Постанова

від 19.11.2024 по справі 752/14890/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

19 листопада 2024 року

м. Київ

провадження №22-ц/824/16728/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач)

суддів: Желепи О. В., Немировської О. В.,

за участю секретаря Марченка М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Капітал"

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 22 серпня 2024 року

в складі судді Хоменко В. С.

у цивільній справі №752/14890/21 Голосіївського районного суду м. Києва

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Капітал",

треті особи: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк "АРКАДА",

про розірвання договору, стягнення грошових коштів та пені,

У С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив:

- розірвати Договір про участь у Фонді фінансування будівництва (далі - ФФБ) від 29.01.2019 №88157 та Додаткову угоду №1 до Договору про участь у ФФБ №88157 від 29.01.2019, укладені між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк "АРКАДА" (далі - АТ АКБ "АРКАДА"), правонаступником якого є відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Капітал" (далі - ТОВ «ФК «Гарант Капітал»);

- стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 1 311 119,13 грн коштів, сплачених за Договором про участь у ФФБ №88157 від 29.01.2019 та пеню за прострочення надання послуги в розмірі 11 092 067,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 29.01.2019 між ним, як довірителем, і АТ АКБ «АРКАДА», як управителем, було укладено Договір про участь у Фонді фінансування будівництва №88157, за яким він повністю виконав свої зобов'язання та вніс у повному обсязі грошові кошти, про що свідчить Свідоцтво про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» №301365 від 05.02.2019.

Зазначав, що запланованою датою введення в експлуатацію об`єкта інвестування визначено серпень 2020 року, однак, у запланований строк об`єкт будівництва в експлуатацію не введено та йому не передано, що свідчить про порушення строків спорудження об`єкта будівництва, а також допущення управителем збільшення строків будівництва більш ніж на дев`яносто днів. Сума коштів, яка підлягає поверненню довірителю у випадках, передбачених ч. 4-6 ст. 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон), повертається довірителю протягом п`яти днів після здійснення управителем наступної повної реалізації відповідного об`єкта інвестування або після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, а положення ч. 4 ст. 18 Закону визначають права довірителя вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва і розірвання внаслідок цього договору на вимогу довірителя.

Також зазначав, що відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на стягнення пені за період з 01.09.2020 по день подання позову (10.06.2021) у розмірі 11 092 067,80 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Розірвано Договір про участь у Фонді фінансування будівництва та стягнуто з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» на користь ОСОБА_1 1 311 119,13 грн, сплачених за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №88157 від 29.01.2019.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення пені з тих підстав, що ТОВ "ФК "Гарант Капітал" є неналежним відповідачем за цією вимогою, не взяв до уваги бездіяльність відповідача, яка полягає у не вчиненні ним заходів щодо здійснення контролю за виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, а саме введення в експлуатацію у визначений в договорі строк, що є підставою для стягнення з нього пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Звернув увагу, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.09.2021 у справі №755/17909/19, яка не врахована судом першої інстанції.

Суд також не взяв до уваги правових висновків Верховного Суду у справі №607/1569/19, а відтак дійшов помилкового висновку, що відповідач не може нести відповідальність за порушення строків введення житлового будинку в експлуатацію, оскільки відповідальність обумовлена не самим фактом порушення строків будівництва, а відсутністю контролю за дотриманням забудовником своїх зобов'язань.

За наведених обставин ОСОБА_1 просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2024 в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з відповідача пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 11 092 067,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору та стягнення грошових коштів відповідач також подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що встановлені судом обставини щодо порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва та істотного порушення договору відповідачем не підтверджені позивачем жодними доказами, а судом не наведено мотиви, з яких він дійшов висновку про наявність таких обставин.

Зазначав, що прострочення запланованої дати введення в експлуатацію будинку не є тотожним порушенню забудовником строків спорудження об'єкта будівництва, адже об'єкт будівництва - це не конкретний будинок, а цілий житловий комплекс, і строк спорудження - це запланована дата (квартал і рік) прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який визначається не в договорі про участь у ФФБ, а в договорі між управителем та забудовником, якого не було надано позивачем на підтвердження своїх вимог. Вважав, що за таких обставин висновки суду про порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва ґрунтуються на припущеннях.

Суд неправильно застосував до даних правовідносин положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки не врахував, що повинен застосовувати спеціальний закон.

Вказував, що права та обов'язки за договорами про участь у ФФБ між сторонами почали існувати з 12.01.2021, а саме після ухвалення рішення Господарським судом м. Києва у справі №910/14860/20, яким замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А "ЕВРИКА" за програмою ТОВ "АРКАДА-БУДІВНИЦТВО" з АТ КБ "Аркада" на нового управителя "ТОВ "ФК "Гарант Капітал". А тому до 12.01.2021 ТОВ "ФК "Гарант Капітал" не міг істотно порушити умови Договору про участь у ФФБ, внаслідок яких позивачу були б спричинені матеріальні збитки через позбавлення його можливості отримати об'єкт інвестування.

Суд дійшов помилкового висновку, що оскільки сторонами не погоджено новий термін здачі об'єкта будівництва, то договір повинен бути розірваним, а сплачені кошти повернуті довірителю.

Суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування ч. 6 ст. 50 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операція з нерухомістю" та не встановив чи виконав позивач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит.

Підсумовуючи викладене зазначив, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 1, ч. 3 ст. 1044 ЦК України, ч. 4 ст. 18, ч. 4, 7, 9 ст. 20 та ч. 5 ст. 21 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операція з нерухомістю", не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, а також неправомірно не застосував положення пп. 1 п. 37 Договору про участь у ФФБ.

Також, як на підставу скасування рішення суду посилався на порушення судом норм процесуального права, яке полягає в тому, що суд за клопотанням представника відповідач не відклав судове засідання та ухвалив оскаржуване рішення, цим самим порушив принцип диспозитивності, оскільки позбавив права відповідача подати докази.

За наведених обставин просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2024 в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів, ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1 , відповідач подав відзив, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені, просив скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду в цій частині просив залишити без змін.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, як законне та обґрунтоване.

Від третьої особи ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому остання просила апеляційну скаргу позивача задовольнити повністю, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

18 листопада 2024 року від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач розраховує пеню з суми вартості об'єкта інвестування, що є помилковим. Пеня повинна обраховуватися від розміру винагороди, яку отримав відповідач, як управитель грошовими коштами, яка становить 25 393,57 грн. Також в поясненнях відповідач зазначив, що у разі задоволення судом вимог про стягнення пені наявні підстави для її зменшення, визначені ст. 551 ЦК України.

Представник позивача - ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_1 та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. В задоволенні апеляційної скарги відповідача просив відмовити.

Представник відповідача - Колеснікова Ю. О. в судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Гарант Капітал" підтримала та просила задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги позивача просила відмовити.

Третя особа - ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Третя особа - АТ КБ "АРКАДА", належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи ОСОБА_2 та за відсутності представника АТ КБ "АРКАДА".

Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про розірвання договору та стягнення грошових коштів

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 06.07.2015 рішенням правління AT АКБ «АРКАДА» (протокол №42) затверджені Правила Фонду фінансування будівництва виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА- БУДІВНИЦТВО».

29 січня 2019 pоку між ОСОБА_1 , як довірителем, та AT АКБ «АРКАДА», як управителем Фонду фінансування будівництва виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», укладено Договір про участь у Фонді фінансування будівництва №88157.

За договором про участь у ФФБ довіритель ОСОБА_1 на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» надав свою згоду на участь у Фонді. За договором довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати Правила фонду та передати Управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування визначеного у пункті 6 цього договору.

Відповідно до п. 6 Договору про участь у ФФБ, за довірителем закріплюється об`єкт - інвестування з такими характеристиками: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , складова частина об`єкта будівництва - житловий будинок АДРЕСА_2 .

Згідно з Додатковою угодою №1 від 05.02.2019 до Договору №88157 від 29.01.2019, для виконання зобов`язань за Договором про участь у Фонді фінансування будівництва №88157 Довіритель використав кошти, отримані в кредит у AT АКБ «АРКАДА», як управителя Фонду фінансування будівництва «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО», про що між АТ АКБ «АРКАДА» та Довірителем укладені Договір про іпотечний кредит №88157 від 05.02.2019 та Іпотечний договір №88157 від 05.02.2019, за яким з метою забезпечення повернення кредиту Довіритель передав АТ АКБ «АРКАДА» в іпотеку набуті за Договором про уступку майнових прав №88157 від 05.02.2019 року майнові права на об`єкт інвестування, визначений в Свідоцтві про участь у ФФБ до Договору.

Пунктом 1.1. вказаної Додаткової угоди визначено, що до моменту повного виконання своїх зобов`язань за Договором про іпотечний кредит Довіритель не має права змінити об`єкт інвестування, уступити право вимоги за Договором третім особам, отримати кошти з фонду.

Позивач повністю оплатив вартість об`єкта інвестування у сумі 1 311 119,13 грн, про що на підставі п. п. 4, 18 Договору про участь у ФФБ №88157 від 29.01.2019 йому видано свідоцтво про участь у ФФБ №301365 від 05.02.2019.

Відповідно до п. 18 Договору про участь у ФФБ, після 100 % інвестування довірителем закріпленого за ним об`єкта інвестування управитель передає довірителеві майнові права на цей об`єкт інвестування за договором про уступку майнових прав.

За п. 10.3 Договору №88157 від 29.01.2019 оформлення операції відмови довірителя від участі у фонді здійснюється відповідно до умов пункту 31 цього договору.

Пункт 31 Договору від 29.01.2019 року передбачає, що управитель відкріплює від довірителя закріплений за ним об`єкт інвестування у разі: 1) відмови довірителя від участі у фонді. Сума коштів, що підлягає виплаті довірителю, визначається відповідно до умов п. 33 цього договору. Довіритель може отримати з фонду кошти на умовах п. 37 цього договору.

25 серпня 2020 року за рішенням №541-рш/БТ Правління Національного банку України AT АКБ «АРКАДА» віднесено до категорії неплатоспроможних «Про віднесення АТ АКБ «АРКАДА» до категорії неплатоспроможних».

24 вересня 2020 року Правлінням Національного банку України прийнято рішення №601-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ АКБ «АРКАДА».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року у справі №910/14860/20 замінено управителя Фонду фінансування будівництва виду А «ЕВРИКА» за програмою ТОВ «АРКАДА-БУДІВНИЦТВО» з АТ АКБ «АРКАДА» на нового управителя ТОВ «ФК «Гарант Капітал».

20 серпня 2021 року ОСОБА_1 звертався із заявою про відмову від участі у Фонді фінансування будівництва та відкріплення об`єкта інвестування.

Судом також встановлено, що в п. 5 Договору №88157 від 29.01.2019 запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - серпень 2020 року.

Згідно з Свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва №301365 від 05.02.2019, запланованою датою введення в експлуатацію є серпень 2020 року, датою передачі під заселення - листопад 2020 року.

Матеріали справи не містять доказів введення в експлуатацію об'єкта фінансування.

В суді першої інстанції відповідач також не заперечував факт того, що будівництво об`єкта інвестиції ОСОБА_1 не закінчено, не введено в експлуатацію і не передано у право власності останнього.

Крім того, в суді апеляційної інстанції, представник відповідача Колеснікова Ю. Е. також підтвердила обставини того, що будинок не повністю споруджено та не введено в експлуатацію.

Також обставини того, що будівництво не завершено, об'єкт не введено в експлуатацію і не передано у власність позивача відповідачем фактично визнано в своїй апеляційній скарзі (том 4, а. с. 149).

Статтею 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у фонді фінансування будівництва, і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до фонду фінансування будівництва.

Таким чином, порушення забудовником строків спорудження будівництва є самостійною обставиною, за наявності якої довіритель у праві вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати коштів, які він вніс до Фонду фінансування будівництва.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

В пункті 7 Договору №88157 від 29.01.2019 визначено, що довіритель має право відмовитися від участі у фонді шляхом розірвання цього Договору та отримати з фонду кошти.

Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за спірним договором про участь у фонді фінансування будівництва, а управителем допущено порушення умов договору щодо передачі позивачу у власність об`єкту інвестування, зробив правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору та стягнення сплачених ОСОБА_1 на його виконання коштів.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 651 ЦК України, так як повинен був застосовувати спеціальний закон до даних правовідносин, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення судом застосовано як спеціальні, так і загальні норми матеріального права при вирішення позовних вимог про розірвання договору та стягнення грошових коштів.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що прострочення запланованої дати введення в експлуатацію будинку не є тотожним порушенню забудовником строків спорудження, і строк спорудження - це запланована дата прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, який визначається не в договорі про участь у ФФБ, а в договорі між управителем та забудовником, якого не було надано позивачем на підтвердження позовних вимог.

Так, в статті 9 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» зазначено, що забудовник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором щодо організації спорудження об`єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Разом з тим, в частині 1 статті 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що саме управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більш як на 90 днів порівняно із строками, зазначеними в договорі між управителем та забудовником станом на день його підписання.

Як вже вказувалося вище, в матеріалах справи відсутні докази введення об'єкта будівництва в експлуатацію в погоджений між сторонами термін - серпень 2020 року. З даним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся в червні 2021 року, посилаючись на те, що будинок у визначений строк не введено в експлуатацію, а відтак наявні правові підстави для розірвання договору та стягнення коштів з відповідача.

З наведеного слідує, що строки будівництва об'єкта інвестування фактично збільшено більш як на 90 днів внаслідок не виконання відповідачем, як управителем, контролю за дотриманням забудовником умов та зобов'язань щодо строків будівництва.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про розірвання договору, укладеного з ФФБ та повернення довірителю внесених ним коштів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги відповідача, що не погодження нового строку здачі об'єкта будівництва в експлуатацію не може бути підставою для розірвання договору та повернення коштів.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не застосував положення ч. 6 ст. 50 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та не встановив чи виконав позивач свої зобов'язання за договором про іпотечний кредит колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки положення даної норми закону регулюють правовідносини, які виникли між позивачем та банком, яким надано кредит. А не між довірителем та управителем за договором про участь у ФФБ, як помилково вважає відповідач.

Більш того, в матеріалах справи наявні належні докази про повне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за іпотечним договором (том 3, а. с. 4-11).

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі про не врахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду, висловлених в подібних правовідносинах, зокрема у справах №753/12201/18, №175/4345/14-ц, №759/16734/15-ц, №756/10292/15-ц та №759/16734/15-ц, колегія суддів зазначає наступне.

У справах №753/12201/18, №759/16734/15-ц, №756/10292/15-ц та №759/16734/15-ц, які переглядав Верховний Суд, та у даній справі, що переглядається за апеляційною скаргою відповідача в частині вимог про розірвання договору та стягнення коштів, різні предмети спору. Так, у даній справі відповідач не погоджується з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів, тоді як в зазначених справах, які переглядалися касаційним судом, предметом спору було стягнення неустойки.

У справі №175/4345/14-ц, яка переглядала Верховним Судом, також інший предмет спору, а саме про стягнення коштів у зв'язку з не виконанням управителем умов договору щодо оздоблення квартири.

Таким чином, не застосування судом першої інстанції при вирішення позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів правових висновків, наведених у постановах Верховного Суду у вище вказаних справах, не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Щодо посилань ТОВ "ФК "Гарант Капітал" на те, що за його клопотанням суд не відклав судове засідання 22.08.2024, а ухвалив оскаржуване рішення, чим позбавив права на подання доказів колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. З матеріалів справи вбачається, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач не заявляв клопотання про витребування доказів, які самостійно не може надати суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично є власним тлумаченням відповідачем норм матеріального права, які регулюють правовідносини між сторонами за договором про участь у ФФБ, а також є незгодою з наданою судом оцінкою наявним у справі доказам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ? від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення пені

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

У відповідності до статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон №978-IV) управитель - це фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом, а Правила фонду - це система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб`єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону.

Законом №978-IV та укладеними відповідно до нього договорами урегульована система фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю, тобто дії суб`єктів цієї системи (довірителів, управителів, забудовників та інш.) при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю (стаття 3 Закону).

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону №978-IV).

Відповідно до частини другої статті 12 Закону №978-IV правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання прийнятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Частинами першою-третьою статті 18 Закону №978-IV визначено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об`єктів будівництва та/або об`єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів.

У разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.

Забудовник зобов`язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або уступити майнові права на нерухомість, яка є об`єктом будівництва, чи на інші предмети іпотеки управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає наступні дефініції: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.

Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду з даним позовом позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, він є споживачем, зокрема фінансової послуги, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, позивач, у розумінні положень вищезазначеного Закону України «Про захист прав споживачі» має право на захист свого порушеного права шляхом стягнення неустойки у відповідності до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 % загальної вартості послуги.

Пунктом 24 Договору про участь у ФФБ визначено, що довіритель сплачує винагороду Управителю на визначені Управителем рахунки за надання послуги здійснення управління коштами, переданими в управління, у розмірі 1,9% від суми таких коштів.

В пункті 26 Договору про участь у ФФБ визначено, що довіритель вносить винагороду в такому порядку:

Винагорода за здійснення управління коштами, переданими в управління.

Довіритель доручає Управителю передані в управління кошти в день внесення розподілити наступним чином:

1) частину коштів, яка складає 98,1% від суми коштів, переданих Довірителем в управління Управителю, зарахувати фонду на інвестування будівництва закріпленого за Довірителем об`єкта інвестування;

2) решту коштів, яка складає 1,9% від суми коштів, переданих Довірителем в управління Управителю, перерахувати в доходи Управителя з призначенням платежу «Винагорода Управителю за надання послуг з управління активами (коштами фонду фінансування будівництва). Без ПДВ.».

Винагорода за надання інших послуг, відповідно до п. 24 цього Договору:

Оплата винагороди за надання Управителем послуг здійснюється до моменту фактичного надання Управителем і послуг.

Оплата винагороди за надання Управителем послуг в межах діяльності з управління активами (коштами з фінансування будівництва) здійснюється без ПДВ.

Управитель має право самостійно утримувати належну йому винагороду за оформлення операцій, передбачених цим договором за рахунок коштів, що підлягають виплати довірителю.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у відповідності до умов Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №88157 від 29.01.2019 за управління коштами було сплачено управителю винагороду у розмірі 25 393,75 грн.

Як вже вказувалося вище, відповідно до умов Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №88157 від 29.01.2019 термін здачі об`єкта будівництва під заселення був погоджений сторонами - листопад 2020 року. На момент вирішення цієї справи будинок по АДРЕСА_3 введено в експлуатацію не було та не здано під заселення.

З наведеного слідує, що Фонд належним чином не виконав зобов`язань за договором про участь у фонді фінансування будівництва №88157 від 29.01.2019, зокрема щодо контролю за дотриманням забудовником умов та зобов`язань за договором, що призвело до збільшення строків будівництва більше ніж на дев`яносто днів. Відповідач, як правонаступник Фонду, не надав доказів, які б могли свідчити про те, що він дбав про інтереси установника управління, вживав заходів впливу до забудовника з метою дотримання погоджених сторонами у договорі строків завершення будівництва, а також вживав заходів щодо вирішення конфлікту із споживачем.

Послуги за договором №88157 від 29.01.2019 не можуть бути визнані такими, що були надані замовнику належним чином. Будівництво об`єкту фактично було зупинено.

Метою створення ФФБ є отримання довірителями ФФБ у власність житла, і ця мета досягнута не була. Відомостей про завершення будівництва станом на сьогоднішній день відповідач не надав.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідач несе відповідальність лише в межах суми отриманої винагороди за управління коштами. Відтак, суму пені необхідно обраховувати від розміру винагороди (25 393,75 грн), яку отримав відповідач, як управитель грошовими коштами. Таким чином, розмір пені за пред'явлений позивачем період з 01.09.2020 по 10.06.2021 становить 214 831,27 грн (25393,75х3%х282).

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені пред'явлено до неналежного відповідача.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір пені 214 831,27 грн, який заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає зменшенню.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Частиною третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду з метою дотримання балансу між інтересами боржника й кредитора зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Подібний висновок висловлений Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2015 року у справі №6-1120цс15 і Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі №703/1181/16-ц, від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц.

Як вже вказувалося вище, позивачем у відповідності до умов Договору про участь у Фонді фінансування будівництва №88157 від 29.01.2019 за управління коштами було сплачено відповідачу винагороду у розмірі 25 393,75 грн, однак взяті на себе зобов`язання відповідно до умов зазначеного договору Фонд належним чином не виконав.

Визначаючи розмір пені за вказаним договором, колегія суддів враховує, що заявлений пеня у розмірі 214 831,27 грн більш як 8 разів перевищує вартість винагороди управителя за договором, є непропорційним і таким, що спрямований на безпідставне збагачення, що в свою чергу впливає на інші негативні обтяжливі наслідки (зокрема невиконання інших зобов`язань) для відповідача, які можуть настати, враховуючи кількість інвесторів у будівництво, з якими ТОВ «ФК «Гарант Капітал» має подібні правовідносини.

Із урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги, що первісного управителя замінено на ТОВ "ФК "Гарант Капітал" лише в січні 2021 року на підставі судового рішення, тоді як позивач просить стягнути пеню за період з 01.09.2020 по 10.06.2021, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, і визначення її у розмірі 20% від суми винагороди (25 393,75 грн), що 5 078 грн 75 коп.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені в силу вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Капітал" - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення пені - скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гарант Капітал" (код ЄДРПОУ: 42093595; місцезнаходження: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 9, літ. "А") на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) пеню у розмірі 5 078 (п'ять тисяч сімдесят вісім) грн 75 коп.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 серпня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору та стягнення коштів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

О. В. Немировська