Постанова

від 25.11.2024 по справі 910/8281/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2024 р. Справа№ 910/8281/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.11.2024 у справі №910/8281/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі № 910/8281/24 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд»

про стягнення 788 608,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення частини з перерахованої на виконання умов укладеного між сторонами договору будівельного підряду та виконання ремонтних робіт № 24/08/23 від 24.08.2023 передоплати в сумі 788 608,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/8281/24 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму попередньої оплати у розмірі 788 608,37 грн. та судовий збір у розмірі 11 829,13 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 55 000,00 грн.

Задовольняючи подану позивачем заяву, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується як надання професійної правничої допомоги, так і проведення будівельно-технічної експертизи, висновок якої було додано до позовної заяви та який став доказом в підтвердження заявленої суми заборгованості, а відтак, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, подана позивачем заява підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «НК БУД» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що позивачем не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- позивач у позовній заяві лише обмежився формулюванням, що те, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції складає 110 000,00 грн. та про те, що дана сума включає в себе судовий збір, витрати на проведення експертизи, а також орієнтовану суму витрат на професійну правничу допомогу, що, у сукупності з не надсиланням відповідачу копії заяви про стягнення витрат та відповідних доказів, а також враховуючи ухвалення додаткового рішення без виклику сторін, фактично призвело до порушення принципу змагальності, а саме до неможливості відповідача ознайомитись з текстом заяви та надати свої заперечення щодо обсягів витрат та правильності їх розрахунку;

- виділення адвокатом таких послуг як «Розробка правової позиції, а також узгодження її з клієнтом, тривалість - 2 год. 30 хв., вартість 5 000,00 грн.» та «Аналіз документів, наданих клієнтом на підтвердження правової позиції, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.» як самостійних видів адвокатських послуг, є необґрунтованим та фактично охоплюються діями адвоката зі «складання позовної заяви, а також подання її до суду»;

- в свою чергу вартість послуги адвоката зі «складання позовної заяви, а також подання її до суду, тривалість - 6 год., вартість 12 000,00 грн. є завищеною;

- заявлена послуга «Формування питань експерту, а також складання заяви про проведення експертизи, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.» є непереконливою та необґрунтованою, оскільки з висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №2-04/06 від 04.06.2024 вбачається, що перелік питань поставлених експерту 26.04.2024 було змінено на новий;

- замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача ще до його звернення до суду з позовом, а відтак суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявності правових підстав для відшкодування позивачу витрат на складання такого експертного висновку;

- надана позивачем на підтвердження факту оплати послуг за проведенні експерти платіжна інструкція № 212271 від 04.04.2024 не містить відомостей про те, послуги за яким саме договором оплачуються.

Згідно з протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 15.10.2024, справу № 910/8281/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Станік С.Р., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 у справі № 910/1577/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.11.2024 о 10:55 год.

22.10.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- з квитанції № 1634707 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка додана до заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що вказана заява разом з додатками, була доставлена в електронний кабінет відповідача 05.09.2024, тобто за 18 календарних днів до дати ухвалення оскаржуваного рішення, а відтак посилання відповідача на те, що позивачем нібито не було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення судових витрат є безпідставними та необґрунтованими;

- положення ст. 124 ГПК України, які визначають необхідність подання з першою заявою по суті попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, на відміну від положень ст. 126 ГПК України, якою врегульовано порядок визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, не передбачає того, що в орієнтованому розрахунку має зазначатись детальний опис робіт, які мають бути надані адвокатом в процесі розгляду справи, а також вартість кожного виду роботи. Положення ст. 124 ГПК України вимагає виключно необхідність зазначення орієнтованої суми, яка за попередніми підрахунками сторони буде понесена нею у зв`язку з розглядом справи;

- відсутність попереднього розрахунку, за умови направлення учаснику справи доказів понесення судових витрат, не може впливати на подальше стягнення з такого учасника витрат понесених на оплату правничої допомоги;

- суд позбавлений повноважень самостійно (у даному випадку без відповідного клопотання відповідача) доводити неспівмірність витрат на оплату послуг адвоката, проте відповідач таким правом не скористався, а тому твердження відповідача про неспівмірність заявлених судових витрат не може бути предметом розгляду в суді апеляційної інстанції;

- посилання відповідача на те, що надані адвокатом послуги: «Аналіз документів, наданих Клієнтом на підтвердження правової позиції» та «Розробка правової позиції, а також узгодження її з Клієнтом» нібито входять до складу послуги - «Складання позовної заяви, а також подання її до суду», є суб`єктивними та не заслуговують на увагу. Зокрема, дане твердження спростовується тим, що клієнт після того, як адвокатом проаналізовані документи, сформовано правову позицію та надано консультацію щодо перспектив розгляду справи судом, не завжди приймає позитивне рішення щодо подання позовної заяви. Іншими словами аналіз документів, формування правової позиції та її узгодження з клієнтом, а також складання та подання позовної заяви до суду є окремими послугами, що надаються адвокатом в процесі надання правової допомоги;

- складання та подання позовної заяви включає не тільки її написання, а включає в себе також формування та сканування всіх додатків до неї, які у даній справі складають 189 аркушів, а тому, посилання відповідача про те, що в акті наданих послуг було завищено кількість годин наданих послуг, є безпідставними та необґрунтованими;

- положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не виключають можливість надання адвокатом послуг із складання документів, а положеннями вказаного закону не визначено те, що послуги вважаються наданими належним чином виключно в тому випадку, якщо адвокат підписав певний документ;

- з акту виконаних робіт від 04.06.2024 слідує, що ТОВ «Український центр судових експертиз» в акті підтвердило сплату наданих послуг в розмірі 55 000,00 грн., а відтак посилання відповідача на те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження витрат з оплати експертизи є безпідставними та необґрунтованими;

- як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції врахував висновок експерта, як доказ під час розгляду справи та ухвалення судового рішення, а відтак висновок суду про те, що витрати, здійснені позивачем за проведення експертизи є обґрунтованими, безпосередньо пов`язані із розглядом справи, а тому підлягають відшкодуванню, узгоджується з викладеними нормами законодавства та правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23),

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про те, що орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги складає 10 000,00 грн., а документи, які підтверджують понесення судових витрат в повному обсязі будуть надані суду протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням суддів Гончарова С.А. та Станіка С.Р. у відпустці розпорядженням в.о. керівника апарату суду № 09.1-08/4097/24 від 30.10.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8281/24.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Козир Т.П., Сибіга О.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 прийнято до свого провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Козир Т.П., Сибіга О.М., розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 призначено на 25.11.2024 о 12:40 год.

Станом на 25.11.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач представників в судове засідання не направив, про причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представники позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Позов заявлено про стягнення частини з перерахованої на виконання умов укладеного між сторонами договору будівельного підряду та виконання ремонтних робіт № 24/08/23 від 24.08.2023 передоплати в сумі 788 608,37 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/8281/24 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму попередньої оплати у розмірі 788 608,37 грн. та судовий збір у розмірі 11 829,13 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн. та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 55 000,00 грн.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Верховний Суд у постанові № 922/376/20 від 06.10.2020 зазначив, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас, в даному випадку, до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у даній справі ухвалено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а докази понесення таких витрат - до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, а у випадку, коли справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін такі докази мають бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

З матеріалів справи слідує, що:

- у позові позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зазначивши, що їх сума становить 110 000,00 грн. (дана сума включає в себе судовий збір, витрати на проведенні експертизи, а також орієнтовну суму витрат на правову допомогу) та зазначив, що детальний розрахунок та документи, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- 05.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути судові витрати в сумі 84 000,00 грн., які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 29 000,00 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 55 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

При цьому колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що положення ст. 124 ГПК України, які визначають необхідність подання з першою заявою по суті попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат, не передбачають того, що в орієнтованому розрахунку має зазначатись детальний опис робіт, які мають бути надані адвокатом в процесі розгляду справи, а також вартість кожного виду роботи.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024, акту №1-2/2024 від 09.07.2024, платіжної інструкції №23255 від 10.07.2024.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» на підставі договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024 позивачу надано наступну професійну правничу допомогу, а саме:

- Аналіз документів, наданих клієнтом на підтвердження правової позиції, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.;

- Розробка правової позиції, а також узгодження її з клієнтом, тривалість - 2 год. 30 хв., вартість 5 000,00 грн.;

- Формування питань експерту, а також складання заяви про проведення експертизи, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.;

- Складання позовної заяви, а також подання її до суду, тривалість - 6 год., вартість 12 000,00 грн.

Надання зазначеної професійної правничої допомоги підтверджується актом №1-2/2024 від 09.07.2024, який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплений печатками підприємств.

Оплата вартості наданих на підставі договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024 послуг у загальному розмірі 29 000,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією №23255 від 10.07.2024.

Крім того, для звернення із даною позовною заявою до суду, на замовлення позивача, Товариством з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз» була проведена будівельно-технічна експертиза, висновок якої було додано до позовної заяви та який став доказом в підтвердження заявленої суми заборгованості, що вбачається із змісту рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у даній справі.

Факт понесення позивачем витрат на проведення експертизи підтверджується наданими позивачем копіями договору про надання послуг з організації та проведення експертизи №1/Д-03/04 від 03.04.2024, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 04.03.2024 та платіжної інструкції №21271 від 04.04.2024.

Колегія суддів вважає помилковими твердження апелянта про те, що так як замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача ще до його звернення до суду з позовом, правові підстави для відшкодування позивачу витрат на складання такого експертного висновку відсутні, оскільки за змістом п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Посилання апелянта на те, що надана позивачем на підтвердження факту оплати послуг за проведенні експерти платіжна інструкція № 212271 від 04.04.2024 не містить відомостей про те, послуги за яким саме договором оплачуються колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки акт виконаних робіт (наданих послуг) від 04.03.2024 містить посилання на те, що кошти за проведення експертизи в сумі 55 000,00 грн. були оплачені.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» послуг на заявлену суму 29 000,00 грн., а також понесення позивачем витрат на проведення експертизи в сумі 55 000,00 грн.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України, згідно з яким у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У суді першої інстанції відповідач правом на подання заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення не скористався. При цьому його твердження про те, що йому позивачем не було направлено заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення судових витрат спростовуються доданою до вказаної заяви квитанцією № 1634707 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, яка додана до заяви про ухвалення додаткового рішення. Вбачається, що вказана заява разом з додатками, була доставлена в електронний кабінет відповідача 05.09.2024, тобто за 18 календарних днів до дати ухвалення оскаржуваного рішення.

У апеляційній скарзі відповідач зазначив про те, що:

- виділення адвокатом таких послуг як «Розробка правової позиції, а також узгодження її з клієнтом, тривалість - 2 год. 30 хв., вартість 5 000,00 грн.» та «Аналіз документів, наданих клієнтом на підтвердження правової позиції, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.» як самостійних видів адвокатських послуг, є необґрунтованим та фактично охоплюються є діями адвоката зі «складання позовної заяви, а також подання її до суду»;

- вартість послуги адвоката зі «складання позовної заяви, а також подання її до суду, тривалість - 6 год., вартість 12 000,00 грн. є завищеною;

- заявлена послуга «Формування питань експерту, а також складання заяви про проведення експертизи, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.» є непереконливою та необґрунтованою, оскільки з висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №2-04/06 від 04.06.2024 вбачається, що перелік питань поставлених експерту 26.04.2024 було змінено на новий;

Колегія суддів вважає вказані твердження необґрунтованими так як:

- аналіз документів, формування правової позиції та її узгодження з клієнтом, а також складання та подання позовної заяви до суду є окремими послугами, що надаються адвокатом в процесі надання правової допомоги;

- складання та подання позовної заяви включає не тільки її написання, а включає в себе також формування та сканування всіх додатків до неї, які у даній справі складають 189 аркушів, що безумовно впливає на час, якій має бути затрачений адвокатом для надання таких послуги.

При цьому колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що ним фактично не вказано, в чому саме полягає невідповідність визначеної позивачем та адвокатом суми гонорару 2 000,00 грн. за годину роботи вимогам чинного законодавства та обставинам справи, не наведено конкретних посилань на розмір відповідних ринкових цін та не мотивовано, в чому саме полягає така не співмірність. При цьому відповідач не був позбавлений можливості навести середній розмір ринкових цін на професійну правничу допомогу виходячи саме з погодинного розміру гонорару та, виходячи з вказаного, доводити неспівмірність заявленої позивачем до стягнення суми, проте вказаного відповідачем зроблено не було;

Колегія суддів зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується представництво Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» інтересів позивача в суді першої інстанції, в той час як відповідач у запереченнях фактично просить взагалі відмовити у стягненні вартості таких послуг, що не відповідає принципу господарського судочинства, передбаченому у п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, а саме відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який задовольнив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн. та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 55 000,00 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8281/24 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 25.11.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.П. Козир

О.М. Сибіга