Постанова

від 11.11.2024 по справі 377/587/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/16579/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 377/587/24

11 листопада 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Малишенко Т.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язанняперерахувати та виплатити заробітну плату, з урахуванням індексації; про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації,-

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язання перерахувати та виплатити заробітну платуз урахуванням індексації;про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він працює у цеху поводження з радіоактивним відходами ДСП «Чорнобильська АЕС» переробником радіоактивних відходів 6-го розряду. 06 травня 2024 року він звернувся до відповідача (ДСП Чорнобильська АЕС) з вимогою про виплату матеріальної допомоги на оздоровленнявідповідно до Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2021-2023 рік. У пункті 7.1.4 Галузевої угоди між Державним агентством з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України, вказаний обов`язок роботодавця щодо виплати допомоги на оздоровлення не менше тарифної ставки (посадового окладу) на початок року.

Також відповідачем незаконно оплачувався йому час простою, а саме: у меншому розмірі, ніж зазначено у Галузевій угоді. Пунктом 4.12 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України визначено, що оплата робочого часу за вимушені простої не з вини працівника проводиться із розрахунку не нижче 100% його тарифної ставки. Однак відповідач здійснював оплату часу простою у розмірі 2/3 від посадового окладу.

А добові на відрядження позивача були зменшені на 300 гривень, замість 710 гривень за добу, що суперечить пункту 4.24 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України.

Зазначав, що станом на день звернення до суду відповідач не нарахував та не виплатив йому належні кошти, а відтак стягненню підлягає індексація сум невиплачених роботодавцем.

З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд:

зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити заробітну плату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з лютого 2022 року по липень 2024 року включно, яка йому належить за фактично відпрацьований час при залученні до виконання робіт в період простою з врахуванням вимог Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України за 2021-2023 рік з урахуванням індексації;

зобов`язати відповідачаперерахувати та виплатити заробітну плату за час перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у простої в період лютого 2022 року по липень 2024 року включно, з врахуванням вимог Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України за 2021- 2023 рік з урахуванням індексації;

зобов`язати відповідачанарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомогу на оздоровлення за період 2023-2024 років з урахуванням індексації.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язанняперерахувати та виплатити заробітну плату, з урахуванням індексації; про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову у повному обсязі.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: заслухати пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, висновки експертів, ознайомитися з письмовими доказами, однак, суд першої інстанції не додержався встановленого порядку провадження в цивільній справі та розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відмовивши у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за його участю.

Зазначає, що у рішенні суду та в матеріалах справи відсутні будь-які докази ознайомлення позивача зі змінами умов праці та воєнний стан не позбавляє відповідача обов`язку повідомляти працівника про зміну умов праці.

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених ч.3 ст. 32 та ст. 103 КЗпП, здійснюється не пізніше, як до запровадження таких умов (ст. 3 Закону №2136 Про організацію трудових відносин у період воєнного стану).

Отже, Галузева угода, Колективний договір не мають жодного значення без належного повідомлення працівника про зміну умов праці, а відтак, фактично повинні діяти попередні умови праці позивача і позовні вимогипідлягали задоволенню. Строки позовної давності до даних правовідносин не повинні застосовуватись.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» - Стужна Валенитна Миколаївна просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року - без змін.

Зазначає що, враховуючи вимоги Закону України № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який є спеціальним законом на період дії воєнного стану щодо застосування окремих положень трудового законодавства, оплата позивачу часу простою з період з 01.09.2022 року по липень 2024 року в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу) є правомірною, обґрунтованою та такою, що не суперечить, зокрема, і ч.1 ст. 113 КзпП України, а позовні вимоги позивача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на ДСП ЧАЕС 29.12.2022 року був також виданий наказ № 1175 «Про оплату праці», частково змінений наказом від 09.01.2023 року № 3 «Про внесення змін до наказу від 29.12.2022 року № 1175, відповідно до якого з 01.01.2023 року була призупинена дія р.4 Додатку 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення», яким передбачено, що для оздоровлення працівнику при виході в щорічну відпустку виплачується одноразова матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі його тарифної ставки (посадового окладу), встановленого станом на початок року.

Наказом від 20.12.2023 року № 1714 «Про оплату праці» дію р.4 Положення про організацію оздоровлення (додаток 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС) було відновлено з 20.12.2023 року (далі - наказ № 1714).

26.12.2023 року працівникам ДСП ЧАЕС, які мали право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, в т.ч. і позивачу, з урахуванням залишків бюджетного фінансування, була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 53,92% тарифної ставки (посадового окладу), що для позивача становить 8 001,00 грн.

Твердження позивача про порушення відповідачем ч.3 ст. 32 та ст. 103 КзпП України є хибним, оскільки призупинення дії окремих пунктів Колективного договору не призвело до змін в організації виробництва і праці і, як наслідок, до зміни істотних умов праці та зміни діючих умов оплати праці.

До того ж, з інформацією щодо оплати часу простою у розмірі 2/3 тарифної ставки (посадового окладу) та суми нарахованої одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення позивач був обізнаний ще в 2022 та 2023 роках, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із журналу роботи поштового сервера ДСП ЧАЕС за 31.10.2022року, 28.02.2023року та 26.12.2023рокущодо дати направлення позивачу розрахункових листів за жовтень 2022 року, лютий та грудень 2023 року. Розрахункові листки направлялись позивачу на зазначену ним електронну адресу щомісячно, починаючи з 2019 року.

Посилання позивача на те, що ДСП ЧАЕС змінило умови Колективного договору без внесення відповідних змін до Галузевої угоди є хибним та не може прийматись судом до уваги, оскільки відповідач не змінював умови Колективного договору, а рішення щодо призупинення дії окремих положень Колективного договору у встановленому порядку ніким не оскаржувалося.

Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктами 6.8 Колективного договору та п.4.1 Положення про організацію оздоровлення Додаток 73 до Колективного договору ДСП ЧАЕС), їх призупинення відповідачем відповідає та узгоджується із положенням ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Вказаний Закон є чинним, не скасованим, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі № 580/2869/22.

Посилання позивача нанедотримання судом першої інстанції встановленого порядку провадження в цивільних справах, особливо вимог закону про підготовку справ до судового розгляду та порушення судом принципу рівності сторін, не знаходить документальногопідтвердження.

Як вбачається з ухвали судді про відкриття провадження у справі № 377/587/24 від 02.08.2024 року, суд надав як позивачу, так і відповідачу можливість представити свою позицію, обґрунтувати свої вимоги чи заперечення і надати докази в підтримку своєї позиції, що і було здійснено сторонами в справі та сприяло справедливому і обґрунтованому розгляду справи та прийняттю судом справедливого рішення.

На думку відповідача, в апеляційній скарзі позивачем не наведено аргументів та не надано доказів, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Сторона відповідача вважає, що Славутицький міський суд Київської області в нарадчій кімнаті об`єктивно дав оцінку обставинам справи та всім наявним доказам і прийняв справедливе та законне рішення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» Стужна Валентина Миколаївна в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС участь свого представника в судовому засіданні не забезпечила, про день та час розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповіднно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб Державне спеціалізоване підприємствіо «Чорнобильська АЕС» (ДСП ЧАЕС), є юридичною особою.

Згідно Статуту ДСП Чорнобильської АЕС, який затверджений 14.03.2023 року № 44-23 ДАЗВ України, підприємство є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням, засноване на державній власності і підпорядковане уповноваженому органу управління (п.3.1.). Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та Статуту.

Відповідно до наказу № 47лс від 20.11.2007 року про прийом на роботу ОСОБА_1 з 20.11.2007 рку зарахований на роботу постійно до ДСП Чорнобильська АЕС, категорія робітник.

Згідно наказу № 535 ос від 11.12.2023 року про переведення на іншу роботу ОСОБА_1 з 21.12.2023 року переведено ЦПРВ/ЗП/Змінний персонал ПКПТРВ переробник радіоактивних відходів 5 розряд (УВТРАВ) нове місце роботи ЦПРВ/ЗП/Змінний персонал ПКПТРВ переробник радіоактивних відходів 6 розряд (УВТРАВ).

З наданої довідки № 1384 від 09.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 нарахована та виплачена сума матеріальної допомоги за 2023 рік у розмірі 8001 грн, 26 грудня 2023 року.

Згідно повідомлення Первинної профспілкової організації Чорнобильської АЕС № 38-15/138 від 14.08.2023 року Профспілковий комітет ППО ЧАЕС 11.08.2023 року прийняв рішення виключити ОСОБА_1 з членів Атомпрофспілки відповідно до положень Статуту Атомпрофспілки.

Відповідно до наказу №240 від 24.03.2022 року про організацію роботи з життєзабезпечення об`єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» в умовах воєнного стану, встановлено з 21.03.2022 року на період воєнного стану на ДСП «Чорнобильська АЕС» простій, зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою щодо персоналу, який тимчасово не буде залучатися до виконання роботи.

Пунктом 3 зазначеного наказу визначено здійснювати нарахування та виплату заробітної плати під час простою відповідно до п. 6.8 Колективного договору в розмірі 100% тарифної ставки (посадового окладу). Персоналу, який був залучений до роботи в період з 21.03.2022року, здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час згідно з табелем обліку робочого часу.

Наказом № 3 від 09.01.2023 року по ДСП «Чорнобильська АЕС» внесені зміни до наказу від 29.12.2022 року № 1175 у зв`язку з виробничою необхіднісю внести зміни до наказу, замінівши п.4.2 на розділ 4.

Наказом № 684 від 25.08.2022 року по ДСП «Чорнобильська АЕС» про оплату праці в простої, на період дії воєнного стану призупинено дію п.6.8. розділу 6 «Оплата праці, гарантії та компенсації» Колективного договору ДСП ЧАЕС відповідно до ст.11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Пунктом 2 наказу № 684 визначено, головному бухгалтеру з 01.09.2022 року здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за час простою в період дії воєнного стану в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу). Персоналу, що залучається до роботи в період простою, здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час згідно з табелем обліку робочого часу.

Згідно наказу №2374 від 01.11.2023 року ОСОБА_1 надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 17 календарних днів.

Згідно наказу №2401 від 01.11.2023 року ОСОБА_1, надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 07 календарних днів.

Згідно наказу №1163 від 06.06.2023 року ОСОБА_1, надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 15 календарних днів.

Згідно наказу №1162 від 06.06.2023 року ОСОБА_1, надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 09 календарних днів.

Згідно наказу №2977 від 22.12.2023 року ОСОБА_1, надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 12 календарних днів.

Згідно наказу №558 від 29.03.2024 року ОСОБА_1, надано відпустку за період роботи з 20.11.2022 року по 19.11.2023 року у розмірі 24 календарних днів.

Наказом 59-к від 30.06.2022 року про закріплення вахт персоналу, який має постійне робоче місце у зоні відчуження, закріплено з 01.07.2022 року до вахти працівників, які мають постійне робоче місце у зоні віджуження. У п.64 ОСОБА_1 особистим підписом ознайомився з даним наказом і дав згоду.

Зазначеним наказом також введено в дію «Положення про вахтовий метод організації робіт на ДСПЧАЕС» (далі - Положення 4П-С).

Відповідно до п.4.4 Положення 4П-С особам, які працюють вахтовим методом, за кожен день перебування на вахті, крім виплати основної заробітної плати, виплачується надбавка за вахтовий метод роботи у порядку та розмірі, визначених Колективним договором, але не менше розміру добових, встановленого працівникам при службових відрядженнях по Україні.

Наказом по ДСП ЧАЕС № 1175 від 29.12.2022 року про оплату праці, відповідно до статті 11 Закону України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 01.01.2023 року призупинено дію п.4.2. Додатку 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення».

Відповідно до наказу по ДСП ЧАЕС № 1714 від 20.12.2023 року про оплату праці, відповідно до статті 11 Закону України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 01.01.2023 року відновлено дію розділу 4 Додатка 7-3 до Колективного Договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення» з 20.12.2023 року.

Згідно наказу по ДСП ЧАЕС №1102 від 01.08.2024 року про нарахування індексації заробітної плати за серпень 2024 року у зв`язку з затвердженним планом використання бюджетних коштів на 2024 рік та відповідно до Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» забезпечено нарахування індексації заробітної плати за серпень 2024 року у зв`язку з ростом індексу споживчих цін за червень, який перевищив величину порога індексації і становив 103,8%.

Наказом по ДСП ЧАЕС № 1750 від 27.12.2023 року про оплату праці, відповідно до статті 11 Закону Україним від 15.03.2022 року № 2136/ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», наказано з 01.01.2024 року призупинити дію розділу 4 Додатка 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення».

31.05.2022 року затверджено на ДСП ЧАЕС Положення про вахтовий метод організації робіт (4П-С).

12.12.2022 року затверджено на ДСП ЧАЕС Робочу інструкцію переробника відходів 6 розряду змінного персоналу ПКПТРВ змінного персоналу цеху з поводження з радіоактивними відходами (18РІ-ЦПРВ)з переліком кваліфікаційних вимог до посади та перевірки знань та перелік документів для обсягу знань на даній посаді, про що позивачу доведено до відома.

Спільним рішенням роботодавця (ДСП ЧАЕС) та профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ЧАЕС №10 від 10.06.2022 року внесені доповнення до Колективного договору ДСП ЧАЕС на 2019-2020 роки, де п.3.6. передбачає організувати роботу вахтовим методом за спеціальним режимом праці, з підсумованим обліком робочого часу на ДСП ЧАЕС.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язання перерахувати та виплатити заробітну плату з урахуванням індексації;про зобов`язаннянарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації, суд першої інстанції вказав на те, що спір виник з приводу порушення прав та інтересів позивача через недоплачені суми оплати часу простою та суми одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірах, передбачених Колективним договором, який є чинним, але пункти, що регулюють зазначені нарахування якого призупинені та п. 4.12, 7.14 Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України на 2021-2023 роки, який є чинним по цей час.

Посилання позивачана те, що ДСП «Чорнобильська АЕС» змінила умови Колективного договору без внесення відповідних змін до Галузевої угоди в суді не підтвердились, а тому судом не приймаються до уваги твердження позивача про порушення його прав роботодавцем і те, що до його відносин повинні бути застосовані умови Галузевої угоди.Суд дійшов висновку, що ДСП «Чорнобильська АЕС» не змінювало умови Колективного договору, а призупинило їх дію на період дії воєнного стану, що відповідає вимогам Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», так як положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року не відповідає, оскільки ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 24, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Статтею 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За приписами статті 19 ЦПК України малозначними справами, зокрема, але не виключно, є:1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно в позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайного характеру ціна позову не визначається.

Системний аналіз змісту зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 274 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судом першої інстанції лише у випадку розгляду позовів, у яких наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді першої інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19 (провадження № 61-5178св21), від 18 серпня 2021 року у справі № 199/7148/20 (провадження № 61-7998св21), 24 травня 2021 року у справі №391/35/19 (провадження № 61-7814св20), Великої Палати Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 202/4233/16 (провадження № 14-222цс21).

Суд першої інстанції визначив розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Проте, предметом заявленого позову є немайнові вимоги - про зобов`язання перерахувати та виплатити заробітну плату з урахуванням індексації;про зобов`язаннянарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації.

Отже, розгляд цієї справи судом першої інстанції мав відбуватися в судовому засіданні, з повідомленням (викликом) учасників справи.

Таким чином, суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, оцінки зазначеним обставинам не надав та дійшов помилкового висновку про те, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України зазначена справа може бути розглянута без повідомлення учасників справи - в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини першої статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З огляду на викладене, зазначені процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи в суді першої інстанції стосовно позивача порушені через не повідомлення останнього про дату і час розгляду справи судом першої інстанції внаслідок її розгляду без повідомлення учасників справи.

Розгляд судом першої інстанції цієї справи без повідомлення учасників справи та за відсутності позивача ОСОБА_1 , не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, позбавило позивача права мати реальну можливість представляти свої інтереси, як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися процесуальими правами, передбаченими статтею 43 ЦПК України.

Відтак, враховуючи приписи частини 1 статті 376 ЦПК України рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язанняперерахувати та виплатити заробітну плату, з урахуванням індексації; про зобов`язаннянарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи, може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні, незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Частинами першою та другою статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз`яснено й у постанові Верховного Суду від 01.12.2022 року у справі № 580/2869/22.

Відповідно до наказу від 24.03.2022 року № 240 «Про організацію роботи з життєзабезпечення об`єктів ДСП «Чорнобильська АЕС» в умовах воєнного стану» на ДСП ЧАЕС з 21.03.2022 року встановлений простой - зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою щодо персоналу, який тимчасово не буде залучатися до виконання роботи.

Пунктом 3 зазначеного наказу визначено здійснювати нарахування та виплату заробітної плати під час простою відповідно до п. 6.8 Колективного договору в розмірі 100% тарифної ставки (посадового окладу). Персоналу, який був залучений до роботи в період з 21.03.2022року, здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час згідно з табелем обліку робочого часу.

25.08.2022 року на ДСП ЧАЕС був виданий наказ № 684 «Про оплату праці в простої» п.1 якого визначено, що на період дії воєнного стану призупинено дію п. 6.8 розділу 6 «Оплата праці, гарантії та компенсації» Колективного договору ДСП ЧАЕС.

Пунктом 2 наказу № 684 визначено, головному бухгалтеру з 01.09.2022 здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за час простою в період дії воєнного стану в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу). Персоналу, що залучається до роботи в період простою, здійснювати нарахування та виплату заробітної плати за фактично відпрацьований час згідно з табелем обліку робочого часу.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що вказані накази оскаржувалися в судовому порядку та судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено їх неправомірність та скасовано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачаперерахувати та виплатити заробітну плату за час перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у простої в період з лютого 2022 року по липень 2024 року включно, з врахуванням вимог Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України за 2021-2023 рік з урахуванням індексаціїє безпідставними та необґрунтованими.

Також, в умовах воєнного стану персоналу, який має постійне робоче місце згідно штатного розпису «зона відчуження» тимчасово, до поновлення можливості щоденної доставки персоналу на проммайданчик ЧАЕС було змінено істотні умови праці шляхом запровадження вахтового методу роботи з 01.07.2022 року (наказ ДСП ЧАЕС від 08.06.2022 року № 385). Зазначеним наказом також введено в дію «Положення про вахтовий метод організації робіт на ДСП ЧАЕС» (далі - Положення 4П-С).

Відповідно до п.4.4 Положення 4П-С особам, які працюють вахтовим методом, за кожен день перебування на вахті, крім виплати основної заробітної плати, виплачується надбавка за вахтовий метод роботи у порядку та розмірі, визначених Колективним договором, але не менше розміру добових, встановленого працівникам при службових відрядженнях по Україні.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що вказані накази оскаржувалися в судовому порядку та судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено їх неправомірність та скасовано.

Абзацом сімнадцятим підпункту «а» підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України визначено склад витрат на відрядження, порядок звітування про використання коштів, виданих на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену цим підпунктом.

Відповідно до п. 3.1 Статуту ДСП ЧАЕС, затвердженого наказом ДАЗВ від 14.03.2023 року № 44-23 ДСП ЧАЕС є юридичною особою з цільовим бюджетним фінансуванням, засноване на державній власності і підпорядковане Уповноваженому органу управління.

Суми та склад витрат на відрядження працівників підприємств, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».

Відповідно до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 98 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2021 № 1355), сума добових витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (держава Україна) становить 300 грн.

Відтак, твердження позивача щодонеобхідності виплати йому відповідачем добових при вахтовому методі роботи в сумі 710грн є необгрунтованми, а позовні вимоги про перерахування та виплату йому заробітної плати в період з лютого 2022 року по липень 2024 року включно, яка йому належить за фактично відпрацьований час при залученні до виконання робіт в період простою є безпідставними та необгрунтовними.

Також, 29.12.2022 року був виданий наказ № 1175 «Про оплату праці», який частково змінений наказом від 09.01.2023 року № 3 «Про внесення змін до наказу від 29.12.2022 року № 1175, відповідно до якого з 01.01.2023 року була призупинена дія р.4 Додатка 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС «Положення про організацію оздоровлення», яким передбачено, що для оздоровлення працівнику при виході в щорічну відпустку виплачується одноразова матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі його тарифної ставки (посадового окладу), встановленої станом на початок року.

Пунктами 1 та 4 ст. 48 Бюджетного Кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Наказом від 20.12.2023 року № 1714 «Про оплату праці» дію р.4 Положення про організацію оздоровлення (додаток 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС) було відновлено з 20.12.2023 року .

Пунктом 2 наказу № 1714 і було визначено: «Головному бухгалтеру нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення (шифр нарахування 642) в межах залишків відкритих бюджетних асигнувань за бюджетною програмою КПКВК 2708120 «Підтримка у безпечному стані блоків та об`єкта «Укриття» та заходи щодо зняття з експлуатації» та наявних коштів від господарської діяльності в однаковому обсязі на підставі даних ВУП».

26.12.2023 року працівникам ДСП ЧАЕС, які мали право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, в тому числі і позивачу, з урахуванням залишків бюджетного фінансування була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 53,92% тарифної ставки (посадового окладу), що для позивача становить 8 001,00 грн.

Беручи до уваги введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року та положення ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 01.01.2024 дію р.4 Положення про організацію оздоровлення (додаток 7-3 до Колективного договору ДСП ЧАЕС) було знову призупинено наказом від 27.12.2023 року № 1750.

Позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів того, що вказані накази оскаржувалися в судовому порядку та судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено їх неправомірність та скасовано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за період 2023-2024 рік, з урахуванням індексації, є безпідставними та необґрунтованими.

Доводи позивача про зміну відповідачем умов Колективного договору на 2019-2020 роки, Галузевої угоди між Державним агентством України з управління зоною відчуження та Профспілкою працівників атомної енергетики та промисловості України за 2021-2023 рік не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 ЗУ «Про колективні договори і угоди» умови колективного договору визначаються сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згіднозі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи ДСП ЧАЕС не вносились зміни до Колективного договору на 2019-2020 роки, укладеного між роботодавцем і профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації ЧАЕС та пролонгованого на 2021-2024 роки, оскільки дію окремих пунктів Колективного договору щодо оплати часу простою та виплати одноразової матеріальної допомоги на оздоровлення було лише призупинено на період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

Твердження позивача щодо необхідності виплати добових при вахтовому методі роботи в сумі 710 грн, і порушення ДСП ЧАЕС п.4.24 Галузевої угоди також не знайшли свого підтвердження, так як в Положенні 4П-С, так і в п.4.24 Галузевої угоди мова йде саме про виплату надбавки за роботу вахтовим методом, а не добових.

Так як п.2.11 Положення про порядок виплати надбавки за роз`їзний характер роботи (додаток 6-8 до Колективного договору ДСП ЧАЕС), передбачає, що направлення працівників на вахту не є службовим відрядженням, а працівникам з числа вахтового персоналу, які отримують надбавку за вахтовий метод роботи (замість добових) надбавка за роз`їзний характер не виплачується (п.2.5 Положення).

Щодо тверджень позивача про утримання ЄСВ з надбавки за вахтовий метод роботи, то колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб, є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1170 «Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, до зазначеного Переліку віднесено надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок, посадових окладів працівників, що направляються для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз`їзний (пересувний) характер (п. 10 розділу I Переліку).

Таким чином, суми надбавок за вахтовий метод роботи не є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Також, вимоги позивача про зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити йому заробітну плату за період з лютого 2022 року по липень 2024 року включно, яка йому належить за фактично відпрацьований час при залученні до виконання робіт в період простою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки застосування вахтового методу роботи на ЧАЕС відбулося з 01.07.2022 року. Крім того з наданих документів вбачається, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу за час простою в розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу) відбувалась не з лютого 2022 року, як стверджує позивач, а з 01.09.2022 року.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язання перерахувати та виплатити заробітну плату з урахуванням індексації; про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації.

Поряд з цим, накази відповідача від 24.03.2022 року № 240, від 25.08.2022 року № 684, від 08.06.2022 року № 385, від 29.12.2022 року № 1175, від 09.01.2023 № 3, від 20.12.2023 № 1714 не є предметом позову, а відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку щодо їх прийняття, оскільки позивачем щодо них не заявлено жодних позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про залишення позву ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язання перерахувати та виплатити заробітну плату, з урахуванням індексації; про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексації без задоволення.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З урахуванням того, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 задоволена частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення позову без задоволення, то розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 43, 64 Конституції України, ст.ст. 10, 13, 18, 97 КЗпП України, ст.ст. 1, 11 Закону України « Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану « , Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, п.п. 4.4 Положення провахтовий метод організації робіт на ДСП ЧАЕС, Статутом ДСП ЧАЕС, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 81, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 03 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», третя особа Первинна Профспілкова організація Чорнобильської АЕС про зобов`язанняперерахувати та виплатити заробітну плату, з урахуванням індексації; про зобов`язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення з урахуванням індексаціїзалишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2024 року.

Головуючий: Судді: