Ухвала

від 21.11.2024 по справі 380/18284/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18284/24 пров. № А/857/25944/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Ніколіна В.В.,

суддів - Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича від розгляду справи № 380/18284/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 380/18284/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Винниківської міської ради Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

15.11.2024 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича від розгляду справи №380/18284/24. В обґрунтування заяви зазначає, що не може довірити розгляд цієї справи відповідній колегії, оскільки вони виносили рішення, яке стосувалось нарахування пенсії та сплати податків із заробітної плати за час вимушеного прогулу за весь період з 26.04.2005 по день винесення судом рішення в 2023 році і відмовили у задоволенні її позовних вимог.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року визнано заявлений відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича від розгляду справи № 380/18284/24 необґрунтованим. Питання про вирішення відводу передано судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною восьмою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Відповідно до частиною одинадцятою статті 40 КАС України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Дослідивши заявлені підстави для відводу, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича, слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи, в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Згідно частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як на нормативну підставу для відводу колегії суддів заявник посилається на приписи пункту 4 частини першої статті 36 КАС, які передбачають таку підставу для відводу судді, як: наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Слід звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд апеляційної інстанції вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно, не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Необхідно зазначити, що мотивуючи заяву про відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича заявник зазначає, що колегією суддів у справі № 380/20465/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року - без змін, відтак, відмовлено у задоволенні її позовних вимог до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Управління ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Винниківської міської ради, Виконавчого комітету Винниківської міської ради, Львівської міської ради.

Апеляційний суд звертає увагу заявника на частину четверту статті 36 КАС України, яка передбачає, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, процесуальним законом надано будь-якій стороні процесу можливість висловити свою незгоду з тим чи іншим рішенням, думкою судді, зокрема касаційного оскарження відповідного судового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Статтями 126, 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя є незалежні і підкоряються тільки закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ті обставини, які викладені у заяві про відвід не є підставою для її задоволення. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості зазначених суддів, не встановлено.

Відтак, судом апеляційної інстанції не встановлено підстав, передбачених статтями 36, 37 КАС України, які б перешкоджали суддям Затолочному Віталію Семеновичу , Гудиму Любомиру Ярославовичу , Качмару Володимиру Ярославовичу брати участь у розгляді даної справи, чи викликали сумнів у неупередженості чи об`єктивності суддів.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що заява про відвід задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 37, 38, 39, 40, 325, 328 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі Затолочного Віталія Семеновича, Гудима Любомира Ярославовича, Качмара Володимира Ярославовича у справі №380/18284/24 - відмовити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська