Постанова

від 19.11.2024 по справі 340/2092/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 340/2092/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в адміністративній справі №340/2092/24 (головуючий суддя першої інстанції - Кармазина Т.М.) за позовом Головного управління ДПС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.04.2024 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп», в якому просить стягнути з відповідача податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 1672897,94 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на дату звернення контролюючого органу до суду, за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 1672897,94 грн.. Вказаний податковий борг узгоджений та добровільно відповідачем не погашений, що є підставою для звернення контролюючого органу до суду.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» (код ЄДРПОУ 37824346) на користь Онуфріївської територіальної громади податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 1672897,94 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, за наступними реквізитами: отримувач: ГУК у Кіров.обл/тг с-ще.Онуфр/18010600; код отримувача: 37918230; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код платежу: 50 18010600 (місцевий бюджет); рахунок: UA678999980334149812000011553; назва податку: Орендна плата з юридичних осіб.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з неповним з`ясуванням обставин по справі та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що нарахування орендної плати за землю з юридичних осіб, через несплату якої утворився податковий борг, здійснювалося на підставі договору оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом від 05.08.2022 року, дійсність якого наразі оскаржується відповідачем в порядку господарського судочинства. Вважає, що доведення недійсності договору оренди землі в судовому порядку призведе до неможливості стягнення податкового боргу.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано справу №340/2092/24 із суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до апеляційного суду 05.09.2024 року.

В період з 03.09.2024 року по 17.09.2024 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №340/2092/24 відмовлено та призначено розгляд справи в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В період з 14.11.2024 року по 18.11.2024 року судді Юрко І.В. та ОСОБА_1 перебували у відпустці.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Кіровоградській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані їм Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Товариств з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» (код ЄДРПОУ 37824346) з 23.11.2011 року зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Кіровоградській області як платників податків (а.с.6).

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю в загальній сумі 1672897,94 грн., який виник згідно самостійно задекларованих податкових зобов`язань:

- по декларації з плати за землю №5725397 від 20.02.2023 року по термінам сплати 30.08.2023 року - 107453,24 грн., 02.10.2023 року - 257473,38 грн.,

30.10.2023 року - 257473,38 грн., 30.11.2023 року - 257473,38 грн.,

02.01.2024 року - 257473,38 грн., 30.01.2024 року - 257473,35 грн. (а.с.10-11);

- по декларації з плати за землю №11069717 від 19.02.2024 року по термінам сплати 01.03.2024 року - 270604,49 грн. (а.с.8-9).

Залишок несплаченої пені 7473,34 грн..

Контролюючим органом 05.06.2023 року сформовано податкову вимогу на суму 187473,38 грн., яка направлена відповідачу та вручена йому 15.06.2023 року (а.с.5).

Вказаний податковий борг відповідача з орендної плата за землю з юридичних осіб підтверджується також відомостями з інтегрованої картки платника податку та становить 1672897,94 грн. (а.с.4, 7).

У зв`язку з несплатою вищезазначених сум, грошове зобов`язання відповідача набуло статусу податкового боргу та у добровільному порядку відповідачем не погашено, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем самостійно нараховано суму податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб по поданим деклараціям, а тому розмір податкового боргу відповідача з орендної плати з юридичних осіб в сумі 1672897,94 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із приписами п.36.1, п.36.2 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.49.2. ст.49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст.56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подавалися податкові декларації з плати за землю (орендна плата), в яких самостійно визначено суми грошових зобов`язань, а тому сума заборгованості відповідача з орендної плати за землю є узгодженою та набула статусу податкового боргу платника податків (а.с.8-11).

Доказів протилежного відповідачем судам першої та апеляційної інстанцій не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Так як відповідачем сума податкових зобов`язань не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ю» №0006845-1307-1128 від 05.06.2023 року про обов`язок відповідача сплатити податковий борг на загальну суму 187473,38 грн. (а.с.5).

Вказана вимога направлена на поштову адресу відповідача, зазначену в відомостях інтегрованої картки та отримана останнім 15.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с.5 зворотній бік).

Як на момент подання позовної заяви, так і на момент подання апеляційної скарги зазначена вище податкова вимога відповідачем не оскаржена, контролюючим органом у встановлений ПК України спосіб не відкликана, та відповідачем податковий борг за визначеним грошовим зобов`язанням самостійно не погашено.

Посилання скаржника на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2024 року у справі №912/242/24 про визнання недійсним договору оренди землі від 05.08.2022 року, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Предметом спору у справі №340/2092/24, як вже неодноразово зазначалось, є стягнення податкового боргу за вимогою контролюючого органу, прийнятою на підставі самостійно визначених суб`єктом господарювання зобов`язань, що набули статусу податкового боргу.

Вимога контролюючого органу про сплату такого податкового боргу відповідачем у встановлений законом спосіб не оскаржена.

Недійсність договору оренди, визнання його нечинним могло бути підставою у справі про оскарження вимоги контролюючого органу, проте, як зазначалось вище, відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано доказів оскарження вимоги про стягнення податкового боргу, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Успенський рибгосп» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в адміністративній справі №340/2092/24 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в адміністративній справі №340/2092/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко