Ухвала

від 18.11.2024 по справі 524/2889/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/2889/21 Номер провадження 11-кп/814/1150/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020175090000898 та №12020170220000699 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 листопада 2023 року,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, останні рази:

06.06.2018 Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.1 ст.187, ч.2 ст.189 КК України на 5 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки,

09.08.2022 Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.122, ч.1 ст.345, ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

01.09.2022 Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 місяці арешту,

засуджено за:

- ч.1 ст.296 КК України на 1 рік обмеження волі,

- ч.1 ст.345 КК України на 1 рік позбавлення волі,

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання в виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворих покарань, призначених за цим вироком та за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 01 вересня 2022 року, більш суворим покаранням за вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2022, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.06.2018, покарання призначеного за цим вироком, остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів.

Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

01.11.2020 приблизно о 02 год. 00 хв., ОСОБА_8 перебуваючи біля кіоску «Кулиничі», за адресою АДРЕСА_2 , з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи загальноприйнятими правилами поведінки, спочатку вчинив сварку з ОСОБА_9 , продавцем кіоску «Кулиничі», при цьому виплеснувши їй в обличчя рідину - чай, після цього, не заспокоївшись ОСОБА_8 підняв з полу предмет, схожий на камінь та вчинив дії, спрямовані на пошкодження майна - скла вікна кіоску «Кулиничі», проте, скло від удару не розбилося, після чого, останній знову підняв з долівки частину цеглини та кинув її у вікно кіоску. Від цього скло розбилося та шматки розлетілися в середині кіоску, чим було порушено роботу установи.

Крім того, 01.11.2020, у нічний час доби працівники правоохоронних органів Національної поліції України, а саме слідчо-оперативна група Кременчуцького РВП ГУНП в Полтавській області у особі дільничного старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 , який приїхав, за викликом оперативного чергового ГУНП в Полтавській області, щодо вчинення грабежу грошових коштів в селі Ялинці, Кременчуцького району, виявив громадянина ОСОБА_8 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, поводив себе неадекватно, внаслідок чого ОСОБА_8 було запропоновано проїхати до Кременчуцького районного відділення поліції, за адресою: м. Кременчук, проспект Свободи 166, на що ОСОБА_8 погодився.

Прибувши до Кременчуцького районного відділення поліції відносно ОСОБА_8 , було прийнято рішення про складання адміністративних протоколів за ст. 178 та 185 КУпАП.

Під час складання адміністративних матеріалів дільничним офіцером ОСОБА_10 , ОСОБА_8 з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки з використанням ненормативної лексики почав висловлюватись в адресу дільничного офіцера поліції ОСОБА_10 , та погрожував останньому фізичною розправою.

На вирок суду обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги, у яких просять вирок суду скасувати, закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст. 296 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності, за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Свою апеляційну скаргу мотивують тим, що суд безпідставно не вирішив питання про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі сплином строків давності, про що стороною захисту було заявлено в судових дебатах.

За епізодом притягнення ОСОБА_8 за ч.1 ст. 345 КК України поза увагою суду залишилося те, що події відбувалися з 03.00 до 06.00 год, підставою для внесення відомостей в ЄРДР стало не звернення ОСОБА_10 , а керівника відділення поліції, який переглянув відеозапис з боді камери працівника поліції, копія вказано відеозапису виготовлена з порушенням чинного законодавства, а саме: без ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ та без участі понятих. При цьому свідок ОСОБА_11 вказувала, що поведінку ОСОБА_8 було спровоковано діями ОСОБА_10 . Тому вважають, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення не доведена.

Інші учасники провадження вирок не оскаржували.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційних скарг, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 345 КК України, є правильним, ґрунтується на належних та допустимих доказах, що були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та отримали належну оцінку.

Доводи сторони захисту про недоведення вини обвинуваченого за ч.1 ст. 345 КК України та закриття кримінального провадження за ч.1 ст. 296 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є безпідставними.

Як вбачається з показань обвинуваченого в листопаді 2020 року пізно вночі, він перебуваючи біля кіоску «Кулиничі» поблизу школи №10 в м. Кременчуці , де пив час, при спілкуванні з ОСОБА_9 , у нього виник конфлікт, в який втрутилася ОСОБА_12 та вони його вигнали з кіоску. Він розлютився, плеснув на ОСОБА_9 чай, який на той час вже мав помірну температуру, а потім, трохи відійшовши від кіоску, підняв з землі камінь та кинув його у вітрину кіоску.

Тобто, фактично у своїх показаннях ОСОБА_8 вказав про вчинення ним хуліганства.

Показання обвинуваченого повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 щодо вчинення хуліганських дій ОСОБА_8 та іншими дослідженими судом доказами. При цьому ОСОБА_12 зазначила, що обвинувачений їй завдану шкоду відшкодував.

Наявність вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 296 КК України стороною захисту не спростовується.

Доводи сторони захисту про закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України на підставі ст. 49 КК України є безпідставними з огляду на таке.

Стаття 49 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Разом з цим, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину.

Як встановлено судом та не заперечується учасниками провадження ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні вчинив кримінальне правопорушення 01.11.2020. Відповідно до вироку Автозаводського районного суду м. Кременчук від 01.09.2022 та вироку Кременчуцького районного суду м. Кременчук від 09.08.2022 ОСОБА_8 вчинив декілька кримінальних правопорушень в період з 08.07.2021 по 30.11.2021, зокрема тяжких злочинів. У зв`язку з цим перебіг давності переривається та обчислення строку давності, передбаченого ст. 49 КК України, в цьому разі починається з дня вчинення останнього за часом злочину, а у даному випадку з 30.11.2021.

Оскільки ч.1 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, тобто є кримінальним проступком, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК України ОСОБА_8 може бути звільненим від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення ним кримінального правопорушення, а в даному випадку з 30.11.2021, і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Враховуючи, що передбачений п.2 ч.1 ст. 49 КК України строк не минув, клопотання про звільнення ОСОБА_14 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 296 КК України не підлягає задоволенню, про що правильно вказав суд першої інстанції.

Щодо наявності вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України необхідно зазначити таке.

Під час судового розгляду обвинувачений зазначив, що після події біля кіоску він поїхав до селища Ялинці Кременчуцького району. Щодо його дій були викликані працівники поліції. Після спілкування з поліцейськими, поліцейські запропонували підвезти його до м. Кременчука. Він погодився та разом з поліцейськими, на їх автомобілі, поїхав у м. Кременчук. Дорогою працівник поліції ОСОБА_10 висловлював на його адресу образливі звинувачення, чим спровокував його на агресію у його бік. У відділенні поліції, куди його привезли приблизно о 02:30 год, тривалий час оформляли якісь документи. У цей час, ОСОБА_10 також висловлював на його адресу образливі звинувачення, підпитуючи агресію до себе. Висловлюючи погрози у бік ОСОБА_10 він не мав намір втілювати їх у життя, а лише відповідав на образи на свою адресу з боку ОСОБА_10 .

Такі показання обвинуваченого узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який зазначав, що він прибув за викликом в с. Ялинці Кременчуцького району, де знаходився ОСОБА_8 в стані алкогольного сп`яніння. Для з`ясування обставин ОСОБА_8 був доставлений у відділ поліції, де на прохання написати пояснення, з приводу виклику поліції, ОСОБА_8 відмовився, поводив себе агресивно, не підкорявся законним вимогам поліцейських, у зв`язку з чим були складені протоколи про вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 178, ст. 185, ст. 183 КУпАП та до ОСОБА_8 застосовано адміністративне затримання. Під час складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_8 , останній почав лаятися, вів себе агресивно та висловлював у його бік та членів його родини погрози фізичної розправи. Впродовж всього часу адміністративного затримання ОСОБА_8 висловлював погрози розправи, які ОСОБА_10 сприймав реально. До ОСОБА_8 застосовувалися спецзасіб-кайданки у зв`язку з тим, що він намагався пошкодити майно відділу поліції. ОСОБА_8 відмовлявся від підписів у всіх документах, які складалися щодо нього в той день. Свідками погроз на його адресу були інші члени СОГ, також велася фіксація подій бодікамерою.

Показання потерпілого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які є працівниками поліції, а також відеозаписом з бодікамер поліцейських, які були досліджені судом.

Доводи сторони захисту про те, що внесення відомостей до ЄРДР не узгоджується з вимогами КПК України є безпідставними.

Судом встановлено, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР за ч.1 ст. 345 КК України став рапорт керівника Кременчуцького РВП КВП ГУНП в Полтавській області.

Відповідно до КПК України будь-яка особа має право подати заяву або повідомити про вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 345 КК України, погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків є кримінально караним діянням.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 345 КК України, є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим об`єктом - психічна недоторканість правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров`я.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 345 КК України, виражена у погрозі та злочин вважається закінченим з моменту висловлення погрози.

Отже, кримінальне провадження за вказане правопорушення може бути розпочате як за заявою працівника правоохоронного органу, який виконував службові обов`язки та щодо якого висловлено таку погрозу, так і керівника відділу поліції.

Щодо доводів про недопустимість доказів дисків з відеозаписом, які долучені до матеріалів провадження як речові докази за рапортом керівника відділу поліції, оскільки він був отриманий не у порядку, встановленому КПК України, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій його було надано. Сторона кримінального провадження, якій надано речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються у протоколі огляду. Таким чином, з огляду на вимоги ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ може бути надано стороні кримінального провадження добровільно або на підставі судового рішення.

Як убачається з матеріалів провадження, наявні у справі диски з відеозаписом обставин події з бодікамер поліцейських був добровільно наданий до рапорту, а тому не було необхідності звертатися з відповідним клопотанням до слідчого судді для отримання копії запису, що не суперечить вимогам КПК України.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 10.09.2020 по справі 751/6069/19 визначив, що матеріальний носій - це лише спосіб збереження інформації, який має значення тільки, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного носія. Один і той же електронний документ (відеозапис) може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення.

Долучені до матеріалів провадження в якості речових доказів диски з відеозаписом обставин події були виготовлені у зв`язку із необхідністю надання інформації, яка має значення у кримінальному провадженні та є самостійним джерелом доказу, похідним від інформації, що зберігається в електронному вигляді, у вигляді файлів.

При цьому учасники події не заперечували, що на відеозаписі зображений потерпілий та обвинувачений.

Надані диски з відеозаписом були оглянуті слідчим, про що складено відповідний протокол огляду та винесено постанову про визнання та приєднання дисків до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.

Крім того, стороною захисту не спростовується достовірність інформації, відображеної на відеозаписі.

Щодо часу події, необхідно зазначити, що під час судового засідання було встановлено, що подія була в нічний час та за встановлених обставин, а саме, що ОСОБА_8 після вчинення хуліганських дій був доставлений у відділення поліції, де погрожував працівнику поліції.

З протоколу огляду DVD-R-диску від 01.02.2021 вбачається, що під час розмови ОСОБА_8 з працівником поліції ОСОБА_10 на запитання обвинуваченого поліцейський відповів, що ОСОБА_8 затриманий о 5,40 год на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, а саме за ст. 185 КУпАП. Крім цього із зафіксованої розмови вбачається, що ОСОБА_18 було доставлено у відділ поліції з с. Ялинці та до затримання він провів кілька годин у відділі поліції. При цьому, складанню протоколів про адміністративне правопорушення передували події, які стали підставою для затримання ОСОБА_8 , що не спростовується стороною захисту.

Не заперечує і обвинувачений, що всі події відбувалися в нічний час.

Час затримання ОСОБА_8 відповідає копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 293725 від 01.11.2020.

Про те, що ОСОБА_8 був затриманий 01.11.2020 в нічний час вказує і свідок ОСОБА_11 , якій ОСОБА_8 зателефонував та вона приїхала у відділ поліції десь о 6 чи 7 годині ранку.

До того ж, сам обвинувачений, хоча і зазначає про недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, але не заперечує саму подію та обставини, зокрема того, що він дійсно висловлювався в бік поліцейського, але суду зазначив, що на такі дії його спровокував поліцейський та стверджував, що він не мав наміру втілювати ці погрози в життя.

Щодо показань свідка ОСОБА_11 , необхідно зазначити, що свідок в судовому засіданні вказувала про наявність конфлікту між її братом та потерпілим ОСОБА_10 у відділі поліції. Не заперечувала вона, що ОСОБА_8 дійсно висловлювався в бік потерпілого, проте вона не пам`ятає, щоб обвинувачений погрожував йому. Також стверджувала, що на такі дії ОСОБА_8 спровокував потерпілий.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 є рідною сестрою обвинуваченого, а тому з метою допомогти ОСОБА_8 уникнути покарання, могла надавати показання на його користь. Суд вважає, що надані показання свідком не відповідають матеріалам провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що з матеріалів провадження вбачається, що свідок прибула у відділення поліції в ранковий час 01.11.2020, тобто після затримання ОСОБА_8 та відповідно могла і не бути безпосереднім свідком висловлення обвинуваченим погроз працівнику правоохоронного органу. Разом з цим, вона не заперечила конфліктної ситуації між потерпілим та обвинуваченим на час, коли вона прибула у відділ поліції.

Тобто, свідок ОСОБА_11 фактично не спростувала встановлених судом обставин щодо висловлення ОСОБА_8 працівнику поліції погроз.

За таких підстав вина ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується дослідженими доказами в їх сукупності.

З огляду на вказане, висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України, за обставин викладених у вироку, є правильним.

Отже, вина ОСОБА_8 за обставин, встановлених судом за ч.1 ст. 296 та ч.1 ст. 345 КК України, є доведеною, ґрунтується на належних та допустимих доказах, а показання обвинуваченого необхідно оцінювати як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене.

Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вимоги, передбачені ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень відповідно до ст.12 КК України, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, зокрема і за злочини проти життя і здоров`я іншої особи та щодо працівника правоохоронного органу, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, те, що кримінальні правопорушення вчинені в стані алкогольного сп`яніння.

Також, колегія суддів враховує систематичність вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та зухвалість його протиправних дій під час вчинення кримінальних правопорушень, те, що він неодноразово судимий за вчинення умисних кримінальних правопорушень, зокрема і проти здоров`я іншої особи, за попереднім вироком засуджений за вчинення погроз працівнику поліції, що вказує на схильність обвинуваченого до вчинення суспільно небезпечних кримінальних правопорушень. Тому суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання з відбуванням в умовах ізоляції від суспільства.

Таким чином, призначене ОСОБА_8 покарання в повній мірі відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на викладене вище підстав, передбачених ст.409 КПК України, для зміни чи скасування ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_8 , колегія суддів не вбачає.

До того ж, зазначаючи у своїх апеляційних скаргах про призначення нового розгляду в суді першої інстанції ні захисник, ні обвинувачений не вказують підстав, передбачених ст.ст. 412, 415 КПК України, а колегією суддів підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції не встановлено.

Тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк, з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4