Постанова

від 07.11.2024 по справі 440/859/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 р.Справа № 440/859/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції С.С. Бойко) від 25.01.2024 року (повний текст складено 26.01.24 року) по справі № 440/859/23

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія"

про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Полтавській області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з рахунків Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за податковим боргом у розмірі 153345204,79 грн: з рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів у сумі 87665368,06 грн; з рентної плати за транзитне транспортування природного газу у сумі 65679836,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 153345204,79 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 року по справі № 440/859/23 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто кошти з рахунків Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за податковим боргом у розмірі 153345204,79 грн (сто п`ятдесят три мільйони триста сорок п`ять тисяч двісті чотири гривні сімдесят дев`ять копійок):

- з рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів у сумі 87665368,06 грн (вісімдесят сім мільйонів шістсот шістдесят п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 06 копійок) на р/р UA168999980313050097000016001, код класифікації доходів бюджету 13080200, отримувач ГУК у Полт.обл/Полтавська/13080200, код отримувача 37959255, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998;

- з рентної плати за транзитне транспортування природного газу у сумі 65679836,73 грн (шістдесят п`ять мільйонів шістсот сімдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень сімдесят три копійки) на р/р UA108999980313080096000016001, код класифікації доходів бюджету 13080100, отримувач ГУК у Полт.обл/Полтавська/13080100, код отримувача 37959255, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО) 899998.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що податковий борг за ППР від 12.09.2013 за № 0001342200, № 0001332200 та № 0001322200 в сумі 153345204,79 грн. міг бути стягнутий з відповідача до 09.07.2017 включно, тобто протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, а саме з 10.07.2014 р. Вважає, що податковий борг платника податків щодо якого сплив строк у 1095 календарних днів з моменту його виникнення та щодо якого в межах вказаного строку не було вжито заходів зі стягнення вважається безнадійним податковим боргом. Посилається на те, що позивач зазначає, як підставу права вимоги щодо стягнення вказаного податкового боргу з відповідача, сформовану першим податкову вимогу форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 р. (надалі податкова вимога). Однак, дана податкова вимога, на підставі якої заявлено до стягнення податковий борг в сумі 153345204,79 грн., сформована саме згідно із ППР (від 12.09.2013 р. № 0001322200, № 0001332200 та № 0001342200 відповідно). Таким чином, з огляду на те, що строк для стягнення податкового боргу з відповідача за ППР закінчився, відповідно, є безпідставним та обґрунтованим визначення безпідставності права на стягнення такого податкового боргу на підставі податкової вимоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування наданого відзиву посилається на те, що податковий борг у сумі 153345204,79 грн виник у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань визначених в податкових повідомленнях рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися Відповідачем в судовому порядку. Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14 касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 скасовано, провадження у справі закрито. Вказує, що грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021 та повинні бути сплачені в строки визначені ПК України. Зазначає, що відповідно до ст. 59 ПК України, сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022, яка направлена відповідачу та вручена 07.09.2022 року. Податкова вимога форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 оскаржена у адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби України від 05.01.2023 № 476/6/99-00-06-02-03-06, скаргу СП «Полтавська газонафтова компанія» залишено без задоволення, а податкову вимогу форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 - без змін. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 440/1000/23 відмовлено у задоволенні позову СП «Полтавська газонафтова компанія» до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкової вимоги форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 року. Також зазначає, що твердження апелянта про те, що ГУ ДПС у Полтавській області не зазначено в адміністративному позові про судове оскарження вимоги є таким, що суперечить фактичним обставинам справи оскільки, СП «Полтавська газонафтова компанія» звернулося з позовом у справі № 440/1000/23 - 02.02.2023, тоді як ГУ ДПС у Полтавській області фактично здано позов до Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/859/23 25.01.2023 року (що підтверджується матеріалами справи). Звертає увагу, що податкова вимога № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 як станом на дату звернення до суду з позовом так і на теперішній час є чинною, не відкликана та податковий борг по вимозі не переривався.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представника позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СП «Полтавська газова компанія» (код ЄДрПОУ 20041662) згідно витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 .

За СП «Полтавська газонафтова компанія» рахується заборгованість з рентної плати за транспортування нафти та нафтопродуктів у сумі 87665368,06 грн та з рентної плати за транзитне транспортування природного газу у сумі 65679836,73 грн, яка виникла за наступних обставин.

Так, ДПІ у м. Полтава Головного управління Міндоходів у Полтавській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Полтавській області) проведено планову виїзну перевірку СП «Полтавська газонафтова компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якого складено акт від 27.08.2013 № 757/16-01-22-01-09/20041662.

На підставі висновків акту перевірки Полтавською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 12.09.2013:

- № 0001322200, яким визначено зобов`язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у розмірі 8766368,06 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 70132294,45 грн та штрафними санкціями у розмірі 17533073,61 грн;

- № 0001332200, яким визначено зобов`язання з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у розмірі 56785708,77 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 45426567,02 грн та штрафними санкціями у розмірі 11357141,75 грн;

- № 0001342200, яким визначено зобов`язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у розмірі 8894124,96 грн, в тому числі за основним платежем у сумі 7115302,37 грн та штрафними санкціями у розмірі 1778825,59 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення відповідач отримав 12.09.2013 та оскаржив їх у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог СП «Полтавська газонафтова компанія» про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200; в задоволенні решти позовних вимог (визнання незаконними дій ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень-рішень та зобов`язання їх скасувати) судом відмовлено.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23 січня 2017 року, направляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже останніми не було надано належної оцінки обставинам, які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме факту скасування у судовому порядку наказу від 27 червня 2013 року № 59 про проведення перевірки позивача, на підставі якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що унеможливлює правильне вирішення спірних правовідносин.

За результатами повторного судового розгляду постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2017 року, позов Підприємства задоволено; визнано протиправними дії ОДПІ щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2013 року №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2013 року №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200.

Постановою Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 816/4476/14 касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 скасовано, провадження у справі закрито.

З огляду на наведене, суд першої інстанції зазначив, що грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 №№ 0001322200, 0001332200, 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021, а тому підлягали сплаті до 06.05.2021, з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п. 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Також, податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Підпунктом 14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Джерела погашення податкового боргу платника податку визначені нормами ст. 87 Податкового кодексу України.

Крім того, в силу приписів п. 87.9 ст. 87 цього Кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючих органів у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 41.4 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Судовим розглядом встановлено, що податковий борг у сумі 153345204,79 грн. виник у зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань визначених в податкових повідомленнях рішеннях від 12.09.2013 р. № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200. Ці податкові повідомлення-рішення оскаржувалися відповідачем в судовому порядку та постановою Верховного Суду від 22.04.2021 р. у справі № 816/4476/14 касаційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2017 р. скасовано, провадження у справі закрито.

Враховуючи зазначене, грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн. визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 р. № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021 р. та повинні бути сплачені в строки визначені ПК України.

В подальшому, відповідно до ст. 59 ПК України, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022, яка направлена відповідачу та вручена 07.09.2022 року.

Зазначена податкова вимога форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 платником оскаржена у адміністративному порядку та рішенням Державної податкової служби України від 05.01.2023 № 476/6/99-00-06-02-03-06, скаргу СП «Полтавська газонафтова компанія» залишено без задоволення, а податкову вимогу форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 - без змін.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 440/1000/23 відмовлено у задоволенні позову СП «Полтавська газонафтова компанія» до ГУ ДПС у Полтавській області про скасування податкової вимоги форми «Ю» № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 року.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2024 р. у справі № 440/1000/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, податкова вимога № 0009521-1305-1621 від 01.09.2022 є чинною, не відкликана і податковий борг по цій вимозі не переривався.

В межах спірних у цій справі правовідносин, колегія суддів також зазначає, що контролюючим органом дотримано вимог пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України, які характеризується сукупністю таких обставин, які мали місце на момент звернення до суду з позовом: 1) наявність у відповідача податкового боргу, який не сплачений у добровільному порядку; 2) виконання контролюючим органом обов`язку щодо направлення (вручення) податкової вимоги; 3) після направлення податкової вимоги сплинуло 60 днів; 4) до моменту звернення до суду з позовом податкова вимога була чинною (у судовому порядку не скасована); 5) існування податкового боргу з моменту направлення податкової вимоги не припинялось.

Що стосується посилання апелянта на те, що податковий борг за податковими повідомленнями-рішеннями від 12.09.2013 за № 0001342200, № 0001332200 та № 0001322200 в сумі 153345204,79 грн. міг бути стягнутий з відповідача до 09.07.2017 включно, тобто протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, а саме з 10.07.2014 р., колегія суддів зазначає, що оскільки постанова Верховного Суду у справі № 816/4476/14 набрала законної сили 22.04.2021 року, грошові зобов`язання на суму 153345204,79 грн, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях від 12.09.2013 № 0001322200, № 0001332200, № 0001342200 є узгодженими з 22.04.2021, повинні бути сплачені до 06.05.2021 та лише з 07.05.2021 набули статусу податкового боргу.

Таким чином, строк для стягнення у 1095 календарних днів у не минув.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі № 440/589/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. ЧалийСудді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко Повний текст постанови складено 18.11.2024 року