Постанова

від 25.11.2024 по справі 480/6906/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий I інстанції: Бондар С.О.

25 листопада 2024 р. Справа № 480/6906/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Василя Володимировича на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Набережне», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, -

В с т а н о в и в:

04.07.2023 Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (далі Управління ДАБК Сумської міської ради) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно двоповерхову будівлю літ. «В», що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Керівник Окружної прокуратури міста Суми зазначає, що органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, є Управління державного архітектурно- будівельного контролю Сумської міської ради (далі по тексту - Управління). На підставі звернення фізичної особи у жовтні 2019 року Управлінням була проведена позапланова перевірка щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 (прибудинкова територія). За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 побудовано двоповерхову споруду на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, за відсутності дозвільних документів на будівництво, а також розробленої в установленому законом порядку проектної документації. Вказаними діями забудовником порушено вимоги ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон № 687-XIV та порядку забудови території, передбаченої ч.4 та ч. 5 ст. 26 Закону України від 17.02.2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI).

Крім того, Керівник Окружної прокуратури міста Суми зазначає, що 31.10.2019 року Управлінням винесені приписи № 125 та № 125/1, якими вимагалося від ОСОБА_1 негайно зупинити виконання будівельних робіт, вирішити питання щодо права власності або використання земельною ділянкою, на якій виконується будівництво, для подальшого отримання права на забудову земельної ділянки, будівництво здійснювати відповідно до затвердженої проектної документації. Перевірка виконання вимог приписів проведена не була, проте порушення вимог законодавства з боку відповідача продовжуються.

Також Керівник Окружної прокуратури міста Суми зазначає, що на даний час перевірка виконання приписів не може бути проведена, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 припинено проведення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану. Оскільки має місце бездіяльність органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка полягає у не вжитті відповідних заходів в межах наданої компетенції, спрямованих на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованої будівлі при встановленні факту не виконання ОСОБА_1 вимог приписів № 125, № 125/1 від 31.10.2019, Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся до суду для захисту інтересів держави.

Заперечуючи проти вимог Керівника Окружної прокуратури міста Суми, у відзиві на адміністративний позов представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Моісеєнко В.В. зазначає, що прокурор діючи в інтересах держави, діє не з метою захисту громадян, чи визначеного кола осіб, а з метою захисту приватних інтересів Сумської міської ради, як власника земельної ділянки. Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктивного складу сторін спору.

Щодо доводів позивача, про здійснення відповідачем самочинного будівництва господарської будівлі «В», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , представник відповідача зазначає, що будинок квартирного типу АДРЕСА_1 було збудовано до 1991 року. За проектом побудови, обігрів квартир у ньому здійснювався пічним опаленням (дровами та вугіллям). У зв`язку з цим, власникам квартир на прибудинковій території було виділено місце для розташування господарських споруд (сараїв та гаражів) для зберігання опалювальних матеріалів. Вказані господарські споруди, розташовувалися на фундаментах, однак на той час не були зареєстровані у установленому законом порядку, і використовувалися власниками квартир для утримання свого житла та інших соціальних цілях і були складовими частинами належних їм квартир. 24.12.2003 відповідач спільно з дружиною ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбали квартиру АДРЕСА_3 , житловою площею 27,8 кв.м, загальною площею 47,7 кв.м. У зв`язку з придбанням цієї квартири до відповідача у власність перейшла і господарська споруда під літ. «В» (сарай), що належала попередньому власнику і розміщувалася на прибудинковій території багатоквартирного будинку. Також власниця однієї із квартир буд. АДРЕСА_4 передала у власність відповідачу належну їй господарську споруду під літ. «Г» (сарай), що підтверджується розпискою від 14.08.2019. У 2019 році відповідач вирішив здійснити реконструкцію застарілих господарських споруд під літ. «В.» (сарай, погріб) та літ. «Г» (сарай) та на їх місці з використанням вже наявного фундаменту побудував господарську будівлю під літ. «В». Здійснивши реконструкцію господарських будівель літ. «В» і «Г» відповідно до будівельних норм та чинного законодавства, відповідач у серпні 2019 року звернувся до сертифікованого спеціаліста, який провів технічну інвентаризацію об`єктів та виготовив технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_5 де зазначено, що сараї літ «В» та «Г» реконструйовані в господарську будівлю, погріб (п/г) літ «В», самочинно збудовані будівлі та споруди відсутні, відомості про необхідність їх вводу в експлуатацію не зазначені.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:21:011:0037, на якій збудовано приміщення під літерою «В», то ділянка була надана Сумською міською радою саме для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому її цільове призначення дозволяє розташування на прибудинковій території господарських споруд та будівель, необхідних для соціальних цілей власників його квартир.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено вимоги адміністративного позову Керівника Окружної прокуратури міста Суми.

Так, судовим рішенням зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудоване нерухоме майно - двоповерхову будівлю літ. «В», що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 .

Висновок суду вмотивований тим, що відповідачем здійснено будівництво двоповерхової споруди без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, за відсутності дозвільних документів на будівництво, а також за відсутності розробленої в установленому законом порядку проектної документації.

За таких обставин, у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Тобто, вимоги ч. 7 ст. 376 Цивільного кодексу України на спірні правовідносини не розповсюджується.

Натомість, для висновку про задоволення позову у цьому випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, за відсутності дозвільних документів на будівництво, а також за відсутності розробленої в установленому законом порядку проектної документації.

Щодо питання наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, суд зазначив що Управлінням державного архітектурно- будівельного контролю Сумської міської ради перевірка виконання вимог приписів проведена не була, порушення вимог законодавства продовжують мати місце і можуть бути усунуті лише в судовому порядку.

На даний час вказана перевірка не може бути проведена, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 припинено проведення заходів державного нагляду (контролю) в умовах воєнного стану. Однак вказане не звільняє прокурора від обов`язку звернутися до суду для захисту інтересів держави, оскільки має місце бездіяльність органу державного архітектурно - будівельного контролю.

Таким чином, незважаючи на те, що факт самочинного будівництва встановлено ще у 2019 році, заходи цивільно-правового характеру органом державного архітектурно-будівельного контролю на усунення виявлених порушень не вжито, відтак інтереси у держави у цій сфері упродовж тривалого часу залишаються невідновленими.

Крім того, суд зазначив, що прокурором надані докази того, що за фактом самочинного будівництва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 Кримінального кодексу України. Згідно з протоколом огляду місця події від 18.01.2023, складеним слідчим СУ ГУНП в Сумській області із залученням спеціаліста з геодезичних вишукувань, підтверджено, що порушення забудовником залишається не усунутим. У дворі багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 двоповерхова будівля не знесена, тобто приписи №125, №125/1 від 31.10.2019 не виконані.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Моісеєнко В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.

Аргументи, наведені представником відповідача в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. Крім того, представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність такого юридичного факту, як встановлення УДАБК СМР факту невиконання припису відповідачем протягом встановленого строку, що обумовлювало відсутність у контролюючого органу відповідних повноважень на звернення з позовом.

Також, представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставин справи та не дослідив той факт, що після винесення припису УДАБК СМР спірний об`єкт вибув із власності відповідача та правовий статус його змінився на спільну сумісну власність подружжя відповідача та ОСОБА_2 , потім став особистою власністю відповідача після поділу майна подружжя, а у подальшому вказаний об`єкт був внесений до статутного капіталу ТОВ «Набережне». На час розгляду справи у суді спірне майно зареєстроване як власність ТОВ «Набережне». Не залучення до участі у справі належного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Крім того, представник відповідача зазначив, що в матеріалах справи відсутній дозвіл слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019201010000303 від 05.11.2019, зокрема, на використання копій матеріалів кримінального провадження під час звернення до адміністративного суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення слід скасувати, з наступних підстав.

Судом установлено, що на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_3 у жовтні 2019 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради проведена позапланова перевірка щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 (прибудинкова територія).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 125 від 31.10.2019, згідно з яким ОСОБА_1 за вказаною адресою побудовано двоповерхову споруду на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку без правовстановлюючого документа на земельну ділянку, за відсутності дозвільних документів на будівництво, а також розробленої в установленому законом порядку проектної документації. Вказаними діями забудовником порушено вимоги ч. 1 ст. 9 Закону № 687-XIV та порядку забудови території, передбаченої ч. 4 та ч. 5 ст. 26 Закону № 3038-VI.

У зв`язку з виявленими порушеннями вимог чинного містобудівного законодавства, посадовими особами Управління складено протокол про адміністративне правопорушення № 125 від 31.10.2019 та видано приписи № 125, № 125/1 від 31.10.2019 з вимогами: негайно зупинити виконання будівельних робіт, вирішити питання щодо права власності або користування земельною ділянкою на якій виконується будівництво для подальшого отримання права на забудову земельної ділянки; будівництво здійснювати відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI; у разі неможливості виконання вказаних пунктів здійснити демонтаж самовільно збудованої будівлі.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 31.10.2019 № 125 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 66 від 18.11.2019, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 створено товариство з обмеженою відповідальністю «Набережне».

Відповідно до протоколу установчих зборів від 15.01.2020 для забезпечення діяльності товариства його учасниками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сформовано статутний капітал в розмірі 6750 грн. При цьому, ОСОБА_1 до статутного капіталу передано 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_6 з господарською спорудою літ. «В».

Згідно з актом прийому-передачі від 05.02.2020, посвідченого нотаріусом, ОСОБА_1 передав ТОВ «Набережне» в особі керівника ОСОБА_4 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_6 з господарською спорудою літ. «В», вартістю 4750 грн.

21.04.2020 ТОВ «Набережне» зареєструвало право власності на вказане майно.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.04.2020 індексний № 207350987 вбачається, що державним реєстратором Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області ОСОБА_5 прийнято рішення про реєстрацію права власності за ТОВ «Набережне» на 1/2 частину двокімнатної квартири АДРЕСА_6 з господарською спорудою літ. «В», номер рішення 52040068 від 23.04.2020, реєстраційний номер об`єкта 1573594659101.

14.09.2022 Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся з листом № 51-4821вих-22 до начальника УДБК СМР, яким просив надати інформацію про те, яким чином реалізовано перевірку виконання будівельних робіт з будівництва будівлі ОСОБА_1 поряд з житловим будинком АДРЕСА_1 , чи виконані вимоги приписів, чи зверталось УДБК СМР до суду з позовною заявою про знесення самочинного будівництва, якщо не зверталось навести причини (т. 1 а.с. 81-82).

За результатами розгляду листа Керівника Окружної прокуратури міста Суми від 14.09.2022, УДБК СМР листом від 20.09.2022 № 9747-22 повідомило позивача, що зверненню до суду з позовом про знесення самочинного будівництва повинна передувати перевірка виконання вимог припису про усунення виявлених порушень, однак у зв`язку з неможливістю зв`язатися з суб`єктом містобудування та вручити йому направлення для проведення позапланового заходу, дана перевірка не проводилась. Додатково зазначено, що з метою належного врегулювання питання щодо порушення вимог земельного законодавства в частині самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , управління зверталось з відповідними листами до ГУ Держгеокадастру у Сумській області (т. 1 а.с. 83-84).

19.10.2022 Керівник Окружної прокуратури міста Суми звернувся з листом № 51-5636вих-22 до начальника УДБК СМР, яким, зокрема, просив надати документи щодо ініціювання та проведення перевірки виконання вимог приписів. Також, ураховуючи, що відомості про усунення порушень вимог містобудівного законодавства до цього часу відсутні, а порушені інтереси держави у цій сфері залишаються незахищеними, просив проінформувати чи є можливість проведення відповідної позапланової перевірки на цей час (т. 1 а.с. 85-87).

УДБК СМР листом від 25.10.2022 № 11392-22 повідомило позивача, що на підставі постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану (а.с. 88).

Перевіряючи рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

За приписами ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 ст. 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За змістом ч. 4 ст. 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

За пунктом 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 687-ХІV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону № 687-ХІV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.

За змістом ст. 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність». До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, Управління ДАБК Сумської міської ради є суб`єктом владних повноважень, оскільки здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

За Законом № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю мають право проводити перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, складати відповідні акти та надавати обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень, виявлених у результаті перевірки.

Відповідно до підпунктів 1, 3 пункту 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю такий контроль здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За змістом частини першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з підпунктом 1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України від 21.05.1997

№ 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом № 3038-VI.

З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону № 3038-VI вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Однак, у справі, що розглядається, прокурор звернувся із позовом в інтересах держави в особі Управління ДАБК Сумської міської ради як органу, який здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, обґрунтував свої вимоги невиконанням відповідачем приписів Управління ДАБК Сумської міської ради щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил стосовно факту виявленого самочинного будівництва.

Отже, саме Управління ДАБК Сумської міської ради здійснювало у спірних правовідносинах передбачені Законом № 3038-VI повноваження щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

Колегія суддів вважає, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, уповноважений видати припис про усунення порушень, у тому числі шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. Цей припис є обов`язковою передумовою, що надає можливість контролюючому органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з невиконанням такого припису. І з огляду на положення частини четвертої ст. 5 КАС України позов контролюючого органу у межах реалізації ним повноважень зі здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, також з метою запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.06.2019 у справі № 917/375/18.

Керівник Окружної прокуратури міста Суми, вважаючи, що виконанням будівельних робіт з будівництва господарської будівлі літ. «В» поряд з житловим будинком АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належного затвердженого проекту, порушено інтерес держави в особі Управління ДАБК Сумської міської ради, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За положеннями ч. 1, 3 ст. 23 Закону № 1697-VІІ прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист кого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку із наведеним, треба зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом (у цілому).

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і повинні бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постанові Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18.

Крім того, слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 (справа № 826/13768/16) аналізуючи норми частин третьої та четвертої статті 23 Закону № 1697-VІІ, зазначила, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, згідно з яким за змістом частини третьої статті 23 Закону № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, з урахуванням усталеної судової практики Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, а також, наведених вище положень законодавства, яке регламентує порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді, таке представництво реалізуються в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, колегія суддів зазначає, що незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону № 1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Тобто, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

Колегія суддів також враховує, що у пунктах 8-9 частини першої статті 4 КАС України визначено позивача як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. При цьому відповідачем може бути суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інша особа, до якої звернена вимога позивача.

Пунктами 3 та 5 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено два спеціальних види спорів, у яких позивачем може виступати суб`єкт владних повноважень:

1) спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління - компетенційні спори, під якими слід розуміти спір між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 13.11.2019 року у справі № 826/3115/17 та постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 826/6228/17);

2) спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом. У цій категорії справ можливі два випадки (види): 1) прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); 2) прямо передбачено спеціальним законом.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень у некомпетенційних спорах мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України) та з метою реалізації покладених на них повноважень.

З огляду на вищезазначене, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17 та від 04.12.2019 у справі №826/6228/17, дійшла висновку, що, за загальним правилом, якщо право державного органу на звернення з відповідним позовом прямо не передбачено законодавством, один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Винятком є компетенційний спір.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Закону № 3038-VI Державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий механізм здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі Порядок № 553), підпунктами 1, 3 пункту 2 якого визначено, що такий контроль здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об`єкта будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

При цьому, право посадових осіб органу державної влади, який здійснює державний архітектурно-будівельний контроль, у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, звертатися до суду з позовами про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням прямо передбачено положеннями ч. 2 ст. 38 Закону № 3038-VI.

Тож, повноваження вказаного вище центрального органу виконавчої влади, наділеного функціями державного архітектурно-будівельного контролю звертатися до суду з позовами про знесення самочинно збудованого об`єкта, є беззаперечним.

Прокурор звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Управління ДАБК Сумської міської ради, обґрунтував своє право на звернення до суду першим «виключним» випадком - неналежним здійсненням ДАБК своїх повноважень щодо архітектурно-будівельного контролю, оскільки будь-які контрольні заходи цим органом не проводяться з огляду на положення пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи і висновку суду першої інстанції щодо фактичного нездійснення ДАБК функції архітектурно-будівельного контролю на момент звернення прокурора до неї та до суду з цим позовом, колегія суддів виходить із такого.

Положення ч. 1 ст. 38 Закону №3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 суд на підставі аналізу положень статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зробив висновок, що у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

При цьому, повертаючись до обґрунтовування прокурором права представництва в суді інтересів держави в особі Управління ДАБК Сумської міської ради, яке, як зазначено вище, обґрунтовано посиланням на наявність першого «виключного» випадку - нездійснення (неналежне здійснення) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду своїх повноважень з огляду на введення воєнного стану та мораторію на проведення контрольних заходів, колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що «нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Введення відповідного мораторію на проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) не є тотожним бездіяльності або неналежному виконанню своїх повноважень відповідними органами.

Відтак на період воєнного стану Управління ДАБК Сумської міської ради не уповноважено проводити планові та позапланові заходів державного нагляду (контролю). Водночас це не означає, що прокурор наділений цими повноваженнями на період воєнного стану і без проведення уповноваженим органом перевірки виконання вимог припису про усунення виявлених порушень, одразу звертатись до суду із позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта.

При цьому, перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю реалізується через механізм здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України шляхом проведення позапланової перевірки.

У свою чергу, лише у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, виникає право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 11.06.2024 у справі № 380/9047/22, від 31.01.2024 у справі № 380/13877/21.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів Управління ДАБК Сумської міської ради, а отже і права на звернення до суду з цим позовом

Відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак вказані вище положення ст. 169 КАС України суд може застосувати лише на стадії відкриття провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Отже, судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому воно підлягає скасуванню із залишенням позову без розгляду.

Керуючись статтями 240, 242, 243, 250, 294, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Моісеєнко Василя Володимировича задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі №480/6906/23 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Набережне», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії залишити без розгляду.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова