Рішення

від 20.11.2024 по справі 922/2807/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2807/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.,

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2807/24

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 23311317)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 27Б, код ЄДРПОУ 37269061)

про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за порушення строків поставки в розмірі 438187,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Харківської області через підсистему Електронний суд ЄСІТС з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача - ТОВ "ДВЄ" на користь позивача штрафні санкції (пеню та штраф) у загальному розмірі 438187,46 грн, а також просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 в частині поставки товару в строки, визначені зазначеним договором. Позивач зазначає, що відповідно до Графіка постачання, який є Додатком № 4 до Договору, відповідач мав поставити: в квітні 2024 року - 4800 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5) та 200 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 3); у травні 2024 року - 2500 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5); у червні 2024 року - 2500 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5). Однак, у передбачені Договором терміни відповідач не здійснив поставку товару, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу на підставі п. 7.3 Договору штрафні санкції за порушення строків поставки Товарів в загальному розмірі 438187,46 грн, з яких: 254542,46 грн - пеня в розмірі 0,1% від вартості Товарів, поставку яких построчено, за кожний день такого прострочення, та 183645,00 грн - штраф за прострочення поставки Товарів понад 30 днів у розмірі 7% від вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області, після усунення позивачем недоліків позову, прийнято до розгляду вказаний позов, відкрито провадження у справі № 922/2807/24, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач - ТОВ "ДВЄ", в межах встановленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду відзив на позов, в якому не погоджується з доводами позивача, проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що Договір був виконаний ним у в повному обсязі, що не заперечує позивач. Затримка поставки по окремим партіям товару становила від 1 до 44 днів. Причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини, а саме: неможливість забезпечення належних умов праці та безпеки роботи працівників, їх систематична неявка на роботу у зв`язку з обстрілами, та неможливістю прибути на роботу та повернутись додому після роботи, неможливістю забезпечення технологічного процесу виробництва та безпеки праці у зв`язку із системною відсутністю електричної енергії із причини збройної агресії РФ проти України та постійних обстрілів енергетичної інфраструктури міста Харків та Харківської області, внаслідок чого ТОВ ДВЄ було вимушене зупинити виробництво у м. Харкові з 29.04.2024 та здійснити переміщення виробничих потужностей, товарно-матеріальних цінностей в м. Київ. Вказані обставини підтверджуються Сертифікатом № 3200-24-1166 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 14.06.2024 за вих. № 313/03.23, яким підтверджено неможливість виконання зобов`язань щодо поставки рюкзаків за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 у період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 29.04.2024 до 13.06.2024. Як вказує відповідач у відзиві, він неодноразово звертався до позивача з листами, в яких повідомляв про настання форс-мажорних обставин та просив продовжити строки поставки Товару до 30.06.2024, проте, позивач відмовив у подовженні строку поставки. Щодо розміру неустойки відповідач у відзиві зазначає, що в даному випадку відповідач виконав зобов`язання в повному обсязі й застосування санкцій, про які просить позивач, може призвести до збитковості підприємства, нарахування штрафних санкцій є неспіврозмірним отриманій вигоді відповідача від реалізації товару, а сума санкцій є надмірно великою у порівнянні з терміном прострочення поставки, в той же час, застосування санкцій не може мати на меті збагачення кредитора, тому, як вважає відповідач, наявні підстави для зменшення розміру неустойки до мінімального. Окрім того, відповідач не погоджується з розрахунками позивача в частині пені за порушення строків поставки товару за період квітень 2024 року, вважає, що вказані розрахунки у зазначеній частині виконані невірно. Вказаний відзив, враховуючи, що він відповідає вимогам чинного законодавства та подано його в межах встановленого судом строку, був прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи разом з доданими до нього доказами.

Позивач - Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, в межах встановленого судом строку, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подав до суду відповідь на відзив, в якій не погоджується з доводами відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач. Зазначає, що відповідачем в складі тендерної пропозиції через електронну систему закупівель «Prozorro» було надано Гарантійний лист від 01.04.2024 № 010424-10/з, яким гарантовано можливість поставки товару в кількості, обсягах, строки та місця поставки, визначені Оголошенням про проведення спрощеної закупівлі. Договір сторонами був підписаний 16.04.2024, а вже 18.04.2024 відповідач звернувся до позивача з листом про продовження строків поставки Товару до 30.06.2024 у зв`язку з відключення електроенергії та постійними обстрілами, які станом на 16.04.2024 вже існували, тобто вказані обставини були такими, які очікувалися сторонами, а отже не були надзвичайними при звичайному перебігу справ. На думку позивача, відповідачем порушено порядок щодо інформування іншої сторони про настання обставини непереборної сили, передбачений п. 9.2, 9.3 Договору, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Крім того, п. 9.5 Договору визначено, що військова агресія РФ проти України не може бути підставою для невиконання цього Договору, відтак, як вважає позивач, усі обставини непереборної сили, про які йдеться в сертифікаті Торгово-промислової палати, а також сам сертифікат, наданий Відповідачем, стосуються військової агресії, яка не може бути визнана форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Також позивач у відповіді на відзив зазначає, що в позовній заяві було допущено технічні описки, а саме: в кількості (шт.) рюкзаків, що підлягали поставці у квітні 2024 року помилково вказано « 2000 шт. * 1049,40 грн * 29 днів * 0,001 = 66951,72 грн; 200 шт. * 1049,40 грн * 44 дні * 0,001 = 115434,00 грн;» замість вірного « 2200 шт. * 1049,40 грн * 29 днів * 0,001 = 66951,72 грн; 2500 шт. * 1049,40 грн * 44 дні * 0,001 = 115434,00 грн;», тому, враховуючи вищевказане, виконані позивачем у позовній заяві розрахунки щодо розміру штрафних санкцій (штрафу, пені) є вірними. Вказану відповідь на відзив, враховуючи, що вона відповідає вимогам чинного законодавства та подано її в межах встановленого судом строку, було судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи разом з доданими до неї доказами.

Будь-яких інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день ухвалення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило.

За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем докази, суд встановив таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2024, за результатами закупівлі у системі «Prozorro», ідентифікатор закупівлі UA-2024-03-22-010219-a, між позивачем - Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (Покупцем) та відповідачем - ТОВ "ДВЄ" (Постачальником) укладено договір про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов`язаний у 2024 році поставити Товароодержувачу рюкзак бойовий індивідуальний (вид 5) та рюкзак бойовий індивідуальний (вид 3), код ДК 021:2015: 18930000-7 - «Мішки та пакети», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в Специфікації, яка є Додатком № 1 до цього Договору (далі Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток № 1).

Згідно з п. 1.2 Договору, Товар повинен відповідати Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом договорів оренди, застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 Договору, загальна вартість Товару по Договору становить 10.494.000,00 грн, у т.ч. ПДВ 1.749.000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, Покупець здійснює оплату за Товар у безготівковій формі за фактом його поставки.

Згідно з п. 5.1 Договору, строк поставки визначається у Графіку постачання (Додаток № 4), що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 5.7 Договору, до кожної партії Товару, що постачається, Постачальник надає Покупцю видаткові накладні та документи, визначені п. 2.1 Договору, до моменту здійснення поставки Товару, підписані уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника.

Відповідно до умов п. 5.8 Договору, приймання-передача Товару здійснюється по акту приймання-передавання товару.

Згідно з пп. 5.13.4 п. 5.13 Договору, приймання Товару Товароодержувачем не здійснюється у разі, якщо порушено умови Договору щодо якості Товару, маркування (пакування) та/ або асортименту, та/або термінів чи умов поставки.

Умовами п. 6.2.4 Договору передбачено, що Покупець має право в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку, якщо Постачальник не виконує свої зобов`язання за Договором з урахуванням вимог Договору.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору, Постачальник зобов`язаний постачати товар в кількості, строк та на умовах визначених Договором.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором (п. 7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Відповідно до п. 9.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої Сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно з п. 9.3 Договору, неповідомлення/несвоєчасне повідомлення Стороною, для якої склалися обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу Сторону про їх настання або припинення веде до втрати права Сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/ несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

За умовами п. 9.5 Договору, військова агресія РФ проти України не може бути підставою для невиконання цього Договору.

Відповідно до п. 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2024.

Усі зміни і доповнення до Договору оформлюють додатковими угодами, які підписуються Сторонами і мають однакову юридичну силу (п. 12.1 Договору).

Істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених чинним законодавством України (п. 12.12 Договору).

Як вбачається з наданої позивачем до позову копії Договору, вказаний Договір підписаний обома сторонами та скріплений відтисками їх печаток. Докази внесення сторонами змін у Договір, зокрема щодо строку його дії в матеріалах справи відсутні.

У Специфікації № 1, яка є Додатком № 1 до Договору та є його невід`ємною частиною, сторони визначили, що відповідач (Постачальник) має поставити Товароодержувачу Товар: рюкзак бойовий індивідуальний (вид 5), кількістю 9800 шт., ціна за одиницю 1049,40 грн з ПДВ на загальну суму 10.284.120,00 грн з ПДВ; рюкзак бойовий індивідуальний (вид 3), кількістю 200 шт., ціна за одиницю 1049,40 грн з ПДВ на загальну суму 209.880,00 грн з ПДВ. Всього по Договору два найменування товару на загальну суму 10.494.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1.749.000,00 грн.

Графіком постачання (Додаток № 4 до Договору) сторони узгодили строки поставки товару, згідно з якими має бути поставлено 10000 рюкзаків, а саме:

-у квітні - 4800 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5) та 200 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 3);

-у травні - 2500 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5);

-у червні - 2500 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5).

Матеріалами справи підтверджено та позивачем не заперечується, що вказаний Договір був виконаний у повному обсязі, зокрема відповідачем (Постачальником) поставлено рюкзаки у загальній кількості 10000,00 грн на загальну суму 10.494.000,00 грн, а позивачем (Покупцем) оплачено вартість поставленого Товару на суму 10.494.000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1.749.000,00 грн, що підтверджується наданими позивачем до відповіді на відзив копіями відповідних актів приймання-передавання товару (від 01.05.2024 № 010524, від 30.05.2024 № 2805/1, від 14.06.2024 № 14/06, від 28.06.2024 № 28/06, від 02.07.2024 № 02/07), видаткових накладних (від 01.05.2024 № 010524, від 28.05.2024 № 2805/1, від 14.06.2024 № 14/06, від 28.06.2024 № 28/06, від 02.07.2024 № 02/07) та платіжних інструкцій (від 10.06.2024 № 857, від 10.06.2024 № 858, від 18.06.2024 № 953, від 09.07.2024 № 1261, від 09.07.2024 № 1260).

Разом з тим, частину Товару відповідачем поставлено з порушенням строків, визначених Договором.

Так, відповідачем поставлено:

за квітень (по Специфікації 4800 шт. рюкзаків (вид 5) та 200 шт. рюкзаків (вид 3)):

- 03.05.2024 (акт приймання-передавання товару від 01.05.2024 № 010524) - 1-ша партія кількістю 300 шт. рюкзаків (вид 5); прострочено на 2 дні;

-30.05.2024 (акт приймання-передавання товару від 30.05.2024 № 2805/1) - 2-га партія кількістю 2000 шт. рюкзаків (вид 5) та 200 шт. рюкзаків (вид 3); прострочено на 29 днів;

- 14.06.2024 (акт приймання-передавання товару від 14.06.2024 № 14/06) - 3-тя партія кількістю 2500 шт. рюкзаків (вид 5); прострочено на 44 дні;

за травень (по Специфікації 2500 шт. рюкзаків бойових індивідуальних (вид 5)):

-28.06.2024 (акт приймання-передавання товару від 28.06.2024 № 28/06) - 2500 шт. рюкзаків (вид 5); прострочено на 27 днів;

за червень (по Специфікації 2500 шт. рюкзаків (вид 5)):

-28.06.2024 (акт приймання-передавання товару від 28.06.2024 № 28/06) - 1840 шт. рюкзаків (вид 5); БЕЗ прострочення;

-02.07.2024 (акт приймання-передавання товару від 02.07.2024 № 02/07) - 660 шт. рюкзаків (вид 5); прострочено на 1 день.

Позивач звернувся до відповідача з листами від 18.06.2024 № 06.1/4461-24-Вих та від 12.07.2024 № 06.1/5167-24-Вих, в яких вимагав сплатити нараховані позивачем на підставі п. 7.3 Договору штрафні санкції за порушення строків постачання Товару.

У відповідь на зазначені листи відповідач в листах від 24.06.2024 № 24/06 та від 18.07.2024 № 18/07-1 визнав, що поставка Товару за Договором відбулась із затримкою, але відмовився сплатити нараховані позивачем штрафні санкції, оскільки не вбачає порушення умов Договору, адже причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору між сторонами у даній справі, суд виходить з такого.

У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між позивачем - Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та відповідачем - ТОВ "ДВЄ" на підставі укладеного між ними договору про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства України, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов`язковим для виконання обома сторонами.

Відповідач виконав свої зобов`язання за вказаним Договором, поставив позивачу товар у повному обсязі. Водночас, частина Товару була поставлена відповідачем з порушенням строків, визначених Договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або невизначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Початком відліку періоду прострочення зобов`язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з умовами п. 7.1 Договору, в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим Договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору, за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Як вбачається з наведеного у позові розрахунку штрафних санкцій (з урахуванням уточнень, викладених у відповіді на відзив), у зв`язку з порушенням строків поставки Товару позивач на підставі п. 7.3 Договору нарахував відповідачу штрафні санкції в загальному розмірі 438187,46 грн, з яких: 254542,46 грн - пеня в розмірі 0,1% від вартості прострочених Товарів та 183645,00 грн - штраф у розмірі 7% від вартості Товарів, поставку яких прострочено понад 30 днів, а саме:

629,64 грн - пеня за прострочення на 2 дні поставки 300 шт. рюкзаків (вид 5) за квітень, які були поставлені 03.05.2024 по акту від 01.05.2024 № 010524 (300 шт. * 1049,40 грн * 2 дні * 0,1% = 629,64 грн);

66951,72 грн - пеня за прострочення на 29 днів поставки 2000 шт. рюкзаків (вид 5) та 200 шт. рюкзаків (вид 3) за квітень, які були поставлені 30.05.2024 по акту від 30.05.2024 № 2805/1 (2200 шт. * 1049,40 грн * 29 днів * 0,1% = 66951,72 грн);

115434,00 грн - пеня за прострочення на 44 дні поставки 2500 шт. рюкзаків (вид 5) за квітень, які були поставлені 14.06.2024 по акту від 14.06.2024 № 14/06 (2500 т. * 1049,40 грн * 44 дні * 0,1% = 115434,00 грн);

70834,50 грн - пеня за прострочення на 27 днів поставки 2500 шт. рюкзаків (вид 5) за травень, які були поставлені 28.06.2024 по акту від 28.06.2024 № 28/06 (2500 шт. * 1049,40 грн * 27 днів * 0,1% = 70834,50 грн);

692,60 грн - пеня за прострочення на 1 день поставки 660 шт. рюкзаків (вид 5) за червень, які були поставлені 02.07.2024 по акту від 02.07.2024 № 02/07 (660 шт * 1049,40 грн * 1 день * 0,1% = 692,60 грн);

183645,00 грн - штраф за прострочення поставки понад 30 днів (44 дня) 2500 шт. рюкзаків (вид 5) за квітень, які були поставлені 14.06.2024 по акту від 14.06.2024 № 14/06 (2500 шт. * 1049,40 грн * 7% = 183645,00 грн).

Відповідач у відзиві на позов визнає, що поставка Товару за Договором відбулась із затримкою від 1 до 4 днів, однак із нарахованими позивачем штрафними санкціями не погоджується, з посиланням на те, що причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини у період з 29.04.2024 до 13.06.2024, які підтверджені Сертифікатом № 3200-24-1166 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим ТОВ "ДВЄ" Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 14.06.2024 за вих. № 313/03.23, та про наявність яких відповідач неодноразово повідомляв позивачу, а також просив продовжити строки поставки Товару до 30.06.2024, проте, позивач у продовженні строків поставки відмовив.

Стосовно посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як на підставу для звільнення його від сплати нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені та штрафу), суд зазначає таке.

Питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим.

Так, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому був неодноразово продовжений та триває дотепер.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Очевидно, що в умовах воєнного стану суб`єкти господарювання України зазнали на собі значний влив від військової агресії. Це викликане припиненням діяльності багатьох господарюючих суб`єктів, порушенням господарських ланцюгів з суміжними підприємствами - постачальниками необхідних для виробництва матеріалів. Це порушення логістичних ланцюгів внаслідок перебування частини територій України під окупацією, дефіцит транспортних потужностей, дефіцит рухомого складу, руйнація шляхів сполучення. Це руйнація виробничих приміщень та інших потужностей внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та інших бойових дій. Це неможливість обробки сільськогосподарських угідь, котрі перебували в зоні бойових дій, без їх розмінування та знешкодження інших вибухонебезпечних предметів. Це дефіцит робочої сили внаслідок процесів мобілізації, евакуації населення. Це зростання цін на всі види продукції, які використовуються у виробничому циклі тощо.

Настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" засвідчено, зокрема листом Торгово-промислової палати України (далі по тексту - ТПП України) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Вказаним листом ТПП України визнала форс-мажорною обставиною військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення з 24.02.2022 воєнного стану в Україні, та підтвердила, що зазначені обставини, починаючи із вказаної дати, до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, за змістом листа ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, сама по собі військова агресія РФ проти України, а також введений з 24.02.2022 у зв`язку з нею воєнний стан в Україні, є форс-мажорними обставинами, а відтак, позивач безпідставно вважає, посилаючись у відповіді на відзив на умови пункту 9.5 Договору, що військова агресія не може бути визнана форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), оскільки пунктом 9.5 Договору сторони підтвердили, що військова агресія РФ проти України не може бути підставою для невиконання цього Договору, тобто не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань за цим Договором в цілому, а не як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили.

Разом з тим, суд враховує, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін від господарської відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Зокрема, за приписами ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Згідно зі ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Таким чином, із зазначених норм вбачається, що чинним законодавством України передбачена можливість звільнення сторін зобов`язання від господарської відповідальності, передбаченої законом або умовами договору, за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у зв`язку з форс-мажорними обставинами, але не від виконання самих зобов`язань за договором.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Сторони в укладеному між ними договорі про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 домовились про можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором (зокрема в частині строків поставки Товару за цим Договором), у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (п. 9.1 Договору).

За умовами п. 9.2 Договору, Сторона, для якої склались обставини непереборної сили, зобов`язана не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово (шляхом направлення цінного листа з описом вкладення та повідомленням про вручення) інформувати іншу Сторону про настання таких обставин та про їх наслідки. Разом з письмовим повідомленням така Сторона зобов`язана надати іншій Стороні копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати. Сторона, для якої склались обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), зобов`язана надати впродовж 30 днів з дня такого повідомлення іншої Сторони сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженою регіональною торгово-промисловою палатою, яким засвідчене настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Аналогічні умови застосовуються Стороною в разі припинення дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків.

Згідно з п. 9.3 Договору, неповідомлення/несвоєчасне повідомлення Стороною, для якої склалися обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), іншу Сторону про їх настання або припинення веде до втрати права Сторони посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє її від відповідальності за невиконання/ несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором.

Як зазначає відповідач - ТОВ "ДВЄ" у відзиві на позов та підтверджено наявними у справі матеріалами, порушення строків поставки окремих партій Товару за Договором сталося внаслідок виникнення у нього форс-мажорних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що виробничі потужності ТОВ "ДВЄ" знаходяться у двох містах України, в місті Харкові та місті Лебедин Сумської області, які розташовані на потенційно небезпечних територіях та на територіях можливих бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309 (із змінами), що піддаються постійним обстрілам ворожими військами, особливо місто Харків, яке розташоване поблизу з кордоном з РФ та поряд з тимчасово окупованими нею територіями України, і з самого початку повномасштабної військової агресії РФ проти України та введення в зв`язку з цим в Україні воєнного стану та по теперішній час потерпає від постійних авіаційних, ракетних та артилерійських обстрілів ворожими військами, що негативно впливає як на саму господарську діяльність відповідача так і на його фінансове становище, а відтак, і на можливість відповідача належно виконувати свої грошові та інші зобов`язання перед своїми контрагентами, зокрема зобов`язання перед позивачем - Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 в частині здійснення поставки Товару в строки, передбачені зазначеним договором.

У зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства у повному обсязі в умовах постійних відключень електроенергії, які пов`язані з руйнуванням енергетичної інфраструктури, в тому числі внаслідок посилення у квітні-червні 2024 року обстрілів по енергетичним об`єктам Сумської та Харківської області, а також через відсутність спеціального укриття, де можуть працювати працівники під час повітряної тривоги, відповідач був вимушений зупинити роботу виробництва підприємства у місті Харків з 29.04.2024 та здійснити переміщення виробничих потужностей, товарно-матеріальних цінностей до м. Київ.

Відповідач на підтвердження виникнення у нього форс-мажорних обставин надав до матеріалів справи Сертифікат № 3200-24-1166 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою 14.06.2024 за вих. № 313/03.23, який свідчить про наявність у ТОВ «ДВЄ» форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення поставки Товару за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24 у період з 29.04.2024 до 13.06.2024, тобто про обставини непереборної сили, які виникли майже через два тижні після укладання між сторонами вказаного Договору (16.04.2024).

Вказаним Сертифікатом Київська обласна (регіональна) ТПП засвідчила наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: військова агресія РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, введення комендантської години, продовження дії правового режиму воєнного стану, введення (продовження дії) комендантської години, військові дії, ракетні обстріли, повітряні тривоги, тривале аварійне, позапланове відключення електроенергії внаслідок пошкодження об`єктів енергетичної інфраструктури, у зв`язку з цим, як наслідок, унеможливлення виконання роботи тривалий час, призупинення виробничих процесів; які стали підставою неможливості виконання ТОВ "ДВЄ" обов`язку (зобов`язання) поставити у термін квітень-травень 2024 року рюкзак бойовий індивідуальний (вид 5) та рюкзак бойовий індивідуальний (вид 3) за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24, період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 29.04.2024 до 13.06.2024.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Окрім того, відповідачем - ТОВ "ДВЄ" надано до матеріалів справи докази на підтвердження того, що він звертався до позивача із письмовими повідомленнями про виникнення у нього обставин непереборної сили та проханням внести зміни в Договір щодо продовження строку поставки Товару, обґрунтовуючи неможливість своєчасної поставки товару у визначені Договором строки наявністю форс-мажорних обставин.

Так, 18.04.2024 за вих. № 180424-01/з (тобто до настання обставини непереборної сили) відповідач звернувся до позивача з листом, в якому, посилаючись на те, що у квітні 2024 року почастішали відключення електроенергії та постійні обстріли, з огляду на близьке розташування виробничих приміщень до кордону з РФ, внаслідок чого повітряні тривоги займають більшість робочого часу персоналу Постачальника, цінуючи життя та здоров`я своїх працівників та керуючись п. 12.1 Договору, просив розглянути питання про можливість продовження строків поставки всього обсягу Товару за Договором до 30.06.2024 шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Позивач у відповідь на вказане звернення відповідача про продовження строку поставки листом від 26.04.2024 № 06.1/3266-24-Вих, повідомив про необхідність виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань згідно з умовами, передбаченими Договором, тобто фактично відмовив у продовженні строків поставки по Договору, посилаючись, зокрема на те, що відповідно до п. 12.12 Договору, істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених чинним законодавством України, та на те, що згідно з п. 9.2 Договору, у разі виникнення обставин непереборної сили Постачальник не пізніше 15 днів з дати їх настання письмово інформує про це іншу Сторону та надає копію звернення до Торгово-промислової палати України або уповноваженої регіональної торгово-промислової палати з подальшим наданням сертифікату, яким буде засвідчено настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідач листом від 30.04.2024 за вих. № 300424 (тобто в межах 15-тиденного строку з дати настання обставини непереборної сили, передбаченого п. 9.2 Договору) повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24, та запевнив, що відповідний сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) буде наданий після його оформлення у встановленому порядку.

Позивач листом від 07.05.2024 за вих. № 06.1/3495-24-Вих, у відповідь на повідомлення відповідача про настання у нього форс-мажорних обставин, посилаючись на формальну причину, а саме на те, що відповідачем до вказаного повідомлення не надано копію звернення до Торгово-промислової палати України, вимагав у найкоротший термін здійснити поставку Товару відповідно до умов Договору.

У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом-претензією від 18.06.2024 № 06.1/4461-24-Вих щодо виконання договору від 16.04.2024 № 75-24, в якій вимагав сплатити нараховані позивачем на підставі п. 7.3 Договору штрафні санкції за порушення строків постачання Товару за квітень.

У відповідь на вищевказану лист-претензію відповідач направив позивачу лист від 24.06.2024 № 24/06, в якому визнав, що поставка Товару за Договором відбулась із затримкою, але відмовився сплатити нараховані позивачем штрафні санкції, оскільки не вбачає порушення умов Договору, адже причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини, та надав до зазначеного листа копію вищезазначеного Сертифіката Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-24-1166 (вих. № 313/03.23 від 14.06.2024), яким засвідчено наявність у ТОВ «ДВЄ» форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що унеможливили здійснення поставки Товару за Договором у період з 29.04.2024 до 13.06.2024.

12.07.2024 № 06.1/5167-24-Вих позивач звернувся до відповідача ще з однією листом-претензією щодо виконання договору від 16.04.2024 № 75-24, в якій вимагав сплатити нараховані позивачем на підставі п. 7.3 Договору штрафні санкції за порушення строків постачання Товару за травень та червень.

Відповідач у відповідь на вищевказану лист-претензію направив позивачу лист від 18.07.2024 № 18/07-1, в якому також визнав, що поставка Товару за Договором відбулась із затримкою, але відмовився сплатити нараховані позивачем штрафні санкції, оскільки не вбачає порушення умов Договору, адже причиною затримки поставки стали форс-мажорні обставини, та надав до зазначеного листа відповідні докази на підтвердження вищезазначених обставин.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ухиляння відповідача - ТОВ «ДВЄ» від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Навпаки, відповідач діяв добросовісно, не зважаючи на наявність у форс-мажорних обставини, навіть у період дії (з 29.04.2024 до 13.06.2024), на виконання умов Договору здійснив поставку 2-х партій Товару, зокрема 03.05.2024 та 30.05.2024, та у перший же день після припинення дії форс-мажорних обставин продовжив виконання умов Договору, поставивши ще 1 партію Товару, а в подальшому поставив ще кілька партій, здійснивши таким чином у повному обсязі поставку замовленого позивачем Товару, хоча і з прострочкою передбачених Договором строків поставки.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, перевіривши надані позивачем та відповідачем докази в усій їх сукупності та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, зважаючи на те, що відповідачем було повідомлено позивачу з дотриманням визначених п. 9.2 Договору строків про виникнення у нього форс-мажорних обставин із подальшим наданням Сертифіката Київської обласної (регіональної) ТПП № 3200-24-1166 (вих. № 313/03.23 від 14.06.2024), яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стали підставою неможливості виконання ТОВ "ДВЄ" зобов`язання щодо поставки Товару за Договором у період дії форс-мажорних обставин з 29.04.2024 до 13.06.2024, та враховуючи, що постійні відключення електроенергії через посилення з квітня 2024 року обстрілів по енергетичним об`єктам України (що є загальновідомим фактом та підтверджується наявними у справі доказами), а також відсутність спеціального укриття, де могли б працювати працівники під час повітряної тривоги, стали причинами зупинення відповідачем роботи виробництва підприємства у м. Харків з 29.04.2024 та здійснення переміщення останнім своїх виробничих потужностей до м. Київ, суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено виникнення у нього форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), які мали місце у період з 29.04.2024 по 13.06.2024 та стали причиною невчасної поставки за Договором.

Тому, з огляду на умови п. 9.1-9.2 Договору та вимоги ч. 1 ст. 617 ЦК України, ст. 218, ч. 4 ст. 219 ГК України, а також враховуючи, що відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань за Договором, а навпаки, діяв добросовісно, не зважаючи на наявність у форс-мажорних обставини, навіть у період їх дії здійснив поставку 2-х партій Товару по Договору, зокрема 03.05.2024 та 30.05.2024, та у перший же день після припинення дії форс-мажорних обставин продовжив виконання умов Договору, поставивши ще 1 партію Товару, а в подальшому поставив ще кілька партій, здійснивши таким чином у повному обсязі поставку замовленого позивачем Товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором у період дії форс-мажорних обставин з 29.04.2024 по 13.06.2024, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 400765,86 грн (з яких: 217120,86 грн пені та 183645,00 грн штрафу), нарахованих за період прострочення з 01.05.2024 по 13.06.2024 від вартості простроченого Товару за квітень та травень, а саме: 629,64 грн пені за прострочення на 2 дні поставки 300 шт. рюкзаків, які поставлено 03.05.2024 по акту від 01.05.2024 № 010524; 66951,72 грн пені за прострочення на 29 днів поставки 2200 шт. рюкзаків, які поставлено 30.05.2024 по акту від 30.05.2024 № 2805/1; 115434,00 грн пені за прострочення на 44 дні поставки 2500 шт. рюкзаків, які поставлено 14.06.2024 по акту від 14.06.2024 № 14/06; 34105,5 грн пені за прострочення на 13 днів поставки 2500 шт. рюкзаків за травень, які поставлено 28.06.2024 по акту від 28.06.2024 № 28/06; 183645,00 грн штрафу за прострочення поставки понад 30 днів 2500 шт. рюкзаків, які поставлено 14.06.2024 по акту від 14.06.2024 № 14/06.

В іншій частині позовні вимоги про стягнення пені у загальному розмірі 37421,6 грн, нарахованої за період прострочення з 14.06.2024 по 01.07.2024 від вартості простроченого Товару за травень та за червень (з яких: 36729,00 грн пені за прострочення на 14 днів поставки 2500 шт. рюкзаків за травень, які були поставлені 28.06.2024 по акту від 28.06.2024 № 28/06, та 692,60 грн пені за прострочення на 1 день поставки 660 шт. рюкзаків за червень, які були поставлені 02.07.2024 по акту від 02.07.2024 № 02/07) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в цій частині поставка Товару відбувалась за межами періоду дії наявних у відповідача форс-мажорних обставин, а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Щодо посилання відповідача на наявність підстав для зменшення розміру неустойки до мінімального, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз ч. 3 ст. 551 ЦК України та ч. 1, 2 ст. 233 ГК України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на досліджених доказах та на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Аналогічну правову позицію викладено у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 14.08.2018 у справі № 903/827/17, від 30.08.2018 у справі № 925/1587/17.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності виняткових обставин, за яких було б можливим зменшення штрафних санкцій за прострочення строків поставки товару, зокрема не надано доказів того, що стягнення нарахованих позивачем та задоволених судом штрафних санкцій у загальному розмірі 37421,6 грн може стати несправедливо непомірним тягарем для нього та призвести до неможливості ведення ним господарської діяльності, виплати заробітної плати працівникам та виконання взятих на себе зобов`язань перед іншими особами, а також податкових зобов`язань тощо.

Крім того, суд вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій, як зазначає відповідач у відзиві «до мінімального», зважаючи на важливість поставок Товару, що є предметом за договором про закупівлю рюкзаків бойових індивідуальних від 16.04.2024 № 75-24, та враховуючи інтереси позивача - Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, який також веде свою господарську діяльність в умовах воєнного стану та досить часто піддається ракетним та іншим обстрілам з боку ворога, що безпосередньо негативно впливає на можливість ведення позивачем господарської діяльності, не відповідатиме загальним засадам справедливості, добросовісності й розумності та порушить розумний баланс між інтересами кредитора (позивача) та боржника (відповідача), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру стягнутих з відповідача даним судовим рішенням штрафних санкцій.

Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.

Як вбачається з матеріалів позову, позивачем при поданні до суду позову з вимогами майнового характеру на загальну суму 438187,46 грн було сплачено судовий збір у розмірі 6572,81 грн, що становить 1,5% від ціни позову. Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені частково на суму 37421,6 грн (з яких: 36729,00 грн пені за прострочення поставки Товару за травень та 692,60 грн пені за прострочення поставки Товару за червень), у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 561,32 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВЄ" (61072, м. Харків, пр. Науки, буд. 27Б, код ЄДРПОУ 37269061) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, код ЄДРПОУ 23311317, р/р UA038201720343100001000009841 в ДКСУ, МФО 820172) пеню у розмірі 37421,6 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 561,32 грн.

3.Відмовити у стягненні пені в розмірі 217120,86 грн та штрафу в розмірі 183645,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 20.11.2024.

СуддяН.А. Новікова