Постанова

від 15.11.2010 по справі 5020-9/471

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

16 листопада 2010 року

С права № 5020-9/471

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          ,

суддів          ,

,

за участю представників сторін:

сторони не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика, ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 5 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/471

за позовом           ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99014)

до           товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" (Бухта Камишова, Набережна рибного порту 18, Севастополь, 99014)

про стягнення вартості частки у майні товариства

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа   ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" про стягнення вартості частки у майні товариства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.05.2008 позивач вийшов зі складу засновників товариства, яким нарахована до виплати вартість частини майна пропорційно його частці у статутному капіталі товариства, виходячи із суми вартості власного капіталу станом на 30.04.2008, що є неправомірним. Крім того, в розрахунку суми, яка підлягає сплаті позивачу пропорційно його частці в товаристві, власний капітал зменшений на розмір Фонду соціального розвитку, що призвело до зменшення суми, яка підлягала сплаті. Позовні вимоги мотивовані посиланням на статтю 54 Закону України „Про господарські товариства”, статті 1, 22, 38, 41, 54, 55 Господарського процесуального кодексу України.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем на підставі висновку судової експертизи, яка була призначена господарським судом, був збільшений розмір позовних вимог, відповідно до якого він просив стягнути з відповідача 68279,99грн., а також 6900грн. - витрат за проведення експертизи, 682,80грн. - державного мита, 236грн. - витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 64,60грн. - витрат на оплату послуг інформаційно-ресурсного центру, 79грн. - витрат на оплату послуг банків.  

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 5 жовтня 2010 року (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" на користь ОСОБА_1 76098,79грн., з яких: 68279,99грн. - доля у майні товариства, 682,80грн. - витрати по сплаті державного мита, 236грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6900грн. - витрати на проведення експертизи.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушені норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що підприємством затверджений порядок виходу учасників з товариства та розрахунку їх частки при виході, який безпідставно не прийнято судом до уваги. Крім того, позивач звернувся до товариства із вимогою про стягнення частки раніше встановленого 12-місячного строку. Товариство задовольнило прохання позивача, здійснило бухгалтерські розрахунки та отримало грошові кошти в банку для розрахунку з позивачем. Однак, позивач відмовився отримати грошові кошти, в результаті чого був складений акт про повернення відповідної суми в банк. Таким чином, з вини позивача товариство отримало збиток в розмірі 180,00грн. за комісійні послуги банку. Грошові кошти були виплачені позивачеві тільки у серпні 2009 року, однак вказані обставини також не були прийняті судом до уваги. В основу оскарженого рішення цілком покладені висновки судової експертизи, які є незаконними й необґрунтованими, виходять за межі поставлених питань, ґрунтуються на невірному застосуванні норм діючого законодавства стосовно товариства, яке у своїй діяльності використовує спрощену систему оподаткування, тому на таких висновках не можуть ґрунтуватися висновки суду.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.11.2010 сторони підтримали свої доводи та заперечення в повному обсязі. Позивач просив залишити судове рішення без змін, відповідач –наполягав на його скасуванні, оскільки рішенням порушені права юридичної особи.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2010 до 16.11.2010.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступні обставини.

Згідно Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД", який зареєстрований 19.09.2007, (т.1 а.с.17-26), ОСОБА_1 виступає засновником та учасником товариства (пункт 4.1.-4.3.), його внесок у Статутний фонд складає 2839,10грн. - 9,79 % (пункт 7.1).

Відповідно до змін до Статуту відповідача, які затверджені протоколом № 4 від 25.12.2006 (том 2 а.с.20) частка позивача у Статутному фонді склала 3158,10грн., що складає 10,89 % Статутного фонду товариства.

Встановлено, що 07.05.2008 позивач звернувся до зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" із заявою про вихід його з членів товариства і про видачу належної йому частки майна грошовими коштами (том 1 а.с.29).

Рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД", яке оформлено протоколом №6 від 30.05.2008, ОСОБА_1 виключений із складу учасників товариства (том 1 а.с.36).

З огляду на те, що нарахована до виплати позивачеві вартість частини майна товариства встановлена, виходячи із суми вартості власного капіталу товариства станом на 30.04.2008, в той час як рішення загальних зборів про вихід позивача зі складу засновників товариства прийнято 30.05.2008, а в розрахунку суми, яка підлягає сплаті позивачу пропорційно його частці в товаристві, власний капітал товариства зменшений на розмір Фонду соціального розвитку, що призвело до зменшення суми, яка підлягала сплаті, позивач вбачає порушення своїх корпоративних прав, що й послугувало підставою для звернення його до суду з  відповідним позовом.

Після надання експертом висновків судової експертизи позивачем був збільшений розмір позовних вимог.

Визнавши підставними позовні вимоги, господарський суд першої інстанції задовольнив їх, посилаючись на висновки судової експертизи, приписи законодавства, яке регулює корпоративні відносини, та визнавши, що здійснені відповідачем розрахунки є незаконними і порушують інтереси позивача у справі.

Втім, з такими висновками судова колегія суду апеляційної інстанції погодитись не може.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський визнає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню ,  судове рішення –частковому скасуванню, а позов –частковому задоволенню.

Оскільки дійсний спір є спором, що виник між господарським товариством і учасником, який з нього вибув, а також з врахуванням вимог позову про сплату вартості частки у майні товариства у зв’язку з виходом учасника з товариства з обмеженою відповідальністю,  правовідносини сторін є корпоративними і регулюються нормами корпоративного права, зокрема, положеннями Закону України „Про господарські товариства” (який є спеціальним для даних відносин), Цивільним та Господарським кодексами України в частинах, якими врегульовано утворення, діяльність і припинення господарських товариств.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому  виплачується  вартість  частини  майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Дійсно, згідно Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" (п. 3.5), на які послався місцевий господарський суд, учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не  пізніше,  ніж  за три місяці або у інший передбачений статутом строк.    Подання заяви про вихід з товариства є дією,  спрямованою  на припинення  корпоративних  прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства  не  залежить  від згоди  товариства  чи інших його учасників.  Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника  з  товариства  на  підставі  його заяви  про вихід,  а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку,  встановленого законом або статутом  товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Встановлено, що 7 травня 2008 року, позивач надав товариству з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика, ЛТД" завірену нотаріально заяву, відповідно до якої повідомляв про свій вихід зі складу учасників товариства та просив виплатити належну йому частку у Статутному капіталі, а також в іншому майні товариства у грошовому вигляді (а.с.29 том 1).

Пунктами 6.1, 6.3 Статуту ТОВ "Югремавтоматика ЛТД" визначено, що учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше, ніж за 10 днів письмовою заявою, яка завірена нотаріально. В разі виходу із товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в Статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та з відома Товариства внесок може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується також частина прибутку, отриманого товариством на момент його виходу.

Тобто, можна зробити висновок, що ці положення Статуту товариства відповідача відповідають вимогам законодавства і судом першої інстанції обґрунтовано вони прийняті до уваги.

Втім, вірно акцентуючи увагу на те, що вартість майна, що підлягає поверненню, за своїм визначенням, не є тотожною поняттю внеску до статутного фонду і залежно від стану господарської діяльності товариства та загальних економічних процесів у суспільстві може не співпадати з ним за розміром (зокрема, бути більшою чи меншою), а також, враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, що в оцінюванні вартості частини майна, що є еквівалентною  частці учасника у статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі товариства, а також майнові права та обов'язки, господарський суд припустився певних помилок в оцінці наданих сторонами доказів і зробив висновки, які не відповідають певним обставинам у справі.

Приймаючи до уваги приписи пункту 3.5 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" й те, що 7 травня 2008 року позивач надав товариству з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика, ЛТД" завірену нотаріально заяву про свій вихід зі складу учасників товариства та просив виплатити належну йому частку у Статутному капіталі, а також в іншому майні товариства у грошовому вигляді, судова колегія визнає підставним встановити дату виходу ОСОБА_1 з товариства саме 07 травня 2008 року.

При цьому, посилання відповідача на положення Постанови Пленуму Верховного  Суду України від 24.10.2008 №13 „Про практику розгляду судами корпоративних спорів” судова колегія відхиляє, оскільки на момент виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства вказана Постанова не діяла і її положення не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до її прийняття.

Встановлено, що 30 травня 2008 року рішенням загальних зборів товариства відповідача було прийнято заяву ОСОБА_1 та встановлено факт його виходу зі складу учасників товариства, що оформлено протоколом № 6 зборів. Зборами вирішено провести розрахунки з ОСОБА_1 протягом 12 місяців зі дня виходу з товариства на підставі норм чинного законодавства та пункту 6.3 статті 6 Статуту товариства.

Тому судова колегія вважає, що встановлення дати виходу ОСОБА_1 7 травня 2008 року ніяким чином не порушує права учасника, що вибув, на реалізацію ним своїх корпоративних прав і інтересів.

Проведення у справі судової економічної експертизи (а.с.71-73 том  1) за призначенням місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції вважає здійсненним недоцільно й необґрунтовано.

За переконанням судової колегії, питання, що поставлені на вирішення експерта, виходять за межі його компетенції і є по суті правовими, що виключає можливість прийняття їх в основу судових висновків. Адже матеріали справи містять відомості, на підставі яких можливе і встановлення моменту виходу позивача з товариства, і можливість розрахунку його частки у майні товариства.

Застосування судом першої інстанції положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", на думку судової колегії, було безпідставним ще й з огляду на те, що суд сам зазначив, що цей закон хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому. Чим саме обґрунтована така необхідність, суд першої інстанції в оскарженому рішенні не навів.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 N 04-5/14 (п. 3.7) у вирішенні питання про порядок і строки проведення розрахунків з учасником, що виходить з товариства, господарським судам слід мати на увазі, що норми статті 54 Закону України "Про господарські товариства" є спеціальними щодо норм статті 148 ЦК України. Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, встановлюються статутом і законом. При цьому норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства". Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Судом встановлено, що 15 червня 2008 року позивач звернувся до товариства із заявою про сплату йому вартості частки майна товариства, однак, ознайомившись із розміром суми, що підлягала до сплати, він відмовився від отримання грошових коштів, в результаті чого був складений акт про повернення грошей до банку.

4 серпня 2009 року після отримання згоди позивача, товариством був проведений розрахунок з позивачем на підставі розрахунку вартості долі в майні товариства (а.с.6 том 1) та Положенням товариства "Про порядок розрахунків з учасниками, що вибули зі складу засновників" (а.с.35 том 1).

При цьому, судом першої інстанції вказане Положення не було прийнято у якості належного доказу та відхилено з посиланням на те, що розробка вказаного Положення не передбачена ані нормами чинного законодавства, ані нормами Статуту товариства.

Втім, судова колегія не погоджується із вказаними висновками господарського суду, оскільки вони спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом. Учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальними зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.  Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.   

Як вбачається з тексту вказаного вище Положення, воно було прийнято та затверджено загальними зборами учасників товариства 12 червня 2007 року яке оформлено протоколом №5, при цьому суд апеляційної інстанції бере до уваги присутність ОСОБА_1 на вказаних зборах (а.с.56 том 1), його обізнаність про прийнятті зборами рішення, а також відсутність доказів оскарження цього рішення загальних зборів товариства відповідача або його скасування.

Відмова суду у прийнятті цього письмового доказу з огляду на те, що розробка такого Положення не передбачена ані нормами чинного законодавства, ані умовами Статуту Товариства,  і що дане Положення погіршує стан особи, яка виходить зі складу засновників, оскільки зменшує власний капітал Товариства, з якого розраховується доля учасника, за переконанням суду апеляційної інстанції є безпідставною.

Саме статтею 98 Цивільного кодексу України передбачено право загальних зборів учасників товариства (як вищого органу товариства) приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Приписи цієї норми кореспондуються з положеннями статті 58 ЗУ "Про господарські товариства". Згідно  частині 2 статті 148 Цивільного кодексу України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Ці положення діючого законодавства знайшли відображення у відповідних пунктах Статуту товариства відповідача. А саме: до виняткової компетенції загальних зборів Учасників відноситься (п.11.6).

П.11.6.8 –затвердження правил процедури і інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

П. 11.6.14 –затвердження порядку розрахунку і виплати прибутку.

На підставі вказаного, судова колегія вважає, що Положення товариства "Про порядок розрахунків з учасниками, що вибули зі складу засновників" (а.с.35 том 1), розроблене на підставі положень локального нормативного акту підприємства, яким є його Статут, повинно бути прийнято як належний й допустимий доказ, з врахуванням якого необхідно зробити розрахунок частки учасника, що вибув з товариства.

Довід про порушення прав позивача цим Положенням не може вважатися обґрунтованим, адже це внутрішній документ товариства, який є чинним, про його затвердження є рішення учасників, що унеможливлює його ігнорування. Крім того, не застосовуючи положення цього документу до виниклих правовідносин товариства з ОСОБА_1, суд не надає оцінку тим обставинам, що положення інших учасників товариства явно ущемляються, адже Положенням передбачено направлення прибутку підприємства до Фонду соціального розвитку товариства. Що не суперечить приписам законодавства.

Крім того, суд першої інстанції, зазначаючи, що баланс ТОВ "Югремавтоматика ЛТД" на 07.05.2008 підприємством не складався,  не наводить обґрунтувань, з яких обставин цей документ не витребуваний у відповідача, адже всі бухгалтерські документи за спірний період часу наявні в матеріалах справи.

Таким чином, з врахуванням наданого відповідачем суду апеляційної інстанції розрахунку вартості частки ОСОБА_1 в майні підприємства станом на 07.05.2008 року, судова колегія вважає його підставним і наводить розрахунок у судовій постанові на підставі зазначеного вище Положення, згідно формулі: С = Д (Ксб. - ФРС - ФО - ДЗ сомн.): 100, де С - вартість долі учасника товариства, яка належить до виплати у гривнях, Д - доля учасника товариства у Статутному фонді, що виражена в %, Ксб. - власний капітал товариства, ФСР - фонд соціального розвитку товариства, ФОТ - обов'язки товариства щодо оплати праці та відпустки найманих робітників, включаючи платежі до пенсійного фонду та фонду соціального страхування, ДЗсомн. - сумна дебіторська заборгованість.

Отже, виходячи з вказаної формули, судова колегія апеляційної інстанції розраховує частку ОСОБА_1, яка підлягає сплаті, керучись відомостями, що надані в розрахунку товариства (а.с.13 том 3):

10,89 * (619700-263500-130400-51900) : 100 = 18937,71грн., до вказаної суми додається 6073,00грн. - не передбачених витрат на юридичні послуги, отже доля ОСОБА_1 складає 22302,71грн.

Враховуючи те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД"  виплачено ОСОБА_1 суму у розмірі 21665грн., що підтверджується матеріалами справи, доплата на користь позивача складає 637,31грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суму у розмірі 180грн., яка заявлена відповідачем як збиток за комісійні послуги банку, судова колегія вважає такою, що не підлягає включенню до розрахунку. Сторона не позбавлена можливості в установленому порядку вимагати її сплати як відшкодування завданих збитків. Такі вимоги відповідачем у самостійному позові не заявлялися, тому не можуть бути предметом розгляду у дійсній справі.

На підставі вказаного, оскільки судова колегія визнала можливим позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, у співвідношенні 0,01% до суми позову після його збільшення, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню державне мито у сумі 6,82грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2,36грн., витрати за проведення експертизи у сумі 6,90грн.

Додатково позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в розмірі 64,60 грн. та витрати по сплаті банківських послуг в розмірі 79,00 грн.

Судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні цієї частини вимог, оскільки ці витрати не відносяться до судових витрат в розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу, стягнення їх в якості судових витрат в даному спорі неможливо.

На підставі висловленого, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, при неповно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим воно підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги –частковому задоволенню.                   

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" задовольнити частково.

2.  Рішення  господарського суду міста Севастополя від 5 жовтня 2010 року у справі № 5020-9/471 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Югремавтоматика ЛТД" (Бухта Камишова, Набережна рибного порту 18, Севастополь, 99014; і/к 33537293, відомості про банківські рахунки не відомі) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99014; відомості про банківські рахунки не відомі) 653,79 грн., з яких 637,71 грн. - донарахована сума вартості частки у майні товариства, 6,82 грн. - витрати по сплаті державного мита, 2,36 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6,90 грн. - витрати за проведення експертизи.

В інший частині позову - відмовити.

3 . Господарському суду міста Севастополя видати наказ.          

Головуючий суддя                                                 

 Судді