Ухвала

від 18.11.2024 по справі 466/8358/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 466/8358/22

провадження № 61-14985ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В., розглянувши питання про прийняття до розгляду касаційної скарги Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Варшавський» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Варшавський» про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року Автогаражний кооператив по будівництву та експлуатації гаражів «Варшавський», в інтересах якого діє адвокат Гомзяк І. А., засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 рокуу вказаній справі.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на те, що за її подання не сплачений судовий збір у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся у 2022 році.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від

08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21) позивач звільнений від сплати судового збору за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в силу вимог пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»та відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві окрім вимог про поновлення його на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу заявив три вимоги немайнового характеру (визнання протиправним та скасування наказів) та вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди у розмірі

5 000 грн).

За змістом статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання касаційної скарги на судове рішення підлягає сплаті судовий збір, який становить 200% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір»встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становить 2 481 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 992,40 грн.

За таких обставин за подання касаційної скарги підлягає сплаті судовий збір у розмірі 7 939,20 грн (992,40 х 3) + 992,40) х 200%).

Враховуючи сплачену заявником суму коштів у розмірі 1 984,80 грн, заявнику необхідно доплатити 5 954,40 грн судового збору.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, касаційна скарга оформлена з порушенням пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, де зазначено, що у касаційній скарзі зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).

У порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено: повне найменування АК «Варшавський», який подає касаційну скаргу.

Окрім зазначеного, касаційна скарга не відповідає приписам статті 392 ЦПК України в частині зазначення та нормативно-правового обґрунтування підстав касаційного оскарження.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Посилаючись як на підставу касаційного оскарження на пункт 1 частини другої статті 392 ЦПК України та пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України заявник не вказує, з застосуванням якої норми права судами попередніх інстанцій він не погоджується та які правові висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах не були враховані судами при вирішенні спору, також не зазначає певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Наведені в касаційній скарзі міркування та доводи зводяться до хронології обставин справи та посилань на докази, зібрані у цій справі, проте, заявник не вказує, у чому полягає неправильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Зміст касаційної скарги Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Варшавський» зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди заявника із оскаржуваними рішеннями, що свідчить про формальний підхід до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).

Для усунення зазначених недоліків заявнику слід надати до суду документ, що підтверджує доплату судового збору за подання касаційної скарги, нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підстави касаційного оскарження та їх нормативно-правове обґрунтування з врахуванням приписів статті 392 ЦПК України, а також її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята судом до розгляду та підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Автогаражного кооперативу по будівництву та експлуатації гаражів «Варшавський» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали до касаційної скарги застосовуються наслідки, передбачені цивільним процесуальним законодавством.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко