Ухвала

від 05.11.2024 по справі 2-1783/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 2-1783/11

провадження № 61-14425ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня

2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа

№ 2-1783/1,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал банк»

(далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду зі скаргою, в якій просило:

- поновити АТ «Універсал Банк» строк на подання скарги;

- визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (правонаступником якого є Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Огіян І. В. від 09 червня 2015 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 (виконавчий листа №2-1783/11

від 25 липня 2013 року, який виданий Шевченківським районним судом міста Києва), про відмову у відкритті виконавчого провадження;

- зобов`язати Вишневий відділ Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-1783/11 від 25 липня

2013 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня

2024 відмовлено у відкриті провадження за скаргою АТ «Універсал Банк»

в частині вимог про видачу дублікату виконавчого листа №2-1783/11

від 08 квітня 2013 року у справі №2-1783/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») до

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня

2024, яка залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року, скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду скаргу, суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що про порушення свого права АТ «Універсал Банк» довідався 11 березня 2024 року після отримання відповіді Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак при зверненні до суду зі скаргою не довів поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством (10 днів з дня, коли боржник дізнався про порушення свого права), а викладені у скарзі підстави для поновлення такого строку є неповажними.

29 жовтня 2024 року представник АТ «Універсал Банк» - адвокат Задородний А. Г. засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 03 жовтня 2024 року.

У касаційній сказі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про подання скарги поза межами встановлених строків, адже товариство дізналося про порушення своїх прав саме з дати отримання листа органу виконавчої служби від 29 травня 2024 року та додатку до нього, а не

11 березня 2024 року, як на те вказує суд першої інстанції.

При цьому, зазначає, що з листа Вишневого відділу Державної

виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11 березня 2024 року неможливо встановити законність чи незаконність постанови органу виконавчої служби від 09 червня 2015 року, тобто неможливо було визначити ані необхідність, ані конкретні підстави звернення до суду та вказати на порушення, що були допущені під час прийняття такої постанови.

Натомість, саме з листа органу виконавчої служби від 29 травня 2024 року та додатку до нього стало можливим з`ясувати конкретні мотиви

прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, проаналізувати їх на відповідність вимогам закону та прийняти рішення про необхідність оскарження.

У пункті 2 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року у справі № 2-1783/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ВТБ БАНК» заборгованість в розмірі 67 084, 77 дол. США.

25 липня 2013 року на виконання вказаного рішення суду надано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 67 084, 77 дол. США.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 06 грудня 2013 року відкрито виконавче провадження №41090718 з примусового виконання виконавчого листа №2-1783/11.

19 травня 2015 року Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у виконавчому провадженні №41090718 прийнято постанову, якою виконавче провадження №41090718 закінчено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ №2-1783/11 передано до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.

Постановою Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області від 08 червня 2015 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо виконання виконавчого листа №2- 1783/11 на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».

21 жовтня 2020 року між АТ «ВТБ БАНК» та АТ «Універсал Банк» було укладено Договір №75-РБ «Про відступлення права вимоги», згідно з яким заборгованість за виконавчим листом №2-1783/11 відступлена на користь АТ «Універсал Банк».

13 листопада 2023 року та 29 лютого 2024 АТ «Універсал Банк» звернулося до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби із запитами щодо надання інформації про стан виконавчого провадження.

Листом від 11 березня 2024 року Вишневий відділ Державної

виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що 09 червня 2015 року на підставі пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

15 квітня 2024 року АТ «Універсал Банк» повторно звернулося до виконавчої служби з запитом, в якому просило надіслати на адресу заявника копію постанови від 09 червня 2015 року, копії документів, що стали підставою для прийняття вказаної постанови та відомості щодо направлення та місцезнаходження виконавчого листа № 2-1783/11.

Листом від 29 травня 2024 року виконавчою службою надано відповідь на вказаний запит та указано підставу відмови у відкритті виконавчого провадження - пункт 8 частини першої статті 26 Закону України

«Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду зі скаргою, заявник, обґрунтовуючи своє клопотання про поновлення пропущеного строку для подання вказаної скарги, посилався на те, що саме з листа органу виконавчої служби від 29 травня 2024 року та додатку до нього стало можливим з`ясувати конкретні мотиви прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, проаналізувати їх на відповідність вимогам закону та прийняти рішення про необхідність оскарження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього

Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 449 ЦПК України, можна зробити висновок про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права, і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 449 ЦПК України та частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», необхідно враховувати поведінку скаржника, чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження, тощо.

Висновки щодо презумпції обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду

від 14 серпня 2019 року в справі № 910/7221/17; від 12 січня 2021 року в справі № 910/8794/17; від 12 жовтня 2021 року в справі № 918/333/13-г.

За змістом статті 81 ЦПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині першій статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 143/950/19 (провадження

№ 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року у справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року у справі

№ 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі

№ 466/948/19 вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/18, даючи оцінку співвідношенню норм ГПК України та положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» щодо встановлення строків у календарних та робочих днях виснувала, що

«стаття 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ

«Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у розділі VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу».

Суди обґрунтовано встановили, що, безпосередньо зі змісту скарги вбачається, що про порушення свого права сторона виконавчого провадження - АТ «Універсал Банк» довідався 11 березня 2024 року після отримання відповіді Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що про порушення свого права сторона виконавчого провадження - АТ «Універсал Банк» довідалося 11 березня 2024 року після отримання відповіді Вишневого відділу Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), однак при зверненні до суду зі скаргою не довів поважності причин пропуску встановленого законом строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і причин неможливості подати вказану скаргу у строки, встановлені законодавством(10 днів з дня, коли боржник дізнався про порушення свого права), а викладені у скарзі підстави для поновлення такого строку є неповажними.

Верховний Суд не приймає до уваги доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги та були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції.

У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, за результатами оцінки доводів заявника та змісту оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування норм права судами першої та апеляційної інстанції є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк», заінтересована особа: ОСОБА_1 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-1783/1.

Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська