Постанова

від 20.11.2024 по справі 911/3514/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2024 р. Справа№ 911/3514/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Дуб О.Р. (поза межами приміщення суду)

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект»

на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року (повний текст рішення складено і підписано 23.09.2024 року)

у справі №911/3514/23 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Корпорації «Енергоресурс-Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект»

про стягнення 548 231,70 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Корпорація Енергоресурс-Інвест (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Авітон Будпроект (далі - відповідач) про стягнення 548 231,70 грн, з яких: 244 956,32 грн основного боргу, 202 618,56 грн пені, 84 789,87 грн інфляційних втрат та 15 866,95 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект» на користь Корпорації «Енергоресурс-Інвест»: 244 956,32 грн основного боргу, 202 618,56 грн пені, 84 519,40 грн інфляційних втрат, 15 844,59 грн 3% річних та 8 219,09 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №911/3514/23 та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій (пені) на 90% від заявлених 202618,56 грн, до суми 20261,86 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Так, скаржник вказав, що позивачем до стягнення заявлено 202615,56 грн, пені на суму основного зобов`язання 244956,32 грн, отже очевидним є, що заявлений розмір неустойки (пені), який майже дорівнює сумі основної заборгованості, є явно завищеним та занадто великим, неадекватним та неспіврозмірним по відношенню до порушеного відповідачем зобов`язання.

Водночас, представник скаржника зауважив, що заборгованість відповідачем погашена в значному розмірі, відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі і його дії не містять ознак умисного ухилення від виконання зобов`язання, заявлені до стягнення штрафні санкції є надмірними в порівнянні зі збитками, яких міг зазнати невиконанням спірного зобов`язання.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №911/3514/23.

17.10.2024 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2024 року у справі №925/1295/20 залишити без змін.

При цьому, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що скаржник під час розгляду справи у суді першої інстанції та у апеляційній інстанції не довів належними доказами існування виняткових обставин, за наявності яких можливе зменшення необхідних до стягнення сум пені, тоді як посилання відповідача на відсутність як збитків у позивача, так і умислу у відповідача судом відхиляються, позаяк вказане не свідчить про винятковість випадку прострочення грошового зобов`язання у вказаному спорі.

Крім того, позивач зауважив, що судом першої інстанції правильно враховано, що ступінь виконання відповідачем власного грошового зобов`язання не склала навіть 50% від загальної суми, тоді як відповідач не навів та доказово не підтвердив жодних поважних причин такого тривалого прострочення та невиконання грошового зобов`язання понад два роки.

Тобто за твердженням позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Представник позивача в судовому засіданні 20.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області залишити без змін.

Представник скаржника в судове засідання 20.11.2024 року Північного апеляційного господарського суду не прибув. Про час та місце розгляду апеляційних скарг були повідомлений належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (наявні в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

10.06.2021 року між Корпорація Енергоресурс-Інвест (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Авітон Будпроект (замовник) укладено договір №12-6/21 (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виготовити та поставити, а замовник прийняти і оплатити теплогідроізольовані сталеві труби та елементи, комплектування для теплових мереж, надалі продукцію, згідно відповідних специфікацій.

Згідно пунктів 4.1., 5.2. та 8.2. договору сторони погодили, що замовник оплачує поставлену виконавцем продукцію за ціною, передбаченою у специфікаціях відповідно до виставлених рахунків.

Початок виконання замовлення по договору поступлення авансової оплати в розмірі 100% від суми договору на р/рахунок виконавця згідно відповідної специфікації та/або рахунку.

Сторони погодили, що у випадку поставки продукції до здійснення 100% передоплати, замовник зобов`язаний здійснити повну оплату наступного дня після поставки.

Строк дії цього договору починає свій перебіг з моменту підписання до 31.12.2021 року, а в частині виконання до повного виконання сторонами зобов`язань.

Водночас до договору сторонами підписано специфікації №№1, 2, згідно яких погоджено до поставки товар, відповідно, у кількості 20 та 34 комплекти загальною вартістю 127 761,60 грн та 217 194,72 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно умов договору №12-6/21 він виготовив та поставив відповідачу товар загальною вартістю 344 956,32 грн, тоді як відповідач невчасно та не у повному обсязі розрахувався і внаслідок проведеного платежу на суму 100 000,00 грн у відповідача виникло 244 956,32 грн боргу.

В підтвердження обставин поставки відповідачу товару загальною вартістю 344 956,32 грн позивач надав копії видаткових накладних:

- №0728-6 від 28.07.2021 року на суму 76 565,96 грн;

- №0806-8 від 06.08.2021 року на сум 51 104,64 грн;

- №0922-8 від 22.09.2021 року на суму 217 194,72 грн (також далі ВН/видаткові накладні).

Водночас, підтверджуючи обставини часткової оплати відповідачем отриманого товару, позивач надав копію платіжної інструкції №3259 від 10.06.2021 року та виписку з банківського рахунку.

Ураховуючи наявність заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та вимогою про стягнення з відповідача, зокрема, 244 956,32 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчи нити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. ст. 627, 655, 692 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що підписання сторонами договору №12-6/21 без будь-яких зауважень щодо вказаних у ньому положень та, надалі, підписання відповідачем видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про належне виконання позивачем власних договірних обов`язків та породжує для Товариства з обмеженою відповідальністю Авітон Будпроект обов`язок по сплаті вартості отриманого товару, момент виконання якого у повному обсязі згідно пункту 5.2. договору настав:

- згідно ВН №0728-6 від 28.07.2021 року на суму 76 565,96 грн 29.07.2021 року включно;

- згідно ВН №0806-8 від 06.08.2021 року на суму 51 104,64 грн 09.08.2021 року включно;

- згідно ВН №0922-8 від 22.09.2021 року на суму 217 194,72 грн 23.09.2021 року включно.

В розрізі зробленого судом висновку, зокрема щодо моменту виникнення обов`язку по оплаті товару, отриманого за ВН №0806-8 від 06.08.2021 року, судом першої інстанції було враховано, що 07 та 08 серпня 2021 року були вихідними днями, а тому позивачем помилково визначено день оплати за такою накладною 07.08.2021 року.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім наданих позивачем копій платіжної інструкції та виписки з банківського рахунку на суму 100 000,00 грн, які позивачем зараховано в оплату вартості товару за ВН №0728-6 від 28.07.2021 року та частково за ВН №0806-8 від 06.08.2021 року, суду першої інстанції не було надано жодних інших, належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості товару:

- за ВН №0806-8 від 06.08.2021 року у сумі 27 61,60 грн;

- за ВН №0922-8 від 22.09.2021 року у сумі 217 194,72 грн, що загалом склало 244 956,32 грн.

З огляду на викладене, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач взяті на себе за договором №12-6/21 грошові зобов`язання не виконав, вартість отриманого товару у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд висновув про задовлення вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Авітон Будпроект 244 956,32 грн боргу як обгрунтованої та доведеної належними, допустимими доказами і визнаної відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №12-6/21 позивач просив суд першої інстанції стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авітон Будпроект:

- 202 618,56 грн пені, нарахованої: з 08.08.2021 року по 22.09.2021 року на 27 761,60 грн боргу; з 23.09.2021 року по 14.11.2023 року на 244 956,32 грн боргу;

- 84 789,87 грн інфляції, нарахованої: за серпень-вересень 2021 року на 27 111,56 грн боргу; за жовтень 2021 року жовтень 2023 року на 244 956,32 грн боргу;

- 15 866,95 грн 3% річних: з 08.08.2021 року по 22.09.2021 року на 27 111,56 грн боргу; з 23.09.2021 року по 14.11.2023 року на 244 956,32 грн боргу.

Приписами ст. ст. 612, 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.2. договору №12-6/21 сторони погодили, що за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої за вказаний період, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочення. Строк нарахування пені, а також строк позовної давності щодо її стягнення за цим пунктом становить 3 роки.

Суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку щодо стягнення з відповідача 202 618,56 грн пені, 84 519,40 грн інфляційних втрат та 15 844,59 грн 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а тому в цій частині спірне рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №911/3514/23 колегією суддів на предмет законності та обґрунтованості не перевіряється.

Щодо доводів скаржника про безпідставне відхилення судом клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 90 %, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013.

Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі №910/14591/21).

Так, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.08.2021 року у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 року у справі №910/11733/18).

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у спірних правовідносинах нарахована сума пені є пропорційною до суми задоволених позовних вимог в частині основної заборгованості та виконує компенсаторну роль для постачальника, який не отримав своєчасної оплати товару в повному обсязі, натомість, відповідач, покликаючись на фінансові труднощі не навів детального обґрунтування щодо об`єктивності перешкод своєчасного виконання договірного зобов`язання.

При цьому, матеріали справи не містять, а скаржником не було подано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів скрутного матеріального становища або вживання будь-яких заходів до виконання зобов`язання та/або вчинення дій з метою усунення порушення своїх зобов`язань та, відповідних, наслідків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Щодо твердження скаржника, що заборгованість відповідачем погашена в значному розмірі, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ступінь виконання відповідачем власного грошового зобов`язання не склала навіть 50% від загальної суми, тоді як відповідач не навів та доказово не підтвердив жодних поважних причин такого тривалого прострочення та невиконання грошового зобов`язання понад два роки (06.08.2021 року часткова оплата вартості товару).

З огляду на викладене, відхиляються, як неспроможні, доводи скаржника про не співмірність заявлених позивачем до стягнення сум нарахування поряд із сумою боргу.

При цьому, колегія суддів відзначає, що наявність у позивача певних грошових зобов`язань перед відповідачем у межах інших договорів жодним чином не впливає на грошові зобов`язання відповідача за спірним договором №12-6/21 та ступінь їх виконання і добросовісність поведінки саме в межах такого правочину.

Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, має передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат. Сторони знаходяться у рівних умовах ведення бізнесу та несуть тягар наслідків такої господарської діяльності, незалежно від кількості укладених договорів та ступеня виконання зобов`язань за кожним із таких правочинів.

З огляду на викладене та враховуючи, тривале невиконання відповідачем свого зобов`язання за договором щодо оплати, відсутність часткового погашення суми заборгованості після відкриття провадження у даній справі, ненадання відповідачем доказів щодо тяжкого майнового стану, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні клопотання про зменшення пені.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авітон Будпроект» на рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №911/3514/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.05.2024 року у справі №911/3514/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/3514/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 21.11.2024 року.