Постанова

від 19.11.2024 по справі 906/596/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 906/596/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р.К.

та представників

позивача: Калінін Р.С. (в режимі відеоконференції),

відповідача: Сичов Д.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024

та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.04.2024

у справі № 906/596/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш"

до Малого приватного підприємства "Мета"

про встановлення земельного сервітуту

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Малого приватного підприємства "Мета" про встановлення позивачу постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах орендарів (суборендарів) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета", за рахунок якої здійснюється під`їзд до нежитлових приміщень позивача, за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, які належать ТОВ "Коростенський завод Трансмаш".

18.09.2023 за вх.№01-44/3035/23 ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" через систему "Електронний суд" надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 15.09.2024, у якій просив встановити ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" постійний оплатний (пропорційно займаній площі та сплачуваного земельного податку МПП "Мета" за спірну земельну ділянку) земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах орендарів (суборендарів) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета", за рахунок якої здійснюється під`їзд до нежитлових приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8.

Суд розцінив вказану заяву як заяву про зміну предмету позову, ухвалою від 26.10.2023 прийняв її до розгляду та ухвалив здійснювати розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.04.2024 (суддя Шніт А.В.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий, Бучинська Г.Б., Василишин А.Р.), у задоволенні позову відмовлено.

Судами обох інстанцій встановлено, що 15.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш" придбало за договором купівлі-продажу приміщення площею 5 012,9 кв.м за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8.

Пунктом 1.3. цього договору передбачено, що об`єкт нерухомого майна перебуває на земельній ділянці загальною площею 1,6031 га з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103. Вказана земельна ділянка продавцю не належить, договір щодо її відчуження не посвідчувався.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 200765946 та № 200769318 від 18.02.2020 р., здійснено реєстрацію права власності за ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" нежитлових приміщень загальною площею 9 690,50 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2033852318107 на 6 299,1 кв.м та 2033782618107 на 3 391,4 кв.м, розташовані за адресою Житомирська обл., м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, буд. 8.

Малому приватному підприємству "Мета" належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 загальною площею 1,6031 га, розташована за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8 на території Поліської сільської ради що підтверджується свідоцтвом від 24.12.2012 р., виданим приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С.

Згідно з інформацією Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 площею 1,6031кв.м, місце розташування - Житомирська область м. Коростень вул. Білокоровицьке шосе, 8 на території Поліської сільської ради належить на праві приватної власності Малому приватному підприємству "Мета". Загальні відомості про земельну ділянку: цільове призначення, вид використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

19.11.2020 МПП "Мета" надіслало ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" два примірники проєкту договору про оплатне встановлення сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею 0,8 га для проходу співробітників товариства та проїзду транспортних засобах працівників товариства до будівель з визначеною платою за користування сервітутом у розмірі 20 000,00 грн на місяць. До проєкту договору додано два примірники акта встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки і схематичне зображення (абрис) земельної ділянки.

ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" отримало зазначений лист з додатками 02.12.2020, що підтверджується трекінгом Укрпошти, та залишило пропозицію без реагування.

18.02.2021 ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" направило МПП "Мета" заяву, в якій просило встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника третіх осіб, орендарів (суборендарів) земельними ділянками з кадастровими номерами: 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета"; 1822384400:08:000:0141, площею 0,5171га, розташованої: Житомирська область, Коростенський район, Поліська сільська рада, належної МПП "Мета, за рахунок яких здійснюється під`їзд до двох нежитлових приміщень, загальною площею 6 299,1кв.м та 3 391,4 кв.м, відповідно, за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, які належать ТОВ "Коростенський завод Трансмаш".

У відповідь на зазначений лист МПП "Мета" зазначило, що 19.11.2020 на адресу ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" надіслано лист з двома примірниками договору встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, загальною площею 1,6031 га, тоді як другий примірник договору не повернуто і відмову від укладання договору у запропонованій редакції не мотивовано.

Одночасно МПП "Мета" зазначило про відсутність підстав для встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту.

Враховуючи викладене, ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» звернулось з позовною заявою до суду про встановлення йому постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах орендарів (суборендарів) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031га, розташованої у м. Коростень по вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета". Позовну вимогу обгрунтовує відсутністю іншого доступу до своїх приміщень, крім як через земельну ділянку МПП «Мета».

Після порушення судом провадження у справі 14.06.2021 позивач ТОВ «Коростенський завод Трансмаш» подав клопотання про призначення експертизи, у якому просив призначити земельно-технічну експертизу щодо встановлення технічної можливості проходу і проїзду транспортних засобів до нежитлових приміщень площею 6299,1м.кв. та 3391,4м.кв., в інший спосіб, крім як через земельну ділянку з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, яка належить МПП "Мета».

Господарський суд Житомирської області задоволив клопотання позивача та призначив у справі № 906/596/21 судову земельно-технічну експертизу.

У висновку експертизи за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 06.04.2023 № 2215/21-25 експерт виснував, що за результатами візуально-інструментального обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 та прилеглої території за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8 встановлено, що ділянка з фасадної сторони, що виходить на вулицю м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, частково огороджена парканом з профнастилу (металопрофіля). Доступ (проїзд) до даної земельної ділянки та приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", який передбачений генеральним планом забудови м. Коростень, проходить з автомобільного шляху територіального значення Т0613; ширина існуючого (фактичного) проїзду на земельну ділянку кадастровий номер 1822384400:08:000:0103, відповідно до проведених геодезичних обмірів та з врахуванням встановленого паркану з профнастилу (металопрофіля) становить близько 12,0 м; іншої дороги, заїзду, проїзду з будь-якого іншого боку до земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, яка належить МПП "Мета" не існує.

Зіставляючи вимоги нормативних документів з результатами візуально-інструментального обстеження, встановлено, що наявний шлях, який передбачено чинним земельним законодавством України, а саме ст. 99 Земельного кодексу України для проїзду на транспортному засобі існує, тому встановити земельний сервітут на право проходу і проїзду, розвантаження, розвороту та виїзду транспортних засобів (вантажних автомобілів габаритних розмірів "Єврофури" та "МЕGА", до нежитлової будівлі площею 3 391,4 кв.м., розташованої на земельній ділянці, яка належить МПП "Мета" з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, технічно можливо.

На розгляд суду пропонується оптимальним з технічної точки зору варіант встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 для влаштування проїзду вантажних автомобілів габаритних розмірів "Єврофури" та "МЕGА" з можливістю навантаження/розвантаження, виїзду з розворотом/без розвороту (заднім) ходом таких вантажних автомобілів до нерухомого майна, що належить ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" зображений на малюнку 7 висновку експерта. Загальна площа земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут для влаштування проїзду великогабаритним автомобільним транспортом до нерухомого майна, що належить ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" становить 0,3385 га.

Крім того, відповідач МПП "Мета" долучив висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 07.06.2023 р. № 1580/06-2023, зроблений за заявою директора МПП "Мета" експертом Свістуновим І.С.

У цьому висновку пропонується як найбільш оптимальний та найменш обтяжливий варіант сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103 площею 1,6031 га для забезпечення можливості проходу і проїзду, розвантаження, розвороту та виїзду транспортних засобів (вантажних автомобілів габаритних розмірів "Єврофури" та "МЕGА"), а також легкових автомобілів до нежитлової будівлі (літ. "А") загальною площею 4 231,0 кв.м, в результаті поділу якої утворилася група приміщень № 1 загальною площею 3 391,4 кв.м та група приміщень № 2 загальною площею 6 299,1 кв.м за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, зображений на рисунку 16 цього висновку, тому що площа земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут для влаштування проїзду великогабаритним автомобільним транспортом та легкових автомобілів до нерухомого майна, що належить ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", становить 959,4 кв.м.

15.09.2023 ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" подав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив встановити ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" постійний оплатний (пропорційно займаній площі та сплачуваного земельного податку МПП "Мета" за спірну земельну ділянку) земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах орендарів (суборендарів) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031 га, розташованої у м. Коростень по вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета", за рахунок якої здійснюється під`їзд до нежитлових приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач ініціював встановлення сервітуту з відповідачем на умовах, які вказані ним у позові з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, і така обставина є підставою для відмови у позові про встановлення сервітуту. Крім того, умови сервітуту, які запропонував позивач не містять суттєвих умов щодо розміру земельної ділянки, яку може використовувати позивач, оплатності сервітуту та інших положень.

Суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками та додатково зазначив, що за висновком судового експерта доступ (проїзд) до земельної ділянки та приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", який передбачений генеральним планом забудови м. Коростень, існує та проходить з автомобільного шляху територіального значення Т0613; ширина існуючого (фактичного) проїзду на земельну ділянку кадастровий номер 1822384400:08:000:0103, відповідно до проведених геодезичних обмірів та з врахуванням встановленого паркану з профнастилу (металопрофіля) становить близько 12,0 м. При цьому ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" у своєму листі від 18.02.2021, адресованому МПП "Мета", просило встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника третіх осіб, орендарів (суборендарів) двома земельними ділянками - з кадастровими номерами: 1822384400:08:000:0103 площею 1,6031 га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, та 1822384400:08:000:0141 площею 0,5171 га на території Поліської сільської ради, які належать МПП "Мета". Також позивачем не надано обгрунтування необхідності влаштування проїзду саме вантажних автомобілів габаритних розмірів "Єврофури" та "МЕGА" з можливістю навантаження/розвантаження, виїзду з розворотом/без розвороту (заднім) ходом таких вантажних автомобілів, а також загальна площа земельної ділянки, на яку має бути встановлений земельний сервітут для влаштування проїзду великогабаритним автомобільним транспортом не визначалась у позові. При цьому у досудовому порядку ним ставилося питання проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника, третіх осіб, орендарів (суборендарів), а не великогабаритних автомобілів розмірів "Єврофури" та "МЕGА". Натомість має бути визначена мета сервітуту як задоволення потреб для ефективного використання земельної ділянки із урахуванням способу, найменш обтяжливого для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки тому, що після проведення земельно-технічної експертизи у суді першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги шляхом встановлення оплатного земельного сервітуту, пропорційно площі визначеної експертом навколо свого промислового складу. Крім цього, розмір земельного сервітуту можливо визначити тільки після проведення земельно-технічної експертизи, а отже визначити розмір та конфігурацію земельного сервітуту, у досудовому порядку, - неможливо. Також МПП "Мета" долучило висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 07.06.2023 №1580/06-2023, зроблений за заявою директора МПП "Мета" експертом Свістуновим І.С., проте вказана експертиза проводилась за власної ініціативи МПП "Мета", без запрошення на її проведення представників ТОВ "Коростенський завод Трансмаш". Вказані обставини є свідченням того, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, адже для проведення експертизи повинні письмово запрошуватись усі зацікавлені особи. Крім того, суд апеляційної інстанції неправильно послався на висновки Верховного Суду, а також не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/4106/14-ц (провадження № 61-7233св18), від 14.08.2019 у справі № 653/2704/16-ц (провадження № 61-22333св18), від 09.10.2019 у справі № 1512/3008/2012 (провадження № 61-13804св18), відповідно до яких «земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови». Також судом не застосовано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, відповідно до якого «умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду».

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено її до розгляду на 19.11.2024 та надано строк для подання відзиву до 08.10.2024.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 04.10.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків та помилковість доводів скаржника.

Заслухавши доповідь головуючого судді, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно до ст. 98 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування землекористувачу (частини 1, 2).

Стаття 99 ЗК України передбачає види права земельних сервітутів. Однак цей перелік не є вичерпним.

Частинами 1, 2 ст. 100 ЗК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Сервітут є речовим правом на чуже майно (частина 1 статті 395 ЦК України).

Статтею 401 ЦК України перебачено, що користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Відповідно до статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина 1). Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту (частина 2).

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому позивачу слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 325/329/19, від 29.01.2020 у справі № 304/873/16-ц, від 06.06.2018 у справі № 539/1427/16-ц.

Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Крім цього, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, від 27.11.2019 у справі № 751/8865/15-ц та від 21.12.2022 у справі № 924/1058/20.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно послався на вказані постанови Верховного Суду колегією суддів відхиляються, оскільки наявність відмінних фактичних обставин у кожній з цих справ та справи № 906/596/21 не роблять їх неподібними в контексті висновків про необхідність особи, яка є ініціатором встановлення сервітуту, вчиняти дії щодо його встановлення за домовленістю сторін як передумови для реалізації нею порядку встановлення сервітуту за рішенням суду.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.06.2019 у справі № 487/4106/14-ц (провадження № 61-7233св18), від 14.08.2019 у справі № 653/2704/16-ц (провадження № 61-22333св18), від 09.10.2019 у справі № 1512/3008/2012 (провадження № 61-13804св18), відповідно до яких «земельний сервітут може бути встановлений судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, у разі недосягнення домовленості між цією особою та власником (володільцем) земельної ділянки. Умовою встановлення є неможливість задоволення такої потреби в інший спосіб, тобто якщо власник земельної ділянки відмовляється укласти угоду про встановлення земельного сервітуту або сторони не можуть дійти згоди про його умови» та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.06.2019 у справі № 925/603/18, відповідно до яких «умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду» колегію суддів відхиляються, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 906/596/21, що розглядається, їм не суперечать. Навпаки, як слідує з текстів оскаржених судових рішень, судами обох інстанцій покладено їх в основу мотивувальних частин відповідних судових рішень.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 18.02.2021 ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" направив МПП "Мета" заяву, в якій просив встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника третіх осіб, орендарів (суборендарів) земельними ділянками з кадастровими номерами: 1822384400:08:000:0103 площею 1,6031 га та 1822384400:08:000:0141 площею 0,5171 га, належних МПП "Мета, за рахунок яких здійснюється під`їзд до двох нежитлових приміщень, загальною площею 6 299,1 кв.м та 3 391,4 кв.м, відповідно, за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, які належать ТОВ "Коростенський завод Трансмаш".

Відповідач МПП "Мета" у відповіді на лист позивач зазначив про відсутність підстав для встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту. Крім того, МПП "Мета" зазначило, що 19.11.2020 на адресу ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" був надісланий лист з двома примірниками договору встановлення строкового оплатного земельного сервітуту на частину земельної ділянки з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, загальною площею 1,6031 га, натомість позивач другий примірник договору не повернув і відповіді на пропозицію про укладання договору у запропонованій редакції не надавав.

Таким чином, у досудовому порядку позивач прагнув встановити безоплатний сервітут на земельну ділянку, тоді як у заяві про зміну позовних вимог просить суд встановити йому оплатний сервітут на спірну земельну ділянку, при цьому не визначає конкретної суми оплати за такий сервітут.

Натомість відповідач виявляв ініціативу до встановлення оплатного сервітуту, а тому у разі звернення позивача до відповідача у досудовому порядку з метою врегулювати на таких умовах питання про укладення оплатного сервітуту на земельну ділянку сторонам можливо вдалося б уникнути судового спору.

Крім того, за висновком судового експерта доступ (проїзд) до земельної ділянки та приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", який передбачений генеральним планом забудови м. Коростень, існує та проходить з автомобільного шляху територіального значення Т0613; ширина існуючого (фактичного) проїзду на земельну ділянку кадастровий номер 1822384400:08:000:0103, відповідно до проведених геодезичних обмірів та з врахуванням встановленого паркану з профнастилу (металопрофіля) становить близько 12,0 м.

При цьому ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" у своєму листі від 18.02.2021, адресованому МПП "Мета", просило встановити йому постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника третіх осіб, орендарів (суборендарів) двома земельними ділянками - з кадастровими номерами: 1822384400:08:000:0103 площею 1,6031 га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, та 1822384400:08:000:0141 площею 0,5171 га на території Поліської сільської ради, які належать МПП "Мета".

Також позивачем не надано обґрунтування необхідності влаштування проїзду саме вантажних автомобілів габаритних розмірів "Єврофури" та "МЕGА" з можливістю навантаження/розвантаження, виїзду з розворотом/без розвороту (заднім) ходом таких вантажних автомобілів, а також загальна площа земельної ділянки, на яку має бути встановлений земельний сервітут для влаштування проїзду великогабаритним автомобільним транспортом не визначалась у позові. При цьому у досудовому порядку ним ставилося питання проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах заявника, третіх осіб, орендарів (суборендарів), а не великогабаритних автомобілів розмірів "Єврофури" та "МЕGА". Натомість має бути визначена мета сервітуту як задоволення потреб для ефективного використання земельної ділянки із урахуванням способу, найменш обтяжливого для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Доводи скаржника про те, що після проведення земельно-технічної експертизи у суді першої інстанції позивач уточнив свої позовні вимоги шляхом встановлення оплатного земельного сервітуту, пропорційно площі визначеної експертом навколо свого промислового складу вказаного не спростовують, оскільки позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог просив встановити ТОВ "Коростенський завод Трансмаш" постійний оплатний (пропорційно займаній площі та сплачуваного земельного податку МПП "Мета" за спірну земельну ділянку) земельний сервітут на право проходу та проїзду на власних транспортних засобах та транспортних засобах орендарів (суборендарів) земельною ділянкою з кадастровим номером 1822384400:08:000:0103, площею: 1,6031га, розташованої: Житомирська область, м. Коростень, вул. Білокоровицьке Шосе, 8, на території Поліської сільської ради, належної МПП "Мета", за рахунок якої здійснюється під`їзд до нежитлових приміщень ТОВ "Коростенський завод Трансмаш", за адресою: м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, 8, і суди обґрунтовано зазначили, що позивач у позові чітко не визначив обсяг прав на обмежене користування чужою земельною ділянкою - позовна вимога не має належного обґрунтування необхідного йому обсягу прав на користування чужою земельною ділянкою, тоді як закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки; обтяження у конкретний, обґрунтований спосіб, який має бути найменш обтяжливим для власника земельної ділянки.

Доводи скаржника про те, що розмір земельного сервітуту можливо визначити тільки після проведення земельно-технічної експертизи, а отже визначити розмір та конфігурацію земельного сервітуту, у досудовому порядку, - неможливо, не ґрунтуються на жодній правовій нормі.

Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі дослідили докази, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судове рішення; доводи касаційної скарги, які стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення ч. 2 ст. 300 ГПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 ГПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів апеляційної та першої інстанцій.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права в межах підстав касаційного оскарження, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційному провадженні також не має, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржені постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів підлягають залишенню без змін.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржені судові рішення, судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Коростенський завод Трансмаш" залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 та рішення Господарського суду Житомирської області від 02.04.2024 у справі № 906/596/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.