Рішення

від 20.11.2024 по справі 922/2178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2024м. ХарківСправа № 922/2178/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Деркач П. О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол", 69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна буд. 34-А, прим. 48 до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", 61037, м. Харків, пр- т. Героїв Харкова, буд.199 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Завод Електроважмаш, 61089, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 299 простягнення 1 275 065,60 грн.за участю представників сторін:

позивача: Гайду Ю.І. (поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції);

відповідача: не з`явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства Завод Електроважмаш: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини про стягнення 882 753,05 грн. суми заборгованості, 44 137, 65грн. - суми пені, 22 931, 99 грн. - 1 % річних, 325 246, 96 грн. - інфляційні втрати.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 28.06.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол (вх. № 2178/24) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.07.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 17118/24), у якій останній, просить суд, залучити у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121, 61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 299).

03.07.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 17120/24) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 липня 2024 року о 10:20 год. Заяву (вх. № 17118/24 від 03.07.2024 року) позивача - задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Завод Електроважмаш (ЄДРПОУ 00213121, 61089, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 299). Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, строк на подачу пояснень по суті спору протягом 5 (п`яти) днів з моменту отримання копії даної ухвали суду про відкриття провадження у справі (із доказами направлення їх учасникам справи, опис вкладення у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено відповідачу строк у 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення, та із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України в частині реєстрації та використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу 5 (п`ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив. Зобов`язано позивача надіслати (надати) відповідь на відзиви відповідачу одночасно з надісланням (наданням) такої відповіді на відзив до суду. Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист (із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України в частині реєстрації та використання електронних кабінетів у ЄСІТС).

12.07.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 17746 від 12.07.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

12.07.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" через канцелярію суду надійшли документи для доручення до матеріалів справи (вх. № 17747/24).

Ухвалою суду від 15.07.2024 року задоволено заяву (вх. № 17746 від 12.07.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.07.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 17976/24) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.07.2024 року задоволено клопотання (вх. № 17976/24 від 16.07.2024 року) відповідача про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання у справі відкладено на "14" серпня 2024 р. о(б) 10:20 год.

01.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 19378 від 01.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

Ухвалою суду від 05.08.2024 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 (вх. № 19378 від 01.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшли клопотання (вх. № 20373/24 та вх. № 20376/24) про розгляд справи за відсутності представника, у якому останній, просить суд, провести підготовче судове засідання у справі № 922/2178/24 призначене на 14.08.2024 року о 10:20 год. без участі позивача. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.08.2024 року задоволено клопотання позивача (вх. № 20373/24 та вх. № 20376/24 від 13.08.2024 року) про розгляд справи за відсутності представника. Продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання у справі відкладено на "04" вересня 2024 р. о(б) 11:30 год.

26.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 21355 від 26.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

27.08.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 21444 від 27.08.2024 року) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2024 року у задоволенні заяви (вх. № 21355/24 від 26.08.2024 року) представника позивача ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено. У задоволенні заяви (вх. № 21444/24 від 27.08.2024 року) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - відмовлено.

04.09.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 22094) у якому останній, просить суд відкласти підготовче засідання у справі. Також зазначає, що відповідач готує відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 04.09.2024 року задоволено клопотання відповідача (вх. № 22094/24 від 04.09.2024 року) про відкладення підготовчого засідання у справі. Підготовче засідання у справі відкладено на "11" вересня 2024 р. о(б) 11:30 год.

11.09.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача (вх. № 22808/24).

11.09.2024 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22858/24) у якому останній, просить суд, з підстав, викладених в відзиві, поновити (продовжити) відповідачу процесуальні строки для подання відзиву у справі. Прийняти цей відзив із доказами до розгляду. Відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в частині 1-й цього відзиву. У разі неврахування пояснень (заперечень) відповідача про його неналежність перевірити підстави та належність доказів на підтвердження позовних вимог. Перевірити правильність нарахування, розрахунку та правові підстави нарахування пені, 1 % річних та інфляційних втрат. Зокрема, здійснити перевірку розрахунків пені, інфляційних втрат і відсотків річних та зменшити їх розмір, оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування Визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача-АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та у відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій. Зокрема, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати пені, інфляційних втрат та 1 % відсотків річних у період з 22.02.2022 року по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування, або застосувати принцип справедливості, у зв`язку із чим якщо не відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат, то принаймні зменшити розмір їх стягнення на 99 %. У зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача. Здійснити розподіл витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

11.09.2024 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про доручення документів у підтвердження повноважень представника (вх. № 22899/24).

Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом продовжено строк розгляд справи на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та здійснити розгляд справи впродовж розумного строку.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом задоволено клопотання позивача (вх. № 22808 від 11.09.2024 року) про проведення підготовчого засідання без участі представника.

Ухвалою суду від 11.09.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання у справі, та призначено справу до розгляду по суті на 16 жовтня 2024 року о(б) 13:00 год.

Ухвалою суду від 16.09.2024 року задоволено частково клопотання відповідача викладене у пункті 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) про поновлення (продовження) відповідачу процесуального строку для подання відзиву у справі. Поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року). Відзив (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) долучено до матеріалів справи. Подальший розгляд ведеться із його урахуванням. В частині клопотання відповідача викладеного у пункті 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) про продовження відповідачу процесуального строку для подання відзиву у справі - відмовлено.

23.09.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 23897/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

16.10.2024 року через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 26083/24).

Ухвалою суду від 16.10.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 30 жовтня 2024 року о(б) 11:40 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 16.10.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Внаслідок ворожого обстрілу 28 жовтня 2024 року було пошкоджено будівлю Держпрому та приміщення в яких знаходиться Господарський суд Харківської області. У зв`язку з вказаними подіями, судове засідання призначене на 30.10.2024 о(б) 11:40 року по вказаній справі не відбулось.

Ухвалою суду від 04.11.2024 року знято з розгляду справу № 922/2178/24. Призначено розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на "04" листопада 2024 р. о(б) 11:40 год. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою. Звернуто увагу представників сторін, що судове засідання у справі призначене на 13.11.2024 року відбудеться в режимі відоконференції відповідно до ухвали суду від 16.10.2024 року.

Ухвалою суду від 13.11.2024 року виправлено описку у підпункті 1.1. резолютивної частини ухвали суду від 04.11.2024 року у справі № 922/2178/24, а саме вважати вірним підпункті 1.1. резолютивної частини у наступній редакції: "Призначити розгляд справи по суті в режимі відеоконференції на "13" листопада 2024 р. о(б) 11:40 год.".

Ухвалою суду від 13.11.2024 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 20 листопада 2024 року о(б) 13:15 год. Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 13.11.2024 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Уповноважений представник відповідача та 3-ї особи у призначене судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 04.08.2021 року між Державним підприємством «Завод «Електровожмаш» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол (постачальник, позивач) було укладено договір № 238-13/1087-ТД.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 року (пункт 14.1. договору).

Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити продукцію партіями у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021-2015 Єдиний закупівельний словник затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 року № 1749, зазначаються у специфікації № 1,2 (додаток № 1, 2), якає невід`ємною частиною цього договору (пункт 1.2. договору).

Замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість та термін поставки продукції (пункт 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що постачальник здійснює поставку продукцію замовнику протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмового листа або заявки замовника, згідно з пунктом 1.3. цього договору.

Передача продукції здійснюється за адресою: специфікація № 1 м. Харків, пр.. Московський, 299, специфікація № 2 Київська ГЕС, Середньодніпровська ГЕС, Дніпровська ГЕС. Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DDP (згідно Інкотермс -2010). Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту її фактичної поставки від постачальника (пункти 2.2. 2.4. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, сторони погодили. що загальна вартість цього договору складає 11003635,20 грн., у т.ч. ПДВ 1833939,20 грн.

Відповідно до пункту 4.1. договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

При відвантаженні продукції постачальник надає замовнику наступні документи: видаткову накладну, рахунок фактуру, товарно транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата замовником не проводиться, документи повертаються постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів замовник має право провести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату замовник у даному випадку не несе (пункт 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору, сторони погодили. що замовник зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату кожної окремої партії продукції, на умовах цього договору.

Також між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - специфікацію № 1 від 04.08.2021 року на загальну суму 8987635,20 грн., та специфікацію № 2 від 04.08.2021 року на загальну суму 2016000,00 грн.

01.12.2021 року між Акціонерним товариством Українські енергетичні машини ( замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол (постачальник, позивач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року.

Пунктом 1 додаткової угоди сторони визначили, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 року передавального акту між Акціонерним товариством «Завод «Електровожмаш» та Акціонерним товариством Українські енергетичні машини» сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року перейшли до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини» з 01.12.2021 року.

Також, позивач зазначає. що між сторонами було підписано акт звірки, відповідно до якого борг станом на 01.12.2021 року складає 882 753,05 грн.

Як зазначає позивач останнім умови договору було виконано належним чином, та поставлено відповідачу товар на загальну суму 882 753,05 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:

- № АП-1008026 від 10.08.21 року на суму 80 406,00 грн.;

- № АП-0909020 від 09.09.21 року на суму 209 740,25 грн.;

- № АП-0909030 від 09.09.21 року на суму 39 571,20 грн.;

- № АП-2910028 від 29.10.21 року на суму 271 818,00 грн.;

- № АП-0111030 від 01.11.21 року на суму 29 678,40 грн.;

- № АП-0111031 від 01.11.21 року на суму 29 678,40 грн.;

- № АП-1011028 від 10.11.21 року на суму 221 860,80 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за поставлений позивачем товар, що стало підставою звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із пункту 4.1. договору, сторони поголили, що замовник здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю і кількістю.

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору, було поставлено товар на загальну суму 882753,05 грн., про що свідчить наявні у матеріалах справи видаткові накладні, та товарно транспортні накладні.

Проте, замовник в порушення умов договору, не здійснив розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та у визначений у договорі строк не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар у розмірі у сумі 882753,05 грн., доказів сплати суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за договорами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг за поставлений товар у сумі у сумі 882753,05 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) зокрема зазначає, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол» (продавець, постачальник) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» про стягнення боргу за договором поставки (купівліпродажу) товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), що укладений між позивачем (продавцем, постачальником) та покупцем - Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» (правонаступник Державного підприємства «Завод Електроважмаш»).

Сторонами договору купівлі-продажу є позивач та АТ «Завод Електроважмаш» (правонаступник ДП «Завод Електроважмаш»), тоді як позов про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу пред`явлено до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», яке на думку позивача, є правонаступником покупця за договором купівлі-продажу (постачання електричної енергії) - Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш». Тобто, споживав товари (ТМЦ) виключно АТ «Завод «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», але в будь-якому випадку не відповідач Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини», тому, просить суд, при дослідженні матеріалів справи ретельно врахувати цю обставину.

Суд не приймає вищевикладені посилання відповідач, оскільки як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, 01.01.2021 року між Акціонерним товариством Українські енергетичні машини ( замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол (постачальник, позивач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року, пунктом 1 якої сторони визначили, що у зв`язку із затвердженням та підписанням 01.12.2021 року передавального акту між Акціонерним товариством «Завод «Електровожмаш» та Акціонерним товариством Українські енергетичні машини» сторони домовились, що усі права та обов`язки замовника за договором № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року перейшли до Акціонерного товариства Українські енергетичні машини» з 01.12.2021 року.

Вищевикладене спростовує твердження відповідач, що останній не має відповідати за неналежне виконання зобов`язань за договором № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року оскільки замовник (покупець) за спірним договором - АТ «Завод Електроважмаш» є діючою юридичною особою та може виступати відповідачем у господарській справі та відповідати по своїм зобов`язанням.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У частині 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 року у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 року у справі № 922/3979/21 та від 08.06.2023 року у справі № 911/343/22.

З аналізу вищевикладеного слідує, що лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17.

При цьому, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі № 922/817/18, від 08.02.2023 року у справі № 910/16900/19, від 16.03.2023 року у справі № 922/3979/21.

Враховуючи встановлені судом у сукупності обставини, у контексті застосування статей 104,107 Цивільного кодексу України, та беручи до уваги не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється, у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що з моменту складання та затвердження передавального акта обставини щодо завершення/незавершення певних процедур, зокрема, внесення відповідного запису до реєстру, ніяким чином не можуть впливати на обсяг переданих за таким актом прав та обов`язків товариства, що приєднується.

У зв`язку із чим, помилковими є твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачем та Господарським судом Харківської області невірно визначений відповідач у справі - АТ «Українські енергетичні машини».

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У зв`язку із чим, за висновком суду, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у розмірі 882753,05 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, позивачем було нараховано пеню у сумі 44137,65 грн., суму 1 % річних 22931,99 грн., інфляційні втрати - 325 246, 96 грн. (відповідно до наданого розрахунку).

Щодо стягнення з відповідача нарахованих позивачем суми 1 % річних 22931,99 грн., інфляційних втрат - 325 246, 96 грн. (відповідно до наданого розрахунку за загальний період з 10.09.2021 року по 15.06.2024 року), суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов`язання, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 622 Цивільного кодексу України).

Положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.5. договору, визначено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу інфляційних втрат у розмірі 325242,96 грн. (за загальний період з жовтня 2021 року по травень 2024 року нарахованих позивачем за кожною видатковою накладною) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.

Судом здійснено перевірку нарахованих позивачем відповідачу 1 % від простроченої суми зобов`язань 22931,99 грн. (за загальний період з 10.09.2021 року по 15.06.2024 року нарахованих позивачем за кожною видатковою накладною) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок 1 % від простроченої суми зобов`язань за заявлений позивачем загальний період з 10.09.2021 року по 15.06.2024 року нарахованих позивачем за кожною видатковою накладною за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що арифметично вірною є сума у розмірі 22920,97 грн.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 11,02 грн. - відмовити.

Щодо стягнення із відповідача пені у сумі 44137,65 грн. (відповідно до наданого розрахунку), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 10.4. договору, визначено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем відповідачу суми пені 44137,65 грн. (відповідно до наданого розрахунку за кожною видатковою накладною) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно, та із урахуванням умов договору.

При цьому ,суд приймає до уваги, що відповідачем не надано до суду контррозрахунку суми позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, відповідач у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) зокрема зазначає, що позивачем не надано (не приєднано) до матеріалів справи належних та допустимих доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях останнього. Також, не надано доказів того, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка та не надано доказів того, що Держстатом здійснено публікацію щодо цього не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, в офіційних періодичних виданнях.

Також, відповідач зазначає, що позивач неправильно нарахував відповідачу розмір інфляційних втрат, у зв`язку із цим прошу Господарський суд перевірити правильність їх розрахунку.

Відповідач посилається на спеціальні (скорочені) строки позовної давності, передбачені частиною 2 статті 258 цивільного кодексу України та врахувати, що період нарахування пені не може перевищувати 6 місяці, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, але позивачем нараховано пеню за прострочений період, що є неправильним (значно перевищує період у 6 місяців).

Суд не приймає вищевикладені заперечення відповідач. оскільки як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачем у тексті позову було викладеного обґрунтований розрахунок позовних вимог із зазначенням періодів нарахування, та сум на які було здійснено відповідні нарахування, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд приймає до уваги, що у разі незгоди відповідача із розрахунком позивача, останній не позбавлений права надати до суду власний розрахунок таких вимог, у тому числі контр розрахунок. Проте, відповідач таким правом не скористався.

Також суд не приймає посилання відповідача, щодо перевищення позивачем 6 місячного строку нарахування пені визначеного частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки як вбачається із умов договору, а саме пунктом 10.4. договору, визначено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми.

З вищевикладеного слідує, що сторони у договорі обмежили нарахування пені не більше 5 % від несплаченої суми.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій викладеного у відзиві на позовну заяву у якому останній просить суд, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача-АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та у відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій. Зокрема, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати пені, інфляційних втрат та 1 % відсотків річних у період з 22.02.2022 року по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування, або застосувати принцип справедливості, у зв`язку із чим якщо не відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат, то принаймні зменшити розмір їх стягнення на 99 %, суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого клопотання, відповідач зазначає, що виникнення форс-мажорних обставин у Відповідача також підтверджується Сертифікатом Харківської Торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року про підтвердження виникнення обставин непереборної сили у АТ «Українські енергетичні машини».

На думку останнього, у будь-якому разі, позивач не мав права нараховувати відповідачу інфляційні, 1 відсоток річних та пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання з лютого 2022 року по цей час, оскільки для відповідача діяли (та продовжують діяти) форс - мажорні обставини у вигляді бойових дій в Україні та місті Харкові та області безпосередньо.

АТ «Укренергомашини» наразі перебуває у скрутному (тяжкому) фінансовому становищі, яке склалося незалежно від волевиявлення самого підприємства відповідача через бойові дії на території місцезнаходження виробничих і адміністративних будівель Відповідача, спричинення внаслідок ворожих обстрілів значної матеріальної шкоди і руйнувань великої кількості будівель.

Відповідач вважає, що у його діях відсутня вина (провина) у затримці розрахунків з позивачем за виконані роботи за договором із початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану з 24.02.2022 року, оскільки відповідач не мав змоги здійснити вчасний розрахунок через існування об`єктивних і незалежних від нього обставин, а саме обставин непереборної сили.

Також. відповідач зазначає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року» Харківська міська територіальна громада була віднесена до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 Харківська міська територіальна громада входить до переліку територій можливих бойових дій, із датою виникнення можливості бойових дій 24.02.2022 року, і така можливість триває. Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб має юридичну адресу: Україна, 61037, м. Харків, проспект Героїв Харкова, 199.

Тобто, станом на дату початку дії правового режиму воєнного стану відповідач знаходився на території громади, яка розташована у районі проведення воєнних (бойових) дій, а на теперішній час відповідач знаходиться на території громади, яка розташована у районі можливих бойових дій, а тому саме через об`єктивні, незалежні від АТ «Укренергомашини» причини, відповідач не зміг в повному обсязі здійснювати господарську діяльність і фактично призупинив її здійснення по напрямку своєї діяльності.

Тому, як зазначає відповідач, ці обставини підтверджуються витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань про знаходження в провадженні правоохоронних органів 6 (шести) відкритих кримінальних проваджень, і 3 (трьох) рапортів поліції про факти обстрілів території Відповідача, копії яких додаються. Ці провадження відкриті за фактами обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території та будівлям у м. Харкові, в тому числі по будівлям та території Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини», внаслідок чого майну Відповідача нанесені численні конструктивні пошкодження, та знищено транспортний засіб, що належав Відповідачу, тобто, завдано численну майнову шкоду.

24.07.2023 року відповідачем подано запит № 01/03/27-608 до Національного наукового центру «Інституту експертиз ім. засл. Проф. М.С. БОКАРІУСА» Міністерства юстиції України про проведення оціночно-будівельного дослідження об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі цех № 73.

Відповідно до висновку №21610/21611, копія якого додається до матеріалів справи, Національного наукового центру «Інституту експертиз ім. засл. Проф. М.С. БОКАРІУСА» Міністерства юстиції України: «1. Пошкодження внаслідок обстрілів заподіяні нежитловій будівлі (цех № 73 складально-випробувальний корпус з лабораторною базою та відділом балансування роторів літера И-1-3) по вул. Енергетична, 1 м. Харків, вказані у дослідженні. 2. Будівля по вул. Енергетична, 1 в м. Харкові зазнала значних пошкоджень. Технічний стан будівлі оцінюється як незадовільний для експлуатації, що аргументовано наведеним вище дослідженням нормативної документації. 3. Розмір матеріальної шкоди (вартість ремонтно-відновлювальних робіт), заподіяної в результаті обстрілів нежитлової будівлі за адресою вул. Енергетична, 1 м. Харків, станом на вересень 2023, становить 177 461 282 грн.».

За іншим висновком (також додається до матеріалів справи) відповідачу нанесено шкоди у зв`язку із руйнацією об`єктів, які знаходяться за адресою м. Харків, проспект Героїв Харкова, 299, на суму 400 256 190, 00 грн.

Надані відповідачем інші докази без сумніву підтверджують причинонаслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися у зв`язку із збройною агресією російської федерації, та безпосереднім впливом таких обставин на відповідача, Надані докази мають безпосередній вплив надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин саме на можливість здійснення господарської діяльності, на виконання зобов`язань для суб`єкта господарської діяльності АТ «Укренергомашини».

Тому, на переконання відповідача, суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними, а тому є належними і допустимими доказами у справі.

Також. відповідач зазначає, що саме з початку існування на території України надзвичайних обставин підприємство не тільки зупинило своєчасне ведення розрахунків, але і: - призупинило роботу за напрямком своєї діяльності, - частина працівників та керівників була мобілізована у зв`язку з воєнними діями, - частина нерухомого майна була пошкоджена через обстріли рф що перешкоджає суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Водночас, відповідно до Витягу з офіційного сайту 21.07.2022 року - було ухвалено рішення Правління Нацбанку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», (в якому обслуговували усі грошові кошти підприємства АТ «Укренергомашини» до дати прийняття даного рішення), віднесення АТ «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних позбавило можливості підприємство вільно розпоряджатися своїми коштами (мільярдні збитки), розраховуватися за надані послуги та за укладеними договорами, що є доказом тяжкого фінансового стану відповідача та доказом настання форс-мажорних обставини, які вплинули на спроможність здійснення господарської діяльності та наявністю прямого причино-наслідкового зв`язку між невиконанням господарського обов`язку та війною в Україні.

Враховуючи викладене, відповідач мав і продовжує мати правомірні очікування на втручання суду в погоджені сторонами умови за договором, (який відповідачем не укладався) щодо розміру встановленої відповідальності за прострочення договірних зобов`язань, яка свідчить про тяжкий фінансовий стан Відповідача через форс-мажорні обставини при зазначених вище обставинах, застосування пені, інфляційних втрат та процентів річних виявиться несправедливим непомірним тягарем для Відповідача та на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача.

Таким чином, на думку відповідача, вище зазначене є підставою для врахування судом для зменшення обсягу цивільно-господарської відповідальності, оскільки зазначені суми будуть спрямовані на відновлення майнової сфери боржника, і тому відповідач вважав за обґрунтоване і правомірне подання до суду першої інстанції клопотання щодо звільнення від господарської відповідальності за договором, який ним не укладався. У зв`язку із чим якщо не відмовити позивачу у стягненні із відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат, то принаймні зменшити розмір їх стягнення на 99 %.

Щодо визнання наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача-АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та у відповідності до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій. Зокрема, визнати наявними форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у господарській діяльності відповідача - АТ «Українські енергетичні машини» у період з 24.02.2022 року по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій, у зв`язку із чим звільнити АТ «Укренергомашини» від цивільно-господарської відповідальності (з оплати пені, інфляційних втрат та 1 % відсотків річних у період з 22.02.2022 року по цей час), оскільки з боку відповідача відсутня вина, яка є необхідною умовою для їх застосування, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 року у справі №904/3886/21.

З аналізу вищевикладеного слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

При цьому, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Суд зазначає, що вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Щодо посилання відповідача на сертифікат Харківської торгово-промислової палати за вих. № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року, яким засвідчено виникнення форсмажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства Українські енергетичні машини, суд зазначає наступне, що як вбачається із сертифікату останній містить відомості щодо обов`язку (зобов`язання), а саме сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року у термін 29.07.2022 року, 19.08.2022 року.

Будь-якого сертифікату виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача саме за спірним договором № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року матеріали справи не містять, а відповідачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи додано не було.

З вищевикладеного слідує, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем доказів виникнення у відповідача форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача за спірним договором № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року, які повинні були бути виконані відповідачем у строк встановлений договором, тобто у 2021 році, а саме до введення воєнного стану в Україні надано не було.

Також матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини та надання останньому з дня їх виникнення доказів про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за спірним договором у зв`язку із настанням відповідних форс-мажорних обставин.

При цьому суд зазначає, що в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відтак, введення воєнного стану в Україні, наявність листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, який засвідчує військову агресію Російської Федерації проти України, Сертифікату Харківської торгово-промислової палати за № 114/63.01-6 від 30.09.2022 року, яким засвідчено виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у Акціонерного товариства Українські енергетичні машини щодо обов`язку сплати податку на прибуток за 1 квартал 2022 року, за 1 півріччя 2022 року у термін 29.07.2022 року, 19.08.2022 року, а також надані відповідачем докази, зокрема, витяги з висновку експертиз, рапорти, витяг з ЄРДР, не звільняють відповідача від виконання ним зобов`язань перед позивачем взятих на себе на підставі договору № 238-13/1087-ТД від 04.08.2021 року.

Щодо застосування принципу справедливості, у зв`язку із чим якщо не відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 1 % річних та інфляційних втрат, то принаймні зменшити розмір їх стягнення на 99 %, суд зазначає наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З аналізу вищевикладеного та зі змісту укладеного договору, положень статті 611 та статті 649 Цивільного кодексу України, статті 216 та статті 230 Господарського кодексу України які регулюють відповідальність за порушення зобов`язання, заявлена до стягнення із відповідача позивачем сума пені, є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

При цьому, частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку (штраф) передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України.

При цьому, для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 червня 2019 року у справі № 761/9584/15).

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зроблено висновок, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, суд вирішуючи, у тому числі й із власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Крім того, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 року у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 року у справі №924/709/17.

Крім того, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню із відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Отже, зменшення неустойки (зокрема штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору. З огляду на викладене, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Як вбачається із матеріалів справи та із наявних у матеріалах справи документів, судом встановлено, заборгованість складає суму у розмірі 882 753,05 грн. суми заборгованості, на яку позивачем нараховано пеню 44 137, 65 грн. (відповідно до наданого розрахунку) у розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми згідно пункту 10.4. договору.

Крім того, суд приймає до уваги щодо позивачем додатково було заявлено до стягнення 22 931, 99 грн. - 1 % річних, та 325 246, 96 грн. - інфляційних втрат, з вищевикладеного вбачається, що заявлена позивачем до стягнення із відповідача сума пені перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, та за висновком суду, не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, та для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача, та виходячи із засад розумності та справедливості, зменшити розмір пені до 17655,06 грн. на 60 % відсотків.

Щодо зменшення нарахованих позивачем 1 % річних та інфляційних втрат на 99 %, суд зазначає проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за порушення зобов`язання.

При цьому, суд приймає до уваги, що стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку із чим, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 1% річних підлягають до задоволення частково, а саме щодо стягнення:

пені у сумі 17655,06 грн.,

інфляційних втрат у розмірі 325242,96 грн.

1 % від простроченої суми у розмірі 22920,97 грн.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 11,02 грн. та пені у сумі 26482,59 грн. - відмовити.

Також, відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) було заявлено клопотання, а саме у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу.

Відповідно до частин 4, 5, 7 статті 331 господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 326 Господарського процесуального кодексу України невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Судом встановлено, що відповідачем не наведено жодного обґрунтування наданого до суду клопотання, а лише зазначено про нього у прохальній частині відзиву на позовну заяву.

У зв`язку із чим. посилання відповідача на скрутне фінансове становище останнього відповідно до довідки про фінансово-економічний стан, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/8153/17).

Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому у наданому до суду клопотанні, відповідач, просить суд, відстрочити та розстрочити виконання рішення, проте, у наданому до суду клопотанні відповідачем не наведено жодного графіку (із зазначенням конкретних дат), якого боржник мав на меті дотримуватися у разі розстрочення виконання рішення судом.

Вказане переконливо свідчить про відсутність у діях боржника наміру зі своєчасного виконання рішення у цій справі шляхом здійснення систематичних платежів, направлених на виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача викладеного у прохальній частині відзиву на позовну заяву у зв`язку із скрутним фінансовим становищем відповідача (довідка про фінансово-економічний стан додається) відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Іммобільяре Саффі проти Італії (заява № 22774/93) наголосив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні (див., mutatis mutandis, рішення у згадуваній вище справі Горнсбі, с. 510, п. 40). Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку тривалого невиконання рішення суду, клопотання відповідача про відстрочення та розстрочення рішення суду у даній справі не підлягає задоволенню.

Крім того, частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та про стягнення із відповідача

882735,05 грн. суми основного боргу,

17655,06 грн. пені,

325242,96 грн. інфляційних втрат,

22920,97 грн. - 1 % від простроченої суми.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 11,02 грн. та пені у сумі 26482,59 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог у цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Крім того, згідно вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 року у справі №902/339/16, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі №917/1006/16.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З аналізу вищевикладеного слідує, що судові витрати, пов`язані із розглядом справи у суді першої інстанції, відповідно до наведених вище положень чинного законодавства та практики Верховного Суду щодо його застосування, мають бути покладені на відповідача у обсязі без врахування зменшення пені, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій, окрім того, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

У зв`язку із чим, із відповідача підлягає до стягнення сума судового збору у розмірі 19125,88 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Клопотання відповідача викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) щодо зменшення штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199; ЄДРПОУ: 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна буд. 34-А, прим. 48, ЄДРПОУ 32365441)

суму основного боргу у розмірі 882735,05 грн.,

пеню у сумі 17655,06 грн.,

інфляційні втрати у розмірі 325242,96 грн.,

1 % річних у розмірі 22920,97 грн.

та 19125,88 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1 % річних у розмірі 11,02 грн. та пені у сумі 26482,59 грн. - відмовити.

У клопотанні відповідача викладеному у прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх. № 22858/24 від 11.09.2024 року) про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення рішення на користь позивача - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна буд. 34-А, прим. 48, ЄДРПОУ 32365441);

відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, ЄДРПОУ: 05762269).

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство Завод Електроважмаш (61089, м. Харків, пр.-т. Героїв Харкова, буд. 299, ЄДРПОУ 0021312).

Повне рішення складено "26" листопада 2024 р.

СуддяО.О. Ємельянова