Ухвала

від 22.11.2024 по справі 308/18724/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18724/24

1-кс/308/7083/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів слідчогоуправління Головногоуправління Національноїполіції вЗакарпатській областікапітана поліції ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромЗакарпатської спеціалізованоїпрокуратури усфері оборониЗахідного регіону ОСОБА_3 ,про обрання відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, громадянина України, українця, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Із клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів вбачається, що слідчими слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024070000000343 від 04.07.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Мотивуючи клопотання, слідчий вказує, що відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Поряд з цим слідчий вказує, що під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19:56 год. 20.11.2024, у ОСОБА_4 , спільно з достовірно невстановленою органом досудовим розслідуванням особою, з метою незаконного особистого збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.

Зазначає, що реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, достовірно невстановлена органом досудового розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4 , у листопаді 2024 року, точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, але на території Закарпатської області, підшукала громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому під час дії правового режиму воєнного стану заборонено виїзд за межі України, та якому у телефонному режимі повідомила, що може організувати його незаконне переправлення через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску за грошову винагороду у сумі 4000 доларів США.

На вказану пропозицію ОСОБА_7 погодився, при цьому, розуміючи протиправність дій невстановленої особи та ОСОБА_4 , повідомив про все працівникам поліції, після чого на основі конфіденційного співробітництва, діяв під контролем правоохоронних органів на викриття злочинної діяльності вказаних осіб.

Надалі, у телефонному режимі достовірно невстановлена органом досудового розслідуванням особа, яка діяла за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4 , повідомила ОСОБА_7 про необхідність прибуття 20.11.2024 о 19:00 год. до с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області, з метою подальшого протиправного переправлення останнього через державний кордон України поза межами офіційних пунктів пропуску.

У подальшому, 20.11.2024 року близько 19:55 год., виконуючи вказівки достовірно невстановленої органом досудового розслідування особи, яка діяла за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 прибув до ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташований за адресою АДРЕСА_2 , де відповідно до попередніх домовленостей із вказаною достовірно невстановленої особою, очікував автомобіль марки «Skoda Superb» з д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебувала невстановлена органом досудового розслідування особа, а також на задньому сидінні вказаного автомобіля перебував ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Надалі, до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_4 , який усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із достовірно невстановленою особою, почав проводити останнім інструктаж, щодо їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пунктів пропуску, зокрема про те, що вони спочатку будуть їхати по автомобільній дорозі на вищевказаному автомобілі, після чого близько 150 метрів потрібно буде йти через поле до дамби, крім цього ОСОБА_4 повідомив, що в разі незрозумілої ситуації, щоб останній бігли за ним, оскільки він знає кудою потрібно втікати, після чого по вказівці ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 сіли до автомобіля марки «Skoda Superb» з д.н.з. НОМЕР_1 та поїхали в напрямку, який вказав ОСОБА_4 .

Надалі, продовжуючи реалізацію злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_4 під часу руху в автомобілі, вказував невстановленій особі водію маршрут куди саме потрібно їхати, при цьому останній повідомив, щоб водій на автомобілі тримав відімкнені двері, щоб при необхідності можна було швидко вийти з автомобіля. Продовжуючи рух на автомобілі по автодорозі Н09 в сторону м. Тячів та будучи на відстані близько 150 м. від лінії державного кордону України з Румунією, за координатами ІНФОРМАЦІЯ_5 , що на території АДРЕСА_2 , близько 20:09 год. ОСОБА_4 наказав водію зупинити автомобіль, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виходити з автомобіля та бігти за ним в сторону Румунії, в ході чого ОСОБА_4 був викритий та затриманий працівниками поліції у порядку ст.208 КПК України.

Слідчий вказує, що таким чином, ОСОБА_4 об?єктивно підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

21.11.2024, стороною обвинувачення, відповідно до ст.278 КПК України повідомлено про підозру: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , українця, громадянина України, уродженця смт Тересва, Тячівського району, Закарпатської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, вчинене за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 , підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами допитів свідків; протоколами проведення оглядів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_4 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду оскільки злочин який інкримінують їй є тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 9-ти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та будучи обізнаною про покарання, що їй загрожує за інкримінований їй злочин для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, та в будь-який момент може покинути територію України, у тому числі поза межами пунктів пропуску через державний кордон України, оскільки її злочинна діяльність безпосередньо була пов`язана саме з такою діяльністю.

Крім того, слідчий зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування; не встановлені усі співучасники злочинів, місця зберігання речей та документів, що можуть бути використані як речові докази; отримано не всі дані щодо місць проживання невстановлених осіб, причетних до вчинення злочину, що дає обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити вказані речові докази та документи, які мають значення для кримінального провадження.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України існує через те, що у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою неможливо буде запобігти контактам ОСОБА_4 з іншими невстановленими співучасниками вчинення злочину, з якими ОСОБА_4 перебуваючи на свободі зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів та засобів вчинення кримінальних правопорушень, вчинення тиску на інших підозрюваних та свідків, з метою схилити їх до відмови від дачі правдивих показань та узгодження їх з метою ухилення від кримінальної відповідальності та введення в оману сторону обвинувачення. Так, кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною здійснювалося з невстановленим на даний час колом осіб, яким підозрюваний може повідомити форми і методи роботи правоохоронних органів України, що стали їй відомі у зв`язку із набуттям статусу підозрюваної. Крім того, з метою ухилення від кримінальної відповідальності він зможе як сама, так і на її вимогу використовуючи інших осіб, шляхом вмовлянь, погроз видати інформацію про інших учасників злочину, чи підкупу впливати, або вимагати впливу на свідків та очевидців вчиненого злочину, відомості про які він може отримати як з копій матеріалів кримінального провадження так із інших джерел.

Ризик передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що на даний час невстановлені усі спільники ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким остання може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.

Крім того слідчий вказує, що ОСОБА_4 , з метою особистого збагачення може вчиняти інші корисливі кримінальні правопорушення (злочини). До того ж ОСОБА_4 має злочинні зв`язки та досвід організації незаконного перетину державного кордону України, а тому може і сам залишити територію України, поза пунктами пропуску, у зв`язку з тим, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу непов`язаного з триманням під вартою, останній може переховуватися від органу досудового слідства за кордоном.

Враховуючи вищенаведене, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав повністю, просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні, заперечив проти задоволення клопотання, зазначив, що підозра є необґрунтованою, прокурором не вказано інших осіб, які входили до складу групи осіб, про яку зазначає прокурор в клопотанні та повідомленні про підозру.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав пояснення свого захисника.

Заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

У провадженні Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024070000000343 від 04.07.2024 року.

20.11.2024 року о 21 год. 33 хв. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України на відстані близько 100 метрів від лінії державного кордону, за координатами ІНФОРМАЦІЯ_5 , що на території с. Бедевля, Тячівського району, Закарпатської області.

21.11.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Таким чином, підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК та не підлягає розширеному тлумаченню. Запобіжний захід застосовується з метою запобігання спробам підозрюваного, обвинуваченого (ризикам): 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-які з речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Урахування такої обставини для прийняття рішення передбачає встановлення правдоподібності та достовірності заявлених органом досудового розслідування фактичних обставин; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому ця особа підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , згідно доданих до матеріалів клопотання обґрунтовано підозрівається у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, підозру про що останньому вручено 21.11.2024 року.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.10.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 13.06.2024 року, протоколом огляду від 20.11.2024 року, протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.11.2024 року, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.11.2024 року, протоколом про хід проведення негласних (слідчих) розшукових дій аудіо-, відео контроль особи від 21.11.2024 року.

Проте слідчий суддя наголошує, що матеріали клопотання не містять підтвердження правильності визначення процесуального керівництва в даному кримінальному провадженні за Закарпатською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону.

Відповідно п.3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року №4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають норм КПК України, і його належної поведінки.

В п. 13.3 вищевказаної Постанови роз`яснено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.

Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов`язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

Відповідно до мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 8 липня 2003 року №14-рп/2003 в справі №1-23/2003, тяжкість злочину законом не визначається, як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту, і при цьому, за своєю правовою природою запобіжний захід не є кримінальним покаранням.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя приходить до висновку, що підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є визначальною підставою для обрання йому найбільш суворого запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Доводи прокурора про необхідність обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення уникнення можливості незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення слідчий суддя вважає не переконливими, оскільки такі ґрунтуються виключно на припущеннях, а не на конкретних фактах.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя бере до уваги, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває вже значний час, зокрема з 04.07.2024 року та підозрюваний ОСОБА_4 мав змогу, впливати на свідків чи сховати, знищити та спотворити будь-який доказ, однак, органом досудового розслідування, на час розгляду даного клопотання, не надано жодного підтвердження вчинення підозрюваним таких дій.

При цьому, слідчим суддею враховується і той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, відповідальність за яке, передбачає позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна та усвідомлюючи неминучість покарання, підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом переховування від органів досудового розслідування та/або суду, також слідчий суддя враховує специфіку інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме незаконне переправлення осіб через державний кордон України, таким чином наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, у судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Так, при вирішенні питання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Також при обранні конкретного виду запобіжного заходу ОСОБА_4 , слідчим суддею враховуються й вимоги положення 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та Практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року, сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

У контексті достатності підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як найбільш суворого, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "В. проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року дійшов висновку, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки в залежності від суворості можливого покарання. ЇЇ треба визначати з урахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховуватись від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою. У рішенні у справі «Мамедова проти РФ» від 01 червня 2006 року Суд констатував, що хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови).

Тому, посилання прокурора на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину не може безумовно свідчити про те, що підозрюваний у випадку застосування до нього іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від органів досудового слідства або суду. Більш того, прокурор не вказав риси особистості або поведінки підозрюваного, які б виправдали його висновок про наявність небезпеки, що ОСОБА_4 має намір незаконно впливати на свідків. Окрім цього, слідчим суддею береться до уваги й те, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, а відтак ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим.

Частиною 1 статті 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання скарг або заяв з боку сусідів не надходило, раніше не судимий, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби без застосування засобу електронного контролю, оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім для потреб досудового розслідування та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

У відповідності до ч.5 ст.194 КПК України на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні №12024070000000343 від 04.07.2024 року щодо обставин вказаного кримінального провадження; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Також роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Керуючись ст. ст. 176, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, заборонивши останньому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період з 23 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

1)прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу, кожного разу у визначений ними час;

2)не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні №12024070000000343 від 04.07.2024 року щодо обставин вказаного кримінального провадження;

5)здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст.181КПКУкраїни працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Встановити строк дії ухвали ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом до 20січня 2025року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного Тячівському районному відділу поліції ГУНП в Закарпатській області.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1