Ухвала

від 13.01.2025 по справі 320/22452/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2025 року

м. Київ

справа № 320/22452/23

адміністративне провадження № К/990/49894/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22452/23 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування розпоряджень,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Конституційного Суду України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Конституційного Суду України - не ознайомлення своєчасно ОСОБА_1 з розпорядженнями щодо встановлення простою, ненадання інформації з питань трудових відносин та зобов`язати відповідача усунути цю бездіяльність шляхом надання відповіді на запит позивача №21/3704 від 26 грудня 2022 року;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України «Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану» від 05 квітня 2022 року №11/01/2022-0Д та від 31 серпня 2022 року 33/01/2022-ОД в частині можливості встановлення простою у випадках, коли залучення працівників до роботи не є нагально потрібним;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України «Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану» від 08 квітня 2022 року №4/04/2022-ОД та від 31 серпня 2022 року №10/04/2022-0Д в частині вимоги залучати працівників Секретаріату до виконання за посадами в адміністративній будівлі Конституційного Суду України та дистанційно лише у разі нагальної потреби та за погодженням з керівником Секретаріату, а також в частині зобов`язань керівників самостійних структурних підрозділів «подавати пропозиції щодо оформлення простою працівникам, ураховуючи обсяг роботи підрозділу, нагальну необхідність виконання цієї роботи для забезпечення діяльності Суду в умовах воєнного стану та за погодженням керівника Секретаріату на залучення працівників до виконання завдань за посадами в адміністративній будівлі та дистанційно»;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України в частині уможливлення та оформлення ОСОБА_1 простою, за увесь його період - з квітня 2022 року до 29 січня 2023 року, у тому числі розпорядження «Про встановлення простою працівникам Секретаріату Конституційного Суду України» від 14 квітня 2022 року №77/4/2022-к/тр, від 15 листопада 2022 року №6415/4/2022-к/тр, від 15 грудня 2022 року №459/4/2022-к/тр;

- стягнути з Конституційного Суду України на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними розпорядженнями та бездіяльністю відповідача - різницю у заробітній платі за період з 01 квітня 2022 року по 29 січня 2023 року включно у сумі 247390,13 грн, у тому числі всі податки та обов`язкові збори.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

23 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22452/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно та щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона не містить посилань на конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання.

У касаційні скарзі міститься посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі №759/17718/21, від 10 січня 2024 року у справі №759/17724/21, проте такі посилання наведені без взаємозв`язку із конкретним пунктом частини четвертої статті 328 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, переоцінки доказів, цитування окремих абзаців зазначених вище постанов, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами попередніх інстанцій. Суд зазначає, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв`язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року справу №320/22452/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на підпункти «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ця справа не є малозначною справою в силу закону (для фізичних осіб), зокрема, предметом позову є вимоги про захист права на труд, ціна позову якого становить 247390,13 грн, тобто сума, яка станом на 01 січня 2024 року перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, Верховний Суд відхиляє таке посилання скаржника, оскільки як слідує з ухвали про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не визначав цю справу як справу незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити та обґрунтовувати, як виключні підстави касаційного оскарження передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України так і загальні підстави передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №320/22452/23 за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування розпоряджень - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур