Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/8281/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа№ 910/8281/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 10.12.2024 у справі №910/8281/24 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД»

про ухвалення додаткового рішення

подану за наслідками розгляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 про повернення без розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024

у справі № 910/8281/24 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд»

про стягнення 788 608,37 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення частини з перерахованої на виконання умов укладеного між сторонами договору будівельного підряду та виконання ремонтних робіт № 24/08/23 від 24.08.2023 передоплати в сумі 788 608,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі №910/8281/24 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/8281/24 позов задоволений повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено суму попередньої оплати у розмірі 788 608,37 грн. та судовий збір у розмірі 11 829,13 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 000,00 грн. та витрати, пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 55 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними вище ухвалою від 26.08.2024, рішенням від 02.09.2024 та додатковим рішенням від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «НК БУД» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просило:

- скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 у справі № 910/8281/24 та направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження за зустрічним позовом;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі № 910/8281/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю;

- скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «НК БУД» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення повністю.

За наслідками розгляду вказаних скарг, постановами Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024, на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 у справі № 910/8281/24 залишені без задоволення, а вказані судові рішення залишені без змін.

27.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 28 000,00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 27.11.2024, вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Козир Т.П., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8281/24 призначено на 10.12.2024 о 10:45 год.

Відповідач представників в судове засідання не направив.

В судовому засіданні представник позивача заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, представник відповідач проти задоволення вказаної заяви заперечив.

Дослідивши матеріали заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вказана заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 221 ГПК України встановлює, що:

- якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1);

- для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2);

- у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороно/ю попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що:

- у відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 позивач зазначив про те, що орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги складає 10 000,00 грн., а документи, які підтверджують понесення судових витрат в повному обсязі будуть надані суду протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги;

- у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 позивач зазначив про те, що орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги складає 10 000,00 грн., а документи, які підтверджують понесення судових витрат в повному обсязі будуть надані суду протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги;

- у відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позивач зазначив про те, що орієнтований розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги складає 10 000,00 грн., а документи, які підтверджують понесення судових витрат в повному обсязі будуть надані суду протягом п`яти днів з дати ухвалення постанови за результатом розгляду апеляційної скарги;

- 27.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені в суді апеляційної інстанції, в сумі 28 000,00 грн. До вказаної заяви додані докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання позивачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним до матеріалів справи долучені належним чином засвідчені копії актів №3-2/2024 від 19.11.2024 та № 4-2/2024 від 25.11.2024, платіжних інструкції №25736 від 25.11.2024 та № 25674 від 26.11.2024. При цьому в матеріалах справи також наявні копії укладеного з Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024,

Наданими позивачем документами підтверджено, що Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» на підставі договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024 позивачу надано наступну професійну правничу допомогу, а саме:

1. Під час оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.08.2024:

- аналіз апеляційної скарги, формування позиції, узгодження з клієнтом, тривалість 1 год., вартість 2 000,00 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи, тривалість - 45 хв., вартість 1 500,00 грн.;

- складання та подання відзиву, тривалість - 2 год., вартість 4 000,00 грн.;

Разом 7 500,00 грн.

2. Під час оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024:

- аналіз апеляційної скарги, формування позиції, узгодження з клієнтом, тривалість - 1,5 год., вартість 3 000,00 грн.;

- складання та подання відзиву, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.

Разом 9 000,00 грн.

3. Під час оскарження додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024:

- аналіз апеляційної скарги, формування позиції, узгодження з клієнтом, тривалість - 1,5 год., вартість 3 000,00 грн.;

- складання та подання відзиву, тривалість - 3 год., вартість 6 000,00 грн.

Разом 9 000,00 грн.

4. Участь адвоката у судовому засіданні 25.11.2024 тривалість 1 год., вартість 2 500,00 грн.;

Загальна сума витрат 28 000,00 грн.

Надання зазначеної професійної правничої допомоги підтверджується актами №3-2/2024 від 19.11.2024 та № 4-2/2024 від 25.11.2024, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень і зауважень та скріплений печатками підприємств.

Оплата вартості наданих на підставі договору про надання правничої допомоги №18/03 від 18.03.2024 послуг у загальному розмірі 28 000,00 грн. підтверджується платіжними інструкціями №25736 від 25.11.2024 та № 25674 від 26.11.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським об`єднанням «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом першої інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач правом на подання заперечень проти розміру судових витрат не скористався.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

Колегія суддів зазначає про те, що з матеріалів справи слідує, що правова позиція позивача не змінювалась протягом розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, представництво його інтересів здійснювалось тим саме адвокатом, адвокат, який складав відзиви на апеляційні скарги був обізнаний з обставинами даної справи.

За практикою Верховного Суду у справах №756/2114/17 і №911/3386/17 зазначено, що оскільки правова позиція позивача в судах попередніх інстанцій не змінювалася, то не підтверджується наявність об`єктивної необхідності для адвокатів, які надавали правову допомогу відповідачу в судах попередніх інстанцій, вивчати додаткові джерела права, бо відповідач не міг бути необізнаним із позицією позивача, законодавство, яким регулюється спір у справі, документи й доводи, якими позивач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, отже підготовка цієї справи в суді касаційної інстанції не вимагала великого обсягу юридичної й технічної роботи.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді апеляційної інстанції, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ними витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, колегія суддів, дійшла висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності та пропорційності, а також у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг є завищеним, а відтак стягненню підлягають витрати позивача у загальній сумі 24 000,00 грн.

Таким чином заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення задовольняється частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Фаворит-Буд» (03062, м. Київ, вул. Естонська, будинок 120; ідентифікаційний код 42101143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, будинок 7д; ідентифікаційний код 38526899) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

3. В іншій частині вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НК БУД» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8281/24.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2024.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.П. Козир

О.М. Сибіга