Постанова

від 20.11.2024 по справі 642/656/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

20 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 642/656/24

провадження № 22-ц/818/3560/24

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Львової С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за правилами набувальної давності та припинення права власності, за апеляційною скаргою заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни в інтересах держави в особі Селидівської міської ради Покровського району Донецької області, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2024 року, ухвалене суддею Петровою Н.М., -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності за правилами набувальної давності та припинення права власності.

В обгрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_2 у вересні 2017 року передав йому підмитально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску для користування за призначенням до жовтня 2018 року, після спливу одного року користування машиною, відповідач не заявляв вимог щодо повернення вказаної машини та він продовжує володіти нею протягом 7 років. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не висуває претензій до нього за фактом експлуатації машини та не вимагає її повернути, тому вважає, що такі дії свідчать про відмову від права власності ОСОБА_2 , що узгоджується з приписами ст. 346 ч. 1 п. 2; ст. 347 ч. 1 ЦК України. Вважає, що відповідач фактично втратив право власності на машину, оскільки відповідачу не цікава її доля, своїми діями відповідач фактично відмовився від права власності на неї. Зазначає також, що він усно звертався до відповідача з проханням перереєструвати машину на нього, але відповідач вважає, що машина фактично йому не належить, тому витрачати свій час для поїздки у Донецьку область він не бажає та вважає це небезпечним у зв?язку з бойовими діями у Донецькій області, тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаною позовною заявою.

Просить суд:

визнати за ним право власності на підмитально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 ;

припинити право власності ОСОБА_2 на підмитально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 .

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на підмитально-прибиральну машину марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 за правилами набувальної давності.

Припинено право власності ОСОБА_2 на підмитально-прибиральну машину марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 .

В апеляційній скарзі заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук В.О. в інтересах держави в особі Селидівської міської ради Покровського району Донецької області, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що на розгляді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12022050000000662 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України. ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що тимчасово здійснюючи повноваження Селидівського міського голови він за 300 тис. грн бюджетних коштів придбав 25

бронежилетів, які мали відповідати 4 класу захисту. Однак, вказані бронежилети не відповідають встановленим вимогам, у зв`язку з чим не можуть бути використані за призначенням. В результаті вказаних дій ОСОБА_2 заподіяв Селидівській міській раді матеріальної шкоди на суму 300 000 грн. У рамках кримінального провадження Селидівською міською радою пред`явлено до ОСОБА_2 цивільний позов на суму 300 000 грн. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року у справі №204/11846/22 накладено заборону на відчуження майна, належного підозрюваному ОСОБА_2 , зокрема на підмітально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 .

Суд першої інстанції вважав встановленим, що позивач у 2017 році на підставі усної домовленості отримав у користування підмитально-прибиральну машину відповідача строком до жовтня 2018 року. Після закінчення цього строку позивач продовжує відкрито, безперервно володіти цим майном. З огляду на це вважав, що за позивачем може бути визнано право власності на вказану машину за набувальною давністю.

Однак, з таким висновком погодитись неможливо з огляду на наступне.

Позивач заявляє, що безперервно володіє підмитально-прибиральною машиною протягом останніх п`яти років. Проте, будь-яких доказів, що спірне майно протягом останніх п`яти років знаходилось у позивача, перебувало в його володінні та користуванні, не надано. Зокрема, відсутні будь-які докази, що угода щодо надання права користування машиною дійсно існувала, а спірна машина передавалась позивачу. Показання сторін у даному випадку не можуть вважатися об`єктивними доказами, оскільки вони є родичами (виходячи зі спільного прізвища та по батькові братами) та заінтересовані у виведенні цінного майна з-під арешту. Навпроти, у ході досудового розслідування 27.10.2022 проведено огляд місця події за місцем мешкання позивача ОСОБА_1 . У ході такого огляду встановлено, що спірна підмитально-прибиральна машина знаходилась за місцем мешкання відповідача, що спростовує доводи позивача про безперервне володіння машиною.

Також зазначає, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на рухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому рухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. Таким чином, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, без правової підстави володіння чужим майном. У даному випадку володіння (користування) ОСОБА_1 підмитально-прибиральною машиною марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , почалось з титульного володіння (усного договору про користування). На момент отримання майна у користування його власник був достовірно відомий ОСОБА_1 , а сам факт не звернення ОСОБА_2 з вимогою до ОСОБА_1 про повернення переданого ним в користування майна (підмитально-прибиральної машини марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) ще не свідчить про відмову ОСОБА_2 від своїх прав на вказане майно. Отже, володіння ОСОБА_1 спірним майном не відповідає вимозі добросовісності та безтитульності, а судом не надано належної оцінки вказаним обставинам при вирішенні питання про передання майна за набувальною давністю.

Звертає увагу на те, що у разі наявності між сторонами договірних відносин відлік строку набувальної давності здійснюється через п`ять років з часу спливу позовної давності. Позивач стверджує, що між ним та відповідачем у вересні 2017 року укладено усну домовленість про користування протягом року за призначенням підмитально-прибиральною машиною, тобто до жовтня 2018 року. Вказане свідчить про наявність між сторонами договірних відносин позички (ст.827 ЦК України безоплатне користування чужим майном протягом встановленого строку). Таким чином, для набуття права власності на спірну машину необхідно, щоб після закінчення строку договірних відносин пройшло 3 роки позовної давності, а після цього ще 5 років користування. У даному випадку строк позовної давності починається з жовтня 2018 року (коли

закінчується користування за договірними умовами) і спливає через три роки, тобто у жовтні 2021 року. Після спливу строку позовної давності починається відлік строків для набуття права

власності на рухоме майно за набувальною давність п`ять років. У даному випадку такий п`ятирічний строк починається з жовтня 2021 року та закінчується у жовтні 2026 року. Таким чином, навіть якщо б між сторонами дійсно мали місце наведені ними обставини, на теперішній час строк для набуття права власності на машину ще не настав.

Також звертає увагу на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, оскільки даний позов було пред?явлено до суду вже після накладення арешту на спірне майно. Сторони по справі є близькими родичами братами (виходячи з однакового прізвища та по батькові), що обумовлює їх приватний інтерес та узгоджену поведінку.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернути на підставі положень п.1 ч.5 ст.357 ЦПК України або залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін. В обгрунтування відзиву зазначає, що посилання прокуратури на те, що Селидівська міська військова адміністрація не має можливості самостійно звернутися до суду із апеляційною скаргою є безпідставними. Місто Селидове не віднесено до території де ведуться активні бойові дії та не внесено до тимчасово окупованої території, що спростовує твердження Селидівської міської військової адміністрації в листі від 14 серпня 2024 року про загострення ситуації в регіоні, наближення лінії фронту. Таким чином, Селидівська міська військова адміністрація має об?єктивну можливість самостійно здійснювати представництво своїх інтересів без участі прокуратури.

Також звертає увагу на те, що апелянт вказує на можливі збитки в розмірі 300000грн., але при цьому прокурор не звертає увагу на те, що окрім заборони відчуження зазначеної машини, слідчий суддя в ухвалі від 27 грудня 2022 року наклав заборону на земельну ділянку, 1/2 житлові будинку та банківські рахунки. Вартість вказаного майна у десятки разів перевищує суму 300000грн., що свідчить про відсутність будь-якої загрози порушення інтересів держави щодо відшкодування завданих збитків.

Вважає, що його право власності на підмитально-прибиральну машину порушено, у зв?язку із чим підлягає захисту.

У письмових пояснення Селидівська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області просить задовольнити апеляційну скаргу прокурора посилаючись на те, що з 19 серпня 2024 року Селидівська територіальна громада віднесена до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Щодо суті спору зазначає, що позов про визнання права власності за набувальною давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна в особі у володіння чи користування, проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. ОСОБА_1 передав у користування спірну машину ОСОБА_2 , що було встановлено судом та не заперечується учасниками справи. Отже, володіння цим майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Також зазначає, що представництво прокуратурою інтересів держави в особі облдержадміністрації у даній справі відповідає суспільному інтересу та забезпечить захист інтересів держави.

У відповіді на відзив прокуратура зазначає, що з 24 лютого 2022 току по 18 серпня 2024 року Селидівська територіальна громада відносилась до території можливих бойових дій, а з 19 серпня 2024 року відносить до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Отже, прокурор правомірно звернувся із даною апеляційною скаргою в інетерсах держави в особі Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

Також звертає увагу на те, що наведені ОСОБА_1 аргументи фактично зводяться до незгоди із ухвалою слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року у справі №204/11846/22. Проте, вказані аргументи не є предметом розгляду даної справи.

Зазначає, що порушення ст.1 Першого протоколу до Кнвенції про захист прав людини і основоположних свобод у даному випадку відсутнє, оскільки вказана норма стосується лише прав власників майна, а ОСОБА_1 не є власником спірного майна.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у 2017 року добросовісно заволодів спірним рухомим майном та продовжує відкрито, безперервно володіти ним більше ніж 7 років.

Проте, погодитися із таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважать важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Згідно п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції Українив Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, 06 грудня 2007 року).

Норма пункту 3 ч.1 ст. 131-1Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2ст. 129 Конституції України).

Зазначена правова норма відсилає до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, тобто доЗакону України "Про прокуратуру".

У частині третійст. 23 Закону України "Про прокуратуру"передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Конструкція частини третьоїст. 23 Закону України "Про прокуратуру"наводить на висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно частини 2 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до вимог частини 4 вказаної статті прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Прокурором на виконання ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» 08 серпня 2024 року листом №15/3-67 вих-24 було повідомлено Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області про виявлені порушення, тобто орган який повинен представляти інтереси держави у даних правовідносинах.

У відповідь на вказане повідомлення листом від 14 серпня 2024 року №02вх-1371-23/1 Селидівська міська військова адміністрація повідомила, що вона не погоджується з вказаним рішенням суду та бажає подати апеляційну скаргу. Проте, через загострення ситуації в регіоні, наближення лінії фронту та стислих термінів подання апеляційної скарги Селидівська міська військова адміністрація не має можливості звернутися до апеляційного суду щодо оскарження даного рішення суду. У зв`язку з цим Селидівська міська військова адміністрація просить прокуратуру представляти її інтереси в суді шляхом внесення апеляційної скарги.

Отже, у зв`язку із неможливістю (з об?єктивних причин) Селидівської міської військової адміністрації самостійно звернутись до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2024 року, прокурором наведено достатньо підстав для представництва держави в суді.

Порушення інтересів держави полягає у протиправній передачі арештованого в рамках кримінального провадження спірного майна іншій особі. Так, на розгляді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12022050000000662 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України. ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що тимчасово здійснюючи повноваження Селидівського міського голови він за 300 тис. грн бюджетних коштів придбав 25

бронежилетів, які мали відповідати 4 класу захисту. Однак, вказані бронежилети не відповідають встановленим вимогам, у зв`язку з чим не можуть бути використані за призначенням. В результаті вказаних дій ОСОБА_2 заподіяв Селидівській міській раді матеріальної шкоди на суму 300 000 грн. У рамках кримінального провадження Селидівською міською радою пред`явлено до ОСОБА_2 цивільний позов на суму 300 000 грн. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року у справі №204/11846/22 накладено заборону на відчуження майна, належного підозрюваному ОСОБА_2 , зокрема на підмитально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 . Компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави є Селидівська міська рада Донецької області.

Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 4 вказаного Закону на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

У районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановленіЗаконом України"Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій.

На підставі Указу Президента України від 01 вересня 2022 року №620/2022 «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» створено Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області, яка є компетентним суб`єктом владних повноважень щодо захисту зазначених інтересів держави, в інтересах яких звернувся прокурор.

Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_2 є власником підмитально-прибиральної машини марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію машини Серія НОМЕР_4 від 10 липня 2017 року (а.с.29).

Звертаючи до суду із даним позовом ОСОБА_1 зазначає, що він набув право власності на спірне рухоме майно за набувальною давністю, оскільки з вересня 2017 року по теперішній час він відкрито та добросовісно користується ним. При цьому, відповідач не заявляв до нього вимог щодо його повернення.

Частина 1 ст.48 ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із позовом про визнання права власності за правилами набувальної давності та припинення права власності відповідачем у справі зазначив ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається на розгляді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12022050000000662 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України. З метою подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та унеможливлення подальшого відчуження майна на користь третіх осіб, яке буде перешкоджати досягненню цілей та завдань кримінального провадження в рамках вказаного кримінального провадження ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2022 року у справі №204/11846/22 було задоволено клопотання заступника начальника відділу слідчого управління ГУНП в Донецькій області Воронцова М.М. про арешт майна та накладено заборону на відчуження майна, належного підозрюваному ОСОБА_2 , в тому числі на підмитально-прибиральну машину - марки SCHMIDT SWINGO 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, заводський № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , яка є предметом розгляду у даній справі.

Із змісту ухвали суду вбачається, що 14 грудня 2022 року постановою органу досудового розслідування, Селидівську міську раду, як юридичну особу визнано потерпілим у кримінальному провадженні. 21 грудня 2022 року Селидівською міською радою до підозрюваного ОСОБА_2 в рамках цього кримінального провадження заявлено цивільний позов про відшкодування завданої ним матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення на суму: 300 000грн. Станом на теперішній час, шкода завдана територіальній громаді в особі Селидівської міської ради підозрюваним ОСОБА_2 , не відшкодована.

Селидівська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, яка у період воєнного стану виконує повноваження Селидівської міської ради залучена до участі у справі не була, хоча рішення суду у даній справі може безпосередньо вплинути на її права та обов`язки, оскільки предметом спору є майно на яке було накладено арешт в рамках кримінального провадження з метою подальшого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення потерпілому - Селидівській міській раді.

Суд першої інстанції не з`ясував належний склад відповідачів за заявленими позивачем вимогами та всупереч принципу судового керівництва, який фактично сформульований у ч. 5 ст. 12 ЦПК України та діє з метою забезпечення виконання основного завдання цивільного судочинства, ст. 2 ЦПК України, з порушенням ч. 2 ст. 214 ЦПК України не спрямовував судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи в межах предмета позову, внаслідок чого припустився процесуальної помилки у вирішенні спору - розглянув справу без участі відповідача Селидівської міської ради Покровського району Донецької області, повноваження якої на період воєнного стану виконує Селидівська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області.

При цьому, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості на стадії апеляційного розгляду вирішити питання щодо залучення до участі у справі Селидівську міську військову адміністрацію Покровського району Донецької області в якості співвідповідача.

Таким чином, за відсутності належного складу відповідачів при розгляді справи судом першої інстанції та відповідно до змісту норми ч. 6 ст. 367 ЦПК України щодо меж апеляційного розгляду, у суду апеляційної інстанції немає повноважень розглянути по суті та перевірити обґрунтованість доводів скарги щодо доведеності позову та ухвалити з цього приводу нове рішення по суті заявлених вимог. Такі аргументи та докази мають бути спочатку розглянуті судом першої інстанції у новому провадженні, з належним складом учасників справи, яке, за бажанням, не позбавлений можливості ініціювати ОСОБА_1 .

Згідно п.п.1,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуваннямвикладеного,рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно ч1. ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури Ткачук Вікторії Олексіївни в інтересах держави в особі Селидівської міської ради Покровського району Донецької області, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 травня 2024 року - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за правилами набувальної давності та припинення права власності, ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 10054,20грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова