Ухвала

від 21.11.2024 по справі 918/1319/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1319/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 (головуючий - Олексюк Г. Є., судді Гудак А. В., Мельник О. В.) у справі

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп",

2) ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

18.12.2023 керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Здолбунівської міської ради (далі - Здолбунівська міськрада, Міськрада, позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро Груп" (далі - ТОВ "Акріс Агро Груп", Товариство, орендар, відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) про витребування з володіння відповідачів у комунальну власність на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі Здолбунівської міськради земельної ділянки площею 2,8438 га, кадастровий номер 5622682800:00:001:0325 (далі - спірна земельна ділянка), (реєстраційний номер: 1218000356226), з посиланням на положення статей 326, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 32, 116, 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 8, 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позовна заява обґрунтовується тим, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з комунальної власності Здолбунівської міської територіальної громади, а саме на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, Управління) від 23.03.2017 № 17-888/16-17-СГ, прийнятого всупереч положенням статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", а тому підлягає витребуванню в ОСОБА_1 та ТОВ "Акріс Агро Груп" (орендаря) на користь власника - Здолбунівської міської територіальної громади в особі Здолбунівської міськради, оскільки ГУ Держгеокадастру у Рівненській області передало безоплатно у власність відповідачу-2 як члену Фермерського господарства "Ім. Шевченка" (далі - ФГ "Ім. Шевченка") спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яку ОСОБА_1 не отримував у користування для його створення, в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні ФГ "Ім. Шевченка", а мав право отримати у власність таку земельну ділянку в передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, тобто виключно із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (схожі за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 633/409/18).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 (суддя Торчинюк В. Г.) позов задоволено в зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог, зокрема з посиланням на врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 633/409/18.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 рішення Господарського суду Рівненської області від 19.03.2024 скасовано. Провадження у справі № 918/1319/23 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та роз`яснено прокурору про те, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального права суд за його заявою вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова мотивована посиланням на положення статей 15, 16, 24-26 ЦК України, статей 7, 8, 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство", статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 4, 20, 231, 278 ГПК України, застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 ГПК України, що є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги з огляду на те, що:

1) належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (такий висновок викладено в пункті 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц);

2) прокурор звернувся до господарського суду із позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, яка, будучи членом ФГ "Ім. Шевченка" (не засновником ФГ "Ім. Шевченка"), господарську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює, а передала її в оренду Товариству для сільськогосподарських потреб згідно з договором оренди землі від 22.10.2020, тому такий спір за суб`єктним складом сторін і характером спірних правовідносин (нездійснення не земельній ділянці господарської діяльності її власником) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи ( ОСОБА_1 ) - власника земельної ділянки (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22);

3) у справі № 633/408/18, яка також розглядалася в порядку цивільного судочинства, за позовом Харківської місцевої прокуратури № 2 до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області, фізичної особи ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Водночас, відхиляючи посилання прокурора як на підставу для розгляду справи в порядку господарського судочинства на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом позову у справі № 922/1830/19 є оскарження рішення про надання в оренду (в користування) земельних ділянок фізичній особі для ведення фермерського господарства, договору оренди та договору суборенди земельної ділянки, а підставою позову є те, що вказаній фізичній особі вже надавалися земельні ділянки в користування для ведення фермерського господарства, тому їх повторне надання за такою самою процедурою не відповідає вимогам закону, так як повинно здійснюватися в загальному порядку - на конкурентних засадах. Натомість у справі № 918/1319/23 предметом позову є вимоги прокурора про витребування земельної ділянки, оскільки вона незаконно вибула з комунальної власності. Власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа - ОСОБА_1 , який, будучи членом ФГ "Ім. Шевченка", не є засновником зазначеного фермерського господарства, не передавав земельну ділянку ФГ "Ім. Шевченка", безоплатно отримав у власність спірну земельну ділянку, яка перебувала у користуванні ФГ "Ім. Шевченка". При цьому надання такої земельної ділянки для ведення фермерського господарства відбувалося на загальних підставах (стаття 118 ЗК України), проте із земель, що вже перебували в постійному користуванні ФГ "Ім. Шевченка", в той же час ОСОБА_1 . фермерську діяльність на спірній земельній ділянці не здійснює та передав її в оренду. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у справі № 922/1830/19 та справі № 918/1319/23, що розглядається, внаслідок чого висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 922/1830/19, не є релевантними до правовідносин у цій справі.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу направити до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.10.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 у справі № 918/1319/23 та призначено здійснювати розгляд цієї справи у письмовому провадженні.

На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання визначення юрисдикційної належності спорів про набуття фізичними особами - членами фермерських господарств із порушенням норм статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель, які перебувають в оренді (постійному користуванні) фермерського господарства.

Зокрема, на думку скаржника, такі спори мають розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки надана громадянину, в т. ч. члену фермерського господарства для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб, незалежно від того чи отримана вона в порядку статей 118, 121 ЗК України чи статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" та статті 32 ЗК України.

ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

ТОВ "Акріс Агро Груп" не скористалося правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:

- 17.03.1998 ОСОБА_3 створено ФГ "Ім. Шевченка", яке зареєстровано як юридичну особу та внесено відомості до Єдиного державного реєстру за № 15961200000000439;

- згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, виданим 29.04.1998, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45,5 га в межах згідно з планом, що розташована на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району (на теперішній час - Здолбунівська міська територіальна громада);

- рішенням засновника ФГ "Ім. Шевченка" ОСОБА_3 від 12.02.2015 № 15 введено до складу членів господарства ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та внесено зміни в установчі документи фермерського господарства;

- згідно з пунктом 1.5 статуту ФГ "Ім. Шевченка" (в новій редакції), затвердженого рішенням засновника від 12.02.2015 № 15, членами господарства є: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ;

- відповідно до заяви від 26.02.2015, посвідченої приватним нотаріусом Чайковською А. О. та зареєстрованої у реєстрі за № 82, ОСОБА_3 як землекористувач висловив свою згоду на вилучення земельної ділянки площею 47,78 га, що знаходиться на території Копитківської сільської ради і перебуває в його постійному користуванні відповідно до Державного акта на право постійного користування землею РВ № 00031 (з додатком), та не заперечив щодо її відведення членам ФГ "Ім. Шевченка";

- у подальшому, до ГУ Держземагенства у Рівненській області від 16 членів ФГ "Ім. Шевченка" (в т. ч. і від ОСОБА_1 ), які не є засновниками ФГ "Ім. Шевченка" та не передавали земельні ділянки до цього господарства як його учасники, та фактично стали його членами лише 12.02.2015, надійшли заяви про передачу їм безоплатно у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель, що перебувають у постійному користуванні на підставі Державного акта серії РВ № 00031 та додатку до нього, як передбачено статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство". Заява 27.02.2015 зареєстрована в Управлінні за вх. № 468/0/17-1;

- 16.03.2015 Головним управлінням Держземагенства у Рівненській області прийнято наказ № 17-254/16-15-СГ, яким надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_3 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району ;

- згідно з протоколом загальних зборів членів ФГ "Ім. Шевченка" від 01.08.2016 в присутності голови ОСОБА_3 та 16 нових членів господарства вирішено провести поділ земель сільськогосподарських угідь (рілля) ФГ "Ім. Шевченка" площею 45,5011 га на 16 земельних часток (паїв) порівну по 2,8438 га;

- протоколом загальних зборів членів ФГ "Ім. Шевченка" від 28.08.2016 погоджено проєкт організації земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванню ОСОБА_3 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району на земельні частки (паї) площею 45,5011 га та встановлено фактичний розподіл земельних часток (паїв), в т. ч. земельної ділянки № 1 площею 2,8438 га - ОСОБА_1 ;

- наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 23.03.2017 № 17-888/16-17-СГ, затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) як члену ФГ "Ім. Шевченка" за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, які перебувають у постійному користуванні ОСОБА_3 на території Копитківської сільської ради Здолбунівського району, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,8438 га ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00031, та передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства;

- з інформаційної довідки від 15.12.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 03.04.2017 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1218000356226);

- ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку в оренду для сільськогосподарських потреб юридичної особи, що підтверджується договорами оренди землі від 20.07.2018, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро" (право оренди припинено 14.12.2020), та договором оренди землі від 22.10.2020 (зі строком дії - на 7 років), укладеним із ТОВ "Акріс Агро Груп".

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, ГУ Держгеокадастру у Рівненській області незаконно передало безоплатно у власність відповідачу-2 як члену ФГ "Ім. Шевченка" для ведення фермерського господарства спірну земельну ділянку, яку ОСОБА_1 не отримував у користування для створення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні ФГ "Ім. Шевченка", а мав право отримати у власність таку земельну ділянку в передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, тобто виключно із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства, як наслідок порушені інтереси Здолбунівської міської територіальної громади в особі Міськради підлягають захисту шляхом витребування на користь позивача спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 та ТОВ "Акріс Агро Груп" (орендаря).

Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 918/1319/23 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України передбачено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 1 частини 1 цієї статті); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6 частини 1 цієї статті); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (пункт 13 частини 1 цієї статті).

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Разом з тим за змістом частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна із сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є витребування на користь Здолбунівської міської територіальної громади в особі Міськради спірної земельної ділянки з незаконного володіння фізичної особи ( ОСОБА_1 ), за якою 03.04.2017 зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, та з незаконного володіння ТОВ "Акріс Агро Груп" (орендаря), яке наразі користується нею на підставі договору оренди землі від 22.10.2020 (зі строком дії 7 років).

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє доводи скаржника про ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання визначення юрисдикційної належності спорів про набуття фізичними особами - членами фермерських господарств із порушенням норм статті 32 ЗК України та статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства за рахунок земель, які перебувають в оренді (постійному користуванні) фермерського господарства, з огляду на таке.

У пункті 147 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц викладено висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Наведений висновок цілком узгоджується з викладеним у пункті 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 918/119/21 (предмет позову керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації - розірвання договору оренди та витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення в її орендаря) висновком щодо необхідності чіткого розмежування позовів власника про витребування майна з володіння іншої особи і про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, а саме про те, що власник, який передав земельну ділянку в оренду, не втрачає володіння нею, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не з`являються відомості про державну реєстрацію права власності на цю ділянку за іншим суб`єктом. Державна реєстрація права оренди нерухомості, а тим більше надання її власником у користування (найм) без такої реєстрації чи самовільне зайняття відповідного майна не змінює його володільця. Ним залишається той, за ким зареєстроване право власності на об`єкт нерухомості. Державна реєстрація права оренди такого об`єкта, надання його в користування без вчинення відповідної реєстраційної дії чи зайняття без дозволу власника зумовлюють появу опосередкованого володіння та відповідного тимчасового володільця (орендаря, наймача, користувача), що не виводить власника з безпосереднього володіння цим майном.

У свою чергу, в пунктах 4.4- 4.11 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22 (предмет позову в. о. керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області - витребування на користь органу місцевого самоврядування земельної ділянки від Фермерського господарства "Орбіта", яке її орендарем на підставі укладеного з ОСОБА_17 (третьою особою-2) договору оренди землі від 27.01.2021), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин оренди берегозахисної споруди, сформульовано такі правові висновки щодо застосування положень статті 19 ЦПК України та статей 4, 20, 45 ГПК України:

"4.4. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

4.5. При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.6. Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.7. Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

4.8. Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

4.9. Як вбачається з встановлених судами обставин справи, власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ( ОСОБА_17 ), а земельну ділянку йому надано у власність для ведення особистого селянського господарства.

4.10. У разі ж задоволення позову прокурора та витребування у ФГ "Орбіта" на користь держави в особі Ради земельної ділянки фізична особа ( ОСОБА_17 ) позбудеться на підставі судового рішення права власності на земельну ділянку.

4.11. Саме із цих підстав дана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства".

Водночас у пунктах 8.5- 8.7, 9.5 і 11.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (предмет позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 - визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04.05.2016 № 3620-СГ "Про передачу земельної ділянки у власність"; зобов`язання фізичної особи ОСОБА_2 повернути державі земельну ділянку), яка розглядалася в порядку цивільного судочинства, викладено такі правові висновки:

1) для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства. Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 ЗК України. Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку;

2) член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства;

3) у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

Ухвалюючи постанову від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, якою, зокрема, постанову Харківського апеляційного суду від 10.11.2020 в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку площею 4,6902 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1071) змінено шляхом витребування вказаної земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 на користь держави, Велика Палата Верховного Суду виходила із тих встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, що ОСОБА_2 , який є членом Фермерського господарства "Олта-А", проте не передавав земельну ділянку до цього господарства як засновник, оскільки після передачі йому у власність спірної земельної ділянки та державної реєстрації права власності на неї фермерську діяльність не здійснював, передавши земельну ділянку в оренду фізичній особі-підприємцю Бочарову С. Ю.

Наведене переконливо свідчить про подібність земельних правовідносин у справі № 633/408/18 та в справі № 918/1319/23, в якій судами достовірно встановлено аналогічні обставини - ГУ Держгеокадастру у Рівненській області на підставі наказу від 23.03.2017 № 17-888/16-17-СГ передало безоплатно у власність ОСОБА_1 як члену (не засновнику) ФГ "Ім. Шевченка" спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яку ОСОБА_1 не отримував у користування для створення фермерського господарства, проте передав її в оренду ТОВ "Акріс Агро Груп", яке наразі користується нею на підставі договору оренди землі від 22.10.2020 (зі строком дії 7 років).

Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що саме висновки, викладені в зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 633/408/18, покладено судом першої інстанції в основу рішення про задоволення позову, проте при цьому місцевим господарським судом судом помилково не було враховано розгляд аналогічної справи в порядку цивільного судочинства.

Натомість Верховний Суд відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що під час розгляду справи № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду не вирішувала питання щодо належності до цивільної юрисдикції спорів про витребування земельних ділянок, набутих членами фермерського господарства у власність з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки, виходячи зі змісту імперативних положень частини 2 статті 414 ЦПК України, в разі встановлення належності відповідного спору до юрисдикції господарських судів порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19- 22 цього Кодексу, Велика Палата Верховного Суду в обов`язковому порядку скасувала би рішення судів попередніх інстанцій незалежно від доводів касаційної скарги, чого за наслідками касаційного перегляду цивільної справи № 633/408/18 не відбулося, а відтак скаржником не спростовано і належність до цивільної юрисдикції аналогічного спору в справі № 918/1319/23.

Оскільки на час звернення з цим віндикаційним позовом належним відповідачем є фізична особа ( ОСОБА_1 ), за якою 03.04.2017 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку, а не її орендар (ТОВ "Акріс Агро Груп") земельної ділянки з незаконного володіння, то висновок апеляційного суду щодо закриття провадження у справі № 918/1319/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України в зв`язку з належністю цього спору до цивільної юрисдикції цілком узгоджується зі вказаними вище правовими висновками Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та від 28.04.2023 у справі № 915/390/22 відповідно.

Отже, зміст оскаржуваної постанови переконливо свідчить про те, що суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновків Верховного Суду щодо необхідності вирішення в порядку цивільного судочинства спору (віндикаційного позову), належним відповідачем за яким є фізична особа, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22, що в розумінні пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України є достатньою підставою для закриття касаційного провадження в справі № 918/1319/23.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів, керуючись пунктом 4 частини 1 статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 у справі № 918/1319/23.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.07.2024 у справі № 918/1319/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай