Ухвала

від 22.11.2024 по справі 727/9236/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9236/24

Провадження № 2-з/727/84/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2024 року м. Чернівці

Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці Калмикова Ю. О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці із заявою про забезпечення позову.

На обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа №727/9236/24 за його позовом до Чернівецької міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт та зобов`язання вчинити дії.

З 2018 по 2024 рішення судів виконувалося, але вже у 2024 ЧМР повторно захоплює житлове приміщення вестибюля ХL.

Видання завідомо незаконного сертифікату готовності об`єкта до експлуатації від 26.09.2024 є свідченням того, що посадовці ДІАМ також ігнорують вищевказані рішення судів, та у змові із ЧМР протиправно узаконюють комбінацію нежитлового приміщення ЧМР з житловим приміщенням вестибюля спільної власності мешканців будинку.

ДІАМ ігнорує вимоги законодавства, якими не допускається сполучення між приміщеннями, вхідного призначення до житлового будинку та приміщеннями громадського призначення, що докладно викладено у вищевказаних судових рішеннях.

У вказаних рішеннях на підставі пояснень представника ЧКОБТІ встановлено, що на підставі листа Департаменту економіки ЧМР у 2009 проведена поточна інвентаризація, якою приміщення №44,45 та ХL (Вестибюль) незаконно об`єднано в приміщення № НОМЕР_1 шляхом незаконних зміни нумерації приміщень, без проектної документації, без рішень виконкому, без згоди співвласників будинку.

Вказану технологію по зміні нумерації в інвентарних справах ЧМР повторно проводить у 2024 за допомогою міського БТІ, який використовуючи незаконні зміни у інвентарній справі 2009, маніпулюючи зміною нумерації, повторно заводить до складу нежитлових приміщень - житловий вестибюль ХЬ, позначаючи його відповідно до незаконної інвентаризації у 2009 (Т.2а.с.43,44), про що докладно викладено у вищевказаних судових рішеннях.

Тобто, посадовці ЧМР виготовлють фальшиві документи на реставрацію, не виконують свої ж рішення, міськ.БТІ ЧМР фальшує інвентарну справу, а ДІАМ узаконює їх незаконними дозволами та сертифікатами, в результаті чого ЧМР повторно включає вестибюль ХЬ до складу своїх нежитлових приміщень для майбутнього використання як своєї вхідної групи, ігноруючи рішення судів 2018-2020 та прав співвласників будинку, при цьому посилаються на Європейський суд з прав людини.

З вищевикладеного вбачається, що посадовці ЧМР зухвало ігнорують рішення судів, права співвласників будинку, приховуючи від суду факт надання сертифікату, всупереч рішенню суду, та зухвало наполягає на тому, що ухвала Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18.09.2024 нібито перешкоджає правомірній діяльності Департаменту інфраструктури.

Вказані дії Чернівецької міської ради підтверджують факт ігнорування рішення суду першої інстанції від 18.09.2024 та постанови апеляційного суду від 04.11.24 та факт використання забороненого сертифікату з наміром якомога швидше розпорядитись спірними нежитловими приміщеннями, що є підставою для необхідності в забезпеченні позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Враховуючи поведінку відповідачів по ігноруванню рішень судів 2018-2020 у справі № 727/4986/17, якими встановлено право власності співвласників будинку щодо спільного майна «вестибюля», яке повторно захоплене, ігнорування власного свого ж рішення Чернівецької міської ради VI скликання № 499 від 26.04.2012 та ігнорування рішення суду першої інстанції по цій справі від 18.09.2024р. та постанови апеляційного суду від 04.11.24, таке забезпечення позову є розумним, обґрунтованим і адекватним, а такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. А в разі невжиття таких заходів однозначно виникнуть утруднення виконання або невиконання рішення суду і можуть бути порушені права позивача для відновлення яких потрібно буле додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

Крім того, відповідно до п.3 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 29, ст.262), нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Відповідно до Технічного паспорту, приміщення (44-1 - 44-7) 44-2 - 44-8, загальною площею 201,20 кв.м., не є ізольованими, так як включають в себе житлове приміщення «вестибюль» XI , а тому така комбінація житлової та нежитлової частин не може вважатися нежитловим приміщенням.

Не допускається сполучення між приміщеннями вхідного призначення до житлового будинку та приміщеннями громадського призначення.

Приміщення (44-1 - 44-7) 44-2 - 44-8 не відокремлені від інших функціональних частин будівлі фізичними кордонами, та мають розриви через «вестибюль» ХЬ, який є власністю мешканців будинку, і ця конструкція не є окремим конструктивно відособленим предметом, що виконує самостійні функції, і не може бути окремим інвентарним об`єктом (індивідуально визначена річ).

Приміщення частина внутрішнього об`єму будівлі, обмежена з усіх сторін захисними конструкціями стінами або перегородками (ПОРЯДОК проведення технічної інвентаризації Пост.КМУ від 12 травня 2023 № 488)

Відповідно до інвентарної справи 1958, приміщення №44, №45 та «вестибюль» ХЬ - обліковувалися окремо (вважалися окремими інвентарними обєктами), а тому об`єднання їх в одне приміщення під номером №44 у такій конфігурації шляхом накреслення технічних паспортів в розумінні частини першої статті 376 Цивільного кодексу України є самочинним будівництвом і в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності і є ігноруванням рішень судів 2018- 2020 у справі № 727/4986/17 та висновок експерта №17029 (Т.1 а.с.68-79).

Крім того, власник маніпулює нумерацією самочинно реконструйованими приміщеннями № 44-1 - 44-7 (технічний паспорт від 29.07.24у.), в той час як згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Чернівецька міська рада є власником приміщень № 44-2 - 44-8 (технічний паспорт від 23.07.20) (Т.1 а.с.9).

І на сьогодні приміщення № 44-1 44-7 та приміщення №44-2 44-8 втратили свою тотожність. Об`єкти незавершеного будівництва не можуть бути предметом договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди, оскільки використання за призначенням таких об`єктів неможливе до прийняття їх до експлуатації та державної реєстрації.

Приміщення самочинного будівництва № 44-1 - 44-7 (технічний паспорт від 29.07.24), не зареєстровані у такій конфігурації, не є конструктивно відокремленим предметом, відсутні документи на вказаний об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом об`єднання кількох ізольованих об`єктів, в тому числі вестибюля ХЬ (спільної власності мешканців будинку), а отже не набули статусу нерухомого майна, як объекта цивільного права.

На підставі викладеного, просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:

- заборонити вчиняти реєстраційні дії в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо 69/100 часток нежитлових приміщень першого поверху в житловому будинку літ. А, які належать Територіальній громаді м. Чернівці (код ЄДРПОУ 36068147) і складаються з нежитлових приміщень (44-1-44-7) загальною площею 201,20 кв.м. (згідноз технічнимпаспортом Міськ.БТІвід 29.07.2024) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити власнику укладення будь-яких договорів щодо 69/100 часток нежитлових приміщень першого поверху в житловому будинку літ. А, які належать Територіальній громаді м. Чернівці (код ЄДРПОУ 36068147) і складаються з нежитлових приміщень (44-1 - 44-7) (згідно з технічним паспортом Міськ.БТІ від 29.07.2024) загальною площею 201,20 кв.м., та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , предметом яких є розпорядження даним нерухомим майном, передача в оренду, лізинг, найм чи користування.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Судом встановлено, що у серпні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт та зобов`язання вчинити дії. Просить суд:

1. визнати будівельні роботи на об`єкті - нежитлові приміщення № 44(2-8) в будинку АДРЕСА_1 - по влаштуванню двох дверних прорізів у допоміжному приміщенні вестибюля ХL до нежитлових приміщень 44-2, 44-3 та демонтаж віконного блоку у нежитловому приміщенні 44-4 з встановленням на його місце дверного блоку з влаштуванням бетонних сходинок з вулиці самочинним будівництвом;

2. визнання незаконним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ013240611248, виданий Державною інспекцією архітектури та містобудування України 17.06.2024 на реставрацію з пристосуванням будівлі по АДРЕСА_1 , зі сторони АДРЕСА_2 ;

3. визнати незаконними та скасувати накази Управління комунальної власності Чернівецької міської ради від 22.07.2024 №254 «Про намір передачі майна в оренду» (із змінами) та наказ від 25.07.2024 №255 «Про включення об`єкта що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади до Переліку першого типу» (із змінами);

4.зобов`язати Чернівецькуміську радувідновити допоміжнеприміщення вестибюлюХLдо попереднього Станувідповідно до технічного паспорту ЧОКБТІ від 10.06.2020, шляхом демонтажу влаштованих ними дверей у вестибюлі XL до нежитлових приміщень міської ради 44-2 та 44-3 та ліквідації (замурування.) дверних прорізів до цих приміщень;

5.зобов`язатиЧернівецьку міськураду відновитивіконний прорізу приміщенні АДРЕСА_3 та демонтувати влаштовані двері та влаштовані під ними бетонні сходи;

6. стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що:

«Велика Палата Верховного Суду підтверджує сформульовані нею у справах № 914/1570/20, № 381/4019/18 висновки та додатково зазначає таке.

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.»

У справі № 910/8298/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду з посиланням на правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, зазначив: «У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду».

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам виходить із того що спір у справі як вбачається зі змісту пред`явлених позовних вимог стосується: 1) визнання самочинним будівництвом влаштування двох дверних прорізів та демонтаж віконного блоку в спірному приміщенні вестибюлю; 2) визнання незаконним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт; 3) визнання незаконним та скасування наказу про намір передачу в оренду; 4) зобов`язання Чернівецької міської ради щодо відновлення спірного приміщення вестибюлю до попереднього стану.

Встановивши, що з наданих позивачем доказів вбачається наявність спору між сторонами щодо правомірності здійснення реконструкції в спірному приміщенні, заборона вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна та заборона укладення будь-яких договорів щодо суміжних приміщень, що може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав позивача, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

Отже, з огляду на зміст заявлених позовних вимог, предмета спору (в тому числізобов`язання Чернівецької міської ради щодо відновлення спірного приміщення вестибюлю до попереднього стану) невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони реєстраційній службі Чернівецького міського управління юстиції вчиняти реєстраційні дії та заборони укладення будь-яких договорів щодо цих приміщень може призвести до ускладнення ефективного захисту порушених прав позивача.

За обставин цієї справи такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, які спрямовані на збереження існуючого становища у спірних правовідносинах до завершення розгляду справи. Водночас наявні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки нерухоме майно залишається в його володінні та користуванні.

Разом з тим, відповідно до частини одинадцятої статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Отже, існує пряма заборона процесуального закону щодо застосування забезпечення позову у вигляді дій, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Таким чином, при постановленні ухвали судом враховується заборонну норму ч. 11 ст. 150 ЦПК України, зокрема, те, що вжиття визначених судом заходів забезпечення буде мати наслідком припинення, відкладення, зупинення чи інше втручання у проведення аукціону (електронних торгів), що проводилися від імені територіальної громади (органу місцевого самоврядування).

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 674/648/21 (провадження № 61-15237св21), а також постанові Чернівецького апеляційного суду від 25 вересня 2024 року у справі №727/8870/24 (провадження №22-ц/822/863/24), постанові Чернівецького апеляційного суду від 04 листопада 2024 року у справі №727/8870/24 (провадження №22-ц/822/935/24).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. 149-151, 258-260, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити повністю в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя Ю. О. Калмикова