Рішення

від 12.11.2024 по справі 132/3448/18

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/3448/18

Провадження № 2/132/11/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" листопада 2024 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

за участю секретаря Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Калинівка Вінницької області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області про визнання заповіту недійсним, встановлення юридичного факту та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 до Калинівського районного суду Вінницької області звернулася позивач ОСОБА_1 із вказаним позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить: встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 03.05.2017, зареєстрований в реєстрі за № 60; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:101:0252 в розмірі 0,06 га, що розташована по проїзду АДРЕСА_2 . Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування цих вимог зазначила, що вона є спадкоємицею за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як племінниця спадкодавця та спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а рідній сестрі ОСОБА_3 , якби вона була живою на час відкриття спадщини.

Її дядько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на спадкове майно, зокрема, на: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за кадастровим номером 0510100000:02:101:0252 в розмірі 0,06 га, що розташована по проїзду АДРЕСА_2 . Спадщину після смерті дядька вона фактично прийняла у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України, подавши приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Згідно заповіту, посвідченого 03.05.2017 секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 60, ОСОБА_3 , заповів ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він матиме право за законом. В зв`язку з тремором правої руки заповідача (заповідач не міг сам підписати) заповіт підписаний ОСОБА_6 у присутності двох свідків, до підписання зачитаний у голос за дорученням ОСОБА_3 запрошеними свідками- ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . За даними Глинської сільської ради заповіт на день смерті заповідача ОСОБА_3 не змінено, не відмінено і не скасовано.

Як слідує із матеріалів спадкової справи № 31/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В., ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України у строки встановлені ст. 1270 ЦК України, подавши уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. було направлено запит приватному нотаріусу Калинівського РНО Варламову О.В. про передачу спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , котрий на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , для вирішення питання по суті. Приватний нотаріус Варламов О.В. у відповідь на запит зазначив, що 11.04.2018 приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В. було відкрито спадкову справу №31/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . За інформацією з довідки, виданої виконкомом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 11.03.2018 за № 268, останнім постійним місцем проживання померлого ОСОБА_3 , є будинок під АДРЕСА_4 . Відповідно до п.2.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом, нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцем знаходження цієї спадкової справи. В зв`язку з вищевикладеним у приватного нотаріуса, в провадженні якого знаходиться вищевказана спадкова справа, немає законних підстав для її передачі «по територіальності».

В подальшому постановою приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу Варламова О.В. від 24.10.2018 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 з тієї підстави, що подані документи не дають можливості встановити факт її родинних стосунків з померлим ОСОБА_3 , оскільки не надано свідоцтва про народження спадкодавця яким би підтверджувався той факт, що у померлого ОСОБА_3 , та у померлої матері заявниці- ОСОБА_4 , були спільні батьки. За вказаних підстав та з метою оформлення спадщини після смерті дядька просить встановити зазначений факт.

Просить визнати даний заповіт недійсним з тієї підстави, що заповіт складений особою, яка не мала на це права, тобто поза межами нотаріального округу. Крім того, заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та змісту, а також волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Серед іншого зазначає, що заповіт, є нікчемним, якщо не підписаний заповідачем власноруч за відсутності поважних причин для підписання іншою особою. Проте, нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків, тому просить визнати заповіт недійсним та визнати за нею право власності на спадкове майно.

Відповідач виконавчий комітет Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області в особі голови с. Глинськ - Янківського В.Р. скористався своїм правом на відзив та 31.10.2018 звернувся до суду із відзивом в якому виклав свої заперечення проти позову та просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав, наведених у відзиві.

Відповідач виконавчий комітет Калинівської міської ради Вінницької області в особі свого представника ОСОБА_9 також скористався своїм правом на відзив та 22.06.2021 подав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги ОСОБА_1 визнає частково, а саме щодо вимоги про встановлення факту родинних відносин покладається на думку суду, позовну вимогу про визнання заповіту недійсним визнає з підстав нікчемності заповіту, щодо позовної вимоги про визнання права власності на спадкове майно заперечує, з тієї підстави, що об`єкти нерухомого спадкового майна на території Калинівського району не перебувають, Калинівська міська рада не є належним відповідачем у цій вимозі.

Відповідач ОСОБА_2 також скористався своїм правом на відзив в якому виклав свої заперечення проти позову ОСОБА_1 згідно якого просить в задоволенні позову відмовити, з підстав зазначених у відзиві.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 - адвокати Чуприна О.М., Дудчик М.У., Касьянов М.М., кожен зокрема, позовні вимоги підтримали. Крім того, зазначили, що оспорюваний правочин є нікчемним. З урахуванням того, що нікчемний правочин не породжує юридичних наслідків просять визнати заповіт недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 , а також його представники - адвокати Копчинський В.І. та Якименко О.О., кожен зокрема, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Уповноважений представник відповідача виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області - Трохименко М.В. надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що приблизно у 2008 році він познайомився з покійним ОСОБА_3 у якого деякий час проживав в м. Вінниці. Коли у 2014 році ОСОБА_3 захворів, то попросив у нього допомоги в лікуванні. Приблизно у 2016 році ОСОБА_3 попросив його, щоб він його забрав до себе в с. Глинськ Калинівського району, що він і зробив. В 2015 році, коли у ОСОБА_3 виявили онкологічне захворювання, то він постійно возив його в лікарню м. Вінниці, де він лікувався стаціонарно та проходив різні обстеження, а потім знову забирав його в село Глинськ, також купував йому дорого вартісні ліки. Починаючи з 2017 року ОСОБА_3 постійно проживав у нього вдома і лише час від часу вони їздили в м. Вінницю, де сплачували комунальні платежі за його квартиру. ОСОБА_3 говорив йому, що у нього є племінниця, але з нею давно не спілкується, де вона проживає не знає. Він був єдиний з ким він спілкувався, хто допомагав йому в лікуванні, турбувався про нього. Також ОСОБА_3 говорив, що все своє майно заповість йому, так як родичі про нього забули. Навесні 2017 стан здоров`я ОСОБА_3 різко погіршився, він почував себе дуже погано, тому виразив волю скласти заповіт. 3 травня 2017 року він привіз до себе додому секретаря Глинської сільської ради з якою ОСОБА_3 наодинці спілкувався. Потім за бажанням ОСОБА_3 він привіз свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 . В той же день було складено заповіт, однак секретар сільської ради не повідомляла на кого саме було складено заповіт. Він також не був впевнений, що заповіт буде складено саме на нього. При складанні та посвідченні заповіту він присутній не був. Заповіт складався в приміщенні сільської ради уповноваженою на те особою і у формі, передбаченій законодавством, а посвідчувався у нього вдома в с. Глинськ, оскільки у ОСОБА_3 був поганий стан здоров`я. Також зазначив, що крім того, що ОСОБА_3 мав хворобливий стан здоров`я у нього також не працювала права рука. Після складання заповіту ОСОБА_3 до дня смерті проживав в с. Глинськ у його будинку. Коли ОСОБА_3 помер, то він провів його поховання, а також робив поминальні обіди. Вважає, що заповіт був складений та посвідчений у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників справи та показання свідків, оцінивши кожен з наявних у матеріалах справи доказ на предмет належності, допустимості та достовірності, а усі докази разом на предмет їх достатності в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до такого висновку.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 05.04.2018 виконкомом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Глинськ Калинівського району Вінницької області помер ОСОБА_3 , про що виконкомом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 05.04.2018 складено відповідний актовий запис за № 4.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 132053228 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,06 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення для індивідуального садівництва, кадастровий номер земельної ділянки:0510100000:02:101:0252.

Згідно заповіту, посвідченого 03.05.2017 секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 60, ОСОБА_3 , заповів ОСОБА_2 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті, і на що він матиме право за законом. За даними Глинської сільської ради заповіт на день смерті заповідача ОСОБА_3 не змінено, не відмінено і не скасовано. У зв`язку з тремором правої руки (заповідач не може сам підписати) заповідача за його бажанням на його особисте прохання та за його дорученням, у його та секретаря виконавчого комітету Глинської сільської ради Свиридюк Людмили Іванівни, присутності, текс заповіту до його підписання зачитаний уголос запрошеними ним свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . У зв`язку з тим, що у ОСОБА_3 тремор правої руки і не може підписати заповіт власноручно, на його особисте прохання та в його присутності текст заповіту підписала гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як слідує із матеріалів спадкової справи № 31/2018 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , заведеної приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В., ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України у строки встановлені ст. 1270 ЦК України, подавши уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Крім того, ОСОБА_1 13.09.20187 звернулась до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. із заявою про прийняття спадщини після смерті дядька. Відтак подала приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України.

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. було направлено запит приватному нотаріусу Калинівського РНО Варламову О.В. про передачу спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , котрий на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , для вирішення питання по суті. Приватний нотаріус Варламов О.В. у відповідь на запит зазначив, що 11.04.2018 приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу Варламовим О.В. було відкрито спадкову справу №31/2018 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . За інформацією з довідки, виданої виконкомом Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 11.03.2018 за № 268, останнім постійним місцем проживання померлого ОСОБА_3 , є будинок під АДРЕСА_4 . Відповідно до п.2.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом, нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцем знаходження цієї спадкової справи. В зв`язку з вищевикладеним у приватного нотаріуса, в провадженні якого знаходиться вищевказана спадкова справа, немає законних підстав для її передачі «по територіальності».

За таких обставин 22.10.2018 ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею за правом представлення після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як племінниця спадкодавця та спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а рідній сестрі ОСОБА_3 , якби вона була живою на час відкриття спадщини, звернулася із відповідною заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу Варламова О.В.

Постановою приватного нотаріуса Калинівського районного нотаріального округу Варламова О.В. від 24.10.2018 про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 з тієї підстави, що подані нею документи не дають можливості встановити факт її родинних стосунків з померлим ОСОБА_3 , оскільки не надано свідоцтва про народження спадкодавця яким би підтверджувався той факт, що у померлого ОСОБА_3 , та у померлої матері заявниці - ОСОБА_4 , були спільні батьки.

Так, відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 народилася ОСОБА_11 . Її батьками є: ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого 30.03.2017 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_13 та ОСОБА_11 30.03.2017 зареєстрували шлюб про що 30.03.2017 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області складено відповідний актовий запис № 541. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_14 ».

Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_4 ОСОБА_4 (мати ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Ленінабад Таджицької РСР, її батьками значаться: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 02.01.2018 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану.

ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданого 19.11.2002 міським відділом реєстрації актів цивільного стану управління юстиції Вінницької області.

Свідоцтво про народження ОСОБА_3 у ОСОБА_1 відсутнє.

Як слідує із відповіді на запит Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану № 6274-16.3-34 від 28.07.2018 відповідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян та до актового запису про смерть, ОСОБА_3 народився в Республіці Таджикистан, м. Ленінабад. Отже, Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області даною інформацією не володіє.

Я убачається із копій автобіографії ОСОБА_3 наданої Вінницьким коледжем будівництва і архітектури ОСОБА_3 у своїй автобіографії зазначає, що «…..його батько - ОСОБА_15 ….., крім мене, батька і матері, до складу нашої сім`ї входить ще старша сестра Леся…»,

Крім того, Вінницьким коледжем будівництва і архітектури надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , засвідчену старшим нотаріусом Вінницької нотаріальної контори Папернік Ф.Є. 09.06.1949, про що в реєстрі зроблено запис № 13910. Із зазначеної копії свідоцтва про народження ТА № НОМЕР_6 убачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ленінабад Таджицької РСР. Його батьками значаться ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Спірні правовідносини стосуються захисту прав позивача на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та було заповіщене відповідачу ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1223 ЦК України уразі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (частина перша статті 1262 ЦК України).

Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1266 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Аналіз положень глави 86 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини) (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року в справі № 643/14592/18).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановивши, що позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавцем, надавши належну правову оцінку поданим стороною позивача доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення такого юридичного факту.

Щодо заяви ОСОБА_3 від 14.10.1999 про видачу паспорта (форма 1) на яку сторона позивача посилалась як на доказ, що підтверджує факт родинних відносин, а сторона відповідача ОСОБА_2 спростовувала факт зазначений у заяві щодо батьків ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 26.09.2019 клопотання представника відповідача-адвоката Копчинського В.І. задоволено. Повторно призначено у цивільній справі № 132/3448/18 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконано в заяві ОСОБА_3 від 14.10.1999 про видачу паспорта (форма 1) записи в графі 5 та в графах 1-4,6-однією особою чи різними особами (одним почерком чи різними)? Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експертам Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Згідно висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 341 від 12.12.2019 досліджувані рукописні тексти в графах «1-4», «6», а саме рукописні тексти в графі «1»-« ОСОБА_3 », в графі «2»-« ІНФОРМАЦІЯ_11 », в графі «3»-«м. Ленінабад Таджицька РСР», в графі «5», а саме: «не одружений батько - ОСОБА_15 мати - ОСОБА_16 » в наданій заяві ОСОБА_3 від 14.10.1999 року про видачу паспорта (форма 1) виконані різними особами.

При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що зазначений допис міг бути вчинений за вказівкою самого ОСОБА_3 іншою особою, бо лише йому були відомі такі відомості.

Твердження сторони відповідача ОСОБА_2 , що зазначена заява сфальсифікована за участю сторони позивача в особі адвоката Дудчика М.М. не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не доведено, що зазначений доказ отримано з порушенням установленого порядку.

З огляду на викладене суд визнає заяву ОСОБА_3 про видачу паспорта належним доказом, оскільки вона містить ту інформацію, яку можна встановити за допомогою доказу, і перевірити, чи входить вона до предмета доказування.

Щодо позовної вимоги про визнання заповіту недійсним, суд зазначає таке.

Сторона позивача просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , посвідчений секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області 03.05.2017, зареєстрований в реєстрі за № 60, з підстав порушення вимог щодо його форми та посвідчення, відсутності у особи, яка посвідчувала заповіт, на це повноважень (межі нотаріального округу) із застосуванням наслідків його нікчемності. Та з підстав не відповідності волі ОСОБА_3 щодо волевиявлення.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1233 Цивільного кодексу України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України, якою чітко регламентовано, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем; якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу; заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу; заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1251 ЦК України встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу (частина 8 статті 1252 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Суд вважає, що заповіт, складений 03.05.2017 на ім`я ОСОБА_2 за формою відповідає вимогам статті 1247 ЦК України та посвідчений уповноваженою на це особою. А тому підстав для визнання його нікчемним у суду немає.

При цьому суд відхиляє доводи сторони позивача з приводу невідповідності вимогам ст. 1247 ЦК України щодо місця, часу та підписання заповіту з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні проект указаного заповіту складено 03.05.2017 о 09:50 год за допомогою технічних засобів у приміщенні Глинської сільської ради, яке є робочим місцем секретаря Глинської сільської ради Свиридюк Л.І., а складений заповіт, прочитано уголос та підписано ОСОБА_6 у при сутності двох свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за участю заповідача ОСОБА_3 та за його проханням в будинку ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 , у якому без реєстрації проживав заповідач ОСОБА_3 , у зв`язку зі станом здоров`я заповідача (тремор правої руки). Зміст статтей 207, 1233, 1234, 1241, 1253, 1254, 1307 ЦК України заповідачу роз`Йяснено.

Суд звертає увагу на ту обставину, що саме на момент посвідчення спірного заповіту від 03.05.2017, зареєстрованого в реєстрі за № 60 секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області ОСОБА_5 (в Реєстрі нотаріальних дій виконавчого комітету Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області за 2017 рік 06-03 зроблено відповідний запис) заповідач окрім ряду захворювань мав онкологічне захворювання, яке було виявлене у нього у 2015 році, що підтверджується доданими до матеріалів справи стороною відповідача доказами (а.с. 104-118 т.1). Хворобливий стан, тремор рук та неможливість підпису та прочитання заповіту заповідачем ОСОБА_3 саме в момент його посвідчення знайшли своє підтвердження у показаннях свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які підтвердили той факт, що ОСОБА_3 мав хворобливий стан здоров`я, у нього тремтіли руки і він не міг розписатися в зв`язку з чим на його прохання текст заповіту до його підписання був прочитаний вголос, а потім на особисте прохання ОСОБА_3 заповіт був підписаний ОСОБА_6 .

Показання свідка сторони позивача, а саме сімейного лікаря ОСОБА_17 , суд до уваги не приймає, оскільки останній не знав про наявність онкологічного захворювання у ОСОБА_3 та можливих його наслідків саме на момент посвідчення заповіту. Його показання загалом стосувались періоду часу до виявлення онкологічного захворювання у ОСОБА_3 та у період часу після посвідчення спірного заповіту.

Також суд критично оцінює показання свідків в судовому засіданні ОСОБА_18 (голова мікрорайону «Корея» м. Вінниця) про те, що при зустрічі у 2018 році з ОСОБА_3 «останній розмовляв адекватно, тремора рук не було, виглядав гарно» та ОСОБА_19 (сусідка ОСОБА_3 ) про те, що «руки у ОСОБА_3 не тремтіли, значного погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 вона не помічала», оскільки такі пояснення спростовуються як медичною документацією, яка наявна в матеріалах справи та свідчить про хворобливий стан здоров`я ОСОБА_3 , як в період до складення заповіту, так і на момент його посвідчення, а також поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_20 (сімейний лікар с. Глинськ) про те, що коли він в лютому 2018 на прохання ОСОБА_2 у будинку останнього в с. Глинськ обстежував хворого ОСОБА_3 , то було видно, що ОСОБА_3 важкохворий (онко патологія), був блідий, їсти нічого не міг та скаржився на болі в животі.

Суд також не приймає до уваги посилання сторони позивача на ту обставину, що ОСОБА_3 13.03.2018 замовив довідку у голови комітету мікрорайону «Корея» ОСОБА_18 , особисто її отримав та власноручно поставив підпис у журналі видачі довідок. Теж саме стосується і заяви ОСОБА_3 від 27.02.2018 про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), адресованої ФОП ОСОБА_21 та підписаної власноручно ОСОБА_3 . Дані заяви були підписані заповідачем значно пізніше, а не в момент посвідчення спірного заповіту.

Як вбачається з викладеного, що підтверджено доказами, спірний заповіт, відповідає вимогам закону щодо його форми та змісту, а саме: заповіт складений у письмовій формі, підписаний ОСОБА_6 у присутності двох свідків, до підписання зачитаний у голос за дорученням ОСОБА_3 запрошеними свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений відповідальною посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем сільської ради, яка уповноважена на вчинення нотаріальних дій, що не дає підстав зробити висновок про його нікчемність.

Щодо тверджень позивача, що у заповіті не вірно зазначено час та місце його складення, а також складення заповіту не уповноваженою на те особою, то дані факти також не є підставою для визнання заповіту нікчемним, оскільки текст спірного заповіту виготовлений секретарем сільської ради у приміщенні самої сільської ради, на робочому місці секретаря, після того, як вона з`ясувала волевиявлення заповідача, підготувала проект документу, підписала його за місцем перебування заповідача та посвідчивши внесла у відповідний реєстр у приміщенні самої сільської ради. Дані факти також не впливають на дійсність волевиявлення заповідача щодо розпорядження належним йому на праві власності майном.

Щодо меж нотаріального округу, на які посилається сторона відповідача, суд зазначає таке. Встановлена частиною третьою статті 1247 ЦК України вимога щодо посвідчення заповіту нотаріусом узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» щодо віднесення посвідчення правочинів (договорів, заповітів, довіреностей) до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси. Згідно зі статтею 13-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом. Разом із цим наведені правові норми містять вимоги до місця вчинення нотаріальної дії, але не встановлюють наслідків порушення цих вимог у вигляді позбавлення чинності заповіту шляхом його нікчемності. Якщо нотаріус посвідчив заповіт особи не в межах свого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не може бути підставою для його нікчемності з огляду на вичерпний характер підстав нікчемності, що міститься у частині першій статті 1257 ЦК України.

Щодо місця складення заповіту, суд зважає на таке. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органів місцевого самоврядування, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 55, 60, 65, 66, 71 - 73, 85 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, у приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у приміщенні органу місцевого самоврядування, у приміщенні дипломатичного представництва або консульської установи. В окремих випадках, якщо особа не може з`явитися в зазначене приміщення, а також якщо того вимагають особливості вчинюваної нотаріальної дії, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза зазначеними приміщеннями (стаття 41 Закону України «Про нотаріат»).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: місце нотаріального посвідчення та місце вчинення правочину є сутнісно різноплановими категоріями, що виконують різне змістовне навантаження в правовому регулюванні. Перша встановлена для нотаріусів на рівні імперативної публічно-правової норми. У свою чергу, друга закріплена на рівні диспозитивної, яку має можливість змінювати сторона (сторони) правочину; правила визначення місця вчинення правочину передбачені статтею 211 є диспозитивними. Місце вчинення правочину встановлюється, за загальним правилом, у правочині стороною (сторонами), і тільки за умови відсутності такої вказівки для його визначення застосовуються положення ЦК України. При цьому воно пов`язується з місцем: вираження волі сторони одностороннього правочину; проживання фізичної або місцезнаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір; з огляду на те, що законодавець у диспозитивному порядку урегулював місце вчинення правочину, у цивільному законодавстві йому відводиться незначна роль. Наприклад, порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, в якій видана довіреність (стаття 34 Закону України «Про міжнародне приватне право»); у деяких випадках законодавством вимагається вказівка місця вчинення правочину, зокрема, у заповіті повинно містися місце його складення; при викладенні частини першої статті 1247 ЦК України «місце складення» використано поряд із «письмовою формою». У доктрині та судовій практиці під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторони (сторін) та/або його фіксація. Проте розуміння «місця складення заповіту» як певного місця де здійснюється вираження волі спадкодавця, не дозволяє кваліфікувати вказівку на місце як елемент письмової форми; під змістом правочину у доктрині та судовій практиці розуміється сукупність умов, викладених у ньому. Аналіз положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати, що зміст заповіту складає розпорядження заповідача відносно належних йому прав та обов`язків. Тобто розпорядження, як правило, про призначення спадкоємців та розподіл між ними належних спадкодавцю прав та обов`язків. Натомість «місце складення заповіту» сутністно відмінна від розпоряджень спадкодавця, спрямованих на визначення юридичної долі його прав та обов`язків. «Місце складення заповіту» не належить до форми та змісту заповіту, а по своїй суті є реквізитом заповіту. Відсутність у заповіті вказівки на місце його складення не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність).

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що "нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: "визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.05.2018 року в справі № 756/14304/15-ц (провадження № 61-11896св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1257 ЦК України та вказано, що "для дійсності заповіту волевиявлення заповідача має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених ЦК України".

Водночас, у справах щодо визнання заповіту нікчемним Верховний суд пояснив, що наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності правочину, якщо заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт відповідав волі заповідача, власноруч підписаний заповідачем, має письмову форму, посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (постанова від 20.05.2019 у справі № 522/904/16-ц, постанова від 03.07.2019 у справі № 725/2412/15-ц).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що підстави для визнання заповіту нікчемним відсутні. Однак, звертає увагу позивача, що такий спосіб захисту є неефективним способом захисту прав та інтересів, на що і звертає увагу Верховний суд.

При цьому питання визнання заповіту недійсним як оспорюваного з тих мотивів, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України), судом не розглядалося і не вирішувалося, оскільки при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України). Позов ОСОБА_1 не заявлено з підстав того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_3 на момент складання і посвідчення заповіту від 03.05.2017 не було вільним і не відповідало його волі, що в силу частини другої статті 1257 ЦК України виключає задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним та похідної вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що приватний нотаріус Калинівського районного нотаріального округу Вінницької області Варламов О.В. прийняв заповіт ОСОБА_3 , не вважав його нікчемним та його дії не визнано протиправними.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що питання підтвердження повноважень секретаря Глинської сільської ради на вчинення нотаріальних дій, зокрема посвідчення оспорюваного заповіту, впродовж розгляду справи не піднімалося та судом не досліджувалося. Посилання на відсутність доказів про повноваження секретаря сільської ради виникло у сторони позивача під час судових дебатів. Однією з підстав визнання заповіту недійсним були межі нотаріального округу. Тобто у учасників судового процесу не виникало сумніву щодо права секретаря сільської ради на посвідчення оспорюваного заповіту.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/7921/21 зазначає, що: 1) свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання; 2) на рівні Конституції України та закону не передбачено можливості Міністерства юстиції України можливості регулювати вимоги щодо форми і порядку посвідчення заповіту; 3) законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Врахувавши вищевикладене, суд стягує в рівних частках з відповідачів ОСОБА_2 та виконавчого комітету Калинівської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за позовну вимогу про встановлення юридичного факту в розмірі 704,80 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині суд вважає необхідним з урахуванням прийнятого по справі рішення залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Питання судових витрат на професійну правничу допомогу суд не вирішував за відсутності доказів, що підтверджують розмір понесених сторонами судових витрат. Сторонами, до закінчення судових дебатів у справі, не подано заяв про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 264, 1233, 1247, 1251, 1252, 1257 ЦК України, ст.ст.76, 81, 89, 109, 133, 141, 246, 259, 263, 268, 315, 354, 430 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити юридичний факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

В решті позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору в іншій частині залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Повний текст судового рішення складено 21.11.2024.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ І.В. Павленко