Постанова

від 19.11.2024 по справі 320/22452/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/22452/23 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування розпоряджень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Конституційного Суду України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Конституційного Суду України - неознайомлення своєчасно ОСОБА_1 з розпорядженнями щодо встановлення простою, ненадання інформації з питань трудових відносин та зобов`язати відповідача усунути цю бездіяльність шляхом надання відповіді на запит позивача № 21/3704 від 26.12.2022;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 05.04.2022 № 11/01/2022-0Д та від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД в частині можливості встановлення простою у випадках, коли залучення працівників до роботи не є нагально потрібним;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України "Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 08.04.2022 № 4/04/2022-ОД та від 31.08.2022 № 10/04/2022-0Д в частині вимоги залучати працівників Секретаріату до виконання за посадами в адміністративній будівлі Конституційного Суду України та дистанційно лише у разі нагальної потреби та за погодженням з керівником Секретаріату, а також в частині зобов`язань керівників самостійних структурних підрозділів "подавати пропозиції щодо оформлення простою працівникам, ураховуючи обсяг роботи підрозділу, нагальну необхідність виконання цієї роботи для забезпечення діяльності Суду в умовах воєнного стану та за погодженням керівника Секретаріату на залучення працівників до виконання завдань за посадами в адміністративній будівлі та дистанційно";

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України в частині уможливлення та оформлення ОСОБА_1 простою, за увесь його період - з квітня 2022 року до 29.01.2023, у тому числі розпорядження "Про встановлення простою працівникам Секретаріату Конституційного Суду України" від 14.04.2022 № 77/4/2022-к/тр, від 15.11.2022 № 6415/4/2022-к/тр, від 15.12.2022 № 459/4/2022-к/тр;

- стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними розпорядженнями та бездіяльністю відповідача - різницю у заробітній платі за період з 01.04.2022 по 29.01.2023 включно у сумі 247390,13 грн, у тому числі всі податки та обов`язкові збори.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

23 квітня 2024 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює у Конституційному Суді України з 2003 року, остання посада - завідувач сектору юридичних позицій Правового департаменту Секретаріату Конституційного Суду України.

Після введення воєнного стану в Україні у зв`язку з агресією рф, у Конституційному Суді України було запроваджено простій, який не передбачав присутності на робочому місці та виконання посадових обов`язків; взаємодія та інформування відбувались електронними засобами зв`язку та телефоном.

Встановлення простою працівникам здійснювалось на підставі розпоряджень в.о. Голови Конституційного Суду України та керівника Секретаріату Конституційного Суду України.

Так, розпорядженням в.о. Голови Конституційного Суду України про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану від 05.04.2022 № 11/01/2022-ОД та від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД, а також розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України про роботу Секретаріату КСУ та автобази КСУ в умовах воєнного стану від 08.04.2022 № 4/04/2022-ОД та від 31.08.2022 № 10/04/2022-ОД, видано з метою забезпечення функціонування Конституційного Суду України, захисту життя і здоров`я його працівників. Відповідно до змісту цих розпоряджень, щомісячно видавались розпорядження про встановлення простою за списками працівників, що започатковано розпорядженням керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 14.04.2022 № 77/4/2022-к/тр про встановлення простою працівникам Секретаріату КСУ.

За розпорядженнями в.о. Голови Конституційного Суду України, оформлення простою передбачалось, окрім встановлених законом підстав, також у випадках, коли залучення працівників до роботи не є нагально потрібним (пункти 1), а розпорядженнями керівника Секретаріату КСУ, встановлено залучати працівників до виконання за посадами лише у разі нагальної потреби та за погодженням з керівником Секретаріату. При цьому, зазначені розпорядження керівника Секретаріату КСУ зобов`язували керівників самостійних структурних підрозділів подавати пропозиції щодо оформлення простою працівникам, ураховуючи обсяг роботи підрозділу, нагальну необхідність виконання цієї роботи для забезпечення діяльності Суду в умовах воєнного стану та за погодженням керівника Секретаріату на залучення працівників до виконання завдань за посадами в адміністративній будівлі та дистанційно; такі пропозиції вимагалось щомісячно двічі - до 1 та 15 числа (пункти 3).

Таким чином, позивач вважає, що керівник Секретаріату Конституційного Суду України набув дискреційних повноважень щодо оформлення простою, закріпив за собою право впливати на трудову функцію та в односторонньому порядку і на власний розсуд змінювати істотні умови праці будь-якого працівника КСУ, обмежувати його право на працю, шляхом залучення працівників до виконання за посадами лише у разі нагальної потреби та за погодженням з керівником Секретаріату.

Водночас, позивач вважає, що зміст оскаржуваних розпоряджень відповідача вказує на неправомірність встановлення позивачу простою та порушення його прав, які, у свою чергу, підлягають скасуванню, а недоотримана заробітна плата (різниця) підлягає стягненню з відповідача.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого згідно з відповідними указами Президента України було продовжено, та який діє і на даний час.

Відповідно до п. п. 2 п. 4 цього указу, Кабінет Міністрів України повинен невідкладно забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Для впорядкування трудових відносин у період воєнного стану, збереження кадрового потенціалу та стимулювання економіки держави в умовах кризи на загальнодержавному рівні було ухвалено ряд законів та підзаконних нормативних актів, зокрема, Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ; постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" від 07.03.2022 № 221; постанову Кабінету Міністрів України "Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану" від 12.04.2022 № 440.

Так, запровадження вказаного правового регулювання зумовлене суттєвою зміною низки суспільних процесів, потребою у вжитті із боку держави заходів щодо врегулювання питань забезпечення трудових прав осіб в умовах воєнного стану з урахуванням постійної загрози їхньому життю та здоров`ю.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну службу", центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативні акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього закону та інших нормативних актів у сфері державної служби.

З метою належної організації роботи державних службовців під час воєнного стану Національне агентство з питань державної служби надало роз`яснення "Щодо нез`явлення державних службовців на роботу та надання їм відпусток під час воєнного стану, а також оформлення відносин із державними службовцями, яких зараховано до територіальної оборони" від 04.03.2022 № 149-р/з, якими передбачено, що функціонування державних органів та режим роботи їх працівників має бути організований з огляду на безпекову ситуацію у конкретному регіоні; забезпечення ефективної роботи державного органу в цей період вимагає гнучкості та швидкої адаптації до подій, що відбуваються навколо. За відсутності організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, що викликане, зокрема, воєнним станом, доцільно оформити простій для конкретних державних службовців або структурних підрозділів відповідно до законодавства про працю.

Згідно змісту абз. 1 ч. 1 ст. 34 Кодексу законів про працю України, простій це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Приписами ч. 1 ст. 113 Кодексу законів про працю України, передбачено, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Конституційний Суд України постановою від 11.04.2019 № 13-п/2019, затвердив Положення про Секретаріат Конституційного Суду України (далі - Положення).

Відповідно до пункту 4 Положення, Секретаріат очолює керівник Секретаріату, правовий статус якого визначається законами України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 № 2136-VІІІ, "Про державну службу", іншими законами України та нормативними актами, Положенням, актами Суду, розпорядженнями Голови Суду.

Згідно норм п. 14 Положення, керівник Секретаріату, зокрема: здійснює повноваження керівника державної служби в Суді; координує та контролює роботу структурних підрозділів Секретаріату, забезпечує їх взаємодію; забезпечує підготовку проектів нормативних актів щодо функціонування Секретаріату, затвердження яких належить до компетенції Суду; затверджує положення про структурні підрозділи Секретаріату та посадові інструкції працівників Секретаріату; видає обов`язкові для виконання розпорядження з питань діяльності Секретаріату.

За змістом п. 19 Положення, режим роботи працівників Секретаріату визначається законодавством про державну службу та про працю, Правилами внутрішнього службового розпорядку в Суді та Правилами внутрішнього трудового розпорядку в Суді.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" від 07.03.2022 № 221, керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, надано право самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу) (пункт 1), а також рекомендовано керівникам органів місцевого самоврядування застосовувати положення пункту 1 цієї постанови та здійснювати його виконання в межах фондів заробітної плати, передбачених у кошторисах відповідних органів, підприємств, установ та організацій (пункт 2).

Колегія суддів звертає увагу, що з початком повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України було надзвичайно важливо зберегти можливість нормального функціонування державних органів, здатність ефективно виконувати покладені завдання та функції, що неможливо зробити без необхідного фінансування (з урахуванням скорочень видатків із державного бюджету).

В цьому аспекті, простій виступив одним із засобів, який дав змогу мінімізувати витрати бюджетних коштів, зберігши водночас необхідні фінансові, кадрові та інші ресурси, адже з огляду на встановлення простою працівники продовжують перебувати в трудових відносинах. Обираючи з усіх можливих варіантів дій під час кризових ситуацій у державних органах, простій є більш стабільним та взаємовигідним як для працівників, так і для установи порівняно, наприклад, із можливістю призупинення дії трудового договору, визначеної Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Відповідно до п. 14 Положення про Секретаріат Конституційного Суду України, затвердженого Постановою Конституційного Суду України від 11.04.2019 № 13-п/2019, Розпорядження Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 05.04.2022 № 11/01/2022-ОД, для забезпечення діяльності Конституційного Суду України в умовах воєнного стану керівником Секретаріату Конституційного Суду України прийнято Розпорядження "Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та Автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 08.04.2022 № 4/04/2022-ОД.

Згодом, прийнято Розпорядження виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД. На його виконання, керівником Секретаріату Конституційного Суду України прийнято Розпорядження "Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та Автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 10/04/2022-ОД.

Наведені акти доповнені положеннями про надання відпустки без збереження заробітної плати працівникам, які у період воєнного стану виїхали за межі території України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи.

Розпорядження Голови Суду від 05.04.2022 № 11/01/2022-ОД, розпорядження керівника Секретаріату Суду від 08.04.2022 № 4/04/2022-ОД є скасованими. Крім того, враховуючи поліпшення ситуації у місті Києві (відновлення роботи транспорту, часткове поліпшення безпекової ситуації тощо), внесено зміни до Розпорядження Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД, розпорядження керівника Секретаріату від 31.08.2022 № 10/04/2022-ОД у частині перегляду підстав для встановлення простою державним службовцям Секретаріату.

Розпорядженням Голови Конституційного Суду України від 28.07.2023 № 59/01/2023-ОД, внесено зміну до Розпорядження № 33, а саме, абзац п`ятий пункту 2 викладено в такій редакції: оформлення простою працівникам Секретаріату Суду, Автобази Суду через відсутність організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, а також через дію обставин непереборної сили або інших обставин.

Розпорядженням керівника Секретаріату від 03.08.2023 № 28/04/2023-ОД внесено зміни до розпорядження керівника Секретаріату "Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та Автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 10/04/2022-ОД", зокрема, пункт 3 викладено в такій редакції: для оформлення простою працівникам Секретаріату Суду, Автобази Суду через відсутність організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, а також через дію обставин непереборної сили або інших обставин: керівникам самостійних структурних підрозділів Секретаріату Суду до першого та п`ятнадцятого числа кожного місяця подавати керівникові Секретаріату Суду на погодження пропозиції щодо оформлення простою працівникам Секретаріату Суду ураховуючи вимоги чинного законодавства; керівникові Управління роботи з персоналом Секретаріату Суду забезпечувати підготовку проектів розпоряджень керівника Секретаріату Суду про оформлення простою працівникам Секретаріату Суду, а також про зупинення простою працівникам Секретаріату Суду у разі необхідності; керівникові Бухгалтерської служби Суду здійснювати нарахування та виплату заробітної плати в період дії воєнного стану працівникам Секретаріату Суду, яким оформлено простій, відповідно до пункту З Розпорядження Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД зі змінами; директорові Автобази Суду забезпечити: оформлення простою працівникам Автобази Суду ураховуючи вимоги чинного законодавства; зупинення простою працівникам Автобази Суду у разі такої необхідності; нарахування та виплату заробітної плати в період дії воєнного стану працівникам Автобази Суду, яким оформлено простій, відповідно до пункту 4 Розпорядження Голови Конституційного Суду України "Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану" від 31.08.2022 № 33/01/2022-ОД зі змінами.

Слід зазначити, що одна норма може спричиняти недійсність іншої; в цьому випадку "недійсна" норма втрачає чинність остаточно, вона залишається нечинною навіть після втрати чинності норми, яка її "витіснила". Оскаржувані розпорядження можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності. Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Отже, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Тож, з наведеного слідує, що законодавець виокремив дві складові визначення/запровадження простою, як то причина, яка може мати різні обґрунтування (адже вичерпний перелік причин законодавством не встановлено) та сам наслідок - зупинення роботи. Насамперед, законодавство не містить чітких умов (підстав) оголошення простою та визначених обмежень, тому, вирішення питання щодо оголошення простою повною мірою залежить від об`єктивних обставин, які склалися в установі/організації. Відсутність у законодавстві вичерпного переліку випадків для оголошення простою (чітке передбачення законодавцем обумовлення простою "іншими обставинами"), дає органам державної влади змогу захищати інтереси сторін, ухвалюючи обґрунтовані рішення з урахуванням конкретних умов та обставин, сприяє збалансуванню інтересів і забезпеченню справедливості у вирішенні цього питання.

Відповідач вказує на те, що аналізуючи ситуацію, що склалася стосовно Сектору юридичних позицій Секретаріату Суду, завідувачем якого був позивач, вбачаються обставини, зумовлені збройною агресією російської федерації проти України, тому мало місце повне зупинення роботи цього Сектору, викликане відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою та іншими обставинами, оскільки позивач фактично не виконував основні посадові обов`язки, що визначені його посадовою інструкцією (затвердженої керівником Секретаріату Суду 28.09.2020 за № 21/2292).

Зокрема, основні функції Сектору: здійснення моніторингу та аналізу юридичних позицій Суду, підготовка матеріалів для підтримки в актуальному стані електронних версій каталогів юридичних позицій Суду" (п. 2 посадової інструкції), так і похідні до основної: виконання окремих доручень керівників Секретаріату, Департаменту, що випливають із завдань Сектору (п. 3 посадової інструкції), виконання завдань, визначених для оцінювання службової діяльності державних службовців (п. 4 посадової інструкції), внесення керівнику Департаменту пропозицій щодо організації роботи сектору (п. 5 посадової інструкції), керівництво і організація роботи сектору (п. 1 посадової інструкції), а також відповідні похідні обов`язки: дотримання встановлених в Суді правил обробки та захисту персональних даних (п. 6 посадової інструкції), дотримання правил внутрішнього службового розпорядку (п. 7 посадової інструкції).

Відповідач зауважує, що вказані обставини неможливості повноцінного виконання Сектором своїх функцій та завдань, зумовлено насамперед тим, що не було можливості, умов для виконання основного завдання Сектору - здійснення моніторингу та аналізу юридичних позицій Суду, підготовка матеріалів для підтримки в актуальному стані електронних версій каталогів юридичних позицій Суду, оскільки у період з лютого до 30.06.2022 Великою палатою Суду рішення не приймалося у зв`язку з неможливістю проведення засідань; Першим сенатом рішення не приймалося до 12.10.2022; Другим сенатом рішення не приймалися до 06.04.2022, що фактично становлять 100% загального обсягу функцій, покладених на Сектор, і їх невиконання і призвело до майже повного зниження навантажень на нього.

А щодо зазначення в апеляційній скарзі, наводячи статистичну інформацію Конституційного Суду України, про 577 прийнятих ухвал Великої палати Конституційного Суду України у 2022 року, позивачем не враховано той факт, що всі ці ухвали стосувалися питання продовження строку постановлення ухвали про відкриття/відмови у відкритті конституційного провадження у справах, а також питанням відводу/самовідводу суддів Конституційного Суду України. Відповідно, жодних узагальнень щодо цих ухвал здійснено не було і не могло бути.

Тож, відповідно, позивач не був забезпечений роботою, а тому простій був найоптимальнішою формою у вищезазначених обставинах, що змушували ухвалювати такі рішення задля балансування між вибором шодо збереження необхідних фінансових та кадрових, інших ресурсів, аби не вживати інших, більш жорстких заходів під час кризової ситуації (призупинення трудового договору тощо).

При цьому, слід врахувати й те, що позивачу протягом 2022 року за період, коли він перебував у простої, було проведено виплату заробітної плати у сумі 117375 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оголошення простою було обґрунтовано специфічними умовами праці, а також неможливістю виконання державним службовцем службових обов`язків за посадою в дистанційному форматі. В умовах тимчасового зупинення виконання більшості функцій скорочення видатків державного бюджету на забезпечення діяльності Суду призвело до ситуації, коли неможливим є й забезпечення всіх працівників роботою у тому обсязі, який був наявний до початку повномасштабного вторгнення, та проведення виплати заробітної плати всім працівникам Секретаріату в повному обсязі. Також, встановлення простою було вимушеним заходом, зумовленим зменшенням фінансування Суду. Так, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану" від 07.03.2022 № 221, "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" від 01.04.2022 № 401, фінансування Суду значною мірою було зменшене, зокрема, у 2022 році відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" від 01.04.2022 № 401, у Суді скорочено видатки на оплату праці на 25510,90 тис.грн. На 2023 рік у Суді потреба у видатках на оплату праці (КЕКВ 2110 „Оплата праці") становить 260384,50 тис.грн. Бюджетні призначення на оплату праці, установлені Суду Законом України "Про Державний бюджет України па 2023 рік" від 03.11 2022 № 2710-ІХ, становлять 220173,10 тис.грн. Відповідно, виникла незабезпечена потреба у видатках на оплату праці - 40211,40 тис.грн.

Також, відповідач звертає увагу на тому, що простій у 2022 році був заходом, який було запроваджено для більшості працівників Секретаріату Суду, зокрема, у першій половині квітня простій було встановлено 67 працівникам Секретаріату Суду, у другій половині - 73 працівникам Секретаріату Суду.

З урахуванням наведеного, оголошення простою позивача було зумовлене умовами воєнного стану, що свідчить про об`єктивну відсутність можливостей для виконання ним посадових обов`язків, що не порушує права державного службовця.

Згідно з протоколом щодо попередження та інформування засобами телекомунікації працівників Правового департаменту Секретаріату Конституційного Суду України про роботу в режимі простою від 25.03.2022, із розпорядженням про встановлення простою 24.03.2022 ознайомлено працівників департаменту (у тому числі і ОСОБА_1 ) засобами телекомунікаційного зв`язку, згідно з ст. 9-1 Закону України "Про державну службу". Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042.

Наступний протокол вирішено скласти у разі відкликання працівника з простою. Також, підлягає врахуванню й те, що відповідно до інформації, що міститься у Системі контролю управління доступом (СКУД) Суду, державний службовець Є. Кудлай у робочі дні, які розпорядженням визначено як простій, до адміністративної будівлі Суду не прибував, що свідчить про його поінформованість щодо встановлення йому простою.

У частині доводів позивача про набуття керівником Секретаріату Суду дискреційних повноважень, колегія суддів зауважує, що саме керівник Секретаріату здійснює повноваження керівника державної служби в Суді, координує та контролює роботу структурних підрозділів Секретаріату, забезпечує їх взаємодію, забезпечує підготовку проектів нормативних актів щодо функціонування Секретаріату, затвердження яких належить до компетенції Суду, видає обов`язкові для виконання розпорядження з питань діяльності Секретаріату тощо. В питаннях координації та контролю роботи структурних підрозділів Секретаріату Суду, функціонування Секретаріату дискреційні повноваження керівникові Секретаріату не лише мають, а й надаються, адже відповідними актами Суду чітко визначено обсяг такої дискреції, спосіб її здійснення, а дискреційні повноваження є необхідними для здійснення владних функцій, головне, у площині чинного законодавства України, при цьому, за висновками суду, позивачем не було доведено у діях/рішенням відповідача порушень приписів Закону України "Про державну службу", Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".

Щодо посилань позивача на виконання окремого напрямку роботи працівниками інших структурних підрозділів, судом враховується, що у межах структурного підрозділу (Департамент, управління, відділ, сектор) не забороняється в окремих вимушених випадках здійснювати (допускати) виконання окремих доручень працівниками іншими структурними підрозділами, що не може бути пов`язано із дискримінацією, на яку опосередковано посилається позивач, при цьому, позивачем лише зазначено, що є протиправними та підлягають скасуванню з моменту їх видання ряд розпоряджень, що становлять предмет даного спору.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, ст. 21 КЗпП України, визначено, що роботодавець самостійно визначає необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи та в передбачений трудовим договором строк погоджує з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому, повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.

Таким чином, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації та введенням на території України воєнного стану, з метою забезпечення життя та здоров`я працівників, а також з метою економії фонду заробітної плати були прийняті оскаржувані розпорядження про встановлення простою, при цьому, позивачем не було вказано на наявність підстав для їх визнання протиправними та скасування через невідповідність вимогам чинного законодавства, окрім як посилання на порушення прав позивача на працю, що пов`язане із запровадженням простою.

З цього слідує, що прийняття оскаржуваних розпоряджень, було обумовлено реалізацією дискреційних повноважень відповідача з метою забезпечення ефективного та належного виконання у період воєнного стану покладених на Конституційний Суд України завдань.

Отже, Конституційний Суд України, приймаючи оскаржувані розпорядження діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією України та законодавством України, а тому, вказані розпорядження відповідають критеріям правомірності, визначеними ч. 2 ст. 2 КАС України, тому скасуванню не підлягають, відповідно, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, як і не підлягають задоволенню і похідні від них, зокрема, щодо стягнення з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними розпорядженнями та бездіяльністю відповідача - різницю у заробітній платі за період з 01.04.2022 по 29.01.2023 включно, позаяк, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права встановлення простою, а також те, що позивачу під час простою заробітна плата нараховувалась у визначеному законодавством порядку та розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень щодо організації трудового процесу, зокрема, щодо запровадження простою у роботі, доводи позивача щодо неправомірності застосування до нього обмежень у роботі у частині відправки у простій та недоплати заробітної плати, є недоведеними та безпідставними, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.