Постанова

від 19.11.2024 по справі 320/17067/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 320/17067/23

провадження № К/990/22263/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом Національної спілки кінематографістів України до Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне агентство з питань кіно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Громадська організація «Творче об`єднання «Вавилон 13», про визнання протиправною та нечинною постанови, за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Кобаля М.І., Бужак Н.П., Костюк Л.О. від 07 травня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

Вступ

За результатом розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, в розмірі 62829,00 грн, судом апеляційної інстанції ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь Національної спілки кінематографістів України за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. Не погоджуючись із сумою, визначеною судом, вважаючи її завищено неспівмірною з наданими послугами, та зазначаючи, що Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства, а тому стягнення коштів у спосіб, який передбачений оскаржуваною додатковою постановою є неможливий.

Зважаючи на доводи учасників справи, підстави відкриття касаційного провадження суду слід дати відповідь на такі питання: 1) чи співмірний з обсягом наданих послуг задоволений судом до відшкодування розмір витрат за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції? 2) чи ставиться в залежність від бюджетного законодавства право сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень при задоволенні позову на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу?

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Національна спілка кінематографістів України звернулась до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне агентство з питань кіно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Громадська організація «Творче об`єднання «Вавилон 13», про визнання протиправною та нечинною постанови, в якому просила:

- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року № 203 «Деякі питання організації роботи Ради з державної підтримки кінематографії».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, позовні вимоги Національної спілки кінематографістів України було задоволено.

Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року № 203 «Деякі питання організації роботи Ради з державної підтримки кінематографії».

3. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_10 про ухвалення додаткової постанови.

Стягнуто на користь Національної спілки кінематографістів України за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

4. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час перегляду судового рішення в апеляційній інстанції судом не вирішено питання про розподіл судових витрат.

5. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

6. Кабінетом Міністрів України доведено неспівмірність витрат Національної спілки кінематографістів України на правову допомогу, з огляду на що, вимоги позивача про відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 62829,00 грн є безпідставними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Кабінет Міністрів України звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити Національній спілці кінематографістів України у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, позовні вимоги Національної спілки кінематографістів України було задоволено.

Визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 07 березня 2023 року № 203 «Деякі питання організації роботи Ради з державної підтримки кінематографії».

9. Представником позивача ОСОБА_10 подано заяву про ухвалення додаткової постанови та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, в розмірі 62829,00 грн.

10. Зважаючи на доведеність Кабінетом Міністрів України неспівмірності витрат Національної спілки кінематографістів України на правову допомогу в розмірі 62829,00 грн, додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, стягнуто на користь Національної спілки кінематографістів України за рахунок бюджетних асигнувань Кабінету Міністрів України витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 2 та 23 Бюджетного кодексу України, Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.

12. Скаржник наголошує, що Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства. Таким чином, стягнення коштів у спосіб, який визначений додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року є неможливий. Проте суд апеляційної інстанції проігнорував доводи відповідача при прийняті оскаржуваної постанови. Судом апеляційної інстанції неправильно надано правову оцінку спірним правовідносинам, оскільки у Кабінету Міністрів України відсутні рахунки у Державному казначействі України.

13. Заявник вважає, що розмір гонорарів адвоката за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції є завищеними та необґрунтованими, оскільки зазначена справа не містить надзвичайної складності, адвокат витратив не багато часу для представництва інтересів в суді, а тому такий гонорар є неспівмірний з наданими послугами.

14. Національна спілка кінематографів України подала відзив на касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

16. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

17. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

18. Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

19. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

20. Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

21. Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17).

22. При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

23. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

24. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

25. Аналіз вказаних норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалено рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

26. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

27. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

28. Обґрунтовуючи вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови, представник позивача до заяви про ухвалення додаткової постанови по справі та стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу додала документи, які підтверджують надання правової допомоги Національній спілці кінематографістів України АО «Аксон Партнерз», а саме:

- звіт про надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 31 березня 2023 року, виконаних АО «Аксон Партнерз» під час апеляційного розгляду справи № 320/17067/23;

- рахунки про надання правової допомоги;

- копії платіжних інструкцій від 18 січня 2024 року № 841 на суму 20738,00 грн,

від 02 березня 2024 року № 905 на суму 20859,00 грн та від 01 квітня 2024 року № 955 на суму 21232,00 грн;

- акт надання послуг від 23 квітня 2024 року № 51.

29. Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 62829,00 грн є безпідставними. Кабінетом Міністрів України доведено неспівмірність витрат Національної спілки кінематографістів України на правову допомогу у заявленому розмірі.

30. Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

31. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, відповідач послався також на те, що Уряд не є розпорядником бюджетних коштів, в розумінні норм бюджетного законодавства, а тому стягнення коштів у спосіб, який визначений додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року є неможливим.

32. Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

33. Слід зазначити, що розподіл судових витрат є процесуальним питанням, яке підлягає обов`язковому вирішенню судом за наслідками розгляду справи. Позивач має беззаперечне право на відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок задоволення позовної заяви. Витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат і підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, і це не ставиться в залежність від бюджетного законодавства.

34. В силу приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

35. У межах розгляду цієї справи, судом апеляційної інстанції досліджувалось питання правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, в розмірі 62829,00 грн.

36. Суд апеляційної інстанції розглядаючи заяву позивача, надав правову оцінку заяві про ухвалення додаткового судового рішення в контексті обґрунтованості заявленої до відшкодування відповідачем суми.

37. Натомість питання процедури стягнення коштів за додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року не відноситься до компетенції суду в межах розгляду питання розподілу судових витрат.

38. Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

39. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

40. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

41. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

42. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кабінету Міністрів України залишити без задоволення, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук