Ухвала

від 26.11.2024 по справі 200/8030/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

26 листопада 2024 року Справа №200/8030/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 200/8030/24 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

до 1) ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ),

ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ),

3) Військової частини НОМЕР_4 (адреса: АДРЕСА_4 )

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів на відшкодування шкоди, заподіяної прийнятими протиправними рішеннями і бездіяльністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_4 , в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в частині забезпечення організації проведення перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації;

-визнати протиправним і скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 09.08.2024, в частині призову на військову службу під час мобілізації громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024, про зарахування громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на відповідну посаду;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) виключити солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

-стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) солідарно 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) гривен на відшкодування (моральної та матеріальної) шкоди, заподіяної прийнятими протиправними рішеннями і бездіяльністю.

Ухвалою суду від 21 листопада 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/8030/24. Зазначеною ухвалою розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Крім того, вказаною ухвалою відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Військової частини НОМЕР_6 , Міністерства оборони України та Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектновишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ».

Ухвалою від 21 листопада 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі. Витребувано докази у ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_4 , Міністерства оборони України.

25 листопада 2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову в адміністративній справі № 200/8030/24, в якій позивач просить:

- в порядку забезпечення адміністративного позову зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 237 від 10.08.2024 в частині переміщення солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №200/8030/24;

- в порядку забезпечення адміністративного позову заборонити органам та посадовим особам Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/8030/24.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що предметом позову у справі, окрім іншого, є вимога ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 237 від 10.08.2024, про зарахування громадянина України ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на відповідну посаду та вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_4 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 . Реалізація прийнятого командиром військової частини НОМЕР_4 наказу (по стройовій частині) № 237 від 10.08.2024, про зарахування громадянина України ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на відповідну посаду, безумовно стосуються громадянина ОСОБА_1 і у випадку його подальшого переміщення до іншої військової частини, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. Тому позивач просить забезпечити позов шляхом зупинення дії вищезазначеного наказу суб`єкта владних повноважень до набрання законної сили судовим рішенням у цій адміністративній справі № 200/8030/24. Вчинення відповідачем-3 дій спрямованих на переміщення позивача до вирішення даної адміністративної справи в будь-якому випадку ускладнить та унеможливить виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення. Позивач зазначає, що у випадку переміщення ОСОБА_1 до іншої військової частини, видання відносно нього нових наказів по особовому складу, безумовно змінить як предмет позовних вимог так і суб`єктів владних повноважень (сторін у справі), тому спосіб забезпечення позову в частині заборони органам та посадовим особам відповідача-3 здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/8030/24 є цілком виправданим і необхідним. Захід забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення даного позову. Крім того, запропонований захід забезпечення позову співвідноситися з заявленими позовними вимогами. Заходи забезпечення позову, які ОСОБА_1 просить застосувати, є розумними, обґрунтованими та адекватними заявленим позовним вимогам. Такими запропонованими заходами має бути і буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, а також інших осіб, що беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, необхідність у призначенні справи до розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін також відсутня.

Відтак, розгляд поданої заяви про забезпечення позову проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

При вирішенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (постанова Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.

Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Водночас, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду у від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22).

Як вбачається з позовної заяви, предметом позову, серед іншого, є наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.08.2024, в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024, про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 на відповідну посаду.

В якості способу захисту порушеного права позивач просить зобов`язати військову частину НОМЕР_4 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_4 .

Тобто позивач фактично оскаржує незаконність призову його на військову службу та зарахування до особового складу військової частини.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на те, що у випадку переміщення його до іншої військової частини, видання відносно нього нових наказів по особовому складу, безумовно змінить як предмет позовних вимог так і суб`єктів владних повноважень (сторін у справі). Вчинення відповідачем-3 дій спрямованих на переміщення позивача до вирішення даної адміністративної справи, в будь-якому випадку ускладнить і унеможливить виконання прийнятого за результатом розгляду справи рішення.

Разом із цим, в порядку забезпечення адміністративного позову позивач просить зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024 в частині переміщення солдата ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №200/8030/24 та заборонити органам та посадовим особам Військової частини НОМЕР_4 здійснювати будь-які дії з переміщення для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період солдата ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 200/8030/24.

Суд зазначає, що порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008(далі - Положення № 1153/2008).

Питання переміщення військовослужбовців врегульоване пунктами 110 114 Положення № 1153/2008.

Так, відповідно до пунктів 110, 112 Положення № 1153/2008 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб.

Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється:

між з`єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з`єднання, військові частини та оперативні командування;

між видами Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані начальникам структурних підрозділів Генерального штабу Збройних Сил України, - наказом Головнокомандувача Збройних Сил України. У період дії - воєнного стану таке переміщення здійснюється наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

між військовими частинами видів, родів військ (сил) Збройних Сил України та військовими частинами, які підпорядковані Міністерству оборони України, - наказом керівника служби персоналу Міністерства оборони України.

Військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовець може бути переміщений з однієї військової частини до іншої у певних випадках за наказом уповноваженої особи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В силу статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності підстав для забезпечення позову, покладається саме на особу, яка заявляє таку заяву. Отже, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач просить в порядку забезпечення адміністративного позову зупинити дію наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024 в частині переміщення ОСОБА_1 , до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №200/8030/24.

Суд зауважує, що спірний наказ командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024 в матеріалах справи відсутній, ухвалою суду від 21 листопада 2024 року за клопотанням позивача цей наказ був витребуваний у військової частини НОМЕР_4 .

Проте, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_4 від 16.08.2024 року № 343, ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2024 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призваний по мобілізації та з 10 серпня 2024 року проходить службу у військовій частині НОМЕР_4 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.08.2024 року № 237.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листа ІНФОРМАЦІЯ_4 № 117/Вих.3ВГ/7853 від 07.09.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.08.2024 року № 237 військовослужбовець ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 . Зазначена обставина також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_7 .

Тобто, спірний наказ від 10.08.2024 року № 237 стосується зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_4 . Докази того, що у цьому наказі йде мова про переміщення ОСОБА_1 до іншої військової частини, матеріали справи не містять. Позивачем ця обставина не доведена. Жодного доказу наявності наказу про переміщення позивача до іншої військової частини суду не надано, як і не надано доказів того, що такі дії з боку військової частини здійснюються.

Суд зауважує, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Однак, твердження позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

При цьому, сама можливість настання негативних наслідків чи порушення прав позивача в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку позивача порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленомузакономпорядку.

Разом із цим суд зазначає, що спосіб забезпечення позову, про який просить позивач, не є нерозривно пов`язаним з підставами та предметом адміністративного позову, оскільки ніяким чином не вплине на можливість припинення юридичної сили індивідуальними актами у разі набрання законної сили рішенням суду, якщо позов буде задоволено.

Суд також звертає увагу, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений і наразі триває.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Таким чином, процесуальний закон містить пряму заборону щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) №237 від 10.08.2024, який був відданий в умовах воєнного стану, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України не допускається, разом із цим спосіб забезпечення позову шляхом заборони органам та посадовим особам Військової частини НОМЕР_4 здійснення будь-яких дій з переміщення позивача до іншої військової частини для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, є фактично забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути віддані командиром у майбутньому, що відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі № 200/8030/24.

Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 200/8030/24 відмовити.

2.Копію ухвали направити заявнику.

3.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

4.Повний текст ухвали складений та підписаний 26 листопада 2024 року.

Суддя С.В. Смагар