Рішення

від 02.07.2024 по справі 275/1212/23

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 275/1212/23

2/296/1250/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М УК РА ЇН И

02 липня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Шалоти К. В.,

за участю секретаря судового засідання Прохорчук Д. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника ГУНП в Житомирській області Мельничука Ю. В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Житомирі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області про відшкодування немайнової (моральної) шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури,

У С Т А Н О В И В :

І. ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1. У вересні 2023 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулась до Брусилівського районного суду Житомирської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі ГУНП в Житомирській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області (далі ГУ ДКСУ в Житомирській області) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

2. Позов обґрунтовувався тим, що 11.11.2016 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України. Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.07.2022, який ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 02.06.2023 залишено без змін, позивачку визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.

3. Позивачка вказувала, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду їй завдано моральну шкоду, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків з оточуючими людьми, зв`язків в сфері бізнесу, що вимагає докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя; стверджувала про погіршення відносин з оточуючими людьми, негативні наслідки морального характеру; зазначала, що повідомлення працівниками поліції під час проведення обшуків 13.01.2016 та 06.11.2016 керівнику підприємства, в якого позивачка зі своїм чоловіком орендували приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю, про те, що останні підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 КК України, підірвало їх авторитет як підприємців, що призвело до розірвання договору оренди приміщення і позбавлення можливості заняття ними підприємницькою діяльністю та отримання доходів; стверджувала, що незаконне притягнення її до кримінальної відповідальності органами досудового слідства та викладення ними викривленої інформації в засобах масової інформації призвело до зупинення її та її чоловіка підприємницької діяльності, відсутності замовлень на їх продукцію та відмови зі сторони інших підприємств у наданні в оренду приміщення для зайняття підприємницькою діяльністю та влаштування на будь-яку роботу; вказувала, що внаслідок проведеного працівниками поліції обшуку 17.11.2016 вона зазнала принижень, емоційного болю, після чого з нею перестали вітатись сусіди при зустрічах, що, на її думку, є психологічним насильством зі сторони правоохоронних органів до неї; стверджувала, що правоохоронні органи, прокуратура втрутились у її приватне життя, контролювали його, без дозволу яких вона не могла вільно пересуватися по території України, поїхати за кордон як обвинувачену особу, яку обмежує в цьому кримінально-процесуальний закон, що на її думку є психологічним насильством, вказувала, що 6 років була під психологічним тиском правоохоронних органів, що негативно вплинуло на її психологічний стан та стан її здоров`я, вона постійно переживала, що може бути незаконно засуджена, так як незаконно була притягнута до кримінальної відповідальності.

4. Позивачка просила суд стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з казначейського рахунку ГУ ДКСУ в Житомирській області на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 7 000 000 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури.

ІІ. ПРОЦЕДУРА

5. 25.09.2023 ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №275/1212/23 передано на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

6. 23.10.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира відкрито провадження у справі №275/1212/23, яку вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

7. 07.05.2024 протокольною ухвалою суду закрито підготовче засідання у даній справі.

ІІІ. КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

8. Представник відповідача ГУНП в Житомирській області Мельнічук Ю.В. подав до суду відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що вимоги позивача у заявленому розмірі є безпідставними та не відповідають вимогам розумності, виваженості та справедливості; вказував про незазначення прямо відомостей по порушення поваги до честі та гідності позивачки під час виконання службових обов`язків працівниками поліції; зазначав про непідтвердження доводів позивачки щодо позбавлення її можливостей реалізації її звичок і бажань, що спричинено саме внаслідок її перебування під слідством і судом; звертав увагу, що позивачці не обирався запобіжний захід пов`язаний із триманням під вартою та домашній арешт, а тому вона не була обмежена у праві на працевлаштування та вільного пересування; звертав увагу на не встановлення жодним рішенням компетентного органу протиправними чи незаконними дії органів досудового розслідування кримінального провадження щодо позивачки та не доведення позивачкою причинно-наслідкового зв`язку між завданою їй моральною шкодою у заявленому нею розмірі та кримінальним переслідуванням щодо неї.

9. Відповідач ГУ ДКСУ в Житомирській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв, клопотань від останнього до суду не надходило.

10. Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити повністю.

11. Представник ГУНП в Житомирській області ГУ ДКСУ в Житомирській області у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.

12. Представник ГУ ДКСУ в Житомирській області у судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Вироком Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 у справі №280/1545/16-к ОСОБА_2 по пред`явленому обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 190 КК України- виправдано за недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення (а.с. 9-12).

14. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.06.2023 апеляційну скаргу Коростишівської окружної прокуратури залишено без задоволення, а вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 12.07.2022 без змін (а.с. 13-16).

V. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

15. Згідно пункту 2 частини другої статті 1167 Цивільного кодексу України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

17. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

19. Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

20. Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

21. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

VІ. МОТИВИ СУДУ

22. У пред`явленому позові ОСОБА_1 просила стягнути з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з казначейського рахунку ГУ ДКСУ в Житомирській області на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 000 грн, завдану незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури.

23. Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування немайнової (моральної) шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

24. Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

25. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15 зазначено, що розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

26. З матеріалів справи вбачається, що позивачка перебувала під слідством та судом у період з 11.11.2016 (дати повідомлення про підозру у вчиненні злочину) до 02.06.2023 (дати набрання законної сили виправдувальним вироком), що становить 78 місяців та 23 дні.

27. Мінімальна заробітна плата на час розгляду справи передбачена статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» становить 8 000 грн.

28. Отже, розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди за період перебування під слідством і судом не може бути меншим, ніж 629 935,48 грн. (8 000 грн. х 78 міс. + (8 000 грн.: 31 днів х 23 днів). Цей розмір відшкодування моральної шкоди є гарантованим мінімумом.

29. Разом з тим, позивачка посилаючись на порушення нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладання нею додаткових зусиль для організації свого життя; завдання значної шкоди її підприємницькій діяльності; психологічним тиском з боку правоохоронних органів; обмеження прав та свобод під час досудового слідства та суду, зазнала принижень, емоційного болю та психологічних страждань стверджувала про завдання їй моральної шкоди незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури у розмірі 7 000 000 грн.

30. Суд звертає увагу, що за приписами статті 12, частини першої, шостої 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

31. Натомість позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів про порушення принципів презумпції невинуватості або поваги до її честі та гідності під час досудового слідства чи суду; або погіршення відносин з оточуючими людьми; чи завдання шкоди її авторитету, чи завдання будь-якої шкоди її підприємницькій діяльності чи обмежень у праві на працевлаштування та вільного пересування; саме внаслідок перебування позивачки під слідством і судом; а так само твердження про застосування психологічного насильства, або перебування під психологічним тиском правоохоронних органів, контролю її приватного життя, або погіршення психологічного стану чи стану здоров`я позивачки.

32. При цьому, позивачкою не заперечувалося, що запобіжний захід пов`язаний із обмеженням свободи у вигляді триманням під вартою та домашній арешт їй не обирався.

33. При визначенні розміру відшкодування Суд приймає до уваги обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибину та тривалість душевних страждань, пов`язаних із перебуванням позивачки під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення чи позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості Суд доходить висновку, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 630 500 грн. є достатньою сатисфакцією та не має призвести до необґрунтованого збагачення позивачки.

34. Щодо порядку стягнення грошових коштів, Суд вказує на таке.

35. Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

36. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

37. У постановах від 20.112018 у справі № 5023/10655/11 (пункт 6.22), від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц (пункт 33), від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц (пункт 28) Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

38. Отже, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, а тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

39. Саме такого правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 (пункт 6.21) та Верховний Суд у постановах від 21.10.2020 у справі № 296/2190/17, від 22.09.2021 у справі № 1527/4804/12.

40. За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

VIІ. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ

41. В силу пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви. Докази понесення позивачкою будь-яких витрат, пов`язаних з розглядом справи в матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 19, 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 , задовольнити частково.

2. Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування немайнової (моральної) шкоди в розмірі 630 500 (шістсот тридцять тисяч п"ятсот) гривень 00 копійок.

3. У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:

ОСОБА_1

зареєстроване місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1

фактичне місце проживання за адресою:

АДРЕСА_2

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідачі:

(1) Головне управління Національної поліції

в Житомирській області

зареєстроване місцезнаходження за адресою:

10008, м. Житомир, Старий Бульвар, 5/37

код ЄДРПОУ 40108625

(2) Головне управління

Державної казначейської служби України

в Житомирській області

зареєстроване місцезнаходження за адресою:

10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24

код ЄДРПОУ 37976485

Головуючий суддя Костянтин ШАЛОТА