Ухвала

від 20.11.2024 по справі 176/2737/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3537/24 Справа № 176/2737/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 (приймають участь в

режимі відеоконференції),

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15

(приймають участь в режимі

відеоконференції),

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку дистанційногосудового провадженняматеріали кримінальногопровадження №12022040000000239за апеляційнимискаргами прокурораДніпропетровської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 ,захисника ОСОБА_16 в інтересахобвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на ухвалуЖовтоводського міськогосуду Дніпропетровської області від08листопада 2024року щодо

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , 1991 року народження грудня місяця 16 дня, ОСОБА_13 , 1982 року народження травня місяця 26 дня, ОСОБА_14 , 1994 року народження червня місяця 08 дня, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2ст.255,ч.2,3ст.27,ч.4ст.28,ч.3ст.307 КК України, яким продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 січня 2025 року,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду в частині визначення розміру застави скасувати, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити, застосувати до ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, та визначити кожному заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн; ухвалу суду в частині вирішення запобіжного заходу ОСОБА_12 залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що з часу постановлення попередньої ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 року, якою обвинуваченим було визначено заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, суттєвих обставин у кримінальному провадженні та обсяг обвинувачення не змінилися, ризики не відпали, а тому рішення суду в цій частині є необгрунтованим.

В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою застосувати обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, або визначити заставу в мінімальному розмірі, передбаченому для осіб, підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів.

Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що підозра є необгрунтованою, а також, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Стверджує, що запобіжний захід на досудовому розслідуванні обирався та продовжувався неуповноваженим судом з порушенням територіальної юрисдикції.

Вважає, що ОСОБА_10 необхідно визначити мінімальний розмір застави, оскільки він раніше не судимий, не має цінного майна, не є організатором злочину, окрім того, визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого.

Зазначає, що в доданих до клопотання прокурора матеріалах відсутній прямий доказ щодо причетності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 саме до збуту наркотичних засобів та психотропних речовин.

Посилається на те, що згідно із рекомендаційним листом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.07.2024 року ОСОБА_11 планується на посаду стрільця - помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 , а тому, в цьому випадку, зміна обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу буде слугувати інтересам суспільства та держави.

Вказує на те, що рішення суду щодо запобіжного заходу є необгрунтованим.

Також визначений судом розмір застави ОСОБА_11 не відповідає особі обвинуваченого, який раніше не судимий, та обставинам справи.

В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою застосувати обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_13 запобіжний західу виглядіцілодобового домашньогоарешту,а обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що судом безпідставно продовжено обвинуваченим запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ОСОБА_12 ще й без визначення застави.

Зазначає, що:

- ОСОБА_12 має міцні соціальні зв`язки, а саме, на його утриманні перебуває малолітня дитина, також обвинувачений має намір допомагати своїй бабусі, яка є особою з інвалідністю, та працевлаштуватися. Окрім того, обвинувачений має дружину та постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, страждає на певні хвороби;

- ОСОБА_13 має цивільну дружину, постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, до адміністративної відповідальності не притягувався, має намір працевлаштуватися;

- ОСОБА_14 має матір, яка є особою з інвалідністю та потребує допомоги, позитивно характеризується за місцем проживання, має намір піти до лав Збройних Сил України.

Посилається на те, що докази причетності обвинувачених до інкримінованого їм кримінального правопорушення є сумнівними, а ризики відсутні.

Стверджує, що визначений судом однаковий розмір застави для всіх обвинувачених є безпідставним.

Ухвалою Жовтоводськогоміського суду Дніпропетровськоїобласті від 08 листопада 2024 року ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 січня 2025 року, також обвинуваченим, окрім ОСОБА_12 , визначено заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн для кожного.

Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 , який діє в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , просив розглядати провадження за його участі в режимі відеоконференції з власних технічних засобів, однак перед судовим засіданням від захисника надійшла заява про розгляд провадження без його участі, а тому розгляд провадження проведено за відсутності захисника ОСОБА_16 .

Від обвинувачених ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження, у зв`язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційних скарг проведено у відсутність обвинувачених, проти чого не заперечували прокурор, обвинувачені та захисники.

Заслухавши доповідьсудді,думку прокурора,який підтримавсвою апеляційнускаргу тазаперечував щодозадоволення іншихапеляційних скарг,обвинувачених таїх захисників,які підтрималиапеляційні скаргизахисників ОСОБА_16 і ОСОБА_7 та заперечувалищодо задоволенняапеляційної скаргипрокурора,перевіривши представленіматеріали таобговоривши доводискарг,колегія суддівдійшла висновку,що вимогиапеляційних скаргпрокурора тазахисників не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12022040000000239 щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2ст.255,ч.2,3ст.27,ч.4ст.28,ч.3ст.307 КК України.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді від 29.03.2023 року та 30.03.2023 року до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався. Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_12 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою.

Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 08.11.2024 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , перебуваючи на свободі, можуть:

- переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними. Окрім того, ризик переховування від суду об`єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинуваченим інкриміновано участь в злочинній організації та те, що вони тривалий час займалися незаконним збутом наркотичного засобу та психотропної речовини із залученням неповнолітнього, злочинною організацією, також з обвинувального акта вбачається, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_14 раніше судимі.

Таким чином, доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються зазначеними обставинами, відповідно до яких, заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинувачених не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинувачених, оскільки обвинувачені не працюють, законного джерела доходу не мають, обвинувачуються у збуті за грошові кошти наркотичного засобу та психотропної речовини.

При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави, а тому доводи захисників про те, що суд першої інстанції у своєму рішенні належним чином не обгрунтував неможливість застосування до них більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є безпідставними.

Також не є слушними доводи захисника ОСОБА_7 щодо не визначення обвинуваченому ОСОБА_19 розміру застави, враховуючи те, що ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20.09.2024 року обвинуваченому ОСОБА_12 було змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою без визначення розміру застави з підстав систематичного порушенням обов`язків, покладених на нього ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16.02.2024 року, а саме не з`являвся до суду, а також щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже, підставою для зміни запобіжного заходу ОСОБА_12 було не лише складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження за яким, за повідомлення захисника, було закрито, але і за недотримання покладених процесуальних обов`язків.

При цьому слід зазначити, що з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, а тому, відповідно до п. 4, 5 ч.4 ст.183 КПК України, суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, також має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 КК України, та щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Таким чином, судом було враховано обставини за ст. 177, 178 КПК України щодо порушення обов`язків ОСОБА_12 та обгрунтовано йому не визначено розмір застави.

Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.

Посилання прокурора щодо необгрунтованого зменшення розміру застави обвинуваченим та захисників щодо безпідставного визначення судом однакового розміру застави для всіх обвинувачених, яка не відповідає особам обвинувачених та обставинам справи, а також на те, що визначена судом обвинуваченому ОСОБА_10 застава є непомірною для нього, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно із ухвалою застава була визначена відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень, які є особливо тяжкими злочинами, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, злочинною організацією. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення обвинуваченим застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави як для збільшення, так і для зменшення розміру застави.

Доводи сторони захисту про те, що підозра є обгрунтованою не є слушним, оскільки обгрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо осіб, обвинувальний акт щодо яких розглядається судом.

Твердження захисника ОСОБА_16 , що прокурором не доведено ризики та неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу, - є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 відповідають вимогам ч.3 ст.199 КПК України, оскільки в них, в тому числі, зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

Посилання захисника ОСОБА_16 на те, що запобіжний захід на досудовому розслідуванні обирався та продовжувався неуповноваженим судом з порушенням територіальної юрисдикції, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначене не є предметом апеляційного перегляду.

Доводи сторони захисту щодо відсутності доказів причетності обвинувачених до інкримінованих їм кримінальних правопорушень, - не є слушними, оскільки встановлення обставин суб`єктивної та об`єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.

Посилання захисниківна те,що:-обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 раніше несудимі;- ОСОБА_12 має міцнісоціальні зв`язки,а саме,на йогоутриманні перебуваємалолітня дитина,також обвинувачениймає намірдопомагати своїйбабусі,яка єособою зінвалідністю,та працевлаштуватися,окрім того,обвинувачений маєдружину тапостійне місцепроживання,за якимхарактеризується позитивно,до адміністративноївідповідальності непритягувався,страждає напевні хвороби;- ОСОБА_13 має цивільнудружину,постійне місцепроживання,за якимхарактеризується позитивно,до адміністративноївідповідальності непритягувався,має намірпрацевлаштуватися;- ОСОБА_14 має матір,яка єособою зінвалідністю тапотребує допомоги,позитивно характеризуєтьсяза місцемпроживання,колегія суддіввважає такими,що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами, окрім того, відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинувачених під вартою у зв`язку із станом здоров`я.

Доводи захисників про те, що обвинувачені ОСОБА_20 та ОСОБА_11 мають намір піти до лав Збройних Сил України, - не є слушними, оскільки ОСОБА_20 та ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які виключають можливість застосування відповідної процедури, окрім того, вказане питання відповідно до вимог ст. 616 КПК України віднесено до компетенції прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146 - 147, 152 - 156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258 - 262, 305 - 321, 330, 335 - 337, 401 - 414, 426 - 433, 436, 437 - 442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою з визначенням застави, окрім ОСОБА_12 , в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Будь-яких порушень КПК України при постановленні ухвали, що оскаржується, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисників залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора Дніпропетровськоїобласної прокуратури ОСОБА_6 ,захисника ОСОБА_16 в інтересахобвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,захисника ОСОБА_7 в інтересахобвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на ухвалуЖовтоводського міськогосуду Дніпропетровської області від08листопада 2024року залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтоводськогоміського суду Дніпропетровськоїобласті від 08 листопада 2024 року щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4