Ухвала

від 20.11.2024 по справі 202/6453/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 202/6453/23

провадження № 61-13325ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») звернулося з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 : заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2006 року № 11057003000 у розмірі 21 668,32 дол. США; пеню у розмірі 9 393,47 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року позов АТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» в межах вартості майна, прийнятого у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 21 668,32 дол. США та пеню в розмірі 9 393,47 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс» (далі - ТОВ «Інком-Фінанс») до участі у справі як правонаступника АТ «УкрСиббанк».

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що цивільним процесуальним законодавством передбачена можливість заміни сторони її правонаступником при розгляді справи, тому, оскільки 29 вересня 2023 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Інком-Фінанс» укладено договір факторингу № 29/09/5/2023, за умовами якого останнє набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2006 року № 11057003000 та за всіма договорами забезпечення кредиту, яким володіло АТ «УкрСиббанк», наявні підстави для залучення до участі у справі правонаступника позивача - ТОВ «Інком-Фінанс».

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2024 року (провадження

№ 61-3821св24) касаційну скаргу ТОВ «Інком-Фінанс» задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху, надано заявнику строк для усунення недоліків для подання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

У листопаді 2024 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Інком-Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором від 13 жовтня 2006 року № 11057003000 та за всіма договорами забезпечення кредиту, яким володіло АТ «УкрСиббанк», проте, посвідчуючи договір відступлення прав вимоги, приватним виконавцем вказано договір іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка в дійсності не є предметом іпотеки від 13 жовтня 2006 року № 11057003000/1, оскільки предметом вказаного правочину є квартира АДРЕСА_2 .

За наведених обставин, на переконання заявника, ТОВ «Інком-Фінанс» не набуло право вимоги за вказаним договором іпотеки, відповідно не є правонаступником АТ «УкрСиббанк» у цій справі.

Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) та застосованого апеляційним судом.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (пункти 29, 31)).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 зробила висновок, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі

№ 2-1383/2010 виснувала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Таким чином, встановивши, що ТОВ «Інком-Фінанс» набуло право вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 13 жовтня 2006 року № 11057003000 шляхом укладення з АТ «УкрСиббанк» договору факторингу від 29 вересня 2023 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про заміну сторони позивача правонаступником.

Довід касаційної скарги, що предметом договору факторингу вказано договір іпотеки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка в дійсності не є предметом іпотеки від 13 жовтня 2006 року № 11057003000/1, оскільки предметом вказаного правочину є квартира АДРЕСА_2 , Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки наведене міркування стосується законності договору факторингу про відступлення права вимоги, водночас, як вже зазначено, під час вирішення питання про заміну сторони суд не здійснює оцінку законності правочину, за яким відбулася заміна правонаступника, при цьому діє презумпція правомірності договору до поки не буде встановлено протилежного.

Серед іншого, Верховний Суд враховує, що у цій справі, судом касаційної скарги, у межах касаційного провадження № 61-3821св24, розглянуто касаційну скаргу саме ТОВ «Інком-Фінанс», як правонаступника АТ «УкрСиббанк», касаційна скарга була задоволена, доводів про неналежність заміни сторони позивача правонаступником, учасниками справи не наведено, зокрема третьою особою ОСОБА_1 , яким у червні 2024 року подано відзив на касаційну скаргу ТОВ «Інком-Фінанс».

Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) є безпідставним, оскільки сформульовані висновки, у наведеній постанові суду касаційної інстанції, стосуються законності договору факторингу, водночас, як вже неодноразово вказувалося, під час вирішення процесуального питання щодо заміни сторони правонаступником діє презумпція правомірності договору до поки не буде встановлено протилежного.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення норм права та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки ґрунтуються на незгоді з обставинами, встановленими апеляційним судом, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що правильність застосування апеляційним судом норм права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян