Рішення

від 20.05.2024 по справі 373/1654/21

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/1654/21

Провадження № 2/373/24/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Мороз В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О., відповідача ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

1. Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи

Міністерство культури та інформаційної політики України в особі державного секретаря Дуля Я.М. звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» шкоду (збитки) в розмірі 880 980,40 грн, стягнути з відповідача на користь Міністерства культури та інформаційної політики України понесені судові витрати в розмірі 13 214,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.12.2020 зі звернення голови ГО «Громадська рада Переяслава» Кабанця В.В. від 18.12.2020 № 39 Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП, Міністерство) виявило заподіяння генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (НІЕЗ «Переяслав») ОСОБА_2 шкоди, вхідний реєстраційний номер у системі документообігу та діловодства від 19.12.2020 № 36883/20.1-20.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 позов ОСОБА_3 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 03.02.2017 № 1-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 28.02.2017 № 5-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 02.03.2017 № 6-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 03.03.2017 № 7-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 27.03.2017 № 36-ОС «Про звільнення ОСОБА_3 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147465,45 грн, моральну шкоду в розмірі 3000 грн, судовий збір у розмірі 640 грн; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» судовий збір у розмірі 4998,70 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 позов ОСОБА_4 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 10.02.2017 № 3-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», від 20.02.2017 № 4-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», від 07.03.2017 № 19-ДС «Про звільнення ОСОБА_4 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 708897,28 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3840 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 затверджено Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України (Положення № 885). Відповідно до пункту 1 Положення № 885 МКІП є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Відповідно до підпункту 73 пункту 4 Положення № 885 Міністерство відповідно до покладених на нього завдань забезпечує здійснення контролю за станом ведення обліку, зберіганням, охороною, використанням та переміщенням музейних предметів Музейного фонду України, що зберігаються в музеях незалежно від форми власності, сприяє розвитку сучасної інфраструктури музейної справи та музейної мережі.

Наказом Міністерства від 20.05.2021 № 1801 затверджено Положення про НІЕЗ «Переяслав». Пунктом 1.4 Положення передбачено, що НІЕЗ «Переяслав» є об`єктом державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства.

Майно Заповідника є державною власністю і закріплене за ним на праві оперативного управління. Майно, передане Заповіднику, використовується відповідно до мети і завдань, визначених Положенням. Земля, основні фонди, інше майно, закріплене за Заповідником, не підлягають роздержавленню. Дані норми передбачено пунктами 6.2 та 6.7 розділу 6 Положення.

Відповідно до підпунктів 7.2.3 та 7.2.5 пункту 7.2 розділу 7 Положення Заповідник зобов`язаний забезпечувати цільове та ефективне використання коштів, отриманих від своєї діяльності та з Державного бюджету України; Заповідник зобов`язаний використовувати кошти, отримані від своєї діяльності, у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням.

Водночас, збитки, завдані Заповіднику в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Заповіднику за рішенням судових органів, що передбачає пункт 6.12 розділу 6 Положення.

В свою чергу Міністерство здійснює контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за Заповідником державного майна (підпункт 8.2.1 пункту 8.2 розділу 8 Положення).

Між Міністерством культури України та ОСОБА_2 26.09.2016 укладено контракт № 657. Наказом Міністерства культури України від 26.09.2016 № 662/0/17-16 ОСОБА_2 призначено генерального директора НІЕЗ «Переяслав», термін дії контракту з 26.09.2016 по 25.09.2021.

Згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (постанова № 829) утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство інформаційної політики та поклавши на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства спорту, що ліквідуються. Пунктом 4 постанови № 829 ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту України. Пунктом 7 постанови № 829 установлено, що Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1360-р «Питання Міністерства культури, молоді та спорту» визначено про можливість забезпечення здійснення з 01.01.2020 Міністерством культури, молоді та спорту покладених на нього функцій та повноважень. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 238 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади» перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту на Міністерство культури та інформаційної політики. Таким чином, МКІП є є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури України.

Згідно з пунктом 1.1 контракту № 657 від 26.09.2016 контракту ОСОБА_2 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Заповідника здійснювати поточне управління (керівництво) Заповідником, забезпечувати його ефективну діяльність.

Пункт 1.4 встановлює, що ОСОБА_2 діє на засадах єдиноначальності. Згідно умов контракту ОСОБА_2 зобов`язується:

- дотримуватись положень чинного законодавства України та умов контракту (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2);

- вживати заходів щодо створення належних умов праці працівникам Заповідника відповідно до вимог законодавства, а також забезпечити дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю та гарантованих законодавством про охорону праці (підпункт 2.1 розділу 2);

- відповідати за цільове використання коштів загального та спеціального фондів (підпункт 2.1.13 пункту 2.1 розділу 2);

- не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі (підпункт 2.1.14 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись визначених нормативно-правовими актами фінансових та бюджетних правових норм, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей (підпункт 2.1.15 пункту 2.1 розділу 2).

Керівник НІЕЗ «Переяслав» згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу 2 контракту під час укладання трудових договорів з працівниками Заповідника, при визначенні та забезпеченні умов праці та відпочинку, керується законами, іншими нормативно-правовими актами, статутом (Положенням) Заповідника, Галузевою угодою, колективним договором з врахуванням фінансових можливостей Заповідника.

Підпункт 7.2.8 пункту 7.2 розділу 7 Положення передбачає, що Заповідник зобов`язаний створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування.

Керівник Заповідника згідно умов Контракту, пункту 5.2 розділу 5 контракту, несе матеріальну відповідальність, у тому числі повну, та зобов`язаний відшкодувати заподіяну своїми винними діями (бездіяльністю) пряму дійсну шкоду Заповідника та (або) державі у порядку і розмірах визначених Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Міністерство відповідно підпункту 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 контракту організовує та здійснює фінансовий контроль за діяльністю Заповідника.

Позивач, посилаючись на порядок покриття шкоди відповідно до положень статей 134, 136 ч. 1 п. 8, 237 КЗпП України, вважає, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь НІЕЗ «Переяслав» матеріальна шкода у розмірі 880980,40 грн.

Відзив на позов подавався представником відповідача-адвокатом Чичиркіним А.О., що зводиться до того, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, з мотивів пропуску позовної даявності, який обчислюється з липня 2020 року; у понесених витратах НІЕЗ «Переяслав» відсутня вина відповідача, яким підписані накази, що скасовані судовими рішеннями, проте такі накази погоджувались посадовими особами НІЕЗ «Переяслав». У судових рішеннях питання вини відповідача не встановлювалось. Позиція відповідача полягає в тому, що він не вважав, що виносить неправомірні та незаконні накази, діяв у межах чинного законодавства, спираючись на погодження проектів наказів іншими посадовими особами НІЕЗ «Переяслав».

Третіми особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожним окремо, подані пояснення, у яких наводяться доводи незаконного звільнення із займаних посад у НІЕЗ «Переяслав» генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 , позов підтримали.

Судом прийнято докази, долучені до позову, письмові докази відповідачів, третіх осіб, представлені в ході підготовчого провадження.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі, який просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача-адвокат Чичиркін А.О. підтримав позицію відповідача ОСОБА_2 , просив відмовити у задоволенні позову.

Треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен окремо, просили задовольнити позов.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 11.10.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08.11.2021.

08.11.2021 представником відповідача-адвокатом Чичиркіним А.О. подано відзив на позовну заяву.

Підготовче засідання від 08.11.2021 знято з розгляду на 25.11.2021 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті за результатами розгляду іншої справи.

Підготовче засідання від 25.11.2021 відкладено на 08.12.2021 у зв`язку з неявкою представника позивача.

Підготовче засідання від 08.12.2021 відкладено на 21.12.2021 у зв`язку з неможливістю забезпечити відеоконференцзв`язок із представником позивача.

Підготовче засідання від 21.12.2021 відкладено на 14.01.2022 у зв`язку з витребуванням письмових доказів у позивача, у підготовчому засіданні повернуто без розгляду клопотання представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. про залишення позову без розгляду.

14.01.2022 представником відповідача-адвокатом Чичиркіним А.О. подано клопотання про залишення позову без розгляду.

Підготовче засідання від 14.01.2022 відкладено на 27.01.2022 з причини відсутності підключення технічних засобів фіксування судового засідання до інтернет-мережі.

Підготовче засідання від 27.01.2022 відкладено на 08.02.2022 за клопотанням представника позивача ОСОБА_5 .

Підготовче засідання від 08.02.2022 відкладено на 17.02.2022 у зв`язку з витребуванням у позивача копії Положення про Міністерство від 16.10.2019 № 885.

Підготовче засідання від 17.02.2022 відкладено на 16.03.2022 у зв`язку неявкою сторін, повторним витребуванням у позивача копії означеного Положення.

Від позивача до суду 18.02.2022 на виконання ухвали суду від 21.12.2021 надійшла копія аудиторського звіту МКІП від 08.09.2020 № 031/2, 11.03.2022 подано заперечення проти клопотання представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. про залишення позову без розгляду від 14.01.2022, до якої долучено роздруківку з веб-сайту Верховної Ради України Положення про Міністерство від 16.10.2019 № 885.

Підготовче засідання від 16.03.2022 знято з розгляду на 30.05.2022 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у основній щорічній відпустці.

Підготовче засідання від 30.05.2022 відкладено на 09.06.2022 за клопотанням представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О.

У підготовчому засіданні 09.06.2022 суд за клопотанням представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. вийшов у нарадчу кімнату до 10.06.2022.

Судом постановлено ухвалу від 10.06.2022 про залишення позову без розгляду, що скасована 21.11.2022 Київським апеляційним судом для продовження розгляду справи, після чого визначено дату підготовчого засідання на 22.12.2022.

Від позивача до суду 22.12.2022 надійшла заява про відвід головуючого судді.

У підготовчому засіданні від 22.12.2022 знято з розгляду на 05.01.2023 у зв`язку з екстреним вимкненням електроенергії, знеструмленням елетромережі суду.

Від відповідача 04.01.2023 надійшли клопотання про виклик свідків, долучення доказів.

У підготовчому засіданні від 05.01.2023 розглянуто заяву про відвід головуючого судді, оголошено перерву до 23.01.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні від 23.01.2023 оголошено перерву до 13.02.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 .

Від відповідача 13.02.2023 надійшли заперечення проти клопотань відповідача про виклик свідків, долучення доказів.

Підготовче засіданнявід 13.02.2023відкладено на06.03.2023у зв`язкуіз залученнямдо участіу справіу якостітретіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянуто клопотання відповідача про долучення доказів.

У підготовчому засіданні від 06.03.2023 третьою особою ОСОБА_4 подані пояснення, відкладено підготовче засідання на 24.03.2023 у зв`язку з неявкою відповідача.

Від третьої особи ОСОБА_3 17.03.2023 надійшли пояснення.

Підготовче засідання від 24.03.2023 відкладено на 24.04.2023, з 24.04.2023 на 17.05.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 , у зв`язку із витребуванням у НІЕЗ «Переяслав» копій платіжних доручень на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15.11.2021 у справі № 373/521/21 за позовом ОСОБА_4

24.04.2023 від НІЕЗ «Переяслав» на виконання ухвали суду від 24.03.2023 надійшли копії виписки з рахунку НІЕЗ «Переяслав» за 28.07.2022, повідомлення Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області від 29.07.2022.

У підготовчому засіданні 17.05.2023 оголошено перерву до 23.05.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 23.05.2023 оголошено перерву до 09.06.2023 за клопотанням третьої особи ОСОБА_3 .

Підготовче засідання від 09.06.2023 знято з розгляду на 29.06.2023 у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті за результатами розгляду іншої справи.

У підготовчому засіданні 29.06.2023 оголошено перерву до 27.07.2023 за клопотанням третьої особи ОСОБА_3 про витребування доказів, у зв`язку із витребуванням у НІЕЗ «Переяслав» доказів на підтвердження виконання сплати штрафів у виконавчому провадженні з виконання рішень судів у справі 373/821/17 за позовом ОСОБА_3

25.07.2023 від НІЕЗ «Переяслав» на виконання ухвали суду від 29.06.2023 надійшли копії платіжних доручень № 280 від 16.11.2020, № 63 від 21.04.2021, № 97 від 17.05.2021.

У підготовчому засіданні 27.07.2023 розглянуто клопотання відповідача про допит свідків, закінчено підготовчі дії, визначено дату судового розгляду на 01.09.2023. Інших заяв та клопотань від представників сторін та третіх осіб не надходило.

31.08.2023 від третьої особи ОСОБА_3 та позивача надійшли заяви про відкладення судового засідання, призначеного на 01.09.2023.

Судове засідання 01.09.2023 відкладено на 18.09.2023 у зв`язку з неявкою сторін та інших учасників справи.

У судовому засіданні 18.09.2023 оголошено перерву до 27.09.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 . Судом заслухано вступне слово зі сторони позивача. У судовому засіданні 27.09.2023 оголошено перерву до 11.10.2023 для виклику третьої особи ОСОБА_3 . Судом заслухано вступне слово зі сторони відповідача, третьої особи ОСОБА_4 . У судовому засіданні 11.10.2023 оголошено перерву до 20.11.2023 для виклику відповідача. Судом заслухано вступне слово третьої особи ОСОБА_3 . У судовому засіданні 20.11.2023 оголошено перерву до 06.12.2023 за клопотанням представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. про відкладення судового засідання. У судовому засіданні 06.12.2023 оголошено перерву до 20.12.2023 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання. У судовому засіданні 20.12.2023 оголошено перерву до 18.01.2024 за клопотаннями представника позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_4 про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 18.01.2024 судом досліджено письмові докази, оголошено перерву до 16.02.2024 для виклику свідків. У судовому засіданні 16.02.2024 оголошено перерву до 22.02.2024 за клопотанням представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. про відкладення судового засідання. У судовому засіданні 22.02.2024 судом допитано свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оголошено перерву до 19.03.2024 для виклику свідків. У судовому засіданні 19.03.2024 оголошено перерву до 17.04.2024 за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання. У судовому засіданні 17.04.2024 судом допитано свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_2 за згодою, судом прийнято відмову представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. від допиту інших свідків, клопотань та доповнень не надійшло, оголошено перерву до 06.05.2024 для підготовки до судових дебатів. У судовому засіданні 06.05.2024 оголошено перерву до 17.05.2024 за клопотанням представника відповідача-адвоката Чичиркіна А.О. про відкладення судового засідання. У судовому засіданні 17.05.2024 проведено судові дебати, здійснено обмін репліками.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин з посиланням на докази

Суд уважає допустимими та належними, достовірними докази, долучені до позовної заяви та досліджені в судовому засіданні, а їх сукупність достатньою для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повноваження генерального директора НІЕЗ «Переяслав» передбачені Положенням про НІЕЗ «Переяслав»,затвердженим наказом Міністерства від 20.05.2021 № 1801 (том № 1, а/с 14-32).

Між Міністерством культури України та ОСОБА_2 26.09.2016 укладено контракт № 657. Наказом Міністерства культури України від 26.09.2016 № 662/0/17-16 ОСОБА_2 призначено генерального директора НІЕЗ «Переяслав», термін дії контракту з 26.09.2016 по 25.09.2021 (том № 1, а/с 33-42).

Згідно з пунктом 1.1 контракту № 657 від 26.09.2016 контракту ОСОБА_2 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Заповідника здійснювати поточне управління (керівництво) Заповідником, забезпечувати його ефективну діяльність.

Пункт 1.4 наведеного контракту встановлює, що ОСОБА_2 діє на засадах єдиноначальності. Відповідно до умов контракту ОСОБА_2 зобов`язується:

- дотримуватись положень чинного законодавства України та умов контракту (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2);

- вживати заходів щодо створення належних умов праці працівникам Заповідника відповідно до вимог законодавства, а також забезпечити дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю та гарантованих законодавством про охорону праці (підпункт 2.1 розділу 2);

- відповідати за цільове використання коштів загального та спеціального фондів (підпункт 2.1.13 пункту 2.1 розділу 2);

- не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі (підпункт 2.1.14 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись визначених нормативно-правовими актами фінансових та бюджетних правових норм, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей (підпункт 2.1.15 пункту 2.1 розділу 2).

Керівник НІЕЗ «Переяслав» згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу 2 контракту під час укладання трудових договорів з працівниками Заповідника, при визначенні та забезпеченні умов праці та відпочинку, керується законами, іншими нормативно-правовими актами, статутом (Положенням) Заповідника, Галузевою угодою, колективним договором з врахуванням фінансових можливостей Заповідника.

Підпункт 7.2.8 пункту 7.2 розділу 7 Положення передбачає, що Заповідник зобов`язаний створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування.

Керівник Заповідника згідно умов Контракту, пункту 5.2 розділу 5 контракту, несе матеріальну відповідальність, у тому числі повну, та зобов`язаний відшкодувати заподіяну своїми винними діями (бездіяльністю) пряму дійсну шкоду Заповідника та (або) державі у порядку і розмірах визначених Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Міністерство відповідно підпункту 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 контракту організовує та здійснює фінансовий контроль за діяльністю Заповідника.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 позов ОСОБА_3 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 03.02.2017 № 1-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 28.02.2017 № 5-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 02.03.2017 № 6-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 03.03.2017 № 7-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 27.03.2017 № 36-ОС «Про звільнення ОСОБА_3 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147465,45 грн, моральну шкоду в розмірі 3000 грн, судовий збір у розмірі 640 грн; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» судовий збір у розмірі 4998,70 грн (роздруківка електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, том № 1, а/с 43-52). Рішення суду від 06.08.2018 набрало законної сили 11.06.2020 у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови, якою постанову Київського апеляційного суду від 22.01.2019 скасовано, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено в силі.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 позов ОСОБА_4 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 10.02.2017 № 3-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», від 20.02.2017 № 4-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», від 07.03.2017 № 19-ДС «Про звільнення ОСОБА_4 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 708897,28 грн, моральну шкоду в розмірі 5000 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3840 грн (роздруківка електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, том № 1, а/с 53-70).

Обставини заподіяння матеріальної шкоди, її розміру, відповідачем ОСОБА_2 НІЕЗ «Переяслав» у зв`язку із винесенням ним означених незаконних та скасованих наказів за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні, допустимими та належними письмовими доказами (в копіях), а саме:

- положенням про НІЕЗ «Переяслав»,затвердженим наказом Міністерства від 20.05.2021 № 1801 (том № 1, а/с 14-32);

- контрактом від 26.09.2016 № 657 між Міністерством культури України та ОСОБА_2 , наказом Міністерства культури України від 26.09.2016 № 662/0/17-16 про призначення ОСОБА_2 генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» (том № 1, а/с 33-42);

- роздруківкою електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень - рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 (том № 1, а/с 43-52), що набрало законної сили 11.06.2020 у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови, якою постанову Київського апеляційного суду від 22.01.2019 скасовано, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено в силі;

- роздруківкою електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень - постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 (том № 1, а/с 53-70);

- витребуваною на виконання ухвали суду, постановленої в судовому засіданні 24.03.2023, випискою НІЕЗ «Переяслав» за 28.07.2022 на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, із якої вбачається виплата НІЕЗ «Переяслав» 28.07.2022 ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 210336,16 грн, повідомленням Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області № 02-10-06/246 від 29.07.2022 (том № 3, а/с 228-230);

- витребуваними на виконання ухвали суду, постановленої в судовому засіданні 29.06.2023, платіжними дорученнями № 280 від 13.11.2020, № 63 від 20.04.2021, № 97 від 14.05.2021, що підтверджують сплату НІЕЗ «Переяслав» судового збору та інших платежів на виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17. Так, із платіжного доручення № 97 від 14.05.2021 вбачається виплата 14.05.2021 відділу Переяслав-Хмельницького міськрайонного ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) судового збору на користь держави в розмірі 18892,00 грн (том № 4, а/с 55-57).

Суд, ураховуючи межі заявлених позовних вимог, вважає такими, що не несуть доказового значення, наступні документи, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- роздруківки електронних примірників рішень з Єдиного державного реєстру судових рішень - рішення ВССУ від 13.02.2013 у справі 6-38511св12 тощо (том № 1, а/с 71-88; том № 2, а/с 85-88); роздруківка Положення про Міністерство від 16.10.2019 № 885 (том № 2, а/с 66-84); постанови заступника начальника відділу Переяслав-Хмельницького міськрайонного ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) у виконавчих провадженнях № 61416144 на виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді у НІЕЗ «Переяслав», № 69169537 на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 26.05.2022 у справі № 373/1635/21 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді у НІЕЗ «Переяслав» (том № 4, а/с 9-18).

Зі звернення голови ГО «Громадська рада Переяслава» Кабанця В.В. від 18.12.2020 № 39 до МКІП (том № 1, а/с 89-90) вбачається повідомлення Міністерству громадською організацією про заподіяння генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 шкоди, завданої НІЕЗ «Переяслав», що зареєстровано 19.12.2020 за № 36883/20.1-20. Даний доказ є допустимим та належним, який не співвідноситься зі змістом витребуваного ухвалою суду аудиторського звіту МКІП від 08.09.2020 № 031/12 (том № 2, а/с 16-56), із якого вбачається, що за результатами планового аудиту Міністерство дізналось про судові провадження за участю НІЕЗ «Переяслав», зокрема, справу № 373/821/17 за позовом ОСОБА_3 , справу № 373/573/17 за позовом ОСОБА_4 . Зміст даного доказу підтверджує установлення Міністерством щонайменше з 08.09.2020 порушення прав НІЕЗ «Переяслав», що є відмінною від наведеної позивачем дати виявлення заподіяння генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 шкоди 19.12.2020 - дати реєстрації означеного звернення від 18.12.2020.

Докази зі сторони відповідача, до яких відносяться копії таких документів, а саме: накази від 03.02.2017 № 1-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 28.02.2017 № 5-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 02.03.2017 № 6-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 03.03.2017 № 7-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 10.02.2017 № 2-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення» та № 3-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення», від 20.02.2017 № 4-ДС «Про застосування до ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення»; матеріали службових розслідувань, що стали підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; копії наказів про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 27.03.2017 № 36-ОС «Про звільнення ОСОБА_3 » та від 07.03.2017 № 19-ДС «Про звільнення ОСОБА_4 »; суд уважає допустимими та неналежними доказами у справі, оскільки дані докази були предметом дослідження у справах № 373/821/17 за позовом ОСОБА_3 , № 373/573/17 за позовом ОСОБА_9 (том № 3, а/с 19-165).

Суд не вбчає за доцільне деталізувати найменування та зміст службових документів, що складались керівником та працівниками НІЕЗ «Переяслав», вченою радою НІЕЗ «Переяслав» та профспілковим комітетом Первинної профспілкової організації НІЕЗ «Переяслав», оскільки за їх результатами винесені наведені вище накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 , що в подальшому визнані незаконними та скасовані за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17.

Свідок ОСОБА_8 показала, що працювала у НІЕЗ «Переяслав», здійснюючи обов`язки, пов`язані з документообігом та управлінням кадрами. Повідомила про обставини дисциплінарних порушень та підстави звільнення працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 2017 році, участь ОСОБА_4 на вченій раді НІЕЗ «Переяслав» з некоректними висловлюваннями по відношенню до керівника, членів вченої ради та інших осіб, нескладання останнім звіту роботи та невиконання розпоряджень генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 Повідомила про відсутність на роботі ОСОБА_3 та невиконання ним посадових обов`язків у цілому. В службових розслідуваннях генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 не мав упередженого ставлення до працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не впливав на службові розслідування стосовно них. Звільнення ОСОБА_4 із НІЕЗ «Переяслав» погоджувалось профспілковим комітетом, накази про оголошення доган ОСОБА_3 та ОСОБА_4 погоджувались працівниками НІЕЗ «Переяслав». Підтвердила, що накази про застосування дисциплінарних стягнень та звільнень працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 особисто підписувались генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_6 показав, що працював у 2017 році у НІЕЗ «Переяслав», йому не є відомим порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Як член вченої ради НІЕЗ «Переяслав» був присутній на засіданні вченої ради НІЕЗ «Переяслав», дату не уточнив, де ОСОБА_9 образливо висловлювався стосовно інших членів вченої ради, працівників та генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 . Повідомив, що генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 не мав упередженого ставлення, не контролював службові розслідування стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_7 показав, що працював на посаді провідного юрисконсульта у НІЕЗ «Переяслав» та йому відомі обставини дисциплінарних проваджень стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Він перебував у складі комісії працівників НІЕЗ «Переяслав», якою фіксувались порушення посадових обов`язків ОСОБА_3 . Як головний юрисконсульт НІЕЗ «Переяслав» погоджував один наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3 від 03.02.2017 № 1-ДС внаслідок порушення останнім як відповідальної особи визначених посадових обов`язків у частині протипожежної безпеки котельні за результатами службової перевірки. Ознайомлювався з матеріалами інших дисциплінарних проваджень та наказів генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Уважає, що встановлені факти порушення останніми посадових обов`язків, накази про застосування до них дисциплінарних стягнень були скасовані в судовому порядку з підстав порушення порядку проведення дисциплінарних розслідувань, рішеннями судів не спростовано фактів порушень посадових обов`язків даними працівниками. До кола відповідальності генерального директора НІЕЗ «Переяслав» не входить проведення службової перевірки, складання акта за її результатами, керівником підписується погоджений визначеними посадовими особами проект наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Додав, що генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 не контролювалися службові перевірки та їх результати, в останнього не було упередженого ставлення до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_2 (за згодою) показав, що працював у НІЕЗ «Переяслав» з 2014року,повідомив проособливості напрямівроботи НІЕЗ «Переяслав», зокрема, наукової роботи. До нього як генерального директора НІЕЗ «Переяслав» від працівників установи надходили скарги на бездіяльність та порушення трудової дисципліни заступником генерального директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_4 , який у січні 2017 році образливо висловлювався на засіданні вченої ради НІЕЗ «Переяслав» та у звіті про роботу. Начальник відділу матеріально-технічного та господарчого забезпечення НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 систематично не був присутній на роботі. Свідок за посадою не контролював службові розслідування стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підписував розпорядження стосовно відібрання від них пояснень, не мав до них упередженого ставлення. Підтвердив підписання наказів про застосування дисциплінарних стягнень та звільнення даних працівників. Державі та НІЕЗ «Переяслав» не завдавав збитків, а тому вважає позов необґрунтованим.

Показання свідків за змістом зводяться до обставин, що стосуються порядку підготовки працівниками НІЕЗ «Переяслав» проектів наказів керівника про накладення дисциплінарних стягнень на працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , обставин проведення службових перевірок та суб`єктивної оцінки визначених діянь працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відсутності в рішеннях генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 вини у заподіянні шкоди очолюваній установі.

Дані показання свідків визнаються судом допустимими доказами, проте неналежними з огляду на встановленість обставин та фактів за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17, якими визнано незаконними та в цілому скасовано наведені вище накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 .

Наведені судові рішення, що набрали законної сили, стосуються фактів та обставин з порушення трудового законодавства при звільненні працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . До прикладу, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про видачу відповідачем наказів про застосування дисциплінарних стягнень з метою створення системи порушень для обґрунтування наказу про звільнення з роботи.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постанова Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17, набрали законної сили до подання позову, їх наслідком стало визнання незаконними та скасування наведених вище наказів генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 про застосування дисциплінарних стягнень та звільнення працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зобов`язання установи виплатити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду, судовий збір державі, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Залученість свідків зі сторони віповідача у проведенні перевірок діянь працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підготовка ними проектів наказів керівника НІЕЗ «Переяслав», у цілому обставини із процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та складання ними службових документів, з огляду на доведеність рішеннями Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17, обставин та фактів порушення процедури звільнення працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , незаконність означених наказів генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 , на думку суду, не несуть доказового значення для встановлення вини ОСОБА_2 у заподіянні матеріальної шкоди як керівника НІЕЗ «Переяслав» у зв`язку з виданням ним незаконних наказів про застосування до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дисциплінарних стягнень та звільнення.

Суд, оцінюючи докази зі сторони відповідача як кожен окремо, так і у своїй сукупності та взаємов`язку, вважає неспроможними доводи про відсутність та недоведеність умислу протиправної поведінки ОСОБА_2 як обставини, що підлягає доказуванню у справі.

Відповідач ОСОБА_2 як керівник (службова особа), який видав накази про застосування доган та звільнення працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , несе персональну матеріальну відповідальність у повному розмірі за нанесену НІЕЗ «Переяслав» шкоду внаслідок видання ним незаконних наказів відповідно до судових рішень, що набрали законної сили (рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постанова Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17).

Встановлені Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області у справі № 373/821/17, Київським апеляційним судом у справі № 373/573/17, факти та обставини незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 працівників очолюваної ним установи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на думку суду, свідчать про його вину в спричиненні шкоди НІЕЗ «Переяслав» як уповноваженої службової особи на звільнення працівників, та яка відповідно несе матеріальну відповідальність у повному розмірі в контексті п. 8 ч. 1 ст. 136 КЗпП України.

Таким чином, доводи відповідача не спростовують висновки суду про персональну матеріальну відповідальність (у повному розмірі) відповідача за видання ним як уповноваженої службової особи незаконних наказів про застосування дисциплінарних стягнень та звільнень стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , непередбачуваних для Заповідника виплат у вигляді стягнення з НІЕЗ «Переяслав» середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, судового збору як на користь держави, незаконно звільнених працівників.

Суд, підсумовуючи наведене вище, вважає, що відповідач ОСОБА_2 , обіймаючи посаду генерального директора НІЕЗ «Переяслав», своїми наказами незаконно застосував дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнив третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із займаних посад у НІЕЗ «Переяслав», а тому він як службова особа, винна в незаконному звільненні, несе матеріальну відповідальність в повному розмірі за нанесену ним матеріальну шкоду НІЕЗ «Переяслав». Розмір матеріальної шкоди співвідноситься із виплатами НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , державі, на виконання означених судових рішень, що складаються із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судового збору, в сукупному розмірі 880980,40 грн.

4. Норми права та судова практика, застосовані судом. Загальний висновок у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Ця стаття встановлює загальне правило відповідальності, згідно з яким на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, яка заподіяна підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу врегульовано нормами КЗпП України.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Статтею 136 КЗпП України визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником, а саме, стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як роз`яснено у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

У пункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 частини першої статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП України (з 11 квітня 1992 року), настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Таким чином, службова особа, яка видала наказ (розпорядження) про звільнення працівника, який у подальшому визнано незаконними та скасовано в судовому порядку, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі або організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі або організації, у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення здійснено з порушенням закону. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц (провадження № 61-37363св18), від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14 (провадження № 61-13847св18), від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц (провадження № 61-18198св18), від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц (провадження № 61-20542св18), від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц (провадження № 61-1209св18).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Суд відхиляє як безпідставні твердження відповідача ОСОБА_2 стосовно відсутності у нього умислу протиправної (винної) поведінки, правомірності підстав для звільнення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у період видання наказів за умови дотримання процедури звільнення, зважаючи на те, що останніх було звільнено з роботи в НІЕЗ «Переяслав» за наказами відповідача про звільнення з порушенням закону, що встановлено судовими рішеннями - рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 та постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17.

Суд дійшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі у зв`язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 , обіймаючи посаду генерального директора НІЕЗ «Переяслав», своїми наказами незаконно застосував дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнив третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 із займаних посад у НІЕЗ «Переяслав», а тому він як службова особа, винна в незаконному звільненні, несе матеріальну відповідальність в повному розмірі за нанесену ним матеріальну шкоду НІЕЗ «Переяслав». Розмір матеріальної шкоди співвідноситься із виплатами НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , державі, на виконання означених судових рішень, що складаються із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судового збору, в сукупному розмірі 880980,40 грн.

Крім цього, не підлягає задоволенню клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності в липні 2021 року, про що вказано у відзиві на позов, у зв`язку із продовженням строку позовної давності відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України станом на 29.09.2021 у період дії карантину в Україні - з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 ЦК України передбачено, що для окремихвидів вимогзаконом можевстановлюватися спеціальнапозовна давність:скорочена абобільш тривалапорівняно іззагальною позовноюдавністю.

Відповідно до частини 3 ст. 233 КзПП України для зверненняроботодавця досуду впитаннях стягненняз працівникаматеріальної шкоди,заподіяної підприємству,установі,організації,встановлюється строкв одинрік здня виявленнязаподіяної працівникомшкоди.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а тому в даній справі у період дії карантину з березня 2020 року, на час подання позовної заяви у вересні 2021 року строки позовної давності продовжені, а тому позов подано у межах строку позовної давності.

Вирішення спору між уповноваженим на представлення інтересів НІЕЗ «Переяслав» МКІПта відповідачему спосібстягнення шкодиє ефективнимспособом захиступрав НІЕЗ«Переяслав» таінтересів Міністерстваяк центральногооргану виконавчоївлади, в сфері управління якого перебуває НІЕЗ «Переяслав», переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позову судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (код ЄДРПОУ 02219369) шкоду в розмірі 880980,40 грн (вісімсот вісімдесят тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень сорок копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Міністерства культури та інформаційної політики України (код ЄДРПОУ 43220275) судовий збір у розмірі 13214,71 (тринадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень сімдесят одна копійка).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Міністерство культури та інформаційної політики України, місцезнаходження за адресою: вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01030; код ЄДРПОУ 43220275;

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав», місцезнаходження за адресою: вул. Шевченка, 8, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, 08400; код ЄДРПОУ 02219369;

ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ