Постанова

від 12.11.2024 по справі 500/3199/16-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4/24

Справа № 500/3199/16-ц

Головуючий у першій інстанції Бурнусус О.О.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Вадовської Л.М.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

апелянта ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Мітюченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко Світлана Михайлівна, про визнання заповіту недійсним,

встановив:

10.06.2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: державний нотаріус Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М., про визнання недійсним заповіту, складеного від імені ОСОБА_4 16.05.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 3-638.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були: дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_2 та донька ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 фактично вступила у спадщину, шляхом спільного проживання зі спадкодавцем, а ОСОБА_2 - шляхом звернення до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Письмом державного нотаріуса Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області від 19.04.2016 року ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із тим, що ОСОБА_4 залишив заповіт на все своє майно відповідачці ОСОБА_1 , про існування якого позивачам не було відомо. Зазначений заповіт позивачі вважали недійсним, оскільки згідно витягу з карти стаціонарного хворого ОСОБА_4 на протязі 15 років страждав на атеросклероз сосудів головного мозку, хворобу Паркінсона, судинну енцефалоптію 3 ст., нечіткий психопатологічний синдром. Внаслідок цих захворювань у ОСОБА_4 були часті зорові галюцинації і порушена пам`ять, а тому він був дезорієнтований в часі, не розумів що відбувається. Враховуючи захворювання на які страждав померлий, позивачі вважали, що при складенні заповіту ОСОБА_4 не в повній мірі усвідомлював свої дії та не міг керувати ними, у зв`язку з чим заповіт може бути визнаний судом недійсним, що і спонукало позивачів звернутись до суду з даним позовом.

В ході розгляду справи, ухвалою суду першої інстанції від 24.05.2017року у справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза (т.1, а.с.149).

За змістом висновку експерта бюро судово-медичних експертиз від 21.12.2017 року за № 164, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя і безпосередньо на момент укладення оспорюваного заповіту, а саме на 16.05.2012 року страждав на наступні захворювання - Цереброваскулярною хворобою, атеросклерозом судин головного мозку, хворобою Паркінсона, тремтливо ригідною формою 5 ст. за класифікацією ОСОБА_5 і Ярі, судинною енцефалопатією 3 ст., судинною деменцією, вираженим психоорганічним синдромом. ОСОБА_4 страждав вказаними захворюваннями з 2000 року. До 2009 року обслуговував себе самостійно, а з 2011 року повністю втратив здатність до самообслуговування. На момент складання заповіту 16.05.2012 року у ОСОБА_4 відзначалося порушення психічних функцій у вигляді розладу самосвідомості, розладу мислення, вираженого зниження пам`яті, розладів у емоційній і вольовій сфері. Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням захворювань, на які він страждав на момент вчинення заповіту, а саме 16.05.2012 року за своїм психічним станом не міг віддавати звіт у своїх діях, вчинках, усвідомлювати їх і керувати ними (т.1, а.с.164-178).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2018 року позовна вимога ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , була задоволена.

Визнано недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 16.05.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 3-638.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , судовий збір у розмір 551,21 грн. (т.1, а.с.221-226).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2018 року, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.3-6).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка також є правонаступником ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.2, а.с.52-55).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.02.2020 року в якості правонаступника позивача ОСОБА_2 було залучено її правонаступника ОСОБА_3 (т.2, а.с.157-159).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.12.2020 року у справі було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу (т.3, а.с.18-21).

У зв`язку зі звільненням головуючого у справі судді Ващенко Л.Г. у відставку з посади судді, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 1612/0/15-21 від 20.07.2021 року, з урахуванням службової записки у даній справі про заміну судді-доповідача, на підставі п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року (із змінами та доповненнями), протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021 року головуючий суддя у справі Ващенко Л.Г. замінена на суддю ОСОБА_6 , судді: Колесніков Г.Я., Сєвєрова Є.С. не змінювались (т.3, а.с.27-28).

17.01.2023 року без виконання повторної посмертної судово-психіатричної експертизи справу було повернуто до суду апеляційної інстанції (т.3, а.с.32).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 року судді Колесніков Г.Я., Сєвєрова Є.С. були замінені на суддів: Гірняк Л.А. і Комлеву О.С. (т.3,а.с.35-36).

В подальшому протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 року судді ОСОБА_7 і ОСОБА_8 були замінені на суддів Громіка Р.Д. а Драгомерецького М.М. (т.3, а.с.52).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2023 року суддя Драгомерецький М.М. був замінений на суддю ОСОБА_9 (т.3, а.с.64).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31.05.2023 року у справі знову було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу (т.3, а.с.80-83).

02.09.2024 року дана цивільна справа знову надійшла до суду без виконання судової посмертно-психіатричної експертизи з тих підстав, що за її проведення не було здійснено оплату (т.3, а.с.102).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 року судді Громік Р.Д., Дришлюк А.І. замінені на постійно діючий склад колегії суддів: Вадовську Л.М. і Комлеву О.С. (т.3, а.с.104).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи містять безспірні докази того, що позовні вимоги є обґрунтованими і підставними, а тому підлягають задоволенню, а заповіт, складений від імені ОСОБА_4 16.05.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області Черненко С.М., зареєстрований в реєстрі за № 3-638, підлягає визнанню недійсним.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.01.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до ст.1220 ЦК України після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якої входить 1/2 частина квартири АДРЕСА_2 .

За змістом вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

В свою чергу, відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Так, відповідно до спірного заповіту від 16.05.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Одеської області, зареєстрованого за № 3-638, ОСОБА_4 усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом він матиме право, заповів своїй доньці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідачці по даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги позивачів у справі, які є відповідно дружиною заповідача ОСОБА_10 і його другою донькою, суд першої інстанції взяв до уваги не лише показання свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які однозначно дали показання, що останні 5 років до смерті спадкодавець ОСОБА_4 сильно хворів і не впізнавав своїх сусідів, не розумів значення своїх дій і не керував ними.

З метою перевірки вищевказаних свідчень та визначення психічного стану заповідача на момент складання заповіту від 16.05.2012 року за заявою представника позивачів ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2017 року і справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза (т.1, а.с.149).

Згідно висновку експерта бюро судово-медичних експертиз від 21.12.2017 року за № 164, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя і безпосередньо на момент укладення оспорюваного заповіту, а саме на 16.05.2012 року страждав на наступні захворювання - Цереброваскулярною хворобою, атеросклерозом судин головного мозку, хворобою Паркінсона, тремтливо ригідною формою 5 ст. за класифікацією ОСОБА_5 і Ярі, судинною енцефалопатією 3 ст., судинною деменцією, вираженим психоорганічним синдромом. ОСОБА_4 страждав вказаними захворюваннями з 2000 року. До 2009 року обслуговував себе самостійно, а з 2011 року повністю втратив здатність до самообслуговування. На момент складання заповіту 16.05.2012 року у ОСОБА_4 відзначалося порушення психічних функцій у вигляді розладу самосвідомості, розладу мислення, вираженого зниження пам`яті, розладів у емоційній і вольовій сфері. Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням захворювань, на які він страждав на момент вчинення заповіту, а саме 16.05.2012 року за своїм психічним станом не міг віддавати звіт у своїх діях, вчинках, усвідомлювати їх і керувати ними (т.1, а.с.164-178).

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи покази свідків, допитаних в судовому засіданні, висновок судово-психіатричного експерта щодо психічного стану заповідача на час складання заповіту від16.05.2012року, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність визнання цього заповіту недійсним.

Крім того, як було вказано вище, ухвалою суду апеляційної інстанції від 18.12.2020 року у справі було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу, однак яка не була проведена по незалежним від заявника, суду і експертів причинам (т.3, а.с.20-21, 32, 33).

У зв`язку з цим і за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Чепеля О.І. ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.05.2023 року у справі знову було призначено повторну посмертну судово-психіатричну експертизу (т.3, а.с.82-83).

Однак, остання також не була проведена по причині несплати витрат на її проведення, про що відповідачка і заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 - особа? яка мала сплатити за експертизу, була належним чином повідомлена через свого представника адвоката Чепеля О.І. (т.3, а.с.99, 101, 102).

Клопотання відповідачки і заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 , заявлене нею 12.11.2024 року в судовому засіданні про призначення у справі нової судової посмертної експертизи було залишено без задоволення (т.3, а.с.128).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог у ухваленого рішення суду, а також доводів своєї апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, оскільки рішення ухвалене у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через перебування судді Комлевої О.С. на лікарняному, повне судове рішення складено 25.11.2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.М. Вадовська

О.С. Комлева