Ухвала

від 20.11.2024 по справі 140/11859/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання

20 листопада 2024 року ЛуцькСправа № 140/11859/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, відповідно до якого просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 в повному обсязі частин грошового забезпечення у вигляді щомісячної премії за березень 2021 року, надбавки за службу у нічний час в період з 19.06.2016 по 14.01.2021, доплати згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 за грудень 2020 року, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 роки, компенсації за невикористану відпустку за 2020-2021 роки;

2) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премію: за березень 2021 року у розмірі 101,704% від граничного грошового забезпечення за посадою заступника начальника Іваничівського ВП Горохівського ВП ГУНП у Волинській області, що складає 7668,48 грн, з урахуванням виплачених сум, пропорційно відпрацьованому часу;

3) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 доплату згідно постанови КМУ від 29.04.2020 № 375 в розмірі 50% від грошового забезпечення ОСОБА_1 , яке складає 16314 грн;

4) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію (частину грошового забезпечення) за службу (роботу) в нічний час за період з 19 червня 2016 року по 14 січня 2021 року в розмірі денного грошового забезпечення за відпрацьовані періоди та доплати у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час;

5) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;

6) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за лютий 2021 року в розмірі грошового забезпечення за січень 2021 року, що складає 16313,97 грн з врахуванням раніше виплачених сум;

7) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за:

-невикористану основну та додаткову відпустки за 2020 рік - в розмірі 22214,56 грн;

-додаткову відпустку за 2021 рік згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8885,82 грн;

-за невикористану відпустку за 2021 рік в сумі 4442,91 грн з врахуванням раніше виплачених сум;

8) зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, встановлену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 50% від грошового забезпечення за березень 2021 року (69731,17 грн) за 24 календарних років вислуги, з врахуванням раніше виплачених сум, що складає 737228,88 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

До суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтовано наступним.

Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено вичерпний перелік справ які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) сторін. Дана справа в цю категорію не входить, а тому, як мінімум форма розгляду позовної заяви повинна бути з викликом сторін.

Позивач в період 12.08.2018 по 05.09.2018 перебував на посаді керівника Іваничівського відділення поліції Горохівського відділу поліції ГУНП у Волинській області, юрисдикція якого поширювалася на весь Іваничівський район, тому позивач відносився до осіб, які займають відповідальне чи особливо відповідальне становище у відповідності до примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».

Також звертає увагу суду на імперативну норму частини п`ятої статті 262 КАС України, за приписами якої, навіть за умови призначення судового розгляду у формі спрощеного позовного провадження, за наявності клопотання позивача про інше суд зобов`язаний проводити розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На підставі наведеного позивач просить суд розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Вирішуючи клопотання суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

За приписами частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо:

1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію.

З системного аналізу наведеного правового регулювання, слід дійти висновку, що частиною четвертою статті 12 КАС України визначено вичерпний перелік справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, а частиною першою статті 263 КАС України вичерпний перелік справ, що підлягають розгляду виключно за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дана адміністративна справа не підлягає розгляду виключно як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Водночас, частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Однак, критерій «незначної складності» в світлі приписів частини другої статті 257 КАС України, не є імперативним для обрання форми розгляду адміністративної справи (спрощене чи загальне позовне провадження).

Відтак, справи, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище, також за певних умов можуть розглядатись за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Водночас, суд зазначає, що конструкція пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України побудована таким чином, що умова виключення справи з категорії «незначної складності» стосується лише тих справ де позивач займає відповідальне та особливо відповідальне становище на момент звернення до суду.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що позивач навіть на момент звільнення зі служби в Національній поліції 05.03.2021 не був службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище. Таку посаду позивач, як він сам зазначає, обіймав в період 12.08.2018 по 05.09.2018.

Таким чином, дана справа належить до справ незначної складності. А відтак, відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Що і було вирішено при відкритті провадження у даній справі.

Також помилковими є висновки позивача щодо імперативності приписів частини п`ятої статті 262 КАС України, згідно яких суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною шостою тієї ж статті передбачено випадки, коли суд може відмовити в задоволенні такого клопотання.

Так, згідно наведеної норми, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу (перелік справ, які підлягають вирішенню виключно в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін);

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При вирішенні питання відкриття провадження судом в необхідних межах було надано оцінку характеру спірних правовідносин, предмету доказування та прийнято рішення про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на такому.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Водночас, суд звертає увагу, що розгляд справи в порядку спрощеного провадження не передбачає спрощеного дослідження наявних у справі доказів.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження чи спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а відтак клопотання позивача не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 12, 72, 248, 257, 260, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.

Суддя Ф.А. Волдінер