Ухвала

від 21.11.2024 по справі 200/1342/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 листопада 2024 року Справа №200/1342/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача щодо винесення окремої ухвали у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні ді,

встановив:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24, яке набрало законної сили 11 липня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (юридична адреса: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 20, код ЄДРПОУ 37841728) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 24.01.2024 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації з прийняттям відповідного рішення, з урахування висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимогвідмовлено.

Окремою ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі №200/1342/24 заяву ОСОБА_1 , подану в порядкустатей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі № 200/1342/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, вчинені при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 в частині повторної відмови ОСОБА_1 у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню пункту 9 частини першої статті 129, статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України при виконанні рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 та розгляду звернення ОСОБА_1 щодо подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Зобов`язано про вжиті заходи повідомити Донецький окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

12 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якому останній, зокрема, просив суд зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №200/1342/24 протягом 10 днів з дня отримання ухвали, яка призначена до розгляду ухвалою від 12 листопада 2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (що надійшла до суду 12 листопада 2024 року).

19 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача, в якій останній, зокрема, просить суд:

не долучати до матеріалів справи надані представником позивачки як додатки до клопотання від 08 листопада 2024 року копію ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №420/3016/24, копію звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22, направленого ГУ ДМС у Харківській області на адресу судді Другого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 , копію довідки №12861 про реєстрацію особи громадянином України, видану по справі №520/7765/22;

винести окрему ухвалу в порядку статті 249 КАСУ щодо неналежного виконання професійних обов`язків представником позивачки ОСОБА_3 , порушення вимог частини третьої статті 10 та частини першої статті 24 Закону України «Про захист персональних даних», статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 3 статті 10 Правил адвокатської етики.

Суд констатує, що матеріали, про долучення яких заперечує представник Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області долучено саме до заяви від 12 листопада 2024 року, ініційованої в порядку статті 382 КАС України.

21 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника позивача, адвоката Тарасенко Д.Ю., в якому останній заперечує проти доводів представника відповідача, викладених в заяві від 19 листопада 2024 року, та просить суд, зокрема, відмовити в задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19 листопада 2024 року щодо заперечення долучення до матеріалів справи наданих представником позивачки, як додатків до клопотання від 08 листопада 2024 року документів, та винесення окремої ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України щодо неналежного виконання професійних обов`язків представником позивачки ОСОБА_3 , як очевидно безпідставного та необґрунтованого. Крім того, до зазначеного клопотання представником позивача долучено копії згоди суб`єкта персональних даних по справі №420/3016/24 та згоди суб`єкта персональних даних по справі №520/7765/22 на використання та розголошення персональних даних, що стосуються їх справ.

Вирішуючи вказану заяву представника відповідача, суд враховує наступне.

Пунктом 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) надано право учасникам справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною другою статті 166 КАС України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Статтею 249 КАС України врегульовано порядок прийняття окремих ухвал суду.

Так, відповідно до вимог частини першої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно з частиною другою статті 249 КАС України, встановлено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

У відповідності до приписів частини третьої статті 249 КАС України суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

Частиною четвертою статті 249 КАС України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Згідно частини п`ятою статті 249 КАС України встановлено, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Частина шоста статті 249 КАС України передбачає, що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Отже, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли.

Так, у розглядаємій заяві представник Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області зазначає про неналежне виконання професійних обов`язків представником позивача ОСОБА_3 та порушення вимог частини третьої статті 10 та частини першої статті 24 Закону України «Про захист персональних даних», статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пункту 3 статті 10 Правил адвокатської етики.

Зазначене обґрунтоване тим, що долучені до клопотання представника позивача в порядку статті 382 КАС України копії ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №420/3016/24, звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у справі №520/7765/22, направленого ГУ ДМС у Харківській області на адресу судді Другого апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 , довідки №12861 про реєстрацію особи громадянином України, видану по справі №520/7765/22, містять персональні дані позивачів, клієнтів адвоката Тарасенко Д. Ю., які стали відомі третім особам.

Заперечуючи проти означених тверджень, адвокат Тарасенко Д.Ю. наводить положення законодавства про адвокатуру та захист персональних даних, а також наголошує на отриманні згоди від суб`єктів персональних даних позивачів у інших справах, на використання їх персональних даних.

Статтею 32 Конституції України гарантовано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Закон України «Про захист персональних даних» від 01 червня 2010 року

№2297-VI регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних (частина перша статті 1 вказаного Закону).

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів (частина друга статті 1 вказаного Закону).

Так, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення частини другої статті 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних»).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.

Згідно з пунктами 5, 6, 8-11 частини другої статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» суб`єкт персональних даних має право, зокрема, пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; відкликати згоду на обробку персональних даних.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про захист персональних даних» контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють такі органи: 1) Уповноважений; 2) суди.

Аналізуючи зазначені вище норми, суд висновує, що виключно суб`єкт персональних даних має право звертатись за захистом своїх прав у разі порушення законодавства про захист персональних даних, зокрема, щодо використання його персональних даних шляхом реалізації гарантій, визначених статтею 8 Закону України «Про захист персональних даних».

Відтак, у даному випадку, Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, суб`єкт владних повноважень, не є суб`єктом персональних даних в розумінні Закону України «Про захист персональних даних», та не наділений правом звернення за захистом персональних даних третіх осіб, права яких, на його думку, було порушено.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19 листопада 2024 року не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених питань не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Керуючись статтею 44, 166, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 19 листопада 2024 року відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

3. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.С. Молочна