Постанова

від 18.11.2024 по справі 120/15750/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15750/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

18 листопада 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Могилів Подільської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Управлінню соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації (далі відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність управління соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з лютого 2021 року;

- стягнути з управління соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 неотриману допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі з лютого 2021 року по березень 2022 року включно у розмірі 14 000 грн.;

- стягнути з управління соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 неотриману допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі з квітня 2022 року по жовтень 2023 року включно у розмірі 38000 грн.;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Ямпільської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_1 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з листопада 2023 року.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України згідно із паспортом серії НОМЕР_1 , та має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 21.01.2015 №2699650099 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб з 21.01.2015 року.

29.08.2023 представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача у якому просив повідомити з яких причин ОСОБА_1 з лютого 2021 року припинили виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі та у який термін буде поновлено виплату допомоги на проживання та сплачено заборгованість з лютого 2021 року по теперішній час. Представник позивача зазначає, що відповіді за запит не отримав.

Враховуючи наявний у позивача статус внутрішньо переміщеної особи, представник позивача вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, тому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати допомоги з лютого 2021 року, стягнути неотриману допомогу та зобов`язати поновити виплату допомоги з листопада 2023 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що станом на 24.02.2022 ОСОБА_1 не отримував державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання, яка виплачувалася відповідно до положень Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», що сторонами не заперечується. Отже, у відповідача були відсутні підстави для автоматичного призначення допомоги позивачу з 01.03.2023 відповідно до порядку №332, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача неотриманої допомоги.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, то суд дійшов висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки позивач не отримував таку допомогу, що не заперечується представником позивача, то у ОСОБА_1 відсутні підстави для поновлення виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина друга статті Закону № 1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина перша та друга статті 4 Закону №1706-VII).

Частиною першою статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

За змістом статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

При цьому, згідно із частинами другою та третьою статті 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

За приписами частини першої статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

До 20.03.2022 механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг визначався Порядком №505, пунктом 2 якого передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Також Порядком №505 було передбачено, що для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву. Таку заяву на наступний шестимісячний строк можна було подати з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Пунктом 12 Порядку №505 було визначено підстави припинення зазначеної допомоги.

Так, виплата грошової допомоги припинялася з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом чотирьох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги; у разі смерті внутрішньо переміщеної особи.

Абзацом восьмим пункту 12 Порядку №505 було передбачено, що виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Припинення або відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам проводилося структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі по тексту Порядок 365).

Відповідно до Порядку №365, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник, подавала відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебувала на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/ перебування. До заяви додавалася копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являвся оригінал такої довідки.

Орган соціального захисту, після проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, вносив на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - комісії), подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати.

Пунктом 13 Порядку №365 було передбачено, що комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, могла відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати).

Рішення комісії про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати може бути оскаржене до суду.

Так, як зазначив відповідач і не заперечував позивач, в 2021 році заява щодо відновлення виплати щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг від ОСОБА_1 до відповідача не надходила.

Судом встановлено, що рішення щодо припинення чи відновлення щомісячної адресної допомоги на проживання ОСОБА_1 комісією не приймалося, припинення виплати допомоги позивачу УСЗН Могилів-Подільської РДА не проводилось.

Відомості про призначення позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі з лютого 2021 року в матеріалах справи відсутні.

Про вчинення дій щодо оскарження відмови у призначенні такої виплати позивачу з лютого 2021 року представником позивача не зазначено.

Як зазначає відповідач, серед особових справ одержувачів щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, які були передані УСЗН Ямпільської РДА до УСЗН Могилів-Подільської РДА у лютому 2021 року, особова справа ОСОБА_1 не значиться. Особові справи одержувачів, виплату допомоги яким було припинено до приєднання, УСЗН Ямпільської РДА до правонаступника не передавались.

Відповідно до абзацу 6 пункту 8 Порядку №505, інформація про призначення грошової допомоги відображається з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Інформація про призначення допомоги для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб (ІСОІ ВПО) не відображена.

Також встановлено, що з жовтня 2022 року призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам здійснюється у програмному комплексі Єдина інформаційна система соціальної сфери (ЄІССС), до якої з програмного комплексу АСОПД мігровано особові справи тільки тих отримувачів щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, які були отримувачами допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (міграція здійснювалася тільки по коду виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам).

Таким чином, оскільки позивач не був отримувачем допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, його електронна справа не була замігрована до ЄІССС. У програмному комплексі АСОПД, в якому раніше здійснювалися призначення та виплата щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово- комунальних послуг, інформація щодо призначення та виплати допомог внутрішньо переміщеним особам на даний час в актуальному стані не підтримується.

20.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до п.1 Порядку №332 Цей Порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - допомога).

Пунктом 2 Порядку №332 передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території російською федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204.

Згідно з п.3 Порядку №332 допомога надається щомісячно з місяця звернення до квітня 2022 року включно на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога виплачується за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням. Допомога внутрішньо переміщеним особам, які звернулися за її наданням до 30.04.2022 включно, надається починаючи з березня 2022 року.

Допомога на проживання призначається автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до Порядку №505. Виплата допомоги внутрішньо переміщеним особам за місяці, у яких вони отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не здійснюється.

Допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022 у регіонах, що не включені до переліку, зазначеному в абзаці першому пункту 2 цього Порядку, за винятком осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Станом на 24.02.2022 ОСОБА_1 не отримував державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за новим місцем проживання, яка виплачувалася відповідно до положень Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», що сторонами не заперечується.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для автоматичного призначення допомоги позивачу з 01.03.2023 відповідно до порядку №332, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення на користь позивача неотриманої допомоги.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Управління соціального захисту населення Могилів-Подільської районної державної адміністрації поновити ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, то судом першої інстанції правильно відмовлено у її задоволенні, оскільки така допомога йому не призначалася, відповідно вона йому не могла припинятися.

Більше того, як з`ясовано судом, відповідач вказав, що ОСОБА_1 із заявою щодо відновлення виплати до УСЗН Ямпільської районної державної адміністрації та до УСЗН Могилів- Подільської районної державної адміністрації не звертався.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги доводи відповідача про наявність інформації про добровільне повернення ОСОБА_1 неправомірно отриманої допомоги за квітень та червень 2022 року в сумі 4000,00 грн. на рахунок Міністерства соціальної політики України 28.07.2022 року, про що свідчить додана до відзиву на апеляційну скаргу копія квитанції .

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.