Ухвала від 22.05.2025 по справі 373/1654/21

УХВАЛА

22 травня 2025 року

м. Київ

справа №373/1654/21

провадження № 61-5788ск25

Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у справі за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року.

У касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2025 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно сплатити судовий збір та подати виправлену редакцію касаційної скарги, в якій уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень.

На виконання вимог вказаної ухвали, ОСОБА_1 направив до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив квитанцію про сплату судового збору.

Разом з тим, заявник не надав суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Заявник у первинній касаційній скарзі зазначав пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження, однак обов`язкових підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої

статті 389 ЦПК України не вказав.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу, зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає, що заявник вимоги ухвали від 07 травня 2025 року повністю не виконав та не обґрунтував обов`язкову (-ви) підставу (-ви) касаційного оскарження судових рішень, передбачену (-ні) частиною другою статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Заявник не виконав повністю вимоги ухвали Верховного Суду від 07 травня

2025 року, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявникам.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення

Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 20 травня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у справі за позовом Міністерства культури та інформаційної політики України в інтересах Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної шкоди, визнати неподаною та повернути.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Ігнатенко