Постанова

від 19.11.2024 по справі 567/1320/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 567/1320/23

Провадження № 22-ц/4815/1080/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Пиляй І. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 27 червня 2024 року у складі судді Венгерчук А.О., постановлену в м. Острозі Рівненської області, повний текст рішення складено 28 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», про скасування державної реєстрації права оренди на земельні ділянки. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2018, він є власником земельних ділянок площею 2,5709 га (кадастровий номер 5624286900:03:001:0016) та площею 0,4021 га (кадастровий номер 5624286900:04:001:0041), які розташовані на території колишньої Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області. У червні 2023 року з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався, що щодо вищевказаних належних йому земельних ділянок зареєстровано право оренди за ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Вказує, що додаткові угоди до договору оренди землі від 13.08.2015 б/н від 03.01.2019 та договори оренди землі б/н від 03.01.2019 ОСОБА_1 не укладав, особисто не підписував та не уповноважував інших осіб на їх підписання, в тому числі шляхом видачі довіреностей, з ним не узгоджувалися умови вказаних договорів та додаткових угод, а тому вони є неукладеними. Враховуючи наведене, просить визнати відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624286900:03:001:0016 (номер запису про інше речове право: 15039137) та на земельну ділянку з кадастровим номером 5624286900:04:001:0041 (номер запису про інше речове право: 17448853), які було зареєстровано за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.01.2019 та договору оренди землі від 03.01.2019.

Рішенням Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 27 червня 2024 року визнано відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624286900:03:001:0016 (номер запису про інше речове право: 15039137), яке було зареєстроване за ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.01.2019 та договору оренди землі від 03.01.2019. Визнано відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку з кадастровим номером 5624286900:04:001:0041 (номер запису про інше речове право: 17448853), яке було зареєстроване за Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 03.01.2019 та договору оренди землі від 03.01.2019. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 2 147,20 грн. сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 грн..

Рішення суду першої інстанції мотивоване гарантованим законом правом власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, та обґрунтоване тим, що відповідач ТОВ «Західна агровиробнича компанія» користується земельними ділянками позивача, при цьому, вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до Договору оренди від 13.08.2015 та 03.01.2019 і Договору оренди землі від 03.01.2019, досягнення згоди щодо його істотних умов, а також підписання цих правочинів, не відбулося, у зв`язку з чим ці правочини є нікчемними і не породжують будь-яких юридичних наслідків, з огляду на що визнання відсутнім права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на земельні ділянки позивача є належним і правомірним способом захисту прав останнього. Судом також враховано, що обставини отримання орендної плати, на які постався відповідач як на конклюдентні дії, що підтверджують укладення угоди між сторонами, в даному випадку не є належним доказом, оскільки йдеться не про укладення договору в усній формі, а про договори оренди та додаткові угоди до них, щодо яких законом вимагається обов`язкова письмова та нотаріальна форма.

Вважаючи рішеннясуду першоїінстанції незаконним,необґрунтованим,ухваленим зпорушенням нормматеріального тапроцесуального права,за невідповідностівисновків судуфактичним обставинамсправи,Товариство зобмеженою відповідальністю«Західна агровиробничакомпанія» оскаржилойого вапеляційному порядку.В поданійапеляційній скарзізаперечує висновокмісцевого судупро неукладеністьдоговорів орендита додатковихугод доних івказує,що матеріали справи містять докази, які свідчать про наявність волевиявлення позивача на укладення спірних правочинів. Зауважує, що протягом дії договорів оренди землі із змінами внесеними додатковими угодами, вони фактично виконувалися, зокрема орендар належним чином сплачував орендодавцю орендну плату за вказаними договорами, а саме: за 2018 рік орендна плата виплачена згідно відомості від 18.02.2019, за 2019 рік згідно відомості від 16.07.2019; за 2020 рік згідно платіжної інструкції від 19.11.2020, за 2021 рік згідно платіжної інструкції від 20.01.2022, за 2022 рік згідно платіжної інструкції від 08.12.2022, за 2023 рік згідно платіжної інструкції від 25.10.2023 року. Зазначає, що оплата здійснювалась на поточний рахунок позивача і він не заявляв жодних претензій щодо отримання орендної плати. Покликається на судову практику Верховного Суду, де наголошено, що для встановлення факту укладення чи неукладення договорів оренди землі важливим є не тільки і не стільки встановлення відповідності підпису позивача на тексті договору, а важливим є встановлення наявності чи відсутності самого волевиявлення сторони на укладення відповідного договору. Наявність чи відсутність волевиявлення може доводитись різними доказами, в тому числі доказами, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору. Вказує також на позицію Верховного Суду у справі № 227/3760/19-ц від 26.10.2022, де зазначено, що якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше). Зауважує, що суд першої інстанції вважав встановленим факт непідписання позивачем спірних правочинів на підставі припущень, зокрема, у зв`язку з відсутністю оригіналів правочинів, однак їх копії наявні в матеріалах справи та їх існування підтверджується відповіддю Управління забезпечення надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Острозької міської ради з доданими матеріалами реєстраційних справ, з яких вбачається, що вказані документи підписані позивачем та подавались для державної реєстрації права оренди. Наголошує, що строк дії права оренди згідно договорів, які були укладені з попереднім власником ОСОБА_2 , до 13.02.2025 року, і позивачем ці правочини не оскаржуються. У зв`язку з цим доводить, що навіть якщо позивач вважає додаткові угоди та договори оренди землі від 03.01.2019 року непідписаними, то це жодним чином не може припиняти прав оренди відповідача на земельні ділянки позивача, які набуті та зареєстровані за раніше укладеними правочинами, тобто визнання судом відсутнім права оренди відповідача спричинить їх припинення, незважаючи на те, що вони діючі та неоспорені. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник ОСОБА_1 адвокат Хмарук Юлія Миколаївна вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території колишньої Почапківської сільської ради Острозького району Рівненської області, з кадастровими номерами 5624286900:03:001:0016 площею 2,5709 га та 5624286900:04:001:0041 площею 0,4021 га.

Зазначені земельні ділянки належать позивачу на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 24.12.2018 № 1652, 1653 та були успадковані ним після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №336629180 від 22.06.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:03:001:0016 вбачається, що 15.06.2016 на підставі рішення приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Тишкун Жанни Яківни, індексний номер рішення: 30119583 від 18.06.2016, право оренди земельної ділянки було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», код ЄДРПОУ: 32843893, на підставі договору оренди землі б/н від 12.08.2015. Строк дії: 7 (сім) років. 01.03.2018 на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Руслана Юрійовича, індексний номер рішення: 39937377 від 01.03.2018, зареєстровано перехід права оренди від ТОВ «Захід Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ: 41099127, на підставі додаткової угоди б/н від 13.02.2018, видавник: сторони угоди. 08.02.2019 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка Сергія Михайловича, індексний номер рішення: 45430788 від 08.02.2019, зареєстровано зміни до іншого речового права, а саме змінено орендодавця - ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 , на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 12.08.2015 б/н від 03.01.2019 та договору оренди землі б/н від 03.01.2019.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 336628515 від 22.06.2023 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5624286900:04:001:0041 вбачається, що 10.11.2016 на підставі рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Годун Віти Володимирівни, індексний номер рішення: 32378113 від 16.11.2016, право оренди земельної ділянки було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агро», код ЄДРПОУ: 32843893, на підставі договору оренди землі б/н від 12.08.2015. Строк дії: 7 (сім) років. 01.03.2018 на підставі рішення державного реєстратора КП «Реєстраційний офіс» Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Дяченка Руслана Юрійовича, індексний номер рішення: 39941864 від 01.03.2018, зареєстровано перехід права оренди від ТОВ «Захід Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», код ЄДРПОУ: 41099127, на підставі додаткової угоди б/н від 13.02.2018, видавник: сторони угоди. 08.02.2019 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Бабинської сільської ради Гощанського району Рівненської області Опанасюка Сергія Михайловича, індексний номер рішення: 45431973 від 08.02.2019, зареєстровано зміни до іншого речового права, а саме змінено орендодавця - ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 , на підставі додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 13.08.2015 та договору оренди землі б/н від 03.01.2019.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на належні йому земельні ділянки, покликаючись на те, що додаткові угоди до договору оренди землі від 13.08.2015 б/н від 03.01.2019 та договори оренди землі б/н від 03.01.2019 він не укладав, особисто не підписував та не уповноважував інших осіб на їх підписання, в тому числі шляхом видачі довіреностей, з ним не узгоджувалися умови вказаних договорів та додаткових угод, а тому вони є неукладеними.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).

Згідно ст.90ЗемельногокодексуУкраїни власники земельних ділянок мають право передавати їх в оренду. Відповідно дост. 93 ЗК Україниорендодавцем земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

За змістомст.124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки із орендарем.

Згідност. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положеньЗакону України«Проорендуземлі» договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідност.16ЗаконуУкраїни«Про орендуземлі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 cт. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч.1ст.19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до вимог ч.5ст.116 ЗК Українипередбачено правило неможливості передачі в користування земельної ділянки без припинення права попереднього користування, в тому числі і орендаря.

За змістом ст. 8 Закону України «Про оренду землі»орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.

Відповідно до ч.1ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною першою статті 205 ЦК Українипередбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац 1 частини другої статті 207 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (абзац 1 частини першої статті 638 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами ( постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що:

«укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави 58 ЦК України, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)».

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує запереченням факту підписання ним додаткових угод, отримання ним будь-яких пропозицій від ТОВ «Західна агровиробнича компанія» щодо укладення додаткових угод до договору оренди землі, погодження між сторонами істотних умов договору.

Відповідно до частини третьої статті 203ЦКУкраїни волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

Водночас, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Вимогами ст.216 ЦК Українивстановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Апелянтом не доведено, і судом також не встановлено обставин підписання додаткової угоди до договору оренди від 13.08.2015 та 03.01.2019 і договору оренди землі від 03.01.2019, що судом трактується як відсутність доказів вільного волевиявлення позивача на укладення договору і досягнення його істотних умов у встановленій законом формі, що, у свою чергу, свідчить про те, що додаткові угоди та договори оренди землі є неукладеними. При цьому, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» продовжує користування землею, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним йому майном.

Оскільки спірні додаткові угоди є нікчемним правочином і не породжують будь-яких юридичних наслідків, позовні вимоги про визнання відсутнім право оренди ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на земельну ділянку позивача є правомірними та є належним способом захисту прав позивача.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у апеляційній скарзі аргументувало свою позицію тим, що договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди до них не можуть вважатися нікчемними, оскільки вони виконувалися: ним сплачувалася, а позивачем ОСОБА_1 отримано орендну плату за 2018-2022 року, тобто останній своїми діями підтвердив наявність між сторонами орендних правовідносин, існування договору оренди та додаткової угоди.

Верховним Судом у постанові від 15 січня 2021 року у справі №650/1331/18 розглядалось питання щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц при вирішенні правовідносин, предметом яких є негаторний позов з приводу земельної ділянки, щодо якої договір оренди не укладався, разом із висновками Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17. З тексту постанови Верховного Суду у справі №650/1331/18 вбачається, що в розрізі того питання, чи вважається спірний договір укладеним у разі вчинення конклюдентних дій (сплати орендної плати) підлягають застосуванню саме висновки пунктів 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц і аргументи щодо досягнення волевиявлення сторони на укладення такого договору внаслідок отримання орендної плати визнано необґрунтованими. В пунктах 7.38-7.39 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц зазначено, що відповідно до частини другоїстатті 205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

При заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вказані покликання апеляційної скарги є неспроможними та апеляційним судом відхиляються.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення.

Рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 27 червня 2024 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Острозького районногосуду Рівненськоїобласті від 27 червня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 листопада 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.