Постанова

від 25.11.2024 по справі 160/21369/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/21369/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (суддя Кучугурна Н.В.)

у справі №160/21369/24

за позовом ОСОБА_1

до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мурованської сільської ради територіальної громади Львівського району Львівської області, в якому просив:

визнати порушення відповідачем права позивача на звернення, а саме: невиконання законного зобов`язання згідно ст.19 Закону України «Про звернення громадян» щодо зобов`язання запрошення позивача на розгляд його заяви від 09.04.2024; протиправне обмеження законних прав позивача згідно ст.18 Закону України «Про звернення громадян» бути присутнім під час розгляду його заяви від 09.04.2024, особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву; не проведенні всебічної та об`єктивної перевірки звернення від 09.04.2024 та порушення процедури розгляду шляхом недопущення до розгляду заявника; ненаданні необґрунтованої відповіді на звернення позивача від 09.04.2024; порушення вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» шляхом необґрунтованого продовження розгляду заяви від 09.04.2024 до 70 днів;

зобов`язати відповідача повторно провести розгляд звернення позивача від 09.04.2024, реалізувати заявлені права позивача, передбачені ст.18 Закону України «Про звернення громадян» - бути присутнім при розгляді заяви взяти участь в перевірці заяви, особисто викласти аргументи. Надати обґрунтовану відповідь;

здійснити казуальне тлумачення норм ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» в аспекті цієї судової справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, адміністративний позов залишено без руху у зв`язку із недотриманням вимог ст.160, 161 КАС України та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року позовну заяву повернуто з посиланням на те, що вимоги, викладені в ухвалі суду від 12.08.2024, позивачем не усунуто, а саме: не сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 28.08.2024, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не дослідив долучені позивачем до позовної заяви документи на підтвердження неспроможності сплати судового збору, а лише зазначив, що не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, суд першої інстанції не вказав, які саме докази в розумінні суду будуть «належними» на підтвердження неспроможності сплати судового збору. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про передчасність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, установлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в описовій частині ухвали, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання за подачу позову в електронній формі з однією вимогою немайнового характеру документу про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн; доказів надсилання матеріалів іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд першої інстанції встановив, що всупереч вимогам частини 3 статті 161 КАС України позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. При цьому, позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі складним майновим станом.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів наявності у нього пільг щодо сплати судового збору, встановлених статтею 5 Закону України «Про судовий збір». Одночасно суд зазначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду, навіть за наявності однієї з визначених статтею 8 цього Закону умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Стосовно наведеного судом першої інстанції мотивування суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати такі витрати фактично покладаються на державу.

Відповідно до ч.1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно приписів ст.8 Закону України «Про судовий збір», на яку послався суд першої інстанції, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як вбачається з наведених вище правових норм, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Отже, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його клопотання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

В той же час, норми Кодексу адміністративного судочинства України покладають на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з наявних у справі доказів, якими позивач обґрунтовує своє клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для його задоволення, вважає такий висновок передчасним з огляду на таке.

Посилаючись на відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, суд першої інстанції фактично не з`ясував обставин, наведених позивачем, не надав оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження його незадовільного майнового стану, не навів мотивів, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача, обмежившись цитуванням статті 8 КАС України та вказівкою на відсутність у позивача пільг щодо сплати судового збору, передбачених ст. 5 №3674-VI.

Зокрема, поза увагою суду залишилося положення п. 1 ч.1 ст. 8 Закону №3674-VI, згідно якому суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції виключно з формальних підстав дійшов висновку про повернення позовної заяви, пославшись на положення п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала про повернення позовної заяви прийнята з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права, що відповідно до ст.320 КАС України є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 311, 312, 315, 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі №160/21369/24 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко