Рішення

від 21.11.2024 по справі 320/5896/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року м. Київ № 320/5896/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2018 року № 0016511304, 21 вересня 2018 року № 0016561304, 21 вересня 2018 року № 0016521304 та 21 вересня 2018 року № 0016551304; вимоги відповідача від 21 вересня 2018 року № Ф-0016531304 про сплату боргу (недоїмки); рішення відповідача від 21 вересня 2018 року № 0016541304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної планової перевірки позивача було складено акт №738/10-36-13-03/ НОМЕР_1 від 30 cерпня 2018 року. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області 21 вересня 2018 року винесено податкові повідомлення рішення:

№0016561304 форми «ПС», яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510,00 грн;

№0016521304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 15 991,45 грн, за основним платежем 12 793,16грн, за штрафними санкціями 3 198,29 грн;

№0016511304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 236 276,85 грн, за основним платежем 153 517,90 грн, за штрафними санкціями 76 758,95 грн;

№0016551304 форми «В4», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість суму 167 242,18 грн.

Крім того, відповідачем 21 вересня 2018 року було прийнято рішення №0016541304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 126 778,01 та застосовано штрафні санкції у розмірі 13 998,79 грн.

21 вересня 2018 року ГУ ДФС у Київській області винесено вимогу № Ф-0016531304 про сплату боргу (недоїмки) станом на 21 вересня 2018 року у сумі 126 778,01грн.

Вважає висновки акта перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, тому вищезазначені податкові повідомлення-рішення, рішення та вимога мають бути скасовані. Просить суду задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 28 листопада 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

20 грудня 2018 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач із позовом не погоджується та вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню оскільки відсутні підстави для задоволення позову.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15.02.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року прийнято справу №320/5896/18 до провадження судді Жукової Є.О. Замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260) на Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

26 вересня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Київській області надійшов відзив на позовну заяву, зміст якого ідентичний відзиву, що надійшов раніше.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі статті 77 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС у Київській області згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 30 серпня 2018 року №738/10-36-13-04/ НОМЕР_1 , яким встановлено наступні порушення:

пункту 177.10 статті 177 ПК України в частині не ведення ФОП ОСОБА_1 . книги обліку доходів і витрат (форма 10);

пункту 177.2, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4, підпункту 177.4.5, підпункту 177.4.6 статті 177 ПК України а саме: завищено валові витрати, безпосередньо пов`язані з отриманням доходів, в сумі 852 877,23 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 120 089,49 грн, за 2017 рік в сумі 732 787,74 грн, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 154 517,90 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 21 616,11 грн, за 2017 рік в сумі 131 901,79 грн;

підпункту 163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, в частині не нарахування та несплати військового збору 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 12 793,16 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 1 801,34 грн, та за 2017 рік в сумі 10 991,82 грн;

пункту198.3, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, а саме: завищення від`ємного значення з податку на додану вартість (р.19 декларації) в сумі встановлено його завищення в сумі 167 242,18 грн, в тому числі за квітень 2016 року в сумі 1 966,67 грн, за червень 2016 року в сумі 5 750 грн, за липень 2016 року в сумі 7 065,50 грн, за вересень 2016 року в сумі 1 116,67 грн, за жовтень 2016 року в сумі 3 617,20 грн, за грудень 2016 року в сумі 4 501,87 грн, за січень 2017 року в сумі 8 233,64 грн, за лютий 2017 року в сумі 8 060,97 грн, за березень 2017 року в сумі 29 576,87 грн, за квітень 2017 року в сумі 13 786,49 грн, за травень 2017 року в сумі 17 378,55 грн, за червень 2017 року в сумі 19 386,02 грн, за липень 2017 року в сумі 20 050,79 грн, за серпень 2017 року в сумі 21 625,88 грн, за вересень 2017 року в сумі 5125,06 грн;

пункту 2 частини першої статті 7, частини 11 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 852 877,23 грн, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% в сумі 126 778,01 гривень (том 1 а.с.27-84)

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області 21 вересня 2018 року прийнято наступні рішення:

податкове повідомлення-рішення №0016561304 форми «ПС», яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 510,00 грн;

податкове повідомлення-рішення №0016521304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, у розмірі 15 991,45грн, за основним платежем 12 793,16 грн, за штрафними санкціями 3 198,29 грн;

податкове повідомлення-рішення №0016511304 форми «Р», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 236 276,85 грн, за основним платежем 153 517,90 грн, за штрафними санкціями 76 758,95 грн;

податкове повідомлення-рішення №0016551304 форми «В4», яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість суму 167 242,18 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску №0016541304, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 126 778,01 та застосовано штрафні санкції у розмірі 13 998,79грн.

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0016531304 зі сплати єдиного внеску станом на 21 вересня 2018 року у сумі 126 778,01грн (том 1 а.с.17-22).

Не погоджуючись вказаними рішеннями та вимогою прийнятими ГУ ДФС у Київській області позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на що у задоволенні позову належить відмовити.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

З підпункту 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 ПК України вбачається, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, зокрема належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).

Відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року №88(далі Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (пункту 2.5 Положення №88).

Згідно пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку(стаття 42 Господарського кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат(підпункт 174.4.1 пункту 174.4 статті 177 ПК України).

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2018 року №0016511304, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 230 276,85 грн, де 153 517,90 грн основний платіж та 76 758,95 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Так, Верховний Суд в постанові від 15 лютого 2022 року у справі №160/2155/20 звернув увагу на те, що згідно з вимогами Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 2 жовтня 2015 року №859, у графі 5 Додатка Ф4 у складі витрат зазначається вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, тоді як у графі 7 - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Слід зазначити, що форма додатка Ф4 передбачає, що при зазначенні як відповідних сум доходу, так і витрат має бути вказаний відповідний вид економічної діяльності, за здійснення якого одержано дохід. Така вимога кореспондує з положеннями статті 177 ПК України, яка вказує на те, що до складу витрат у звітному періоді включаються лише документально підтверджені витрати, пов`язані з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою- підприємцем господарської діяльності».

Верховний Суд у постанові від 9 липня 2020 року у справі № 440/3973/18 і резюмував, що відповідно до положень пунктів 177.2. 177.4 статті 177 ПК України право підприємця на включення витрат до витрат звітного періоду виникає, коли вони відповідають таким вимогам: документально підтверджені належним чином оформленими первинними документами; пов`язані із господарською діяльністю підприємця; безпосередньо повязані з отриманням доходів; мають бути фактично сплачені; товари мають бути поставлені, а послуги отримані.

У постанові від 21 травня 2020 року у справі № 824/257/18-а Верховний Суд зазначав, що положення статті 177 ПК України вказують на те, що об`єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарською діяльністю. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки встановлено завищення валових витрат у сумі 852 877,23 грн, в т.ч. за 2016 рік в сумі 120 089,49 грн, за 2017 рік в сумі 732 787,74 грн.

Структура витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу за даними декларації про майновий стан та доходи детально відображена в таблиці на стор.11-12 акта.

Перевіркою відображених витрат, пов`язаних з одержанням доходу та з господарською діяльністю суб`єкта господарювання за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у загальній сумі 11 321 811,48 грн, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у загальній сумі 11 023 310,80 грн, встановлено, що суб`єкт господарювання здійснював послуги по наданню послуг по перевезенню вантажів на території України та за межами митної території України, які були пов`язані з веденням господарської діяльності (придбання дизпалива, митні послуги, страховки, митні збори, дозволу за перетин кордону, ремонт автомашин, ЄСВ з чистого доходу, послуги банку, АсМАП (ТІR), послуг зв`язку, електроенергія та інше).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 в декларації про майновий стан та доходи № 9298618423 від 09.02.2017 відображено загальну суму валових витрат в сумі 11 321 811,48 грн, за даними документальної перевірки загальна сума валових витрат становить суму 11 201 721,99грн.

ФОП ОСОБА_1 в порушення н.п.177.4.1 гі.177.4 ст.177 ПК України завищено валові витрати на загальну суму 120 089,49 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 120 089,49 грн, а саме: віднесено до валових витрат 2016 року закупку будівельних матеріалів, які не пов`язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб дохід отриманий платником тільки від здійснення вантажного автомобільного транспорту, на закупку будівельних матеріалів відсутні первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, рахунки-фактури та платіжні документи.

ФОП ОСОБА_1 в порушення підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, завищено валові витрати на загальну суму 732 787,74 грн, в т.ч. за 2017 рік на суму 732 787,74 грн, а саме:

документальною перевіркою встановлено, що платником віднесено до валових витрат 2017 року закупку будівельних матеріалів на суму 137 890,52 грн.

Відповідно до розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб (Додаток Ф2) дохід отриманий платником тільки від здійснення вантажного автомобільного транспорту, на закупку будівельних матеріалів відсутні первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, рахунки - фактури та платіжні документи.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених додатку 2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік, виявлено завищення валових витрат в розмірі 594 897,22 грн без ПДВ, в т.ч.: за 2017 рік в сумі 594 897,22 грн без ПДВ, а саме:

- в додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено витрати на утримання основних засобів подвійного призначення, а саме: вартості придбаних запчастин для транспортних засобів, в сумі 594 897,22, чим порушено підпункт 177.4.5 пункту 177.4. статті 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Згідно з розділом 1 «Загальні положення» Правил експлуатації колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 26.07.2013 №550 «Про затвердження Правил експлуатації колісних транспортних засобів», утримання транспортного засобу - це забезпечення державної реєстрації, дотримання умов безпечності технічного та санітарного стану, проведення обов`язкового технічного обслуговування і ремонту, охорони, передання транспортного засобу та його швидкозношуваних складників на утилізацію або видалення відповідно до законодавства.

При перевірці правильності визначення витрат, визначених ФОП ОСОБА_1 , з даними про суми витрат, визначених в ході перевірки, встановлено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на загальну суму 594 897,22 грн, за рахунок включення до їх складу витрат на утримання основних засобів подвійного призначення.

При перевірці правильності визначення витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, відображених у додатку 2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, з даними про суми валових витрат, встановленими в ході перевірки встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на загальну му 732 787,74 грн без ПДВ, чим порушено вимоги пункту 177.4 статті 177 ПК України.

У відповідності до пункту 44.6 статті 44 ПК України «у разі якщо до закінчення перевірки...платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, вважається, що таї. документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності».

Відповідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно підпункту 177.4.1 пункту177.4. статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: інші витрати, до складу яких включаються витрати, то пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно п.1.2, п.2.1, п.2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно п.2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і' машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.5 Положення №88 документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Будь-які витрати фізичної особи-підприємця до моменту одержання доходу від результату діяльності є його власний ризик.

Статтею 42 Господарського кодексу України зазначено, що будь-які суми витрат фізичної особи-підприємця до моменту одержання доходу від результату підприємницької - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх затрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

Відповідно до статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися законів України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.

Згідно п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать; витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-Х1У «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Надані позивачем документи не надають суду змоги встановити обґрунтованість віднесення витрат щодо придбаних товарно-матеріальних цінностей. Надані документи лише підтверджують факт придбання ТМЦ.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2018 року №00016551304, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 167 242,18грн.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 5 332 934 грн.

За період з 01.01.2017 по 31.12.2017 суб`єктом підприємницької діяльності задекларовано податку на додану вартість/ що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 4 582 495 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників у повних Деклараціях з податку на додану вартість (рядок 10.1- 17) за період з 01.01.17 по 31.12.17 року встановлено:

порушення пункту 198.3, абзацу «г» 198.5 ст. 198 ПК України завищено задекларовані показники у рядку 10.1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» на загальну суму завищення 24 017,91 грн, в тому числі: за квітень 2016 року в сумі 1 966,67 грн, за червень 2016 року в сумі 5 750 грн, за липень 2016 року в сумі 7 065,50 грн, за вересень 2016 року в сумі 1 116,67 грн, за жовтень 2016 року в сумі 3 617,20 грн та за грудень 2016 року в сумі 4 501,87 грн.

за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено його завищення в сумі - 143 224,27 грн, в тому числі: за січень 2017 року в сумі 8 233,64 грн, за лютий 2017 року в сумі 8 060,97 грн, за березень 2017 року в сумі 29 576,87 грн, за квітень 2017 року в сумі 13 786,49 грн, за травень 2017 р. в сумі 17 378,55 грн, за червень 2017 року в сумі 19 386,02 грн, за липень 2017 року в сумі 20 050,79 грн, за серпень 2017 року в сумі 21 625,88 грн та за вересень 2017 року в сумі 5 125,06 грн, а саме ФОП ОСОБА_3 віднесено до рядка 10,1 Декларації «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою» включено придбання будівельних матеріалів (в т.ч. цемент, плити, газоблоки, арматура, суміші, плити та інше) та автозапчастини, які в подальшому використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платника податку, а саме: за 2016 -2017 р.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість (р.19 декларації) в сумі 24 017,91 грн, в тому числі: за квітень 2016 року в сумі 1 966,67 грн, за червень 2016 року в сумі 5 750 грн, за липень 2016 року в сумі 7 065,50 грн, за вересень 2016 року в сумі 1116,67 грн, за жовтень 2016 року в сумі 3 617,20 грн та за грудень 2016 року в сумі 4 501,87 грн.

За період з 01.01.2016 по 31.12.2016 встановлено завищення від`ємного значення з податку на додану вартість (р.19 декларації) в сумі 143 224,27 грн, в тому числі: за січень 2017 року в сумі 8 233,64 грн, за лютий 2017 року в сумі 8 060,97 грн, за березень 2017 року в сумі 29 576,87 грн, за квітень 2017 року в сумі 13 786,49 грн, за травень 2017 року в сумі 17 378,55 грн, за червень 2017 року в сумі 19 386,02 грн, за липень 2017 року в сумі 20 050,79 грн, за серпень 2017 року в сумі 21 625,88 грн та за вересень 2017 року в сутні 5 125,06 грн.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2018 року №0016531304, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в загальній сумі 15 991,45 грн, де 12 793,16 грн. - основний платіж та 3 198, 79 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Згідно зі пунктом 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сни України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта овода і кування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

В результаті заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню на суму 852 877,13 грн, в тому числі за 2016 року в сумі 120 089,49 грн та 2017 рік в сумі 732 787,74 грн фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 12 793,16 грн, в тому числі: за 2016 рік в сумі 1 801,34 грн, за 2017 рік в сумі 10 991,82 грн, чим порушено підпункт 163.1.1 п.163.1 статті 163 , п.п.1.2 п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України.

У періоді вчинення порушення відповідальною посадовою особою є фізична особа - підприємець ОСОБА_1 .

Щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 21 вересня 2018 року №Ф-0016531304 на суму 126 778,01 грн та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.09.2018 року №0016551304 в розмірі 13 998,79 грн.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для фізичних осіб-підприємців, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності, єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4, пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно.

База оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, регламентується розділом IV Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України чистий річний оподатковуваний дохід визначається відповідно до пункту 172.2 статті 177 ПК України, а саме об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій формі та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які забезпечують себе роботою самостійно зобов`язані вести Книгу обліку доходів та витрат, формат та порядок заповнення якої затверджено наказом Міндоходів від 16.09.13 №481, на підставі якої здійснюється заповнення облікових даних Податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 02 жовтня 2015 року №859.

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи підприємці га фі пічні особи, ям провалять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу потаї копу декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПК України для річного звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 2 частини, 5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отртманий то дані, вказані в додатку 2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи повинні дорівнювати даним, зазначеним у звітності з єдиного внеску (таблиця 1 додатка 5 Звіту з єдиною внеску до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованою єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-УІ (зі змінами га доповненнями) нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску встановленої Законом України «Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». У додатку 2 до Податкової декларації про майновий стан і доходи вказується розмір річного чистого оподатковуваного доходу', який розраховується як отриманий загальний річний оподатковуваний дохід, зменшений на суму документально підтверджених річних витрат.

Враховуючи вимоги пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 статті 9 частини третьої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з урахуванням меж максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено суму єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті на загальну суму 126 778,01 грн, в тому числі за 2016 року - 26 419,69 грн, за 2017 рік - 100 358,32 грн.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 21 вересня 2018 року №0016561304, яким визначено суму штрафних санкцій у розмірі 510 грн.

Згідно з пункту 177.10 статті 177 ПК України із змінами та доповненнями, фізичні особи-підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат, а саме Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи походження товару. Форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення».

В ході проведення перевірки встановлено неналежне ведення за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ФОП Яцюком В О. облік доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, а саме пункту 177.10 статті 177 ПК України та Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, в частині неведення ОСОБА_1 в Книзі обліку доходів і витрат, чим порушено вимоги пункту 177.10 статті 177 ПК України.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України «фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і втрат та маги підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок Ті ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого орт ану за місцем обліку примірник Книг и у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здйснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.