Рішення

від 12.11.2024 по справі 371/262/23

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 371/262/23

Номер провадження № 2/371/36/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2024 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді: Кириленко М.О.

за участю секретаря: Литвин С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та коштів за порушення грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 13.01.2021 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав у позику грошові кошти у розмірі 131250, 00 Доларів США із строком повернення до 31.12.2022 року, про що написав розписку. Крім того, 16.01.2023 року відповідач взяв у борг у позивача грошові кошти у розмірі 150000,00 Доларів США із строком повернення до 31.01.2023 року, про що написав розписку. У зв`язку з тим, що борг відповідачем не повернуто, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 17075707,80 грн., що складається з: 7311891,57 коп. за розпискою від 13.01.2021 року та 9763816,20 грн. за розпискою від 16.01.2023 року, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 14 березня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі із призначенням підготовчого засідання та викликом сторін.

Ухвалою суду від 19 грудня 2023 року підготовче засідання в справі було закрито та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засідання позивач та представник позивача не з`явились, позивач надав до суду заяву про винесення заочного рішення на позовних вимогах наполягав з підстав, зазначених у позові.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Відзив на позов також не надав.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Положенням ст.5 ЦПК України, визначено, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним i суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Відповідно до розписки від 13.01.2022 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 131250, 00 Доларів США, та зобов`язався їх повернути до 31.12.2022 року. Місячний платіж 5250,00 Доларів США оплачуючи кожного місяця до 01 числа. Якщо вчасно кошти не поверне то відсотки нараховуватимуться 100 Доларів США в день. Борг зобов`язується повернути вчасно до 01.01.2023 року (а.с. 5).

Згідно із розписки від 16.01.2023 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 гроші в сумі 150000,00 Доларів США, та зобов`язався їх повернути до 31.01.2023 року. У випадку неповернення коштів зобов`язався сплачувати 3% в день (а.с. 6).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Судом встановлено, що наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позикових відносин підтверджується наявними у ОСОБА_1 оригіналами розписок від 13.01.2022 року та 16.01.2023 року (а.с. 5,6).

Розписка, як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Із дослідженого змісту розписок вбачається, що ОСОБА_2 бере у позику у ОСОБА_1 суму відповідно до розписки від 13.01.2022 року 131250 Доларів США борг повернення до 01.01.2023 року та відповідно до розписки від 16.01.2023 року 150 000 Доларів США повернення до 31.01.2023 року. Вищевказану суму зобов`язується повернути у термін зазначений у розписці.

Тобто даний документ підтверджує боргове зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , оскільки він містить умови про отримання коштів за договором позики, зобов`язання повернути ці кошти за терміном в розписках.

Як вже зазначалося вище, на підтвердження невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поверненню суми позики позивач надав суду оригінали розписок відповідача від 13.01.2022 року та 16.01.2023 року. Які були оглянуті судом та встановлено, що ОСОБА_2 13 січня 2022 року взяв у борг в ОСОБА_1 , 131250 (сто тридцять одну тисячу двісті п`ятдесят доларів США) та 16 січня 2023 року взяв у борг 150000 (сто п`ятдесят тисяч доларів США).

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку, що наявність оригіналу розписки у позивача без зазначення на ній про повернення оспорюваної суми свідчить, що боргове зобов`язання по договору позики від 13.01.2022 року та 16.01.2023 року не виконано.

Тому суд приходить до висновку, що свої зобов`язання за договором позики ОСОБА_2 не виконав, позичених коштів не повернув.

На підставі ст. ст. 1046,1047 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти за розпискою від 13.01.2022 року в сумі 131250 (сто тридцять одну тисячу двісті п`ятдесят доларів США), що станом на 26.02.2023 року складає - 4799 628,75 грн та за розпискою від 16.01.2023 року в сумі 150000 (сто п`ятдесят тисяч доларів США), що станом на 26.02.2023 року складає 5 485290,00 грн, (те, що реально було позичено відповідачу) за розписками

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з розписки 13.01.2022 року відсотки за період з 13.01.2021 року по 31.12.2022 включно в сумі 2303821,80 грн ( 5250 доларів США) та процентів за період 01.01.2023 рік по 26.02.2023 року включно в сумі 208441,02 грн. (5700 доларів США) та розписку від 16.01.2023 року 3% процентів за період 01.02.2023 по 26.02.2023 включно в сумі 4278526,20гр. на підставі ст.625 ЦК України та слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 пред`явлено та розраховано розмір штрафних санкцій.

Однак, стороною позивача не було враховано пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавия) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). В період воєнного стану заборонено нараховувати такі суми.

Також у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» N 2120-1Х від 15 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049 ЦК України суд дійшов висновку, що на договір позики поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене узгоджується з висновком викладеним у Постанові ВС від 13.03.2024 року у справі № 350/711/22.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача 3 % річних, що передбачені статтею 625 ЦК України, за період з 24 лютого 2022 року до дня ухвалення рішення по справі.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня), сплата яких передбачена даними договором нараховані з 13.01.2022 року. Тому за вказаних обставин є безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, які нараховані відповідно до ст.625 ЦК України.

Отже стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені за договорами позики від 13.01.2022 року відсотки в сумі 2303821,80 грн ( 5250 доларів США) та процентів в сумі 208441,02 грн.(5700 доларів США) та розписку від 16.01.2023 року 3% процентів в сумі 4278526,20гр. за порушення виконання зобов`язання відповідно до 625 ЦК України є незаконним і суперечать як нормам пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України так і судовій практиці.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика палата у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц зазначила, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: - договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); - розрахунок наданих послуг; - документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.).

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Листом МФУ від 16.02.2017 р. № 31-11410-06-5/4339 роз`яснено, що документами які підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.

На підтвердження повноважень представником позивача надано Договір № 24/02/23 від 24 лютого 2023 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатським Об`єднанням «Юридична Компанія «ЛОЙЄРЗ БРАЗЕРЗ» (а.с. 7), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер (а.с. 37,38).

В подальшому розгляді справи, також був залучений, представник позивача, адвокат Строгий Валерій Федорович. На підтвердження повноважень надано ордер (а.с. 65), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 66), договір №09/23 про надання правової допомоги від 09 травня 2023 року (а.с. 125-128).

На адресу суду було надано заяву від 17.08.2023 року про припинення повноважень адвоката Чакалова Адоніса Костянтиновича (а.с. 107).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Первинні документи щодо погодження з клієнтом переліку послуг правничої професійної допомоги не можуть вважатися достовірним та достатнім доказом факту прийняття їх (послуг) виконання таким клієнтом.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 р. у справі № 826/1216/16 (№11-562ас18) суд наголосив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, наданими доказами не підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому суд вважає, що долученими до матеріалів справи доказами не доведено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню за рахунок відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги у частині стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 600000 гривень, не підлягають задоволенню.

Отже, суд приходить до висновку, щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та коштів за порушення грошового зобов`язання, а саме стягнути з ОСОБА_2 у розмірі 10284 918 десять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень) 80 копійок, що складається з: 4799 628 (чотири мільйонів сімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень) 75 копійок за розпискою від 13.01.2022 року та 5 485 290(п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень) за розпискою від 16.01.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову Позивачем було понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 13420,00 гривень.

Позовні вимоги задоволені частково, з огляду на викладене з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6710 гривень

Керуючись ст. 13, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 простягнення заборгованостіта коштівза порушеннягрошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований та проживаючий за адресою: квартира під номером АДРЕСА_2 , заборгованість у розмірі 10284 918 десять мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот вісімнадцять гривень) 80 копійок, що складається з: 4799 628 (чотири мільйонів сімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень) 75 копійок за розпискою від 13.01.2021 року та 5 485 290(п`ять мільйонів чотириста вісімдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто гривень) за розпискою від 16.01.2023 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований та проживаючий за адресою: квартира під номером АДРЕСА_2 судові витрати у розмірі 6 710 грн ( шість тисяч сімсот десять гривень) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 зареєстрований проживає за адресою: квартира під номером АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: квартира під номером АДРЕСА_1 .

Суддя М. О. Кириленко