний стан обладнання (шланги, колби, змішувачі) у своїй квартирі відповідають її власники, тому позов пред`явлений саме до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , просила не приймати до уваги відзив та задовольнити позовні вимоги.

16.05.2023 року до суду від відповідачів надійшло заперечення на відповідь на відзив. У запереченні відповідачі зазначили, що не погоджуються з твердженням позивача про визнання актів про залиття від 06.02.2023 року та 13.02.2023 року належними та допустимими доказами, оскільки ці акти не мають підстав щодо доведеності вини відповідачів у залитті квартири. Зазначили, що подія сталася о 02 годині ночі, коли всі спали і не мали змоги мінімізувати негативні наслідки. Не погодилися з розміром завданої шкоди, зазначивши про відсутність можливості замовити свою експертну оцінку збитків, оскільки не мають фото чи відео з місця події, стану квартири до та після затоплення, що унеможливлює встановлення ступеню залиття. Вважають, що позивачка намагається скористатися ситуацією та стягнути якомога більше коштів на свою користь, оскільки розмір стягнення не відповідає реальній вартості витрат на відновлення майна. Також просили врахувати, що вони знали про можливу довготривалу та фінансову затратність судового процесу, тому намагалися вирішити питання мирним шляхом, але позивачка не відчиняла їм двері. 27.04.2023 року вона вкотре відмовилася з ними розмовляти, а наступного дня подала позов до суду, що свідчить про те, що саме позивачка не бажала обрати мирний шлях вирішення спору та мала на меті стягнути з відповідачів більшу суму коштів, знаючи про їх вік, фінансовий стан та відсутність доходів, а також про те, що затоплення відбулося у нічний час без втручання людського фактору. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.05.2023 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Савіна О.І. з підстав її необґрунтованості.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року представнику позивача ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючого судді Савіна О.І. з підстав її необґрунтованості.

24.07.2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Савіна О.І. з підстав зловживання процесуальними правами та заявлено самовідвід у розгляді справи, звернуто цивільну справу до апарату суду для визначення судді у розгляді справи.

Ухвалою суду від 25.07.2023 року справу прийнято до провадження судді Далматової Г.А. та призначено підготовче засідання на 24.08.2023 року.

Ухвалою суду від 24.08.2023 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6 .

30.11.2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.12.2023 року. Викликано в судове засідання свідків.

24.01.2024 року суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Далматова Г.А. ухвалою задовольнила заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_9 .

Ухвалою суду від 30.01.2024 року справу прийнято до провадження судді Волкової О.І. та призначено судове засідання на 02.02.2024 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.06.2024 року у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_10 від здійснення правосуддя призначено повторний автоматизований розподіл справи, справа була розподілена судді Савіну О.І.

Ухвалою суду від 24.09.2024 року справа була прийнята до провадження судді Савіна О.І. та призначено підготовче засідання на 19.11.2024 року.

19.11.2024 року суддя Савін О.І. заявив самовідвід у розгляді даної справи та передав її до канцелярії суду для визначення іншого судді.

Протоколом автоматизованого розподілу від 25.11.2024 року справа була розподілена та передана судді Волощук О.О.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 13.02.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала, пояснила, що її квартиру затоплено двічі, холодною та гарячою водою, що спричинило значні збитки, відповідачі приходили та бачили всю заподіяну шкоду, але пояснили, що відсутнє людське втручання. Після залиття гарячою водою було пошкоджено три квартири, і до жодного власника яких відповідачі не приходили та не пропонували відшкодувати завдані збитки. Також пояснила, що відповідачі мають значний сукупний дохід, враховуючи їх попереднє місце роботи, але не бажають компенсувати постраждалим сусідам завдані ними збитки. Щодо людського втручання зауважила, що обов`язком споживачів є слідкування за станом комунікацій та техніки, зокрема фільтру та шлангу.

Представник позивача адвокат Уколов М.І. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, вважає позов обгрунтованим та підтвердженим належним доказами, також просив стягнути витрати на правову допомогу в сумі 18 000,00 грн., витрати в зазначеному розмірі вважає обгрунтованими зокрема тривалістю розгляду справи. Пояснив, що залиття сталося внаслідок недотримання належного технічного стану обладнання, яке знаходилося у квартирі ОСОБА_11 , і які зобов`язані були слідкувати за належним станом такого обладнання. Щодо людського втручання пояснив, що саме недотримання умов належного технічного стану є виною відповідачів як власників, про наявність умислу на пошкодження майна мова не йде. Також зауважив, що при складанні актів заперечень від відповідачів не надходило, а отже вони погодились із обставинами, викладеними в актах. Щодо моральної шкоди пояснив, що вона оцінена позивачем, виходячи з власних переконань, перенесеного стресу та хвилювання, оскільки пошкодження майна дійсно спричинило позивачу значні душевні хвилювання.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися, судом належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 адвокат Семенова С.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, пояснила, що долучені до позовної заяви документи не є належними та допустимими доказами, а саме акти про затоплення не встановлюють вину відповідачів, складені у їх відсутності, не відповідають вимогам закону. Вважає, що за вказаними актами неможливо притягнути відповідачів до цивільної відповідальності. Щодо інших доказів зазначила, що долучені фотографії не підтверджують зазначені у позові обставини та не підтверджують винність відповідачів, а тому також є неналежними та недопустимими доказами. Заперечувала проти пояснень позивача щодо відсутності досудового врегулювання спору, зазначила, що стороною відповідачів вживалися усі можливі заходи для врегулювання конфлікту, але сторона позивача не погодилася. Щодо моральної шкоди також заперечувала через відсутність встановленої вини відповідачів у затопленні. Також заперечувала проти суми витрат на правову допомогу у розмірі 18 000 грн., оскільки у позові заявлялася менша сума. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в заяві зазначила про підтримання позовних вимог ОСОБА_1 .

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 26» в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.05.2010 року трикімнатна квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності в рівних частках ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ( а.с.13, т. 1).

Згідно з відповіддю з ЦНАП за адресою: АДРЕСА_6 з 09.04.1991 року зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 25, 26, т.1).

Вказана квартира розташована поверхом вище квартири позивачки.

06.02.2023 року в будинку АДРЕСА_7 з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 сталося залиття квартири в результаті того, що на кухні в кв. АДРЕСА_2 лопнула колба фільтру.

Вказана обставина підтверджується актом про залиття квартири від 06.02.2023 року, складеним та підписаним комісією у складі адміністратора ОСББ «Незалежності-26» Васильчук Т.С. та сантехніка ОСББ «Незалежності-26» Доргань С.П. (а.с. 12, т.1).

В акті зазначено, що трапилося залиття кв. АДРЕСА_1 . На кухні квартири АДРЕСА_2 лопнула колба фільтру без втручання людського фактору. У квартирі АДРЕСА_5 трапилося залиття на кухні по стелі та коробу, залито підлогу під ліноліумом, через шов по санвузлу затоплено стелю спальні (натяжна стеля набрана водою). Причина залиття: лопнула колба фільтру на кухні. За висновком акту: у квартирі АДРЕСА_5 стеля кухні потребує косметичного ремонту. Площа кухні 8,0 кв.м. два шари ліноліуму на підлозі потребують зняття та просушки. Площа спальні 10,1 кв.м. У зв`язку з затопленням натяжної стелі можлива її заміна у разі пошкодження.

Вказаний акт також підписано власником квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_7 , а також мешканцем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_7 з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 сталося залиття квартири в результаті того, що лопнув шланг підключення змішувача по ГВ на кухні в квартирі АДРЕСА_2 .

Вказана обставина підтверджується актом про залиття квартири від 13.02.2023 року, складеним та підписаним комісією у складі адміністратора ОСББ «Незалежності-26» Васильчук Т.С. та сантехніка ОСББ «Незалежності-26» Доргань С.П. (а.с. 11, т.1).

В акті зазначено, що трапилося залиття кв. АДРЕСА_1 . Лопнув шланг підключення змішувача по ГВ на кухні в квартирі АДРЕСА_2 , що спричинило затоплення підлоги кухні в квартирі АДРЕСА_5 , частково підлоги зали, килиму, на кухні затоплено два шари лінолеуму, затоплено стелю по швам та у коробі. Сталося залиття спальні №2 (12,1 кв.м.) стелі по шву та стіни суміжної з кухнею, затоплення по шву у коридорі біля санвузла, а також спальні №3 (10,1 кв.м.) затоплено натяжну стелю, усі кути. Від намокання відпадають шпалери у спальні №2 та №3. У зв`язку з затопленням сталося відключення електрики. Площа кухні складає 8, 0 кв.м. Причини залиття: лопнув шланг підключення змішувача по ГВ на кухні квартири АДРЕСА_2 .

Вказаний акт також підписано власником квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_12 , а також мешканцем квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_4 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна внаслідок залиття квартири за адресою: АДРЕСА_7 , складеного ФОП ОСОБА_13 23.02.2023 року, встановлена ринкова вартість майнового збитку завданої власникам вказаної квартири, яка становить 49 803 грн.

У ході розгляду справи відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , за участю їх представника, намагалися врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди. Представник вказувала, що відповідачі погоджуються відшкодувати позивачу збитки завдані залиттям її квартири шляхом виплати розміру завданої шкоди частинами та з мінімальним розміром відшкодування моральної шкоди.

З наведеного суд дійшов до висновку, що фактично відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 то оспорюють факт їхньої вини в затопленні, то ні - намагаючись вирішити спір шляхом укладення мирової угоди (узгодити сплату розміру шкоди частинами та з мінімальним відшкодуванням моральної шкоди), а у подальшому зосереджуються на невідповідності складання актів до норм та правил.

Розглядаючи заперечення представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо актів, суд виходить з того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 12, частина друга статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, який повинен встановлювати причини залиття, зокрема чи залиття спричинено унаслідок несправності внутрішньобудинкових мереж водопостачання та водовідведення та з`ясування питання чи не було це наслідком недбалості осіб, мешканців квартир або інші обставини, що могли спричинити залиття.

Форма вказаного акту встановлена в додатку № 4 до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства),яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії.

Окрім цього, в актах повинна бути вказана чітка причина залиття, як того вимагає Додаток 4 до п. 2.3.6 зазначених Правил: "чітко зазначити причини". Проста фіксація замокання стін та стелі не буде розцінена судом як належний доказ того, що залиття сталося з вини відповідача.

Суд вважає, що у вказаних актах зазначені всі обов`язкові реквізити, а саме: дати та місце їх складання; члени комісії, що складають акти; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття, а саме: 06.02.2023 року «лопнула колба фільтру на кухні в квартирі АДРЕСА_2 »; 13.02.2023 року «лопнув шланг підключення змішувача по ГВ на кухні в квартирі АДРЕСА_2 ».

Отже, дані акти відповідають вимогам вказаних Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76, і є належними та допустимими доказами.

Суд також враховує, що акт залиття квартири АДРЕСА_5 від 06.02.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_5 , акт залиття квартири АДРЕСА_5 від 13.02.2023 року підписано відповідачем ОСОБА_5 без будь-яких зауважень та заперечень, а тому суд ставиться критично до посилань відповідачів на те, що ними не оглядалася квартира позивачки та маштаби затоплення.

З урахуванням вищевикладеного, посилання представника відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на те, що в акті від 06.02.2023 року зазначено про те, що залиття відбулося без втручання людського фактору в наслідок надмірного тиску води, що на думку відповідачів свідчить про відсутність їх вини, є безпідставними, оскільки останніми не було надано жодних доказів, які б спростували факт відповідальності за заподіяння шкоди позивачці внаслідок залиття квартири.

Будь-які докази на спростування зазначених у вказаних актах відомостей відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не надано, хоча це є їхнім процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Також суд зауважує, що посилаючись на недоведеність позивачкою причини затоплення та вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , останніми не спростовано своєї вини у залитті квартири позивачки.

Отже, суд вважає, що залиття сталося з вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Суд, оцінивши докази (акти, звіт про незалежну оцінку майна), які подані позивачкою у їх сукупності, вважає, що вони є достатніми для висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування, зокрема, щодо факту залиття квартири позивачки, причини та наслідків.

Суд, враховуючи принцип змагальності, виходить з відсутності будь-яких доказів з боку відповідачів, які б підтверджували іншу версію подій щодо обставин залиття.

Отже, з огляду на викладене суд вважає безпідставними посилання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на невідповідність складеним актам про залиття вимогам нормативних актів щодо їх змісту, оскільки інформація зазначена в цих актах фактично підтверджується сукупністю інших доказів у справі.

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №643/19078/15 вказав на те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тобто, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому, позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Під час судового розгляду відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не спростували належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у залитті квартири позивачки, не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачці шкоди, хоча це є їхнім процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Суд, оцінивши докази у справі, також дійшов висновку, що позивачка повністю підтвердила розмір матеріальної шкоди, посилаючись на Звіт про незалежну оцінку майна внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої є позивачка, від 23.02.2023 року.

З вказаного Звіту вбачається, що він складений експертом 23.02.2023 року, оцінку проведено 13.02.2023 року, тобто в день другого залиття квартири. Згідно з вказаним актом, експертом провидилася оцінка за результатом огляду об`єкта затоплення, а саме квартири АДРЕСА_5 . До акту також додано копії фото на яких зображено наслідки залиття квартири позивачки.

Відповідно до вказаного Звіту ринкова вартість майнового збитку, завданого залиттям квартири АДРЕСА_1 становить 49803 грн., яка складається з: витрат на ремонтно-оздоблювальні роботи вартістю 38099 грн.; вартістю будівельних матеріалів у розмірі 9964 грн.; вартістю товарно-матеріальних цінностей у розмірі 1740 грн.

Такий висновок є належним, достатнім та допустимим доказом.

Відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не надано суду жодних переконливих доказів, які б спростовували висновки оцінювача ОСОБА_13 , не обґрунтували свох заперечення щодо розміру збитків.

Частиною третьою статті 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Позивачка довела, і це не спростовано відповідачами, що залиття належної їй квартири відбулось двічі з квартири відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка розташована поверхом вище, в результаті чого позивачці спричинено матеріальну шкоду. При цьому сам факт залиття квартири позивачки відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не спростовано та під час розгляду справи представник відповідачів ініціювала питання щодо мирного врегулювання спору шляхом відшкодування позивачу збитків у розмірі відповідно до Звіту частинами та з мінімальним розміром моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, проте сторони вказані пропозиції та розмір моральної шкоди не узгодили.

Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (частина друга статті 16 ЦПК України).

Оскільки позивачкою доведено наявність шкоди спричиненої їй залиттям квартири, а відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не доведено, що шкоду завдано не з їхньої вини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 49 803 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, розмір якої визначено Звітом про незалежну оцінку майна, складеним на замовлення позивачки, який виготовлено з метою подання позову до суду.

Як зазначено вище, в процесі розгляду справи за клопотанням позивачки було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_6 . Проте, позивачкою не надано будь-яких доказів які б підтверджували, що на час залиття квартири 06.02.2023 року та 13.02.2023 року ОСОБА_6 була власником чи користувачем квартири АДРЕСА_2 , з якої відбулося затоплення квартири позивачки, а тому у суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_6 могла бути завдана шкода позивачці, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимоги до відповідачки ОСОБА_6 .

Щодо стягнення відшкодування моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У постанові Великої Палати ВС від 15 грудня 2020 року № 752/17832/14-ц визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру.

В постанові Верховного Суду від 1 березня 2023 року у справі № 496/1691/19 суд зазначив, що ст. 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

У постанові від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 Об`єднана палата КЦС зазначила, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Також у цій постанові ОП КЦС зазначила, що відбувається такий розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

Судом встановлено, що квартира позивачки пошкоджена з вини відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які у добровільному порядку вирішити питання відшкодування шкоди відмовилися.

На переконання суду позивачка поза всяким розумним сумнівом зазнала моральних та душевних страждань у вигляді втрати душевного спокою, хвилювання, роздратування, порушення звичайного укладу життя у зв`язку з протиправною поведінкою щодо її майна, причиною яких стало залиття квартири водою та завдання шкоди її майну. Вищевказані прояви душевних страждань є типовими для будь-якої звичайної людини, майно якої було пошкоджено на значну суму при вищенаведених обставинах та яка повинна була змінити свій нормальний уклад життя для здійснення заходів з приводу відновлення пошкодженого майна. Наявність у позивачки цих душевних страждань є очевидною.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, враховуючи розмір завданої матеріальної шкоди та відповідно глибину та тривалість душевних страждань позивачки, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вказаний позивачкою розмір моральної шкоди є завищеним, а тому необхідно задовольнити позовні вимоги в цій частині частково і стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на її користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Для надання правничої допомоги та представництва інтересів ОСОБА_14 з адвокатом Уколовим М.І. було укладено 02.06.2023 року договір про надання правової допомоги №17 за умовами якого вартість послуг на представництво інтересів позивача ОСОБА_14 становить 10 000 грн. Сума отриманого авансу 3000 грн., доплата за тривалість ведення справи 7000 грн., оплата на відрядження та інші витрати 1000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки просив стягнути на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 18 000 грн. з посиланням на затягування відповідачами розгляду даної справи. Надав суду квитанцію від 12.02.2025 року про сплату ОСОБА_1 на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 18 000 грн.

В статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі N 55/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечувала проти розміру витрат на правову допомогу посилаючись на те, що визначений представником позивачки розмір витрат в сумі 18 000 грн. з підстав тривалості розгляду справи є безпідставним оскільки саме з вини позивачки та її представника відбувалося затягування судового процесу шляхом подання неодноразових заяв про відвід суддів. Щодо неспівмірності наданих послуг не посилалася та відповідних доказів не надала.

Суд враховує правову позицію Верховного суду викладену у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, від 06 грудня 2019 року у справі N 910/353/19, від 25 травня 2021 року у справі N 910/7586/19 та від 24 січня 2022 року у справі N 757/36628/16-ц, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі N 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі N 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі N910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі N911/739/15, від 07.11.2019 року у справі N905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі N922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, враховуючи вищевикладене та обставини даної справи, тривалість її розгляду, яка пов`язана з неодноразовим заявленням позивачкою та її представником відводів суддям, співмірність заявлених витрат зі складністю справи та розумності їх розміру, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про зменшення заявлених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до 5 000 грн.

Судом також встановлено, що позивачка понесла витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073, 60 грн. та витрати понесені за звіт про незалежну оцінку майна в розмірі 2600 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1073, 60 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. та витрати понесені за звіт про незалежну оцінку майна в розмірі 2600 грн. в рівних частинах по 4 336,8 грн. з кожного, та відсутність їх солідарного обов`язку.

Керуючись ст. ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Незалежності 26», про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої затопленням квартири задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 49 803 грн. та в рахунок компенсації моральної шкоди 5 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн. та витрати понесені за звіт про незалежну оцінку майна в розмірі 2 600 грн. в рівних частинах по 4 336,8 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 08.05.2025 року.

Суддя О.О. Волощук