Постанова

від 21.11.2024 по справі 555/66/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 555/66/24

Провадження № 22-ц/4815/1129/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.

секретар судовогозасідання: Хлуд І.П.,

учасники справи:

позивач: Фермерське господарство «АВМ-С»

відповідач: Головне управління ДПС у Рівненській області

розглянув впорядку спрощенопозовного провадженняв м.Рівне апеляційну скаргу Фермерського господарства «АВМ-С» на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 15 липня 2024 року, ухвалене в складі судді Мельничук Н.В., дата повного тексту відсутня, у справі № 555/66/24,

в с т а н о в и в :

У січні 2024 року Фермерське господарство «АВМ-С» звернулосяз позовомдо Головного управління ДПС у Рівненській області про відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, податкових повідомлень - рішень, що були визнані незаконними і скасовані.

Позов обґрунтований тим, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено позапланові виїзні перевірки Фермерського господарства «АВМ-С», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2013 р. та з 01.01.2012 р. по 31.12.2013 р.валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. та з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2013 р. по 30.09.2014 року.

18.03.2013 року на підставі акту N?120/22/31791965 від 04.03.2013 року та 10.12.2014 року на підставі акту N?152/22/31791965 від 27.11.2014 року, прийнято податкові повідомлення-рішення N?0000032201 та N?0000712200, якими збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з відповідними позовами. Судовими рішеннями повідомлення-рішення N?0000032201 та N?0000712200 визнані незаконними та скасовані.

Зазначає, що протиправні висновки, різні безпідставні перевірки, та визнання на їх підставі господарства банкрутом, Фермерське господарство «АВМ-С» зазнало шкоди у вигляді упущеної вигоди.

Позивач просить суд визнати шкоду, завдану фермерському господарству "АВМ-С" в розмірі сто одинадцять мільйонів гривень та відшкодувати її в повному обсязі державою, яка завдана органом державної влади в результаті прийняття протиправних та скасованих судами податкових повідомлень - рішень та діями службових осіб, їх бездіяльністю.

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області в задоволенні позовних вимог фермерського господарства «АВМ-С» до Головного управління ДПС у Рівненській області про відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, податкових повідомлень-рішень, що були визнані незаконними і скасовані - відмовлено.

Не погодившись з означеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стверджує, що суд не проаналізував докази щодо підрахунків суми завданої шкоди. Вважає рішення суду неправомірним щодо визнання припущеннями скасованих незаконних податкових повідомлень рішень та незаконного визнання банкрутом ФГ «АВМ-С».

Зазначає, що в позовній заяві, апеляційній скарзі, у відповіді на відзив чітко наведені та надані докази того, що фермерському господарству «АВМ-С» заподіяно шкоду, її розмір та існує причиннонаслідковий зв`язок між порушенням права та наслідками, що спричинили порушення.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач заперечує доводи позивача, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судупершоїінстанціїтаким вимогам не відповідає.

Встановлено, що у січні 2013 року Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена позапланова виїзна перевірка Фермерського господарства «АВМ-С», код за ЄДРПОУ 31791965 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р.

За результатами перевірки податковим органом складено акт N?120/22/31791965 від 04.03.2013 року. На підставі даного акту 18.03.2013 року, прийнято податкове повідомлення-рішення N?0000032201, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Фермерське господарство «АВМ-С» звернулось з позовом до Костопільської об?єднаної державною податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (Березнівське відділення) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2013 року, N?0000032201.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ в Рівненській області, N?0000032201 від 18.03.2013 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року касаційну скаргу Фермерського господарства «АВМ-С» задоволено. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2014 року скасовано, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2013 року залишено в силі.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 19 квітня 2016 року визнано банкрутом Фермерське господарства «АВМ-С».

Постановою Вищого Господарського суду України від 16 серпня 2016 року касаційну скаргу Фермерського господарства «АВМ-С» задоволено. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та постанову Господарського суду Рівненської області, від 19.04. 2016 року скасовано.

Постановою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року касаційну скаргу Рівненської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишено без задоволення. Постанову ?? Рівненського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Устатті 124 Конституції Українизакріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першоїстатті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб`єктний склад правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21).

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українивстановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Статтями1,12 Господарського процесуального кодексу України(далі -ГПК України) було передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписамстатті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Стаття 4 ГПК Українипередбачає право юридичної особи на звернення до господарського суду.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і спір господарськими, слід виходити з визначень, наведених устатті 3 Господарського кодексу України(далі -ГК України).

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованихЦивільним кодексом України,ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 2 ГК Українипередбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи (частина першастатті 1 Закону України «Про фермерське господарство»).

За приписами частини першоїстатті 20 ГПК Українигосподарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та другастатті 3 ГК України).

Спори, що виникають між юридичними особами та органами державної влади при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб`єктним складом підвідомчі господарським судам.

Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під діюстатті 4 ГПК.

Майнові відносини (у розумінністатті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюютьсяГКтаГПК України.

У справі, що переглядається, спір заявлений Фермерським господарством, яке є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб Державної податкової інспекції, на підставі статей16,22,1166,1173ЦК України тастатей17,56 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки позивач визначив відповідачем орган державної влади, який є юридичною особою та завив вимогу лише про відшкодування шкоди і така не об`єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір за суб`єктним критерієм, згідно з частиною 1ст. 4 ГПК Україниспір належить до юрисдикції господарського суду.

Близького за змістом висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.03.2018 року, у справі № 461/1930/16-ц , від 27.02.2019 року у справі № 405/4179/18, від 05.06.2019 року у справі № 454/1690/16, від 04.04.2020 року у справі №925/1196/18, від 31.01.2020 року, у справі № 523/5596/18, від 22.02.2021 року у справі № 910/9554/20.

Оскільки юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу сторін та предмета позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що в силу вимог статті1,12,17 ГПК України, позов має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Згідно ч.4ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК Українисуд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першоїстатті 377 ЦПК Українисудове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями255та257цьогоКодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначенихстаттями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина другастатті 377 ЦПК України).

Враховуючи те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255та ч.ч.1, 2 ст.377 ЦПК України, оскільки заявлені позовні вимоги мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Крім того, на виконання вимог ч.1ст. 256 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, та він має право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись п.1 статті 255, статтями 256,368,374,377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «АВМ-С» задовольнити частково.

Рішення Березнівськогорайонного судуРівненської областівід 15липня 2024року скасувати.

Провадження у справі за позовом Фермерського господарства «АВМ-С» до Головного управління ДПС у Рівненській області про відшкодування шкоди за рахунок держави, завданої юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, податкових повідомлень-рішень, що були визнані незаконними і скасовані закрити.

Повідомити Фермерськегосподарство «АВМ-С»що розглядсправи заїх позовомвіднесено доюрисдикції господарськогосуду та має право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 листопада 2024 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.