Постанова

від 13.11.2024 по справі 161/5037/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/5037/24 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/996/24 Доповідач: Данилюк В. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Данилюк В. А.,

суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я.,

секретаря Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодуваннямайнової шкоди,завданої майнуфізичної особи,та моральноїшкоди тазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 провстановлення ступенювини потерпілого,за апеляційноюскаргою відповідача ОСОБА_2 наухвалу Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 21серпня 2024року,

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи та моральної шкоди, завданої фізичній особі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

19 квітня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про встановлення ступеню вини потерпілого.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2024 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Протокольною ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2024 року здійснено перехід розгляду справи із спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження та заміна засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 травня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року залишено без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення ступеню вини потерпілого в даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційнускаргу,в якій вказує, що йому не повідомлялось про результат розгляду заяв і клопотань, про залучення третіх осіб, витребування доказів, перехід від спрощеного до загального провадження, а тому він не з`являвся в судові засідання, розраховуючи що на них суд прийме процесуальні рішення, які дозволять надалі належно розглядати справу. Вважає ухвалу незаконною через порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Учасники процесу в судове засідання в судове засідання не з`явились, хоча про час та дату розгляду справи були повідомленні належним чином.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за таких обставин не здійснювалось, відповідно до ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення ступеню вини потерпілого, суд виходив з того, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи про судові засідання, повторно не з`явився на розгляд справи, що призвело до безпідставного затягування розгляду вищезазначеної цивільної справи та порушення розумних строків її розгляду.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача, зокрема ч. 5 цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов`язковими умовами для застосування передбачених ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, а також відсутність заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Судом встановлено, що в судові засідання по суті, які були призначені на 12 червня 2024 року о 11 год. 00 хв., 21 серпня 2024 року о 12 год. 00 хв. позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не з`явився, хоча завчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та телефонограмою (а.с. 70, 84).

Також, 31 травня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_2 надійшли заяви про ознайомлення з протоколом судового засідання, повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі, заява на ознайомлення з матеріалами справи та 04 червня 2024 року - заява про відвід судді (а.с. 71-73, 75-76).

Таким чином, позивачу було достовірно відомо про два останні судові засідання, однак, до суду останній не з`явився і заяви про розгляд справи у його відсутності не подавав.

При цьому, будь-яких заяв, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_2 на адресу суду та електронний кабінет суду також не надходило.

Отже, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних причин, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або не повідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі № 558/9/18 (провадження № 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює «право на суд», право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Таким чином, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Разом з тим, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України), тому порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вбачається.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Доводи апеляційної скарги є власним тлумаченням чинного законодавства особою, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді :