Рішення

від 26.11.2024 по справі 206/2367/24

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

206/2367/24

2/179/672/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2024 року селище Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної А.О.,

при секретарі судового засідання Хорольській І.П.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 ,

справа № 206/2367/24

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних від суми простроченої заборгованості та інфляційних втрат, понесених у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 , звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за ставкою 3% річних від суми простроченої заборгованості та інфляційні втрати, понесені у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання у розмірі 45648,77 гривень, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Кредитні Ініціативи» зазначає, що 25.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 02015508242.

Відповідно до п. 1.1 та п. 5.1 кредитного договору, кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути кредитодавцю кредит у сумі 55802,50 гривень, яка підлягає погашенню в термін до 10.10.2014 року та сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом, комісію за надання кредиту, комісію за управління кредитом та виконати інші грошові зобов`язання.

У зв`язку з системним невиконанням позичальником умов кредитного договору № 02015508242 від 25.09.2008 первісний кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2011 у справі № 2-1563/11 ухвалено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПростоФінанс» заборгованості за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008 в розмірі 63625,95 грн.

18.05.2012 між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ТОВ «ПростоФінанс» відступало на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» ТОВ «ПростоФінанс» припинено 17.08.2005 на підставі рішення щодо припинення, номер запису 10691110033004395.

Станом на 27.03.2023 рішення суду від 09.11.2011 у справі № 2-1563/11 не виконано, а отже право кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору № 02015508242 не поновлено грошове зобов`язання визначене вище вказаним рішенням суду вважається простроченим грошовим зобов`язанням.

З огляду а те, що відповідач не виконував рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2011 у справі № 2-1563/11 та беручи до уваги розмір простроченого грошового зобов`язання, визначеного даним рішенням суду, станом на 22.02.2022 розмір нарахованих 3% річних від суми заборгованості, визначеної рішенням суду та інфляційних втрат, понесених в результаті невиконання рішення суду становить 45648,77 грн., яка складається з: 9460,22 грн. сума 3% річних, нарахованих на суму простроченої заборгованості, 36188,55 грн. сума понесених інфляційних втрат, нарахованих на суму простроченої заборгованості.

Зазначену суму заборгованості ТОВ «Кредитні Ініціативи» просить стягнути з відповідача та вирішити питання про розподіл судових витрат

Ухвалою суду від 12.09.2024 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою судді від 10.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 17.10.2024 продовжено розгляд справи.

Представником відповідачаадвокатом ТкаченкоО.В.подано досуду відзивна позовнузаяву,згідно якогозаперечує протипозовних вимог,тому щопозов єнеобґрунтованим,недоведеним належнимита допустимимидоказами,позивачем недоведено наявністьу ньогоправа вимогидо відповідача.Зазначає,що 25.09.2008між відповідачемта ТОВ«ПростоФінанс» було укладено кредитний договір № 02015508242. Згідно умов якого, ТОВ «ПростоФінанс» надав відповідачу кредит у розмірі 55802,50 грн. для придбання автотранспортного засобу марки CHEVROLET, модель AVEOTC58U, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 на строк до 10.10.2024.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2011 вирішено стягнути на користь ТОВ «ПростоФінанс» прострочену заборгованість в розмірі 63625,95 грн. В реєстрі боржників немає виконавчого провадження про стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «ПростоФінанс».

За період з 02.06.2016 по теперішній час позивач неодноразово звертався до суду з заявами про стягнення заборгованості з відповідача, але рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06.03.2019 у задоволені позовних вимог відмовлено. Також позивач звертався до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису щодо звернення стягнення з відповідача заборгованості, проте рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області зазначений виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Позивач не довів заміну сторони у виконавчому провадженні, тому у нього відсутні правові підстави для стягнення заборгованості.

Також, представник відповідача зазначає, що позивач, як на підставу обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , посилається на договір, укладений між ТОВ «ФК «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ПростоФінанс» 18.05.2021. Проте, зазначений договір є нечитабельним, що перешкоджає належній перевірці та використанню як доказу в судовому процесі.

Одночасно з цим, в матеріалах справи відсутні первинні банківські документи, що позбавляє сторони можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, а також унеможливлює перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, виписка по рахунку та довідки про відкриття кредитного рахунку, умови кредитування є внутрішніми документами банку та не містять відомостей, які дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, за відсутністю оригіналу самого договору, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору б/н від 20.05.2008 та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Також, позивачем не надано доказів невиконання рішення суду по цивільній справі, зокрема доказів про пред`явлення виконавчих листів до примусового виконання, відкриття виконавчого провадження чи закриття виконавчого провадження про примусове стягнення з боржника заборгованості.

Крім цього, позивачем не обґрунтовано стягнення трьох відсотків від суми простроченої заборгованості та понесених інфляційних втрат, а також не надано доказів наявності підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Позивач посилається на те, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 09.11.2011. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено за період з 12.03.2017 по 23.02.2022. Чому саме цей період не відомо.

Також позивачем не надано суду доказів того, що ним приймалися якісь міри щодо стягнення боргу та виконання рішення суду. Реєстр боржників не містить інформації стосовно боргу відповідача перед позивачем ТОВ «ПростоФінанс».

Крім цього, достовірно знаючи фактичну адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 та фактичну адресу мешкання: АДРЕСА_2 , позивач звертається з позовними заявами до Самарського районного суду м.Дніпропетровськ та навмисно вказує адресу відповідача як: АДРЕСА_3 . Представник відповідача вважає, що ця обставина вказує на те, що позивач хоче ввести в оману суд, щоб було прийнято заочне рішення без виклику відповідача, та в подальшому стягнути заборгованість з відповідача.

Також зазначає, що в 2023 році позивач вже звертався до Самарського районного суду м.Дніпропетровськ з позовною заявою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, ухвалою суду справа була передана за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Ухвалою суду від 17.05.2023 позовна заява залишена без руху, оскільки копії документів, додані до позовної заяви були завірені представником АТ «Сенс Банк». Позивачем не були виправлені зазначені недоліки, тому 26.07.2023 позовна заява повернута позивачу.

З врахуванням вищезазначених порушень, представник відповідача вважає, що дії позивача можуть свідчити про спробу шахрайства, а відсутність у позивача належних доказів та подання неправильно оформлених документів, може свідчити про намір отримання позивачем неправомірної вигоди, тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши доводи представника відповідача та дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із ч. 1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 25.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 02015508242, відповідно до умов якого кедитодавець надав позичальнику, грошові кошти в сумі 55802,50 гривень, яка підлягає погашенню в термін до 10.10.2014 року зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії за надання кредиту, комісії за управління кредитом та виконати інші грошові зобов`язання, передбачені цим договором та графіком платежів. (а.с.129-131, 132-133).

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2011 у справі № 2-1563/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПростоФінанс» заборгованість за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008 в розмірі 63625,95 грн. (а.с.81-82, 137-138).

18.05.2012 між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю,відповідно до умов якого ТОВ «ПростоФінанс» відступало на користь ТОВ «Кредитні Ініціативи» право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008. (а.с.105-121, 125 звор.стор.-126).

25.06.2012 між ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» укладено додаткову угоду, відповідно до умов якого сторони домовились внести зміни до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.05.2012. (а.с.121 звор.стор.-125).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 09.10.2024, ОСОБА_2 є боржником у ВП № 56465383 про стягнення коштів на користь держави за виконавчим документом, виданим ГУ ДФС у Дніпропетровській області. (а.с.80).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06.09.2019 у справі № 179/745/16-ц у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008 відмовлено. (а.с.84-85).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2021 у справі № 179/1483/21 визнано виконавчий напис, вчинений 21.01.2021 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 129 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в сумі 162900 грн. таким, що не підлягає виконанню. (а.с.86-87).

Згідност. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ізст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтеюст. 627 ЦК Українипередбачено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно дост. 530 ЦК Україниякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК Українипередбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, уст. 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект).

Приписист. 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положеньст. 625 ЦК Українидо будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 06.03.2019 року у справі № 577/5360/15-ц Верховний Суд зробив висновок, що за змістомст. 625 ЦК Українинарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

За змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача щодо недоведеності позивачем позовних вимог у зв`язку з відсутністю доказів переходу права вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні

може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав

іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не

може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від

зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за

винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст.515 ЦК

України). При цьому, заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися

законом або договором.

Таким чином, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Крім того, кредитний договір, укладений між первісним кредитором та відповідачем, договір купівлі продажу кредитного портфелю, укладений між первісним кредитором ТОВ «ПростоФінанс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» у встановленому порядку також недійсними не визнані, тобто, в силу ст.204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Враховуючи, що відповідач не оспорив, не надав суду належних, допустимих і

достовірних доказів, які б свідчили про недійсність переданих вимог, в силу прямого

припису статті 204 ЦК України їх правомірність презюмується.

Отже, договір купівлі продажу кредитного портфелю є чинним, його дійсність ніким не оспорена, а, тому, він підлягає до виконання.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду

від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною

кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю,

змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача стосовно того, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 17.12.2021 встановлено, що ТОВ «ПростоФінанс» фактично не було відступлено право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором.

Так, рішенням суду від 17.12.2021 визнано виконавчий напис, вчинений 21 січня 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за № 129 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» заборгованості в сумі 162 900 грн. таким, що не підлягає виконанню. Разом з цим, з мотивувальній частини рішення не вбачається, що судом було встановлено про те, що ТОВ «ПростоФінанс» фактично не було відступлено право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором. Дана обставина була зазначена позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог по даній справі.

Суд підкреслює, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, в судовому засіданні встановлено, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.11.2011 у справі № 2-1563/11 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ПростоФінанс» заборгованість за кредитним договором № 02015508242 від 25.09.2008 в розмірі 63625,95 грн.

Рішенням суду встановлено, що 25.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №02015508242. Згідно умов договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 55802 грн. 50 коп. для придбання автотранспортного засобу: марки CHEVROLET, модель AVEO TC58U, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_2 на строк до 10.10.2014, відсоткова ставка за користування кредитом 13,99% річних, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом і інші платежі, передбачені договором.

Відповідач свої обов`язки по поверненню кредиту не виконав. Так, станом на 10.06.2010 заборгованість по кредитному договору складає: 44636 грн. 19 коп. залишок кредиту; 16971 грн. 92 коп. прострочена заборгованість за щомісячними платежами;2017 грн. 84 коп. нараховані штрафні санкції, а всього 63625 грн. 95 коп.

Таким чином, вказаним рішенням було встановлено, що ОСОБА_2 має невиконане грошове зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» у вищевказаних сумах.

Положеннями ч.5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Даних, що свідчать про виконання рішення суду та погашення заборгованості за кредитним договором представником відповідача за час розгляду справи в суді не надано, за таких обставин суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що відповідач після винесення рішення сплатив суму заборгованості.

При цьому, суд виходить з приписів ч.1, ч.5ст.81 ЦПК Українита враховує, що відповідач не надала суду доказів повної чи часткової сплати заборгованості, на власний розсуд розпорядившись своїми процесуальними правами.

Згідно ч. 1 ст. 18ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Враховуючи, що рішення суду є обов`язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно достатті 625 ЦК України.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити інфляційні втрати та 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбаченестаттею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Таким чином, стягнення коштів, втрачених внаслідок інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Згідно розрахунку за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 розмір нарахованих інфляційних втрат і 3% річних на суму боргу становить 45648, 77 грн., що складається з: інфляційних втрат 36 188,55 грн., 3% річних 9 460,22 грн. (а.с. 14-15).

Однак, суд не погоджується з розрахунком позивача в частині інфляційних втрат.

Перевіряючи, наданий позивачем розрахунок, суд приходить до наступного.

Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc(101,80 : 100)x(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)x(100,20 : 100)x(99,90 : 100)x(102,00 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(101,00 : 100)x(101,50 : 100)x(100,90 : 100)x(101,10 : 100)x(100,80 : 100)x(100,00 : 100)x(100,00 : 100)x(99,30 : 100)x(100,00 : 100)x(101,90 : 100)x(101,70 : 100)x(101,40 : 100)x(100,80 : 100)x(101,00 : 100)x(100,50 : 100)x(100,90 : 100)x(101,00 : 100)x(100,70 : 100)x(99,50 : 100)x(99,40 : 100)x(99,70 : 100)x(100,70 : 100)x(100,70 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(100,20 : 100)x(99,70 : 100)x(100,80 : 100)x(100,80 : 100)x(100,30 : 100)x(100,20 : 100)x(99,40 : 100)x(99,80 : 100)x(100,50 : 100)x(101,00 : 100)x(101,30 : 100)x(100,90 : 100)x(101,30 : 100)x(101,00 : 100)x(101,70 : 100)x(100,70 : 100)x(101,30 : 100)x(100,20 : 100)x(100,10 : 100)x(99,80 : 100)x(101,20 : 100)x(100,90 : 100)x(100,80 : 100)x(100,60 : 100)x(101,30 : 100)x(101,60 : 100)= 1.51165218

Інфляційне збільшення:

63625,95 x 1.51165218 - 63625,95 =32554,36 грн.

Щодо розрахунку заборгованості 3% річних, то суд погоджується з наданим розрахунком позивача.

Розрахунок здійснюється за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де

С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

63625,95 х 3 х 1810 : 365 :100 = 9460,22 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд вважає, що надані позивачем докази є обґрунтованими, а тому приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути на користь позивача кошти в сумі 42014,58 грн., що складається з: інфляційних втрат 32554,36 грн., 3% річних 9 460,22 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд вважає необхідним стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 2786,93 грн. (а.с. 1).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 207, 509, 512, 515, 526, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 18, 81, 82, 89, 141, 263-265, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 9460,22 гривень та інфляційні втрати, понесені у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання у розмірі 32554,36 гривень, а всього 42014,58 гривень (сорок дві тисячі чотирнадцять гривень п`ятдесят вісім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» судовий збір у розмірі 2786,93 гривень (дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень дев`яносто три копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 27.11.2024.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», код ЄДРПОУ 35326253, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, пр-т. Леоніда Каденюка, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя А.О. Чорна