Постанова

від 13.11.2024 по справі 158/155/24

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 158/155/24

провадження № 61-7460св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - Ківерцівський ліцей № 4 Луцького району Волинської області,

третя особа- Гуманітарний відділ Ківерцівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Сіліч Ю. Л., та постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ківерцівського ліцею № 4 Луцького району Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення виплати заробітної плати мобілізованому працівнику, зобов`язання виплатити середній заробіток.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, щовін перебуває у трудових відносинах з Опорним закладом освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області». З 02 березня 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану він був призваний на військову службу до Збройних Сил України та на підставі наказу директора закладу освіти від 02 березня 2022 року № 15-к був увільнений від роботи у зв`язку із мобілізацією із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби.

Наказом директора закладу освіти від 12 липня 2022 року № 25-к у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» припинено виплату йому середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

Вказував, що він працює на посаді вчителя фізичної культури опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області», а тому на нього поширюється дія Закону України «Про освіту», який є спеціальним законом і саме вказаний закон підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати наказ про припинення виплати заробітної плати, зобов`язати відповідача виплатити йому середній заробіток з 19 липня 2022 року та нараховувати надалі до скасування такого права.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався нормами статті 119 КЗпП України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», статті 57 Закону України «Про освіту» та встановив, що у новій редакції частини третьої статті 119 КЗпП України виключено таку гарантію, як збереження середнього заробітку за працівником, який призваний на військову службу, тому гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», на нього не поширюються. Отже, керівник навчального закладу правомірно видав наказ від 12 липня 2022 року № 25-к про припинення з 19 липня 2022 року виплати середньої заробітної плати мобілізованому працівнику.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток. Застосуванню підлягає Закон України «Про освіту», який є спеціальним, тому встановлює стосовно окремих інститутів трудових правовідносин інші правила, особливі за регулятивним механізмом у порівнянні із загальними нормами.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 червня 2020 року у справі № 804/9077/16 (провадження № К/9901/38604/18), від 09 вересня 2020 року у справі № 471/855/17 (провадження № 61-1721св19), від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23).

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з опорним закладом освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» та займає посаду вчителя фізичної культури.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06 березня 2023 року № 147 ОСОБА_1 призваний на військову службу по загальній мобілізації 02 березня 2022 року у Військову частину НОМЕР_1 (а.с.12).

Згідно з наказом директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» від 02 березня 2022 року № 15-к ОСОБА_1 увільнено від роботи з 02 березня 2022 року у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби.

Відповідно до наказу директора Опорного закладу освіти «Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 4 міста Ківерці Волинської області» від 12 липня 2022 року № 25-к, у зв`язку з набранням чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» припинено з 19 липня 2022 року виплату ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в повній мірі не відповідає.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року в справі № 593/1156/21 (провадження № 61-11963св23)).

Громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту». (частина друга статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» оголошено та проводиться загальна мобілізація.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» у редакції, чинній на час винесення спірного наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.

У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП України) нормою (lex specialis derogat generali). Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3494-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни, зокрема, у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Отже, слід дійти висновку про те, що у період до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався.

Подібний за змістом висновок міститься у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23), від 11 вересня 2024 року у справі № 158/2181/23 (провадження № 61-16956св23).

У справі, яка переглядається, установлено, що ОСОБА_1 є педагогічними працівником, який 02 березня 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.

Вирішуючи спір, суд наведеного не врахував, встановивши, що ОСОБА_1 є педагогічним працівником, який призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, дійшов неправильного висновку про те, що на позивача не поширюються гарантії, передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, та переоцінювати докази у справі, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

При новому розгляді справи апеляційному суду слід взяти до уваги наведене та врахувати, що у справах, які стосуються грошових стягнень, у тому числі заробітної плати, у судовому рішенні має бути зазначена чітка грошова сума.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного у тексті цієї постанови постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Волинського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець