Рішення

від 11.11.2024 по справі 336/2565/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/2565/24

Провадження №: 2/336/1750/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

за участю секретаря Нєдєльчевої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (представник позивачів адвокат Шевченко Анастасія Віталіївна) до ОСОБА_3 (треті особи Південно-Українська товарна біржа «Славутич», Південно-Східне регіональне управління, П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним, визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

19.03.2024 р. представник позивачів звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначила, що 05.11.1997 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу № 001642, посвідчений Південно-Українською товарною біржею «Славутич», згідно якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_5 купила будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 29,0 м.кв., розташований на земельній ділянці загальною площею 592,0 м.кв.

За умовами вищевказаного договору, ОСОБА_5 повністю сплатила ОСОБА_3 вартість вищевказаного нерухомого майна ще до підписання договору купівлі-продажу нерухомого майна, тобто зазначений договір відповідав усім суттєвим умовам договору, визнаних такими законом та необхідних для договорів даного виду.

На підставі договору, 06 листопада 1997 р. Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_5 , про що зроблений відповідний запис за № 181/32399, реєстрація будинку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводилась.

З листопада 1997 р. ОСОБА_5 почала володіти нерухомим майном, вільно ним користувалась.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Після смерті ОСОБА_5 в П`ятій Запорізькій державній нотаріальній конторі була відкрита спадкова справа № 476/2022, згідно якої спадкоємцями ОСОБА_5 є син ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 .

Постановою від 31.03.2023 р. державний нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу від 05.11.1997 р. не посвідчений нотаріально.

Посилаючись на ст.ст.47, 227 ЦК України (в ред. 1963 р.), ЗУ «Про товарні біржі», за позовом представник позивачів просить: визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1997 року, зареєстрований Південно-Українською товарною біржею «Славутич», укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 дійсним; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на будинок АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , за кожним по частини.

Ухвалою від 12.04.2024 р. відкрито провадження у справі і призначено її розгляд у порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.06.2024 р.

07.06.2024 р. підготовче судове засідання відкладено на 28.06.2024 р. на підставі п.1 ч.2 ст.197, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

28.06.2024 р. підготовче судове засідання відкладено на 17.07.2024 р. на підставі п.1 ч.2 ст.197, п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України.

17.07.2024 р. підготовче судове засідання відкладено на 04.09.2024 р. у зв`язку з неможливість фіксації судового процесу через відсутність електропостачання до приміщення суду.

04.09.2024 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 08.10.2024 р.

08.10.2024 р. розгляд справи відкладено на 11.11.2024 р. на підставі ч.4 ст.223 ЦПК України.

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та за відсутності позивачів, позов підтримує, просить задовольнити.

Представник третьої особи П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори направив до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3 ст.211 ЦПК України.

Відповідач, представник третьої особи Південно-Української товарної біржі «Славутич» та третя особа ОСОБА_6 до суду не з`явились, про розгляд справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, відзиву та пояснень по суті позову не подавали.

Суд розглянув справу без участі відповідача та третіх осіб на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України.

В силу ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги позицію представника позивачів та третьої особи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що 05.11.1997 р. між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець), був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який знаходився на земельній ділянці площею 592 кв.м., та був посвідчений Південно-Українською товарною біржею «Славутич», реєстраційний № НОМЕР_1 (а.с.15).

Відповідно до реєстраційного посвідчення Запорізького бюро технічної інвентаризації від 06.11.1997 р. (а.с.14), було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на будинок АДРЕСА_1 на підставі договору б/н, зареєстрованого на Південно-Українській товарній біржі «Славутич» 05.11.1997 р. р.№ 001642.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої входить, зокрема, і будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

20.09.2022 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а.с.65, 66).

З довідки Департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 26.09.2022 р. (а.с.88) судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 з 15.02.2000 р. Станом на 25.04.2022 р. інші зареєстровані особи відсутні.

31.03.2023 р. нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори були винесені постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме видачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідоцтв про право власності на спадщину у зв`язку із тим, що договір купівлі-продажу нерухомості, був оформлений на Південно-Українській товарній біржі «Славутич» і не був посвідчений нотаріально (а.с.98, 99).

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у листопаді 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати законодавство та норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до ст.1Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року (з наступними змінами та доповненнями), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Ст.2 зазначеного Закону України встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржею як її учасники.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягали нотаріальному посвідченню угоди, які зареєстровані на біржі, якщо вони являють собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі.

Статтею 47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Частиною 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що у разі, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.

При цьому, вказана норма може застосовуватись лише за наявності таких необхідних умов: одна зі сторін має повністю або частково виконати угоду; інша сторона має ухилятись від нотаріального оформлення угоди; має існувати вимога сторони, яка виконала свої обов`язки. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює визнання договору купівлі-продажу житла з недотриманням нотаріальної форми дійсним.

У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (із змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах), міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його частини.

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Також відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Лише якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.227 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року), що діяв на час укладення спірного правочину, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає подальшій реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Предметом даного спору є визнання договору купівлі-продажу від 05.11.1997 р. дійсним та визнання за позивачами права власності на частину будинку АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

Зі змісту договору купівлі-продажу від 05.11.1997 року вбачається, що цей договір був укладений продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_5 (а.с.91).

По справі вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 05.11.1997 року, який посвідчений Південно-Українською товарною Біржею «Славутич», на підставі ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», не підлягав нотаріальному посвідченню.

Вказаний договір купівлі-продажу від 05.11.1997 року був зареєстрований у Запорізькому бюро технічної інветаризації, а ОСОБА_5 значиться власником будинку АДРЕСА_1 на підставі вказаного договору.

По справі вбачається, що сторони договору купівлі-продажу дійсно досягли згоди щодо усіх умов цього договору, що підтверджується підписами сторін, усі зобов`язання за договором були виконані сторонами договору у повному обсязі, договір був зареєстрований на підставі ст. 128, 153 ЦК УРСР та ст. 49 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення даного правочину, а тому за життя ОСОБА_5 набула право власності на спірний житловий будинок та правомірно ним володіла і користувалась.

Оскільки за життя спадкодавця ОСОБА_5 вказаний договір купівлі-продажу не був ніким оспорений, тому відсутні підстави піддавати сумніву належним чином зареєстроване у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, право власності спадкодавця на нерухомість, що є підставою для задоволення вимог про визнання договору дійсним.

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , як діти спадкодавця (а.с.74,75) та прийняли спадщину, звернувшись 20.09.2022 р. до нотаріальної контори з відповідними заявами.

При ухваленні рішення судом враховано наявність в матеріалах справи заповіту, складеного 20.05.1970 р. ОСОБА_5 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , яка на випадок своєї смерті все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і в загалі все те, що буде їй належати на день смерті, заповіла ОСОБА_4 . Вказаний заповіт був посвідчений Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою за № 2-3610 (а.с.86).

Згідно архівної довідки, наданої Запорізьким державним нотаріальним архівом від 30.09.2022 р. (а.с.85), рік народження ОСОБА_5 за даними реєстру для реєстрації нотаріальних дій не вказано.

Аналізуючи надані позивачами докази у сукупності з положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку, що спадкоємці першої черги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у порядку, визначеному ч.1 ст.1269 ЦК України, прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_5 . В

Відомості про прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом або заповітом відсутні.

З наведеного суд вважає, що позов є доведеним, обґрунтованим, законним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2024 року у зв`зку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті у період з 19 по 25 листопада 2024 року.

Керуючись ст.ст. 4,12,13,141,261,264,265,354ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП не відомий) (треті особи Південно-Українська товарна біржа «Славутич», Південно-Східне регіональне управління, П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, ОСОБА_4 ) про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним, визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 05.11.1997 року, посвідчений Південно-Українською товарною біржею «Славутич» за реєстраційним номером 001642, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25 листопада 2024 року.

Суддя О.В.Дмитрюк