Постанова

від 25.11.2024 по справі 916/5381/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5381/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Фізичної особи підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області Чабан Ольга Олегівна на підставі ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард Одеської області - Лях Роман Миколайович на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , с. Довжанка Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року, м. Одеса, суддя Степанова Л.В., повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024 року

у справі №916/5381/23

за позовом ОСОБА_1 , с. Довжанка Одеської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард Одеської області

про стягнення 741 516 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2023 року Фізична особа-підприємець Сидоровський Олександр Петрович, с.Довжанка Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард Одеської області, у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 741 516 грн. 31 коп., з яких 619 926 грн. 76 коп. інфляційні втрати, 121 589 грн. 55 коп. 3% річних, а також вирішити питання про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат у справі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Фізична особа підприємець Сидоровський Олександр Петрович, с.Довжанка Одеської області посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області, як правонаступника Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса рішення Господарського суду Одеської області від 27.03.2017 року у справі №916/3666/16.

Так, позивач зазначає, що 15.07.2016 року між Державним підприємством «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса та Фізичною особою-підприємцем Сидоровським Олександром Петровичем, с.Довжанка Одеської області був укладений договір підряду на виконання робіт №16/07-01. Підрядником були виконані свої зобов`язання по договору та виконані роботи були передані замовнику згідно Акту приймання виконаних робіт (форми №КБ-2В), підписаного між замовником та підрядником 28.10.2016. У відповідності до п. 2.4 договору замовник повинен був сплатити за виконані роботи протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, тобто у строк до 16.12.2016 включно. Станом на 17.12.2016 замовник частково розрахувався з позивачем, сплативши останньому 150 000,00 грн. Отже, на момент вирішення спору заборгованість за виконані роботи становила 1 349 870 грн. 15 коп.

Позивач вказує, що він звернувся до Господарського суду Одеської області за захистом порушених прав. За результатом розгляду позовної заяви рішенням Господарського суду Одеської області від 27.03.2017 року по справі № 916/3666/16 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м.Одеса на користь Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області 1 349 870 грн. 15 коп. боргу, 6 749 грн. 35 коп. штрафу. 04.04.2017 Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення видано наказ.

Позивач вказує, що в подальшому, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса за результатами електронного аукціону з умовами від 11.05.2023, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» (покупець) здійснено продаж об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса.

Також, позивач вказує, що він звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 по справі №916/3666/16 вирішено заяву Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 916/3666/16 задовольнити. Замінено сторону виконавчого провадження з виконання наказу №916/3666/16, виданого 04.04.2017 Господарським судом Одеської області у справі №916/3666/16 щодо виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2017, яке набрало законної сили 04.04.2017 року, а саме, замінено боржника Державне підприємство «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області. Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 по справі №916/3666/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/3666/16 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у справі №916/3666/16 залишено без змін.

Отже, позивач стверджує, що внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання, у позивача виникло право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто, таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

У зв`язку із вищевикладеним позивач нарахував відповідачу інфляційні збитки у сумі 619 926 грн. 76 коп. та 3% річних у сумі 121 589 грн. 55 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі №916/5381/23 (суддя Степанова Л.В.) у позовних вимогах Фізичної особи - підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах, суд першої інстанції взяв до уваги постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 по справі №916/3666/16 в якій зазначено, що «оскільки в даному випадку зобов`язання Державного підприємства "ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754", м. Одеса виникло на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 щодо стягнення з останнього на користь Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області 1 349 870 гривень 15 коп. боргу, штрафу у розмірі 0,5 %, що складає 6 749 гривень 35 коп. та 20 349 гривень 30 коп. судового збору, яке набрало законної сили 04.04.2017 року, але не було виконане на момент купівлі-продажу об`єкту приватизації, обов`язок виконати рішення суду перейшов до його правонаступника, а саме, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ"», смт. Авангард Одеської області.

У зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до правонаступника згідно вказаної постанови перейшов обов`язок виконати рішення суду, яке і було виконано згідно платіжної інструкції №630 від 23.02.2024 на суму 1 376 968 грн. 80 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, доводи та заперечення інших осіб учасників справи.

Фізична особа-підприємець Сидоровський Олександр Петрович, с. Довжанка, Одеської області, з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі № 916/5381/23 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на обставини справи, зазначив, що Державне підприємство «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса знаходиться у власності саме Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області, оскільки фактично відбулася зміна власника майна з Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області на підставі договору про купівлю-продаж, і останнє стало правонаступником майнових прав і обов`язків підприємства, а відтак, такий договір є достатньою правовою підставою для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області 3 відсотків річних та інфляційних збитків.

Також, апелянт вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області є повним універсальним правонаступником Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса в силу прямої норми Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», оскільки в результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі № 916/5381/23, справу призначено до судового розгляду.

13.11.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив (вх. №3398/24/Д3), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області, просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. При цьому просить поновити строк на подання вказаного відзиву.

З приводу клопотання про поновлення строку на подання відзиву, колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом. За ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. У ч. 4 ст. 294 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу. Отже, строк на подання відзиву на апеляційну скаргу встановлюється не законом, а судом, а тому може бути продовженим, а не поновленим.

Оскільки зазначене клопотання подане відповідачем поза межами встановленого судом строку (до 25 жовтня 2024 за ухвалою суду) та відповідач не просить продовжити строк на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, то суд апеляційної інстанції залишає цей відзив без розгляду, як такий, що поданий після закінчення встановленого судом процесуального строку без клопотання про його продовження (див. також постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 922/2060/23, від 01.08.2022 у справі № 910/16784/20).

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та вимоги, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області потребує часткового задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі №916/5381/23 потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та часткове стягнення грошових коштів, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №916/3666/16 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області задоволено та стягнуто з Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса на користь Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області 1 349 870 грн.15 коп. боргу, 6 749 грн. 35 коп. штрафу.

04.04.2017 року Господарським судом Одеської області на виконання вказаного рішення видано наказ.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.04.2017 року старшим державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Костіною Вікторією Володимирівною відкрито виконавче провадження ВП № 53735485 з виконання наказу №916/3666/16 виданого 04.04.2017 Господарським судом Одеської області про стягнення грошової суми у розмірі 1 376 968 грн. 80 коп.

11.05.2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса за результатами електронного аукціону з умовами, на підставі якого здійснено продаж об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 11.05.2023 року за реєстровим № 245.

У серпні 2023 року Фізична особа-підприємець Сидоровський Олександр Петрович, с.Довжанка Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. №2-1168/23) про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження №53735485 з виконання наказу №916/3666/16 виданого 04.04.2017 року Господарським судом Одеської області від 23.03.2017 року, яке набрало законної сили 04.04.2017 року, Державне підприємство «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТІ», смт. Авангард Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 по справі №916/3666/16 заяву Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 916/3666/16 задоволено та замінено сторону виконавчого провадження з виконання наказу №916/3666/16, виданого 04.04.2017 Господарським судом Одеської області у справі №916/3666/16 щодо виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2017, яке набрало законної сили 04.04.2017 року, а саме: замінено боржника - Державне підприємство «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт. Авангард Одеської області .

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 по справі №916/3666/16 ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі залишено без змін.

Інших належних та допустимих доказів матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих останнім сум інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання останнім його грошового договірного зобов`язання.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви часткового прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції при розгляді позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення ним грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду нагадала, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

Отже, кредитор має право на отримання компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Знецінення грошових коштів відбувається внаслідок інфляційних процесів у державі. У боржника є право на своєчасну сплату грошових коштів за своїми зобов`язаннями, зокрема задля уникнення міри відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Отже, право позивача на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язання виникає в силу Закону і матеріальні втрати кредитора полягають у знеціненні грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у державі, внаслідок нездійснення відповідачем своєчасної оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач звернувся з вимогами до відповідача про сплату нарахованих інфляційних та 3% річних за період прострочки виконання ним рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 року по справі №916/3666/16, яке набрало законної сили 04.04.2017 року, у виконавчому провадженні, в якому його було замінено судовим рішенням, як правонаступника.

Так, постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 по справі №916/3666/16 було залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.08.2023 про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі, бо 11.05.2023 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса за результатами електронного аукціону з умовами, на підставі якого здійснено продаж об`єкта малої приватизації Єдиного майнового комплексу Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса. Договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 11.05.2023 року за реєстровим № 245.

Як вбачається зі змісту договору, а саме п.3.1. вищевказаного договору, покупець, який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування землею) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

Згідно із п.п.6.4. п.6.4.1. вказаного договору, протягом шести місяців з моменту переходу права власності на об`єкт приватизації покупець зобов`язаний виконати умови продажу об`єкта приватизації (передбачені умовами аукціону), а саме: погасити борги Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754» із заробітної плати, перед бюджетом у розмірі, що складений на день переходу права власності на об`єкт приватизації.

Як передбачено в ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Отже, на підставі п. 2.1. договору купівлі-продажу та чинного законодавства України, перехід права власності на об`єкт приватизації - Єдиний майновий комплекс боржника - Державне підприємство «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754» відбувся 11.05.2023 року.

Так, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимогах Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка Одеської області до відповідача про стягнення нарахованих ним інфляційних втрат та 3% річних з посиланням на постанову суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що до правонаступника перейшов обов`язок тільки виконати рішення суду, яке і було виконано згідно платіжної інструкції №630 від 23.02.2024 на суму 1 376 968 грн. 80 коп.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, оскільки як вбачається зі змісту договору, а саме, п.3.1. вищевказаного договору, покупець який придбав об`єкт приватизації як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав (крім права постійного користування землею) і обов`язків відповідно до умов договору та законодавства України.

Умови приватизації, які передбачені розділом 6 договору, не відтерміновують фактичну дату набуття права власності покупцем об`єкту приватизації, з якої відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та умов договору до покупця переходять права та обов`язки боржника.

Отже, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Цивільне право розрізняє дві форми правонаступництва - універсальне та сингулярне. При універсальному правонаступництві до правонаступника разом з правами первісного кредитора переходять і його обов`язки. При сингулярному правонаступництві до правонаступника переходить тільки певне право кредитора.

Як вже зазначалося вище, спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна, а тому вони регулюються Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна», норми якого є спеціальними відносно інших норм права.

Питання правонаступництва при приватизації державного і комунального майна урегульовані у статті 28 цього Закону, що має назву «Правонаступництво власників».

Правовідносини, що виникли між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» на підставі вищезазначеного договору - є правовідносинами, що виникли з приводу приватизації державного майна, які в тому числі регулюються і Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» особи, які придбали державні або комунальні підприємства як єдині майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав (крім права постійного користування земельною ділянкою) і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Отже, колегія суддів зазначає, що судовим рішенням підтверджено саме факт правонаступництва майнових прав і обов`язків Державного підприємства «ЕНЕРГОМОНТАЖНИЙ ПОЇЗД №754», м. Одеса відповідачем після переходу права власності на майно боржника до останнього за вищезазначеним договором, тобто з 11.05.2023 року. В даному випадку не має правового значення те, що у даній справі була здійснена заміна сторони у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №916/3666/16, бо обов`язок у відповідача перед позивачем виконати грошове зобов`язання виник за спеціальними нормами законодавства у сфері приватизації, а не шляхом переводу боргу тощо.

Тому судова колегія виснує, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь грошових коштів у розмірі 741 516 грн. 31 коп., з яких 619 926 грн. 76 коп. інфляційні втрати, 121 589 грн. 55 коп. 3% річних підлягають частковому задоволенню з урахуванням встановлення судом дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем, а не за період з грудня 2020 року по жовтень 2023 року щодо нарахування інфляційних та з 01.01.2021 року до 07.12.2023 року нарахування 3% річних.

Отже, враховуючи умови приватизації та наявність у правонаступника грошового зобов`язання з моменту переходу за положеннями укладеного останнім договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу боржника, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачу грошові кошти, стягнуті за рішенням суду, з урахуванням збільшення суми основного боргу у вигляді інфляційних та 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період з 12 травня 2023 року по жовтень 2023 року (в частині інфляційних), та 3% річних за період з 12 травня 2023 року до 07.12.2023 року.

У зв`язку з чим, судова колегія, здійснивши власний перерахунок заявлених вимог, зазначає, що з відповідача слід стягнути 7 844 грн. 43 інфляційних втрат та 23 188 грн.18 коп. 3% відсотків річних з відмовою в іншій частині позову в зв`язку з безпідставністю, оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами у справі вірність зробленого ним нарахування, виходячи з специфіки правовідносин сторін у даній справі.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції в частині повної відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних втрат та 3% відсотків річних є помилковим та таким, що потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, оскільки, як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» на підставі договору про купівлю-продаж стало правонаступником майнових прав і обов`язків боржника саме 11.05.2023 року, а не було замінено як сторону у договірних правовідносинах між позивачем та попереднім боржником за договором підряду, як помилково вважає позивач.

Отже, судова колегія вважає доводи скаржника, зазначені ним в апеляційній скарзі, частково обґрунтованими, та такими, що потребують часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції потребує часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з залишенням без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог в іншій частині.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Фізичною особою-підприємцям Сидоровським Олександром Петровичем, с.Довжанка, Одеської області на підтвердження обставин того, що у нього є право нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних, є такими, що частково відповідають таким стандартам. Одночасно з цим, останнім не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними доказами у справі його вимоги щодо визначення дати початку такого нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване та переглянуте в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є частково обґрунтованими.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка, Одеської області є частково обґрунтованою, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі № 916/5381/23 потребує скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка, Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард, Одеської області про стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 31 032 грн. 61 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка, Одеської області у справі № 916/5381/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2024 року у справі № 916/5381/23 скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка, Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард, Одеської області про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 741 516 грн. 31 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ» (65023, смт. Авангард, вул.Бузова,буд.5, Одеської області, код ЄДРПОУ 44983024) на користь Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича (67930, с.Довжанка, Одеської області, РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 31 032 грн. 61 коп., з яких інфляційні в розмірі 7 844 грн. 43 коп. та 3% річних в розмірі 23 188 грн.18 коп., судовий збір за подання позивачем позовної заяви у розмірі 464 грн. 93 коп., судовий збір за подання апелянтом апеляційної скарги у розмірі 12 789 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Сидоровського Олександра Петровича, с.Довжанка, Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙОРК ІНДУСТРІ», смт.Авангард, Одеської області про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 710 483 грн.70 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 25.11.2024 року.

Повний текст постанови складено 26 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький