Ухвала

від 21.11.2024 по справі 320/11756/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 листопада 2024 року

м. Київ

справа №320/11756/23

адміністративне провадження №К/990/42258/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі №320/11756/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» звернулося до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2023 року:

- №176/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 35 988 270 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 994 135 грн;

- №177/ж10/31-00-04-02-01, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування на суму 4 322 695 грн;

- №179/ж10/31-00-04-02-01, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму - 11 677 056 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року позов задоволено.

На адресу суду від позивача надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції у розмірі 298 560,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2024 року, заяву задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» понесені ним витрати, пов`язанні з наданням йому професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 15 000,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року - без змін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» та Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЕЙЧЕС Україна» понесені ним витрати, пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 131 520,00 грн.

29 липня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіейчес Україна» понесені ним витрати, пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 48 670,00 грн.

04 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якій відповідач просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

1. Відповідно до пунктів 3, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Вимоги, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції мають узгоджуватись з повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, які визначені положеннями статті 349 Кодексу адміністративного суду України.

Скаржник у касаційній скарзі ставить вимогу про скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, додаткового рішення Київського окружного адміністративного суду (без дати), постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року та додаткової постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року.

Таким чином, скаржнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги із правильним зазначенням судових рішень, які ним оскаржуються у порядку статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, де зазначити вимоги до суду касаційної інстанції з врахуванням вимог КАС України щодо підстав касаційного оскарження.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження та зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 травня 2020 року у справі №823/1538/16, від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі №826/487/16, від 29 лютого 2024 року у справі 380/7564/22 та від 16 червня 2020 року у справі №400/987/19.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Покликаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не наводить жодного обґрунтування неправильного застосування судом норм права у взаємозв`язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, не вказує у чому він вбачає подібність правовідносин у справах, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він зазначає, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Тобто, обґрунтування формального зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться виключно до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України та не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи викладене, касаційна скарга має бути залишена без руху із встановленням скаржнику строку для виправлення вказаних недоліків шляхом подання уточнення до касаційної скарги щодо підстав, на яких подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у справі №320/11756/23 залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко