Рішення

від 07.11.2024 по справі 296/4704/24

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/4704/24

2/296/2312/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2024 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Управління державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, третя особа: Житомирський відділ поліції ГУНП в Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить в якості відшкодування моральної шкоди стягнути на його користь 15 000,00 грн з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

Позовні вимоги мотивує тим, що 29.09.2015 року ним було повідомлено Житомирський відділ поліції в Житомирській області про вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ст.190, ч.1 ст.382 КК України, оскільки вважає себе постраждалою особою. Було розпочато досудове розслідування за вказаною заявою. Вказує, що йому довелося звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність працівників РВ УМВС щодо невнесення відомостей до ЄРДР. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 25.05.2016 року було зобов`язано уповноважених осіб Житомирського ВП внести відомості за його заявою до ЄРДР. 24.09.2016 року справа була закрита без допиту державного виконавця та проведення інших необхідних слідчих дій. Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року постанова про закриття провадження була скасована, а справа передана до слідчого відділу для подальшого розслідування. 07.08.2017 року державний виконавець самостійно направив подання до поліції щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду. 28.11.2018 року кримінальне провадження №12016060170000753 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України. 25.01.2018 ним подано заяву щодо неправомірних дій ОСОБА_2 , яку знову не внесено до ЄРДР, що стало підставою для задоволення скарги Богунським районним судом м.Житомира 09.02.2018. 12.02.2021 року Житомирською місцевою прокуратурою було ще раз скасовано постанову про закриття кримінального провадження. 15.02.2023 року Житомирською окружною прокуратурою було ще раз скасовано постанову про закриття кримінального провадження.

Також зазначає, що з моменту подання ним першої заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_2 , тобто з вересня 2015 року, пройшло майже 9 років, проте слідчими так і не допитано в якості свідка державного виконавця, навіть попри звернення виконавця щодо притягнення ОСОБА_2 за ст. 382 КК України, що свідчить про небажання слідчими встановити всі події та обставини по справі для прийняття рішення. П`ять скасованих постанов про закриття кримінального провадження, дві ухвали суду про необхідність внесення даних до ЄРДР, пошуки начебто загубленої кримінальної справи, нестиковки та нісенітниці в листах від слідчих органів, все це свідчить про системність.

Наголошує на тому, йому внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу завдано душевних страждань через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити захист законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що породжує недовіру до Держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, а також через необхідність витрачати додаткові зусилля для подолання штучно створених перешкод, оскільки доводилося неодноразово звертатися до прокуратури та витрачати час на написання скарг, поїздки до Житомира, відвідування судових засідань, керівництва слідчого управління, виконавчої служби. Також до моральної шкоди відноситься "ступінь престижу та ділової репутації". У зв`язку з вищенаведеним просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою від 27.05.2014 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.06.2024 року до суду надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Житомирській області Мельнічука Ю.В. в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в повному обсязі з тих підстав, що позивачем не долучено належних та допустимих доказів, що підтверджують факт його моральних та душевних страждань, зазначених у позові, а також не доведено належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями чи бездіяльністю ГУНП в Житомирській області йому завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діями та вини в заподіянні моральної шкоди. ГУНП в Житомирській області вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими що не підлягають задоволенню (а.с.60-64).

20.06.2024 року від державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог до Управління Казначейства відмовити у повному обсязі з тих підстав, що Управління державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області є неналежним відповідачем у даній справі, жодним доказом заподіяння шкоди управлінням Казначейства і її посадовими та службовими особами позивачем не подано. Звертає увагу, що виконання рішень суду щодо відшкодування моральної шкоди завданої громадянинові внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (в т.ч. органами досудового слідства), а також їх посадовими та службовими особами при виконанні ними своїх повноважень, здійснюються Казначейством шляхом стягнення коштів з державного бюджету України в межах бюджетних призначень за спеціальної бюджетної програми. Щодо відшкодування моральної шкоди, то сам лише факт скасування слідчим суддею рішень слідчого не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди та не звільняє його від обов`язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, рішеннями слідчих суддів були відновлені порушені права позивача у кримінальних провадженнях. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, докази вимушених змін у житті позивача, тощо. Разом з тим, у позовній заяві позивач не обґрунтував, що внаслідок неправомірних дій органу досудового розслідування, а тим більше, управління Казначейства (співвідповідача) він зазнав моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров`я, не вказав на тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо, не вказав на глибину страждань, яких він зазнав, або що дії слідчого призвели до інших негативних явищ. З пояснень позивача не вбачається, що негативні емоції, яких він зазнав внаслідок протиправної бездіяльності органу досудового розслідування, мали вплив на умови його життя, чи призвели до погіршення його здоров`я, тощо. Відтак, позивач не довів, що внаслідок неправомірних дій слідчого він зазнав страждання чи приниження, а тому такі дії чи бездіяльність завдали йому моральної шкоди, так само, як і не доведено жодними доказами, що протиправні дії відповідача та співвідповідача призвели до спричинення шкоди здоров`ю (а.с.70-75).

28.06.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив управління державної казначейської служби у м. Житомирі Житомирської області в якій зазначає, що відповідачем у даній справі є держава, а територіальні органи можуть бути залучені у справі лише з метою забезпечення завдань цивільного судочинства. З приводу заперечень щодо порядку відшкодування моральної шкоди, то факт спричинення моральної шкоди не потребує доказуванню, оскільки виходячи з положень п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (а.с.101-105).

16.07.2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ГУНП в Житомирській області в якій зазначає, що стосовно не долучення доказів, що підтверджують факт його моральних та душевних страждань, то докази наводяться до фактів, якими в даному випадку є рішення постанови. А моральні та душевні страждання це наслідки від фактів. Поняття "факт душевних стражлань" не існує. Моральна шкода і душевні страждання це похідні від фактів (а.с.124-126).

Позивач в судовому засіданні 17.09.2024 року позов підтримав. В дане судове засідання подав заяву в якій просить справу розглядати без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити (а.с. 170).

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області Мельнічук Ю.В. в судовому засіданні 17.09.2024 року позов заперечив. В дане судове засідання подав заяву в якій просить справу розглянути за його відсутності, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (а.с.171-172).

Представник управління державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області в судовому засіданні 17.09.2024 року позов заперечив. В дане судове засідання подав заяву подала до суду заяву в якій просить справу розгляадти без участі представника управління (а.с.181-182).

Представник Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що 30.06.2011 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №2-645/11 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4500 грн. боргу за договором позики, 1000 грн. неустойки, 107,70 грн. судових витрат (а.с.17-18).

06.06.2012 рішенням Житомирського районного суду Житомирської області у справі №2-811/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3600 грн. боргу за розпискою від 27.01.2008 та 214,60 грн. судового збору (а.с.19).

Листом від 05.08.2015 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив ОСОБА_1 про хід виконавчого провадження по виконавчому листу Житомирського районного суду Житомирської області від 30.05.2013 року №2-811 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 3 814,60 грн (а.с.20-21).

Листом від 20.10.2015 Управління МВС України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що заява від 05.10.2015 з приводу неповернення боргу громадянином ОСОБА_3 розглянута та встановлено, що по даному факту відсутнє кримінальне правопорушення (а.с.27), про що також складено висновок від 20.10.2015 (а.с.28).

25.05.2016 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано уповноважених осіб Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по заяві ОСОБА_1 від 29.09.2015 року (а.с.29-30). Як вбачається з ухвали слідчий суддя дійшов висновку, що працівниками Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області не дотримані вимоги ст.214 КПК України та допущено неправомірну бездіяльність.

24.09.2016 слідчим Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області Рутківською А.А. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016 року у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.31-32).

22.11.2016 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову старшого слідчого СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області Рутківської А.А. від 24.09.2016 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016060170000753 від 09.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, скасовано (а.с.33-35). Як вбачається з ухвали слідчий суддя дійшов висновку щодо непроведення слідчим необхідних слідчий дій та передчасності прийнятого нею рішення.

Листом від 08.08.2017 року Житомирське РВП Житомирського ВП ГУНП у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що кримінальне провадження № 12016060170000753 від 09.06.2016 закрито 24.09.2016 року у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України (а.с.42).

17.08.2017 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив ОСОБА_1 стосовно виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 05.06.2013 року у справ №2-645/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 5 607,70 грн. У вказаному листі також зазначив, що 07.08.2017 року державний виконавець направив до Богунського районного суду м. Житомира подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Того ж дня державним виконавцем до Житомирського РВП Житомирського ВП ГУНП у Житомирській області направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 382 КК України (а.с.40-41).

08.12.2017 листом заступника начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України Давидова А.М. повідомлено, що ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження до Житомирського РВП ГУНП в Житомирській області не надходила (а.с.36-37).

29.01.2018 листом Богунського районного суду м.Житомира за вих.№295/14302/16-к ОСОБА_1 повідомлено, що ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 22.11.2016 року направлена до СВ Житомирського РВП Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області 28.11.2016 року за вих.№19828 та отримана 01.12.2016 року (а.с.38).

Листом від 07.02.2018 року Житомирське РВП Житомирського ВП ГУНП у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 , що його повідомлення від 25.01.2018 року щодо неправомірних дій ОСОБА_2 було зареєстровано в Журналі Єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Житомирського РВП за №640, також дане звернення було зареєстроване в канцелярії Житомирського РВП за №Д-56 від 24.01.2018 року (а.с.43).

09.02.2018 ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира задоволено скаргу ОСОБА_1 та зобов`язано Житомирське ВП Головного управління Національної поліції в Житомирській області зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань заяву ОСОБА_1 від 24.01.2018 щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_2 , за ст.382 КК України (а.с.44-45).

15.03.2018 відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016060170000753 від 09.06.2016, що підтверджується листом Житомирської місцевої прокуратури за вих.№НП-753/16 від 15.03.2018 року (а.с.39).

20.12.2018 листом заступника начальника начальника слідчого управління ГУ НП в Житомирській області за вих.№Д-1470124-201812 ОСОБА_1 повідомлено про те, що 28.11.2018 року за результатами досудового розслідування кримінальне провадження № 12016060170000753 від 09.06.2016 року закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.46).

03.04.2019 листом заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури за вих.№М-753/16 ОСОБА_1 повідомлено, що 02.04.2019 року постанову заступника СВ Житомирського РВП Житомирського ВПГУНП в Житомирській області Кащука Д.Б. про закриття кримінального провадження №120160060170000753 скасовано. Також повідомлено про те, що перевіркою встановлено проведення досудового розслідування не в повному обсязі та невиконання слідчих дій, які мають значення для швидкого, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження (а.с.47).

16.10.2019 слідчим Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області Миколаєнко О.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 08.06.2019 року у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу злочину передбаченого ч.1 ст.382 КК України (а.с.48-49).

06.11.2020 року постановою державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Коцюрубою Я.Ю. відкрито виконавче провадження по виконавчому листу №278/1815/19 виданого 16.10.2020 року Житомирським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 10397,91 грн.(а.с.22-23).

12.03.2021 листом прокурора Житомирської місцевої прокуратури за вих.№м-753-16 ОСОБА_1 повідомлено, що 19.10.2019 слідчим без з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016, у зв`язку з чим рішення слідчого про закриття кримінального провадження 12.03.2021 Житомирською місцевою прокуратурою скасовано (а.с.50).

15.02.2023 листом прокурора Житомирської окружної прокуратури за вих.№м-7647-21 ОСОБА_1 повідомлено, що 21.01.2023 слідчим без з`ясування всіх обставин вчинення кримінального правопорушення прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12016060170000753 від 08.06.2016, у зв`язку з чим рішення слідчого про закриття кримінального провадження Житомирською окружною прокуратурою скасовано (а.с.51).

Листом від 04.04.2023 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 стосовно ходу виконання рішень Житомирського районного суду Житомирської області від 05.06.2013 року у справ №2-645/11, від 16.10.2020 року у справі №278/1815/19 та від 30.05.2013 у справ №2-811/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.24-26).

01.02.2024 року Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив ОСОБА_1 про хід зведеного виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів (а.с.153-154).

Листом від 16.07.2024 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 стосовно виконання рішень Житомирського районного суду Житомирської області від 05.06.2013 року у справ №2-645/11, від 16.10.2020 року у справі №278/1815/19 та від 30.05.2013 у справ №2-811/12 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів (а.с.155-157).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Наявність зазначених вище обставин згідно частини третьої статті 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Положеннями статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316 св 21) зазначено, що: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Питання щодо відшкодування шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження, були досліджені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16 (провадження № 61-5805св20), від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21), від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20), від 23 лютого 2022 року в справі № 646/5368/19 (провадження № 61-15330св21).

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на надмірну та неефективну тривалість досудового розслідування кримінального провадження №12016060170000753 від 09.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. Вказує, що ухвалами слідчих суддів була констатована бездіяльність органу досудового розслідування та скасовувалися постанови про закриття кримінального провадження. У цьому кримінальному провадженні на теперішній час триває слідство.

Також позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій уповноваженого державного органу йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через неспроможність передбачених законом процедур забезпечити захист законних прав на етапі проведення слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що породжує недовіру до Держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, а також через необхідність витрачати додаткові зусилля для подолання штучно створених перешкод, оскільки доводилося неодноразово звертатися до прокуратури та витрачати час на написання скарг, поїздки, відвідування судових засідань тощо.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine), заява № 29979/04; рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» (Antonenkov and others v. Ukraine), заява № 14183/02).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Svanov v. Ukraine), заява № 40450/04, де ЄСПЛ послався на своє рішення від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2) (Burdov v. Russia (no. 2), заява № 33509/04, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди».

Аналогічна позиція викладена у рішенні від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» (Romashov v. Ukraine), заява № 67534/01, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.

За встановлених обставин, вбачається факт неефективності та довготривалісті досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в ЄРДР 09.06.2016 року за ухвалою слідчого судді, в якому позивач є потерпілим, з урахуванням встановленої ухвалами слідчих суддів бездіяльності органу досудового розслідування, скасуванням постанов про закриття кримінального провадження, непроведення жодних інших слідчих дій, відсутності результатів досудового розслідування понад 8 років. За такий строк орган досудового розслідування мав би або закрити провадження (за наявності для цього підстав), або звернутися до суду з обвинувальним актом. Крім того, у кримінальному провадженні на теперішній час триває слідство.

Зазначене поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан позивача ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди, тому неправильним є твердження представників відповідачів про недоведеність позовних вимог, з огляду на презумпцію завдання шкоди надмірно тривалим досудовим розслідуванням, яку відповідачі не спростували.

На підставі викладеного, оскільки неодноразовими скасуваннями судами постанов про закриття кримінального провадження у зв`язку з невчиненням слідчих дій, тривалим досудовим розслідуванням підтверджується факт здійснення незаконної бездіяльності щодо позивача при здійсненні своїх повноважень, що відповідно до положень статті 1174 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди незалежно від вини.

Близькі за змістом висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22 (провадження № 61-1119св23), від 07 червня 2023 рокуу справі № 335/8532/21 (провадження № 61-4608св23), від 04 жовтня 2023 рокуу справі № 607/1185/22 (провадження № 61-6708св23).

Оскільки у цій справі позивач довів факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано моральної шкоди, то суд дійшов висновку про стягнення з держави моральної шкоди.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотнезначення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням тих обставин, що довготривале та неефективне досудове розслідування призвело до душевних страждань позивача, враховуючи неодноразове звернення із обґрунтованими скаргами на дії слідчих, що вимагало від нього додаткових зусиль для відновлення порушення своїх прав, оцінюючи доводи позивача та заперечення відповідача щодо завданої шкоди та рівня страждання позивача, визначаючи співмірність розміру заявленого позивачем відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд вважає позовні вимоги такими, що підлагають задоволенню частково в сумі 12 000,00 грн.

Щодо порядку стягнення грошових коштів суд зазначає наступне.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (зокрема: заробітку та інших грошових доходів, які громадянин втратила внаслідок незаконних дій; сум, сплачених громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральної шкоди).

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №5023/10655/11 (провадження №12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі №761/35803/16-ц (провадження №14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі №688/2479/16-ц (провадження №14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17 (провадження №14-514цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №569/12383/17 (провадження №61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі №751/7182/19 (провадження №61-12426св20) та від 08 грудня 2021 року у справі №466/5286/19 (провадження №61-10493св21).

Керуючись ст.ст. 81, 89, 259, 263,264, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий.

Відповідач: Держави в особі Головного управління Національної поліції в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625.

Відповідач: Управління державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області, адреса: м.Житомир, вул. С.Ріхтера, 12/5, ЄДРПОУ 38035726.

Третя особа: Житомирський відділ поліції ГУНП в Житомирській області, адреса: м. Житомир, вул. Покровська, 88.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 12.11.2024.