Постанова від 25.03.2025 по справі 373/1654/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року місто Київ

Справа № 373/1654/21

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5827/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Мазурик О.Ф., Поливач Л.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року (ухвалено у складі судді Лебедя В.В., інформація щодо дати складення повного рішення відсутня)

у справі за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України (змінило назву на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної шкоди

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог

27 вересня 2021 року позивач Міністерство культури та інформаційної політики України (змінило назву наМіністерство культури та стратегічних комунікацій України)(далі - Міністерство) в особі державного секретаря Дулі Я.М. звернулося до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 , - генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (далі - Заповідник), шкоду (збитки) в розмірі 880 980,40 грн на користь Заповідника та судові витрати в розмірі 13 214,71 грн на користь Заповідника.

Позовні вимог обґрунтовані тим, що судовими рішеннями (у справах звільнених працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) було визнано незаконними й скасовано накази ОСОБА_1 про дисциплінарні стягнення і звільнення, внаслідок чого Заповідник за рішенням суду виплатив цим працівникам середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду та судовий збір у загальному розмірі 880 980,40 грн.

Міністерство вважало, що відповідач діяв незаконно, грубо порушивши трудове законодавство та умови контракту, чим спричинив Заповіднику реальні збитки (розмір яких еквівалентний виплаченим сумам). Водночас оскільки Заповідник є державною установою, ці збитки зачіпають інтереси держави.

З урахуванням наведеного, посилаючись на порядок покриття шкоди відповідно до положень п. 8 ч. 1 ст. 134, ст. 136, ст. 237 КЗпП України, позивач просив задовольнити позов.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області рішенням від 20 травня 2024 року позов Міністерства в інтересах Заповідника до ОСОБА_1 - задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Заповідника шкоду в розмірі 880 980,40 грн.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь Заповідника судовий збір у розмірі 13 214,71 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 23 грудня 2024 року подав безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність вини Відповідача в заподіянні шкоди позивачу, оскільки підписані Відповідачем накази були також погоджені іншими посадовими особами НІЕЗ «Переяслав», унаслідок чого Відповідач, при їх підписанні не вважав, що виносить неправомірні та незаконні накази.

Указує про безпідставність висновків суду про заподіяння Відповідачем збитків, оскільки такі обставини не підтверджуються письмовими доказами. Виписка НІЕЗ «Переяслав» від 28.07.2022 свідчить про виплату ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 210 332,16 грн, проте в іншій справі - 373/573/17. Натомість підставою позову в цій частині позивач визначав рішення у справі № 373/573/21. Долучені платіжні доручення та повідомлення ДКСУ також не свідчать про виплату ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу на виконання рішень судів.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно залучив до участі у справі третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки рішення у справі не могло вплинути на їхні права чи обов`язки, а їх залучення мало наслідком затягування судового процесу.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник Міністерства - Мнацаканян С.А. проти апеляційної скарги заперечував посилаючись на безпідставність її доводів, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

У судовому засіданні 25 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі, просила її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник Міністерства - Мнацаканян С.А. проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити з підстав, викладених у відзиві.

ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги в судовому засіданні 11 березня 2025 року

В судове засідання 25 березня 2025 року не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не подали, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, приписів ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, що не з`явилися в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд першої інстанції вважав встановленим, що повноваження генерального директора НІЕЗ «Переяслав» передбачені Положенням про НІЕЗ «Переяслав», затвердженим наказом Міністерства від 20.05.2021 № 1801 (том № 1, а/с 14-32).

Між Міністерством культури України та ОСОБА_1 26.09.2016 укладено контракт № 657. Наказом Міністерства культури України від 26.09.2016 № 662/0/17-16 ОСОБА_1 призначено генерального директора НІЕЗ «Переяслав», термін дії контракту з 26.09.2016 по 25.09.2021 (том № 1, а/с 33-42).

Згідно з пунктом 1.1 контракту № 657 від 26.09.2016 ОСОБА_1 зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію Заповідника здійснювати поточне управління (керівництво) Заповідником, забезпечувати його ефективну діяльність.

Пункт 1.4 наведеного контракту встановлює, що ОСОБА_1 діє на засадах єдиноначальності. Відповідно до умов контракту ОСОБА_1 зобов`язується:

- дотримуватись положень чинного законодавства України та умов контракту (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» (підпункт 2.1.5 пункту 2.1 розділу 2);

- вживати заходів щодо створення належних умов праці працівникам Заповідника відповідно до вимог законодавства, а також забезпечити дотримання прав працівників відповідно до законодавства про працю та гарантованих законодавством про охорону праці (підпункт 2.1 розділу 2);

- відповідати за цільове використання коштів загального та спеціального фондів (підпункт 2.1.13 пункту 2.1 розділу 2);

- не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі (підпункт 2.1.14 пункту 2.1 розділу 2);

- дотримуватись визначених нормативно-правовими актами фінансових та бюджетних правових норм, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей (підпункт 2.1.15 пункту 2.1 розділу 2).

Керівник НІЕЗ «Переяслав» згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 розділу 2 контракту під час укладання трудових договорів з працівниками Заповідника, при визначенні та забезпеченні умов праці та відпочинку, керується законами, іншими нормативно-правовими актами, статутом (Положенням) Заповідника, Галузевою угодою, колективним договором з врахуванням фінансових можливостей Заповідника.

Підпункт 7.2.8 пункту 7.2 розділу 7 Положення передбачає, що Заповідник зобов`язаний створювати належні умови для високопродуктивної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування.

Керівник Заповідника згідно умов Контракту, пункту 5.2 розділу 5 контракту, несе матеріальну відповідальність, у тому числі повну, та зобов`язаний відшкодувати заподіяну своїми винними діями (бездіяльністю) пряму дійсну шкоду Заповідника та (або) державі у порядку і розмірах визначених Цивільним кодексом України, Кодексом законів про працю України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Міністерство відповідно до підпункту 2.2.5 пункту 2.2 розділу 2 контракту організовує та здійснює фінансовий контроль за діяльністю Заповідника.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 позов ОСОБА_2 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 03.02.2017 № 1-ДС «Про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», від 28.02.2017 № 5-ДС «Про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», від 02.03.2017 № 6-ДС «Про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», від 03.03.2017 № 7-ДС «Про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення», від 27.03.2017 № 36-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 147 465,45 грн, моральну шкоду в розмірі 3 000 грн, судовий збір у розмірі 640 грн; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» судовий збір у розмірі 4 998,70 грн (роздруківка електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, том № 1, а/с 43-52). Рішення суду від 06.08.2018 набрало законної сили 11.06.2020 у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови, якою постанову Київського апеляційного суду від 22.01.2019 скасовано, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено в силі.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 позов ОСОБА_3 до НІЕЗ «Переяслав» задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази генерального директора НІЕЗ «Переяслав» 10.02.2017 № 3-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 20.02.2017 № 4-ДС «Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення», від 07.03.2017 № 19-ДС «Про звільнення ОСОБА_3 »; стягнуто із НІЕЗ «Переяслав» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 708 897,28 грн, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 840 грн (роздруківка електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, том № 1, а/с 53-70).

Свідок ОСОБА_5 показала, що працювала у НІЕЗ «Переяслав», здійснюючи обов`язки, пов`язані з документообігом та управлінням кадрами. Повідомила про обставини дисциплінарних порушень та підстави звільнення працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 2017 році, участь ОСОБА_3 на вченій раді НІЕЗ «Переяслав» з некоректними висловлюваннями по відношенню до керівника, членів вченої ради та інших осіб, нескладання останнім звіту роботи та невиконання розпоряджень генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 . Повідомила про відсутність на роботі ОСОБА_2 та невиконання ним посадових обов`язків у цілому. В службових розслідуваннях генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 не мав упередженого ставлення до працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не впливав на службові розслідування стосовно них. Звільнення ОСОБА_3 із НІЕЗ «Переяслав» погоджувалось профспілковим комітетом, накази про оголошення доган ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погоджувались працівниками НІЕЗ «Переяслав». Підтвердила, що накази про застосування дисциплінарних стягнень та звільнень працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особисто підписувались генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 показав, що працював у 2017 році у НІЕЗ «Переяслав», йому не є відомим порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Як член вченої ради НІЕЗ «Переяслав» був присутній на засіданні вченої ради НІЕЗ «Переяслав», дату не уточнив, де ОСОБА_7 образливо висловлювався стосовно інших членів вченої ради, працівників та генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 . Повідомив, що генеральний директор НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 не мав упередженого ставлення, не контролював службові розслідування стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_8 показав, що працював на посаді провідного юрисконсульта у НІЕЗ «Переяслав» та йому відомі обставини дисциплінарних проваджень стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Він перебував у складі комісії працівників НІЕЗ «Переяслав», якою фіксувались порушення посадових обов`язків ОСОБА_2 . Як головний юрисконсульт НІЕЗ «Переяслав» погоджував один наказ генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 від 03.02.2017 № 1-ДС внаслідок порушення останнім як відповідальної особи визначених посадових обов`язків у частині протипожежної безпеки котельні за результатами службової перевірки. Ознайомлювався з матеріалами інших дисциплінарних проваджень та наказів генерального директора НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 про застосування дисциплінарних стягнень до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Уважає, що встановлені факти порушення останніми посадових обов`язків, накази про застосування до них дисциплінарних стягнень були скасовані в судовому порядку з підстав порушення порядку проведення дисциплінарних розслідувань, рішеннями судів не спростовано фактів порушень посадових обов`язків даними працівниками. До кола відповідальності генерального директора НІЕЗ «Переяслав» не входить проведення службової перевірки, складання акта за її результатами, керівником підписується погоджений визначеними посадовими особами проект наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Додав, що генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_1 не контролювалися службові перевірки та їх результати, в останнього не було упередженого ставлення до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_1 (за згодою) показав, що працював у НІЕЗ «Переяслав» з 2014 року, повідомив про особливості напрямів роботи НІЕЗ «Переяслав», зокрема, наукової роботи. До нього як генерального директора НІЕЗ «Переяслав» від працівників установи надходили скарги на бездіяльність та порушення трудової дисципліни заступником генерального директора з наукової роботи НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_3 , який у січні 2017 році образливо висловлювався на засіданні вченої ради НІЕЗ «Переяслав» та у звіті про роботу. Начальник відділу матеріально-технічного та господарчого забезпечення НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 систематично не був присутній на роботі. Свідок за посадою не контролював службові розслідування стосовно працівників НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підписував розпорядження стосовно відібрання від них пояснень, не мав до них упередженого ставлення. Підтвердив підписання наказів про застосування дисциплінарних стягнень та звільнення даних працівників. Державі та НІЕЗ «Переяслав» не завдавав збитків, а тому вважає позов необґрунтованим.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь головуючого судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

Щодо підстав позову

Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду генерального директора НІЕЗ «Переяслав», своїми наказами незаконно застосував дисциплінарні стягнення у вигляді доган та звільнив третіх осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 із займаних посад у НІЕЗ «Переяслав», а тому він як службова особа, винна в незаконному звільненні, несе матеріальну відповідальність в повному розмірі за нанесену ним матеріальну шкоду НІЕЗ «Переяслав».

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частини перша та друга статті 4 ЦПК України).

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу (частина четверта статті 136 КЗпП України).

Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу (пункт 8 частини першої статті 134 КЗпП України).

Про те, що відповідач як службова особа, яка видала наказ про звільнення, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, неодноразово зазначалось Верховним Судом у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 401/1387/17-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 462/8925/14, від 06 грудня 2018 року у справі № 474/658/16-ц, від 10 жовтня 2018 року у справі № 371/1165/16-ц, від 23 квітня 2018 року у справі № 335/7848/15-ц.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134, статті 237 КЗпП України матеріальна відповідальність на службову особу за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації оплатою працівникові вимушеного прогулу або різниці у заробітку при незаконному звільненні або незаконному переведенні його на іншу роботу можна покласти при наявності її персональної вини в цьому, у випадках, коли незаконне звільнення або незаконне переведення мало місце за рішенням колегіального органу, керівник цього органу може нести зазначену матеріальну відповідальність в тому разі, коли рішення було прийняте внаслідок його винних протиправних дій.

Обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, покладається на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 158/2727/20, від 19 червня 2024 року № 755/4855/22, від 08 січня 2025 року № 755/13814/21).

Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 в заподіянні шкоди Заповіднику є неспроможними. Суд першої інстанції правильно встановив, що вина ОСОБА_1 в заподіянні шкоди Заповіднику встановлена судовими рішеннями у справах незаконно звільнених працівників.

Щодо розміру шкоди

Задовольняючи позов у повному обсязі суд першої інстанції виходив із того, що обставини заподіяння матеріальної шкоди, її розміру, відповідачем ОСОБА_1 НІЕЗ «Переяслав» у зв`язку із винесенням ним означених незаконних та скасованих наказів за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні, допустимими та належними письмовими доказами (в копіях), а саме:

- положенням про НІЕЗ «Переяслав», затвердженим наказом Міністерства від 20.05.2021 № 1801 (том № 1, а/с 14-32);

- контрактом від 26.09.2016 № 657 між Міністерством культури України та ОСОБА_1 , наказом Міністерства культури України від 26.09.2016 № 662/0/17-16 про призначення ОСОБА_1 генеральним директором НІЕЗ «Переяслав» (том № 1, а/с 33-42);

- роздруківкою електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень - рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17 (том № 1, а/с 43-52), що набрало законної сили 11.06.2020 у зв`язку з прийняттям Верховним Судом постанови, якою постанову Київського апеляційного суду від 22.01.2019 скасовано, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області залишено в силі;

- роздруківкою електронного примірника рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень - постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17 (том № 1, а/с 53-70);

- витребуваною на виконання ухвали суду, постановленої в судовому засіданні 24.03.2023, випискою НІЕЗ «Переяслав» за 28.07.2022 на виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 06.08.2018 у справі № 373/821/17, із якої вбачається виплата НІЕЗ «Переяслав» 28.07.2022 ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 210336,16 грн, повідомленням Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області № 02-10-06/246 від 29.07.2022 (том № 3, а/с 228-230);

- витребуваними на виконання ухвали суду, постановленої в судовому засіданні 29.06.2023, платіжними дорученнями № 280 від 13.11.2020, № 63 від 20.04.2021, № 97 від 14.05.2021, що підтверджують сплату НІЕЗ «Переяслав» судового збору та інших платежів на виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.02.2020 у справі № 373/573/17. Так, із платіжного доручення № 97 від 14.05.2021 вбачається виплата 14.05.2021 відділу Переяслав-Хмельницького міськрайонного ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) судового збору на користь держави в розмірі 18892,00 грн (том № 4, а/с 55-57).

Розмір матеріальної шкоди співвідноситься із виплатами НІЕЗ «Переяслав» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , державі, на виконання означених судових рішень, що складаються із середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та судового збору, в сукупному розмірі 880 980,40 грн.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Згідно з частиною першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої, третьої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями частини другої статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладено колегія суддів вказує на таке.

Виписка Заповідника за 28.07.2022 (том 3 а. с. 228-229) не є належним доказом у цій справі, оскільки виплата ОСОБА_3 в розмірі 210 332,16 грн проведена на виконання рішення у справі № 373/521/21 за позовом ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Аналогічно не є належним доказом у цій справі повідомленням Переяслав-Хмельницького управління ДКС України Київської області № 02-10-06/246 від 29.07.2022 (том 3, а. с. 230).

Також не є належними доказами у цій справі платіжні доручення № 280 від 13.11.2020, № 63 від 20.04.2021, № 97 від 14.05.2021 (том 4 а. с. 55-57), оскільки вони підтверджують сплату Заповідником штрафів у межах виконавчого провадження та витрат виконавчого провадження.

Помилковим є висновок суду першої інстанції, що із платіжного доручення № 97 від 14.05.2021 вбачається виплата 14.05.2021 відділу Переяслав-Хмельницького міськрайонного ДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) судового збору на користь держави в розмірі 18 892,00 грн, оскільки таке платіжне доручення є доказом сплати Заповідником на користь держави штрафу на виконання постанови № 61416144 від 07.04.2020.

За таких обставин колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неналежного дослідження судом першої інстанції доказів, оскільки суд визнав встановленою обставину понесення збитків Заповідником без належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Разом із цим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недоведеності заподіяння збитків Заповіднику відповідачем з огляду на таке.

У матеріалах справи містяться пояснення третіх осіб - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 3 а. с. 196-203, 214-215), зі змісту яких вбачається визнання ними отримання коштів на виконання рішень судів щодо стягнення на їх користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Такі ж пояснення надані ними усно в судових засідання в суді першої інстанції, зокрема 17 квітня 2023 року (30-та хвилина запису).

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З метою перевірки достовірності визнання третіми особами обставин отримання ними коштів на виконання рішень судів у справах № 373/821/17, № 373/573/17, Київський апеляційний суд у судовому засіданні 11 лютого 2025 року запропонував третім особам надати докази на підтвердження вказаних обставин.

11 березня 2025 року були приєднанні до матеріалів справи такі докази, на підставі яких було встановлено такі обставини:

1) знімки екрану в застосунку «Приват 24», на якому зафіксовано операції із зарахування ОСОБА_3 грошових коштів на стягнення:

- середнього заробітку в розмірі 685 974,97 грн (том 5 а. с. 88);

- судового збору в розмірі 3 820,80 грн (том 5 а. с. 89);

- моральної шкоди в розмірі 4 975 грн (том 5 а. с. 90);

2) меморіальний ордер № 223711 від 06 липня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за 2020 в розмірі 111 005,83 грн (том 5 а. с. 91);

3) платіжну інструкцію № 135 від 02 липня 2020 року, відповідно до якої ОСОБА_2 перераховано компенсацію моральної шкоди в розмірі 3 000 грн та судових витрат в розмірі 640 грн у межах справи № 373/821/17.

Колегія суддів дійшла висновку про можливість долучення таких доказів на стадії апеляційного перегляду, оскільки ці докази підтверджують обставини, які визнавалися третіми особами в суді першої інстанції, стосуються дат, до рішення суду першої інстанції, а також усувають неповноту судового розгляду допущену судом першої інстанції.

З урахуванням вказаних доказів колегія суддів установила, що на виконання судових рішень у справах № 373/821/17 та № 373/573/17 Заповідник виплатив третім особам грошові кошти на загальну суму 809 416,60 грн.

Доказів понесення Заповідником збитків у більшому розмірі з підстав, визначених у позові, матеріали справи не містять.

Щодо доводів про безпідставне залучення третіх осіб колегія суддів вказує на таке.

Відповідно до статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Колегія суддів погоджується із доводами скаржник про те, що рішення в цій справі не могло вплинути на права або обов`язки третіх осіб щодо будь-якої сторони. Разом із цим зауважує, що у випадку їх незалучення як третіх осіб, сторони не були б позбавлені права клопотати перед судом про їх допит з метою підтвердження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Твердження скаржника про затягування судового процесу та безлад, що панував у судових засіданнях у зв`язку із неналежною поведінкою третіх осіб, є необґрунтованими, оскільки таких обставин апеляційним судом встановлено не було, а скаржником не доведено.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до власного й неправильного тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права, висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для його повної матеріальної відповідальності перед Заповідником не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати змінити рішення.

За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів установила, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо понесення Заповідником збитків у зв`язку із незаконним звільненням працівників, визнав установленими обставини щодо понесення Заповідником таких збитків за їх недоведеності унаслідок порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів та дійшов висновків, що не відповідають обставинам справи.

У ході апеляційного перегляду було встановлено обставини понесення Заповідником збитків у зв`язку із незаконним звільненням працівників у меншому розмірі, ніж встановлено у рішенні суду першої інстанції, а тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру стягнутої з ОСОБА_1 на користь Заповідника шкоди з 880 980,40 грн до 809 416,60 грн.

Судові витрати

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені частково, а саме на 91,8768 % (880 980,40 / 809 416,60 * 100%).

При подачі позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 214,71 грн (том 1 а. с. 10).

При подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 19 822,10 грн (том 5 а. с. 7).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 12 141,25 грн (13 214,71 * 91,8768%), а з позивача на користь відповідача - 16,10 грн (19 822,10 * 8,1232%).

Відповідно до положень частини десятої статті 141 ЦПК України суд зобов`язує відповідача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю в розмірі 12 125,15 грн позивачу. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Керуючись статтями 12, 76-82, 258, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року - змінити.

Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» шкоди з 880 980,40 гривень до 809 416,60 (вісімсот дев`яти тисяч чотирьохсот шістнадцяти гривень 60 копійок).

Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» судового збору з 13 214,71 гривень до 12 125,15 (дванадцяти тисяч ста двадцяти п`яти гривень 15 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 31 березня 2025 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Поливач