Ухвала

від 06.01.2025 по справі 176/2737/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/837/25 Справа № 176/2737/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №120220400000000239, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у республіці Казахстан, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштований, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України,

ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, не працевлаштованого, на утриманні у якого неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимого, в останнє:

- 11.10.2016 Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 289, ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі;

14.08.2020 на підставі рішення Дніпровського апеляційного суду від 10.08.2020 від відбування покарання звільнений умовно-достроково, не відбутий строк 10 місяців 11 днів,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_10

В С Т А Н О В И Л А :

За ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та ОСОБА_8 строком до 24 лютого 2025 року включно. Обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визначено заставу у розмірі 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі двісті гривень), у разі внесення застави на обвинуваченого покладено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. Обвинуваченому ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не визначався.

Судом першої інстанції встановлено, що продовжують існувати ризики, переховування від суду і незаконного впливу на свідків, а також зазначено, що наведені ризик є триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який, окрім застави у визначеному розмірі, яка відповідає тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та майновому стану обвинувачених. Також вказано, що з огляду на стадію судового розгляду, даних про осіб обвинувачених, та характер вчинених ними інкримінованих злочинів у складі групи осіб та сталість протиправної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення останніми не виключається.

В апеляції:

- захисник ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та безпідставне застосування виняткового запобіжного заходу. Зауважує, що прокурором не надано будь-яких доказів на підтвердження заявлених ризиків, окрім того останні можуть бути мінімізовані шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вважає, що судом не враховано дані особи ОСОБА_6 , який має постійне місце проживання, соціальні зв`язки, матір, яка офіційно працевлаштована та має легальних дохід на матеріалу допомогу в утриманні сина. Крім того, ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому за відсутності доказів неналежної посткримінальної поведінки, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є безпідставним. Зазначає, що обвинувачений страждає на хронічні захворювання такі як, гепатит С та ВІЛ-інфекція, у зв`язку з чим потребує постійного медичного нагляду та проходження відповідного лікування, що є проблематичним в умовах утримання в установі виконання покарань.

Зазначає, що визначений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, та не відповідає його майновому стану.

- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги зазначає про недоведеність заявлених ризиків та недоведеність вини останнього у вчиненні інкримінованих злочинів.

Зазначає, що судом не враховано дані про особу обвинуваченого, який має сталі міцні зв`язки, утримує неповнолітню дитину та матір та дружину, які є інвалідами та потребують постійного догляду, окрім того, обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно. Звертає увагу, що обвинувачений має ряд хронічних захворювань, у зв`язку з чим останній постійно звертається за медичною допомогою. Вважає, що рішення суду необґрунтоване в частині незастосування альтернативного запобіжного заходу.

- захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про недоведеність заявлених ризиків та неврахування даних про особу обвинуваченого та непомірний розмір застави.

Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання за яким характеризується позитивно, окрім того обвинувачений має стійкий намір після звільнення з-під варти офіційно працевлаштуватись.

Визначений розмір застави вважає непропорційним, оскільки останній встановленим без урахування ієрархічної приналежності кожного обвинуваченого у злочинній організації.

Прокурор, обвинувачений та його захисник в судове засідання не з`явилися, заяв про особисту участь до початку розгляду справи не надавали, а тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційний розгляд проведений без участі сторін.

Перевіривши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України, передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в достатній мірі досліджені обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та зроблений обґрунтований висновок про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинувачених під вартою.

Врахована наявність об`єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинувачених під вартою, а також існування ризиків переховування, а також незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Окрім того, судовий розгляд кримінального провадження триває, усі свідки по справі не допитані, що може спонукати обвинувачених до спроб уникнення від покарання шляхом переховування від суду та здійснення незаконного впливу.

З наданих матеріалів слідує, що ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст. 255 та ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання останні можуть переховуватись від суду.

Як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд враховує введення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Доводи захисників щодо наявності постійних місць проживання, соціальних зв`язків, були предметом оцінки суду і з такою оцінкою погоджується колегія суддів, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованих злочинів та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ними протиправної діяльності.

При цьому враховується, що обвинувачені вчинили інкриміновані кримінальні правопорушення, за попередньою змовою групою осіб у складі злочинної організації, згідно відведених їм ролей систематично вчиняли протиправні дії, спрямовані на незаконний обіг наркотичних речовин, що саме по собі свідчить про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які легального джерела доходу не мають, з метою отримання грошових коштів для засобів існування можуть вчинити інші кримінальні правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , колегія суддів вважає не вважає їх слушними, з огляду на таке.

Ствердження адвоката ОСОБА_5 про отримання матеріальної допомоги ОСОБА_6 від його матері, не є переконливими, оскільки не підтверджуються належними доказами, окрім того не слугували стримуючим фактором у протиправній діяльності обвинуваченого.

Також є обгрунтованими висновки суду щодо наявності ризику впливу на свідків, так як останні у суді ще не допитані, а з огляду на те, що ОСОБА_6 має доступ до матеріалів справи, йому відомі анкетні дані та місце проживання , крім того серед свідків є особи раніше йому знайомі, а тому обвинувачений перебуваючи на свободі, з метою схилення до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.

Доводи захисника ОСОБА_5 щодо стану здоров`я обвинуваченого хоча і заслуговують на увагу, однак не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки в матеріалах справи відсутні об`єктивні медичні дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах установи попереднього ув`язнення.

Окрім того, згідно відповіді начальника філії ЦОЗ ДКВС України у Дніпропетровській та Донецькій областях, ОСОБА_6 отримує належну медичну допомогу, в останнє пройшов лікування з діагнозом гіпертонічний криз 09.02.2024 року, після чого за медичною допомогою не звертався, стан здоров`я останнього є задовільним.

Аналізуючи апеляційні доводи захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , колегія суддів не знаходить їх достатньо перенконливими, з огляду на таке.

З наданих матеріалів слідує, що ОСОБА_9 обвинувачується у у вчиненні злочинів, передбачених ч.1,2 ст. 255 та ч. 3 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, а тому перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання може переховуватись від суду. А тому, враховується, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Приймається до уваги, вказаний ризик є триваючим, а належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосуванням запобіжного заходу.

Зважається також на те, що ОСОБА_9 є особою раніше неодноразово судимою, в останнє звільнений умовно-достроково від відбування призначеного покарання у 2020 року, після чого на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продожив вчиняти протиправні дії у складі злочинної організації.

Доводи захисника ОСОБА_7 щодо міцності соціальних зв`язків обвинуваченого та його позитивної характеристики не слугують підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки останні інсували на час вчиненя злочинів та не слугували стримуючим фактором. Окрім, того обвинувачений ОСОБА_9 і після звільнення у 2020 році не працевлаштувався та суспільно-корисною працею не займався, а тому ствердження адвоката про наміри обвинуваченого щодо працевлаштування не підтверджуються належними доказами.

Твердження захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 щодо незастосування більш м`якого запобіжного заходу та встановлення непомірного розміру застави, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового і сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, кількості епізодів злочинної діяльності, об`єкта злочинного посягання, а саме незаконного обігу та збуту наркотичних речовин, колегія суддів вважає, що застава у визначеному розміру у даному випадку буде цілком достатньою для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_9 будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів не знаходить їх перенконливими, з огляду на таке.

З наданих матеріалів слідує, що обвинуваченого ОСОБА_8 в рамках вказаного кримінального провадження, 16 лютого 2024 року запобіжних захід з тримання під вартою було змінено на цілодобовий домашній арешт.

Однак, альтернативний захід не виявився дієвим та ухвалою місцевого суду від 20 вересня 2024 року був змінений на тримання під вартою без визначення застави.

Ствердження захисника ОСОБА_7 щодо забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не є слушними, оскільки останній систематично порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Приписами п. 4, п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України, передбачено що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, передбаченого статтями 255 - 255-3 КК України, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

З огляду на зазначене, враховуючи обсяг пред`явленого ОСОБА_8 обвинувачення та стадію судового провадження, на якій свідки по справі ще не допитані, усі докази ще не досліджені, а тому з огляду на систематичне порушення ОСОБА_8 раніше покладених на нього обов`язків, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про неможливість застосування до останнього на даній стадії альтернативного запобіжного заходу.

Також є обгрунтованими висновки суду щодо наявності ризику впливу на свідків, так як останні у суді ще не допитані, а з огляду на те, що ОСОБА_12 має доступ до матеріалів справи, йому відомі анкетні дані та місце проживання , крім того серед свідків є особи раніше йому знайомі, а тому обвинувачений перебуваючи на свободі, з метою схилення до надання тих чи інших показань може здійснювати незаконний вплив на них.

Доводи захисника ОСОБА_7 щодо стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 хоча і заслуговують на увагу, однак не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки в матеріалах справи відсутні об`єктивні медичні дані про те, що останній за станом здоров`я не може утримуватись в умовах установи попереднього ув`язнення.

Ствердження захисника щодо міцних соціальних зв`язків та утриманців також не слугують підставою для зміни на жданій стадії розгляду запобіжного заходу, оскільки не слугували стримуючим фактором для обвинуваченого не під час вчинення інкримінованих злочинів не під час застосування альтернативного запобіжного заходу.

Звертається увага, що тривалість попереднього тримання обвинувачених під вартою є незначною і зумовлена, складністю справи, кількістю проведених слідчих та розшукових дій, а також необхідністю дослідження доказів та допиту усіх учасників процесу, а тому належна процесуальна поведінка обвинувачених зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу.

Запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).

Обговорюючи питання про можливість усунення встановлених ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинувачених під вартою з визначеним розміром застави, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду та вважає, що встановлені щодо цих обвинувачених ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України є виключно вагомими і не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції законною, обґрунтованою, вмотивованою, підстави для її скасування відсутні, тому апеляційні скарги захисників слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2024 року у кримінальному провадженні №120220400000000239, про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 255, ч. 2,3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 307 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4