Постанова

від 19.11.2024 по справі 523/11107/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6154/24

Справа № 523/11107/22

Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Соболєва Р.М.

учасники справи:

позивач Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-1»

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Малиновського О.М., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-1» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог.

Житлово-будівельний кооператив «Суворовський-1» (далі за текстом ЖБК «Суворовський-1») звернувся з позовними вимоагми та в остаточній редакції просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 55409,97грн., 3% річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 4 536,00грн., інфляційні збитки в розмірі 19423,08грн., судовий збір, а також витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є власником нежитлового приміщення, перукарні, загальною площею 141 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1 . ЖБК «Суворовський-1» є управителем вказаного вище житлового будинку та надає послуги з експлуатації та управління багатоквартирним будинком, у тому числі з технічного обслуговування ліфтів та вивозу сміття. Відповідач в свою чергу, як власник нежитлового приміщення, зобов`язаний сплачувати за надані послуги. Втім, свої зобов`язання не виконує, внаслідок чого у нього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі зазначеному вище. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Суворовський-1» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 55409,97грн., 3% річних в розмірі 1033,00грн., інфляційні збитки в розмірі 2238,91грн., судовий збір в розмірі 1834,33грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6653,70грн.

В обґрунтування рішення суд зазначив, що оспорювання в судовому порядку набуття права власності з електронних торгів не змінює обов`язків ОСОБА_1 , як власника майна, перед ЖБУ «Суворовський-1» в частині оплати внесків на управління будинку та прибудинкової території.

Вказав, що розрахунковий період, який слід враховувати при обчисленні 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, слід вважати з 09.01.2018р. до 11.03.2020р., тобто до дня який передував дню оголошення на території України карантину.

Станом на 11.03.2020р., згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 мав заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 865,07грн.. Вказану суму і слід застосовувати для розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.

Таким чином, приймаючи до уваги, що порушення грошового зобов`язання тривало з 09.01.2018р. до 11.03.2020р., тобто 792 днів, то 3% річних складають 1033,00грн. від суми боргу 15 865,07грн.

Інфляційні збитки за той же період складають 2238,91грн.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги норми права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЖБК «Суворовський-1» є доведеними, а з підстав зазначених вище, підлягають задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з таким рішення суду адвокат Радулов В.В. звернулась з апеляційною скаргою в якій просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року скасувати та постановити нове рішення про закриття провадження по справі.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, яке підлягає скасуванню.

Вказує, що фактично ОСОБА_1 є власником спірного нежитлового приміщення, проте не користувався ним у зв`язку із судовими справами, а тому і неотримував житлово комунальні послуги , які можливо і надавались, таким чином він є неналежним відповідачем, фактично користувалась та отримувала послуги ОСОБА_3 .

Щодо явки сторін.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд цивільної справи з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім справ зазначених в ч. 4 ст. 274 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 48085,42 грн. і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний розгляд вказаної справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

Позиція апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ЖБК «Суворовський-1» є управителем багатоквартирних житлових будинків, у тому числі житлового будинку АДРЕСА_1 .

Мета створення ЖБК «Суворовський-1» є задоволення економічних, соціальних, житлових та інших потреб членів ЖБК на основі поєднання їх особистих інтересів, поділ між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоврядування, самоконтролю.

На сьогодні ЖБК «Суворовський-1» є балансоутримувачем багатоквартирного житлового будинку та забезпечує надання житлово-комунальних послуг мешканцям зазначеного вище житлового будинку.

ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, перукарні, загальною площею 141 кв.м., яка розташована в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом від 09.01.2018р., виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кобилковою Т.С., реєстровий №9. При цьому, право власності у ОСОБА_1 виникло внаслідок придбання ним нежитлового приміщення з електронних торгів під час примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , яка була власником вказаного приміщення на підставі свідоцтва про право власності, виданого Одеським міським управлінням юстиції 30.09.2015р. за №44830699.

Також, судом встановлено, що за позовними вимогами ОСОБА_3 рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11.01.2022р., яке було залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12.12.2022р. у справі №523/10368/20 були визнані недійсними електронні торги з примусової реалізації нежитлового приміщення, перукарні переможцем яких був ОСОБА_1 .

Водночас постановою Верховного Суду від 07.06.2023р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11.01.2022р. та постанова Одеського апеляційного суду від 12.12.2022р. у справі №523/10368/20 були скасовані, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

Отже, починаючи з 09.01.2018р. ОСОБА_1 набув право власності на нежитлове приміщення, перукарню та на сьогодні є його власником.

Згідно витягу з протоколу загальних зборів ЖБК «Суворовський-1» від 22.09.2017р. були затверджені та запроваджені з 01.10.2017р. внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі: 1-ий поверх 4,20грн./кв.м., з 2-го по 9-ий поверхи 4,50грн/кв.м.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів ЖБК «Суворовський-1» від 06.10.2019р. були затверджені та запроваджені з 01.10.2019р. внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі: 1-ий поверх 4,70грн./кв.м., з 2-го по 9-ий поверхи 5,0грн/кв.м.

Витягом з протоколу загальних зборів ЖБК «Суворовський-1» від 11.10.2020р. убачається, що були з 01.01.2021р. були затверджені та запроваджені внески на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,50грн./кв.м.

Згідно представленого остаточного розрахунку, проведеного позивачем, за ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) рахується заборгованість за період з січня 2018р. по 01.01.2024р. на загальну суму 79 369,05грн. з яких: 55 409,97грн. внески з утримання багатоквартирного будинку; 3% річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 4 536,00грн.; інфляційні збитки в розмірі 19 423,08грн.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п.5 ч.1 ст.7, ч.2 ст.7, ч.28 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласник зобов`язаний виконувати рішення зборів співвласників, яке є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які після прийняття таких рішень набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Як було встановлено та зазначено у рішенні першої інстанці ОСОБА_1 з часу набуття права власності нежитлового приміщення, перукарні (09.01.2018р.) був зобов`язаний провадити оплату з встановлених ЖБК платежів з утримання будинку, проте, допустив заборгованість за період з 09.01.2018р. по 01.01.2024р. на загальну суму 55 409,97грн., які підлягають стягненню в судовому порядку.

Оспорювання в судовому порядку набуття права власності з електронних торгів не змінює обов`язків ОСОБА_1 , як власника майна, перед ЖБУ «Суворовський-1» в частині оплати внесків на управління будинку та прибудинкової території, тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора згідно цивільно-правового договору є грошовим зобов`язанням. Виходячи з цього, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати внесків на утримання будинку, якій кореспондується правом вимоги кредитора про оплату наданих послуг. Враховуючи той факт, що до подібних правовідносин застосовані цивільно-правові норми щодо застосування цивільної відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, до таких правовідносин застосовується і норма ст. 625 ЦК, що встановлює обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Згідно представленого позивачем розрахунку убачається, що внаслідок порушення ОСОБА_1 грошового зобов`язання у нього виникла заборгованість у розмірі 55 409,97грн., на які позивачем, за період з 01.01.2018р. по 01.01.2024р. на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нараховано 3% річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 4 536,00грн. та інфляційні збитки в розмірі 19423,08грн.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Так, відповідно до Закону України від 17.03.2020 № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину та протягом 30 днів з дня його скасування заборонено нараховувати та стягувати штрафи, пеню, якщо споживач несвоєчасно здійснив платіж за житлово-комунальні послуги.

Постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якої продовжувалась, з 12 березня 2020 р. був установлений на всій території України карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Тобто на території України з 12 березня 2020р. до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року діяв карантин.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні був введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого продовжено по теперішній час.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, розрахунковий період, який слід враховувати при обчисленні 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, слід вважати з 09.01.2018р. до 11.03.2020р., тобто до дня який передував дню оголошення на території України карантину.

Станом на 11.03.2020р., згідно наданого позивачем розрахунку, ОСОБА_1 мав заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 15 865,07грн.. Вказану суму і слід застосовувати для розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.

Таким чином, приймаючи до уваги, що порушення грошового зобов`язання тривало з 09.01.2018р. до 11.03.2020р., тобто 792 днів, то 3% річних складають 1033,00грн. від суми боргу 15 865,07грн.

Інфляційні збитки за той же період складають 2238,91грн.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги норми права, які регулюють виниклі між сторонами правовідносини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ЖБК «Суворовський-1» є доведеними, а з підстав зазначених вище, підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.

Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційний суд дійшов висновку, що стороною відповідача не доведено тих обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням та посилання які містяться не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та суб`єктивного тлумачення апелянтом норм права, що регулюють питання стягнення заборгованості за комунальні послуги і не спростовують правильність висновків суду. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду, які є достатньо мотивовані і підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та фактично зводяться до незгоди із мотивами судових рішення, які встановлені у справі, та суб`єктивним тлумаченням норм законодавства.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, №250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

З огляду на викладене, колегія судів доходить до висновку, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 листопада 2024 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко